Комуністи України: "Джинса и партия едины!"

11 переглядів
Ірина Чулівська, для УП
Четвер, 26 липня 2012, 08:24

Комуністична партія України не припиняє вести відважну боротьбу з олігархічними кланами та буржуазними націоналістами.

Та що ближче до виборів – то більше поле битви переміщується з політичних трибун на сторінки газет.

Ми вже писали про те, як депутат Королевська заспамила українську пресу своїми "заказухами", та як "джинсує" український уряд. Захисники пролетаріату задніх не пасуть.

За кількістю джинси за останній місяць КПУ вже обійшла Сергія Тігіпка та наздоганяє саму "Міс джинса – 2012" Наталію Королевську. Кожна п'ята замовна публікація в ЗМІ хвалить українських комуністів.

 

Ілюстрації до комуністичної джинси не відрізняються оригінальністю, і подають основні технологічні напрацювання комуністів. Ось усміхнений лідер партії з молоддю...

 

...або з серйозним обличчям обіцяє працівникам заводу зробити все, щоб допомогти підприємству та дати країні "нові комуністичні цінності".

 

Ну й, звичайно, куди без фото бабусь, вдячних за чергову обіцянку підвищити пенсію:

 

Найбільше комуністичної джинси друкує "Комсомольська правда", менше – газета "Сегодня". Лише за червень цього року в цих двох виданнях експерти Інституту масової інформації нарахували 15 "замовлянок" КПУ, причому більшість із них – на цілу шпальту.

Стратегія передвиборчої джинси комуністів вражає своєю цинічністю.

Цьогорічними виборцями КПУ будуть ті люди, що на минулих виборах голосували за Партію регіонів і розчарувалися в такому "покращенні". Комуністи це розуміють, тому у своїх "замовлянках" намагаються дискредитувати партію влади й розказати – як вони, на відміну від регіоналів, робитимуть в Україні революцію цінностей, відроджуватимуть село, медицину, освіту й таке інше.

Ані слова про те, що останні кілька років вони були в одній коаліції з партією влади й, по суті, є сьогодні владою в Україні. А також про те, що влада їм активно допомагає просувати свої виборчі тези через центральні телеканали.

Як відомо, компартія у ВР протирає штани ще із самого початку її роботи. Причому деякі її представники мають депутатський мандат аж п'яте скликання підряд – тобто вже 18 років живуть на депутатську зарплату, користуються депутатськими пільгами та вигодами й мають можливість провадити законодавчу діяльність.

Джинса про реальні досягнення партії чи політичного лідера – це ще півбіди. Принаймні читача обманюють лише раз – відсутністю позначки "реклама".

Та Симоненко і його однопартійці не соромляться маніпулювати виборцями – говорять про свої справи, які не дуже, а то й зовсім не сходяться на ділі.

8 червня на сторінках "Комсомольської правди" нардеп від КПУ з 14-річним стажем, Олександр Голуб заявив про критичну необхідність зняття недоторканності з депутатів, президента та суддів. Заявив, зауважте, не за рік і не за два – а за кілька місяців до виборів, при цьому звинувачуючи інших недобросовісних народних обранців, що піднімають це питання тільки перед виборами.

Чи не своїх однопартійців мав на увазі Голуб?

Нескладний пошук по сайту ВР показує, що за свою четверту каденцію комуніст намагався й домогтися пільг для жертв злочинів українських повстанців, і відзначити 110-річчя із дня народження "письменника-антифашиста" Ярослава Галана, і навіть запровадити День пам'яті жертв терористичних банд ОУН-УПА. Натомість жодної ініціативи про відміну депутатської недоторканності в діяльності Олександра Голуба не помічено. Як, у принципі, загалом у фракції його партії.

У публікації в "Комсомолці" журналіст Алла Дуніна пише, як "коммунисты уже не первый год настаивают на снятии неприкосновенности с депутатов". Та якось так вони "настаивают", що під час трьох голосувань, 7 березня 2008 року, 20 березня 2008 року та 20 жовтня 2009 року, за законопроект №1375 про внесення зміни до Конституції щодо обмеження депутатської недоторканності – ані Голуб, ані жоден інший депутат-комуніст свої голоси не віддали.

Більше того, 3 грудня 2011 року прес-служба ЦК КПУ повідомила, що Петро Симоненко днем раніше направив народним депутатам на ознайомлення текст законопроекту про відміну депутатської недоторканності. Проте, інформації про реєстрацію такого законопроекту на сайті ВР – ні за 2 грудня 2011 року, ні за якийсь інший день VI-го скликання парламенту – немає.

 Найбільше на проплачених КПУ шпальтах газет з'являється критики чинної влади.

Наприклад, на сторінках "Комсомольської правди" комуністи висловлюють свої підозри, що "деньги на Евро пошли налево". Вони співчувають дітям простих українців, яким не по кишенях відправити своїх дітей відпочивати, і засуджують нащадків мільйонерів, які оздоровлюються за кордоном. Вони критикують пенсійну реформу влади, і аж через рік після її ухвалення заявляють про намір протестувати про неї. Уже після виборів, звісно.

Комуністи навіть називають "соціальним геноцидом" політику влади, до якої, дозвольте нагадати, самі й належать.

Отож, критикуючи дії ПР, Симоненко та його однопартійці вперто забувають, що вже давно й дуже тісно співпрацюють із регіоналами.

Минулого скликання парламенту, у 2006 році, фракції КПУ, Соцпартії та Партії регіонів разом утворили Антикризову коаліцію парламентської більшості. Першим же кроком нового блоку стало висунення кандидатури Віктора Януковича на пост прем'єра.

Пізніше компартія підтримала того-таки Януковича в другому турі президентських виборів.

І в новому парламенті в березні 2010 року увійшла в коаліцію, знову ж таки, з Партією регіонів.

Пізніше Симоненко, звичайно, намагався відмазатися від спільної діяльності з регіоналами, заявивши, що його партія взяла участь у формуванні більшості "не для того, щоб допомогти представникам великого капіталу приймати закони, спрямовані проти трудящих, а для того, щоб завадити їм це зробити".

Попри це, фракція КПУ своїми голосами продовжує підтримувати принципові для регіоналів закони: Харківські угоди, Податковий кодекс, закон про мови та інші.

 

Саме на мовному питанні комуністи зараз грають найцинічніше.

Нардеп від КПУ Євген Царьков у замовному інтерв'ю "Комсомольській правді" каже, що цей закон регіонали подали, щоб відволікти увагу суспільства від нагромаджених соціальних проблем. Та це не заважає фракції компартії в повному складі – 25 депутатських карток – проголосувати за скандальний законопроект Колесніченка-Ківалова. Більше того, саме комуніст Адам Мартинюк, порушивши регламент, виставив законопроект на голосування.

Пізніше лідер КПУ Петро Симоненко заявив впевненість, що мовний закон – передвиборчий піар Партії регіонів. Виходить, комуністи у своїх "замовлянках" обливають брудом партію влади, навіть посягаючи на один з головних передвиборчих гасел регіоналів – успішність проведення Євро. А водночас своїми голосами в раді – допомагають їм піаритися.

На жаль, в українців дуже коротка політична пам'ять. І часто ми забуваємо старі образи на чиновників та депутатів через їх нові голослівні обіцянки. Українські політики це чудово розуміють, і вже почали боротьбу за виборців.

Та замість того, щоб реальними справа завойовувати голоси, вони за немалі гроші скуповують газетні шпальти.

Від цього українська преса напередодні виборів усе більше стає схожою до радянської газети "Правда". Тільки замість фото Леніна та звіту із чергового з'їзду компартії – Петро Симоненко та чергові обіцянки.

Ірина Чулівська, ІМІ, спеціально для УП



powered by lun.ua
Таємниці мормонів. Що відбувається в одному з найбільш закритих храмів України
Як українські медичні технології продовжують життя іноземцям
Голова Держкіно Пилип Іллєнко: Український глядач перестав сприймати російське кіно як ментально близьке
Всі свої
Усі публікації