Які партії дискваліфікує Мін’юст за неучасть у виборах?

Вівторок, 1 лютого 2011, 09:21

Міністерство юстиції направило запит до ЦВК для отримання переліку політичних партій, які висували своїх кандидатів на виборах президента у 2004 і 2010 роках та виборах народних депутатів у 2002, 2006 та 2007 роках.

Таким чином Мін'юст має намір вирахувати, які із зареєстрованих нині партій не виконали вимоги статті 24 закону "Про політичні партії". Щодо порушників – партій, що не висували протягом 10 років своїх кандидатів на вибори, – Мін’юст ініціюватиме анулювання реєстраційних свідоцтв. Відкрита інформація дає можливість дізнатися про ці результати раніше, ніж про них поінформує ЦВК.

Як відомо, 5 квітня 2011 минає 10 років з дня прийняття закону "Про політичні партії в Україні". "З квітня 2011 року Мін'юст почне перевірку виконання партіями вимоги закону "Про політичні партії" щодо участі у виборах до Верховної Ради і на посаду президента протягом десяти років з дня реєстрації політичної партії", – сказано в повідомленні прес-служби відомства.

Звичайно, виникає запитання: чи відраховувати 10 років від дня реєстрації партії, як сказано в повідомленні прес-служби Мін’юсту, чи все-таки від дня опублікування закону, відколи він набув чинності? Проте наведений нижче аналіз участі партій у всіх п’ятьох згаданих виборчих кампаніях дозволить зробити висновки для обох варіантів.

Слід також зазначити, що подання Мін’юсту про анулювання реєстраційного свідоцтва розглядатиме Верховний Суд, і лише його рішення тягне за собою припинення діяльності політичної партії. Тож поки складно сказати й те, як довго розглядатиметься подання Мін’юсту.

Втім, заява Мін’юсту – це нагода підбити та проаналізувати статистику: скільки партій використали можливість "заробити очки", взявши участь у виборах останнього десятиліття?

Президентські вибори: роки 2004, 2010

На дві останні президентські кампанії вийшли 37 осіб. Вони зазначили партійну належність до 25 партій. Але тільки 20 з них були висуванцями політичних сил. Враховуючи висування одного з кандидатів блоком, до якого входили 4 партії, "залікові очки" отримали 23 партії (одна з яких, "Громадський контроль", уже припинила своє існування).

19 партій, представники яких брали участь у цих перегонах, таку можливість проґавили, "відпустивши" своїх партійців на вибори як самовисуванців. Далася взнаки українська особливість: оскільки виборці не довіряють політичним партіям, кандидати воліють від них дистанціюватися, навіть якщо й очолюють ці політичні сили.

Ось так виглядає узагальнений перелік кандидатів у президенти 2004 та 2010 років (за абеткою), їхня партійна належність та політична сила, яка їх висунула на президентство. Ознайомитись з переліком можна за наступним лінком.

Таким чином, президентські вибори 2004 та 2010 років забезпечили "залікові очки" 22-вом зареєстрованим партіям.

Це: Партія регіонів, "Батьківщина", КПУ, СПУ, ПСПУ, УНП, НДП, СДПУ(о), ПППУ, Народна Партія, "Свобода", НРУ за Єдність, ЛДПУ, ОУН, "Єдність", Народна партія вкладників та соціального захисту, Комуністична партія робітників і селян, Слов’янська партія, "Нова сила", "Єдина Родина", "Справедливість", "Союз Лівих Сил".

А участь у кампанії 2004 року представника ОУН, як єдиний випадок участі цієї партії у виборах протягом 2002-2010 років, поки що убезпечила її від "караючого меча" статті 24 згаданого закону.

Парламентські вибори: роки 2002, 2006, 2007

У парламентських виборах за період 2002-2010 років взяли участь 116 партій (ця цифра враховує зміну назв, тобто якщо партія брала участь у різних кампаніях під кількома іменами, рахуємо її як одну).

Кількість як блоків, так і партій, що змагалися за крісла у Верховній Раді, за цей період суттєво скоротилася: число учасників у два з половиною рази (з 53-х у 2002 до 20-ти у 2007); кількість партій, що брали участь у виборах – удвічі – з 83-х до 43-х.

Кількість учасників парламентських виборів (партії та блоки), 2002-2007

Парламентські вибори, рік

Кількість суб’єктів виборів

Блоків/об’єднали партій

Партій, представлених самостійно

Загалом партій, що взяли участь у виборах

2002

53

12 блоків (42 партії)

41*

83*

2006

45

17 блоків (49 партій)

28

77

2007

20

10 блоків (33 партії)

10

43

* враховуючи партії, чиї кандидати балотувалися в одномандатних округах.

"Залікові очки" отримують…

Проаналізувавши дані наведеної нижче таблиці (партії розташовані в порядку дат реєстрації), можна отримати всю необхідну інформацію щодо участі партій у парламентських та президентських виборах нового тисячоліття. Ознайомитись з даними таблиці можна за наступним лінком.

Таким чином, у виборах 2002-2010 років взяли участь 118 партій. Оскільки 7-ми вже немає серед зареєстрованих Мін’юстом, "залікові очки" отримали 111.

74 із 185-ти, зареєстрованих станом на 31.01.2011, у цей період не брали участі у виборах.

Мінус 20?

На сьогодні можна стверджувати, що лише щодо п’яти партій Мін’юст матиме підстави ініціювати дискваліфікацію. Це Партія мусульман України, Партія радикального прориву, "Прагматичний вибір", Зелена партія України, Зелена екологічна партія України "Райдуга".

Якщо вибори відбудуться все-таки 2012 року (судячи з усього, із цим сьогодні погоджуються і влада, і опозиція), причому пізніше, ніж 31 березня, з’являться формальні підстави для анулювання реєстрації ще 15-ти партій.

Серед них "Єдиний центр" (який взяв собі історію зареєстрованої 1999 року Партії приватної власності, що останній раз брала участь у виборах 31 березня 2002 року), Демократичний союз, "Єдина Україна", учасники блоку Ющенка "Наша Україна" 2002 року, Молодіжна партія, "Солідарність" та Ліберальна Україна, а також менш відомі як учасники реального виборчого процесу партії "Родина", "Руський блок", Народно-демократична партія патріотів України, "Селянська Україна", "Нова політика", "За права людини", "Молода Україна", "Християнський рух", Українська морська партія.

Якщо припустити, що після 2012 року наступні вибори – президентські – відбудуться у 2015 році, тоді ще приблизно сорока партіям необхідно "засвітитися" на найближчих парламентських, аби не потрапити під дію 24-тої статті.

Чим загрожує стаття 24?

Слід зазначити, що попри загрозливе формулювання, у тих, хто потрапить під дію згаданої статті, але має намір продовжити своє існування в політиці є декілька "відносно чесних" способів обійти якщо не сам закон, то, так би мовити, його зміст.

По-перше, можна використати реєстрацію тих партій, що зареєстровані в "безпечний" період. Розрахунок такий: оскільки далеко не всі підуть на витрати, пов’язані з президентською кампанією, а після неї наступні вибори, парламентські, слід очікувати 2017 року, поза зоною ризику є 43 партії, зареєстровані не раніше 2008 року. Їх назви є в таблиці.

Саме вони можуть стати "донорами". Причому ті, хто "позичатиме" реєстрацію, не обов’язково мають змінювати назву. Навпаки: назву може змінити "донор" – і стати, наприклад, "Єдиним центром".

По-друге, якщо назва з якихось міркувань є цінною для засновників, вони можуть зареєструвати "свіжу" партію, і потім перейменувати, давши їй ту саму "цінну назву".

Питання: що дає ця норма закону? Власне, в українських умовах, сама по собі – нічого. Лише привід пересвідчитися, наскільки формальним явищем в Україні є партійна система і що значна частина партій створюються не для того, аби брати участь у виборах (говоримо лише про сам факт участі, а не мету – адже часом це й технічна роль).

Частенько їх створюють для того, щоб "застовпити" назву, сформувати пакет документів "під ключ", а потім віддати "в надійні руки" – або із існуючою назвою, або змінивши на назву нового власника.

Втім, активізація норми статті 24 концептуально відповідає крокам із "зачистки" партійного поля, розпочатого партією влади напередодні торішніх місцевих виборів. Йдеться про заборону місцевих виборчих блоків та спробу обмежити участь партій, утворених менше ніж за рік до виборів.

Відомо, що в парламенті готується законопроект про заборону блоків і на виборах до Верховної Ради. Слід згадати й практику самої Партії регіонів – у 2007-му вона не просто відкинула ідею створення блоку, але й брала до свого списку представників інших партій лише за умови зречення їх попередньої партійності.

Такий комплекс дій може зробити нераціональним фінансування партій, неспроможних брати самостійну участь у виборах. За цих умов суттєво меншою буде й спокуса реінкарнації тих, хто втратить реєстрацію.

Отже, якщо поглянути на статтю 24 через призму згаданих намірів, логічними видаються такі наслідки: поступове очищення реєстраційного переліку Мін’юсту від партій, які за 10 років не засвітилися на виборах (зробити це надалі в самостійному форматі буде все складніше) та укрупнення партій.

Це стосується як провладного табору (переважно на користь Партії регіонів), так і прискорення процесу формування опозиційної партії до виборів-2012, оскільки зрозуміло, що в нинішніх умовах капітал не готовий фінансувати десяток маловпливових партій.

Адже відомо, що проблеми з фінансуванням вже відчувають як невеликі, так і крупні опозиційні сили, як-от "Батьківщина". Заявку на створення опозиційної партії на базі кількох політсил було зроблено в День Соборності.

Чи сприятиме укрупнення політичних партій (форсоване, фактично, Партією регіонів), розвиткові демократії? Відповідь на це запитання залежатиме від того, на яких засадах буде створено партію, що має представляти демократичні цінності. Адже невдалий досвід Україна вже мала – після президентських виборів 2004 року.

Ірина Лукомська, експерт УНЦПД, для УП

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді