Будні соціології: як вибори – так хоч звільняйся

294 перегляди
33
Володимир Паніотто, для УП
Понеділок, 9 липня 2012, 12:34

Із посиленням напруги виборчої кампанії, все частіше згадується анекдот. "Улаштувався хлопець на роботу пожежником. Через місяць зустрічає друга, той запитує як працюється. - Ти знаєш, непогано. Зарплата пристойна, платять вчасно, пайок, форму гарну видали... Знову ж, хлопці дружні зібралися, усе б добре... Але як пожежа – так хоч звільняйся!".

Я пішов з математики й більше сорока років займаюся соціологією. Це чудова наука, але як вибори – так хоч звільняйся. Нервозність і підозрілість клієнтів, обвинувачення політиків, докори політологів, конфлікти з журналістами, неосвічені й хамські коментарі в Інтернеті – ніяк не можу до цього звикнути.

Права голова Фонду "Демократичні ініціативи" Ірина Бєкєшкіна, коли говорить, що перша ознака фактичного початку виборчої кампанії – обвинувачення соціологів у продажності.

Головна й очевидна причина полягає в тому, що довіра до соціологів залежить від відповідності результатів надіям і очікуванням читача. Будь-яка публікація рейтингу супроводжується коментарями читачів в Інтернеті такого типу – "що? 17%? Так хто за цього Х голосує? Я всіх опитав – жодного не знайшов. Соціологів на нари!".

И навіть політологи, особливо при публікації нових тенденцій, ставляться до цих даних з недовірою, якщо дані невигідні політичній силі, яку вони консультують.

Але є й інша причина недовіри до соціологів. Складається враження, що журналісти й політики, а тим більше населення, не дуже розуміють ситуацію взаємодії соціологічних центрів із клієнтами. І це знайшло своє підтвердження.

Фонд "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва з 24 травня по 18 червня 2012 провів опитування журналістів "Виборча кампанія-2012: чого журналісти очікують від соціологів?".

Результати дослідження обговорювалися на круглому столі "Вибори-2012: соціологія й журналістика", де мені вручили список питань від журналістів, отриманих у ході дослідження. Питання, які найбільше цікавлять журналістів, а отже і громаду наступні:

Як працює соціологічна організація (хто фінансує, з ким співпрацює, де оприлюднює інформацію, яку освіту мають працівники)?

Основні методи фальсифікації результатів на майбутніх виборах і протистояння їм? Яким соціологічним компаніям можна довіряти, а яким ні?

Стандартне соціологічне опитування в 2 000 респондентів, що репрезентативне для населення України, коштує близько 120 тисяч гривень. Звідки береться фінансування? Якщо говорити лише про рейтинги й опитування суспільної думки, які хоча й становлять дуже невелику частину тематики соціологічних досліджень, але найбільшою мірою впливають на довіру до соціологів, то переважна більшість таких опитувань – це замовлення політичних сил.

Академія наук до образливого мало фінансує соціологічні опитування, у більшості фондів у статутах відзначається, що вони не дають грошей на дослідження. А ЗМІ – один з основних незалежних замовників опитувань на Заході – у нас найчастіше залежать від якої-небудь політичної сили й замовляють не зі своїх бюджетів, а на гроші цієї політичної сили.

Чи це означає, що, як висловився один з політиків, "кожний рейтинг коштує рівно стільки, скільки за нього заплатили"? Аж ніяк не означає.

По-перше, існують професійні й ринкові механізми забезпечення якості соціологічних даних, наприклад, членство в міжнародних організаціях.

Київський міжнародний інститут соціології – КМІС є членом ЕСОМАР – Європейського суспільства дослідників громадської думки й маркетингу і має дотримуватись правил, що розроблені ЕСОМАР разом з Європейською промисловою палатою.

Правила гарантують певні стандарти якості, і ми їх строго дотримуємося. Ми не беремо замовлення на опитування, якщо замовник наполягає на тому, щоб у формулюванні питань або в їхній послідовності зберегти підштовхування до бажаних відповідей, або наполягає на збереженні незбалансованості протилежних варіантів відповідей і тому подібне.

ЕСОМАР випускає директорію, яка є основою для проведення тендерів. Якщо ми порушимо стандарти, то нас виключать із ЕСОМАР і ми втратимо значну частину західних замовлень.

По-друге, бажання догодити якій-небудь політичній силі призводить до втрати замовлень від інших політичних сил і в перспективі економічно невигідно – президенти приходять і йдуть, опозиція стає владою, а потім знову опозицією, а КМІС працює більше 20 років, і коло наших замовників рік у рік розширюється.

Нарешті, головне – це професійна й людська репутація. Як дивитися в очі друзям, співробітникам, колегам, студентам, людям, з якими маю щастя іноді спілкуватися і які є для мене моральними авторитетами – Семен Глузман, Мирослав Попович..?

Втім, у наш час відкритої продажності й інфляції порядності цей аргумент для когось навряд чи пролунає переконливо. Проте, ми вважаємо, що у виробництві інформації саме репутація виробника й професіоналізм становлять його основний "капітал".

Тому й девіз нашого інституту –"Репутація важливіша за прибуток" – ми розглядаємо не як піар послання клієнтам, а як основне правило, яким повинні керуватися співробітники, коли виникають сумніви.

На жаль, усе це не вирішує проблему повністю. Ми навчилися боротися з помилками в одержанні даних і із прямими фальсифікаціями: якщо анкету розробив клієнт, то при наявності методичних помилок ми пропонуємо свою редакцію й погоджуємо із клієнтом анкету доти, поки вона стає прийнятною. Або відмовляємося від замовлення.

Але є способи використання соціологічних даних для впливу на громадську думку, які цілком законні з погляду міжнародних норм. По-перше, це збереження замовником частини даних лише для свого власного використання й, тим самим, закритими для публікації.

По-друге, публікація даних не тоді, коли вони вже готові для публікації, а тоді, коли цього забажає замовник. І, по-третє, використання умов конфіденційності клієнта. Дані дослідження, оплаченого клієнтом, є власністю клієнта, і він має повне право публікувати тільки те, що він хоче, і тоді, коли він хоче.

За умовами більшості контрактів, конфіденційними є не тільки отримані нами дані, але й тематика дослідження й сам факт, що даний клієнт замовив нам дослідження.

Усе це може мати негативний вплив на нашу репутацію. Наприклад, три роки тому на замовлення одного з клієнтів ми провели дослідження про довіру до Тимошенко і Ющенко, а замовник надрукував тільки дані про низьку довіру до Тимошенко, у той час як довіра до Ющенко була ще менша!

Наведу два свіжі приклади використання клієнтами наших даних, які багато в чому й спонукали мене братися за перо (точніше, за клавіатуру).

Приклад 1. 26 червня на прохання Замовника ми опублікували дані червневого опитування, у якому серед іншого було питання про те, за кого б ви проголосували, якби вибори президента були в найближчу неділю, при цьому в списку кандидатів не було Тимошенко.

Із усіх запитань, що стосуються виборів президента, які були в анкеті, нам дозволили використовувати дані лише по цьому запитанню. Ця публікація викликала багато негативних відгуків, у тому числі й від відомих і шанованих мною політологів.

Мова йшла про те, що виключення Тимошенко – це політична помилка й, можливо, в 2015 році Тимошенко ще зможе брати участь у виборах. Зрозуміло, я згодний з політологами, що якщо ми даємо в прес-релізі можливі результати голосування без участі Тимошенко, то важливо було б дати можливі результати голосування і з участю Тимошенко. Але коли це дані клієнта, то він у повній відповідності з міжнародними нормами має право їх не публікувати.

Саме ж запитання є цілком коректним, при обговоренні замовлення у нас не було підстав відхилити його – адже запитання ставилося про голосування в "найближчу неділю". Тобто коли Тимошенко в результаті судового процесу, як би ми не ставилися до його справедливості, реально стала позбавленою права участі у виборах.

Окрім того, такого типу питання часто включають в анкету для вивчення перетікання електорату від одного кандидата до іншого – "а якщо в списку не буде цього кандидата, то за кого ви проголосуєте". Проблема не в запитанні, а в неповноті публікації інформації.

Приклад 2. У травні ми провели дослідження для Громадського руху "Український вибір", частина інформації довго не публікувалася, а 3 липня нам надіслали текст прес-релізу з нашими даними і попросили розіслати його в той же день.

Це було трохи дивно, але в нас не було підстав не зробити цього. Піар менеджер розіслав цей прес-реліз й виявилося, що саме в цей день й був прийнятий скандальний закон щодо мовної політики.

Другий сюрприз – у той час як ми дотримували конфіденційності замовника, сам замовник у цей же день надрукував статтю, пославшись на наші дані. Це дало привід Медведєву написати, що "КМІС забув розповісти, що дослідження про любов українців до російської замовив Медведчук" і що КМІС "вдало підгадав день оприлюднення соціології по мові й сповістив, що більшість українців готові здати мову", а також, що "Відтепер, я буду ще обережнішим з продуктами панів-добродіїв Хмелька та Паніотто".

Питання замовника з методичного боку сформульоване коректно й у нас не було підстав з ним не погоджуватися – "як ви ставитеся до пропозиції, щоб українська мова залишалася єдиною державною, а російську мову та мови національних меншин зробити другою офіційною мовою в тих регіонах України, де більшість населення (50% або більше) цього бажає?".

Але, звичайно ж, якщо уважно подивитися, то результати нашого опитування реально не мають стосунку до підтримки проекту Колесніченка-Ківалова. У нашому опитуванні, по-перше, мова йде про введення другої офіційної мови на підставі волевиявлення громадян, а не даних перепису про відсоток носіїв мови, і, по-друге, на підставі більшості не менш 50%, а не при 10%, як у згаданому проекті. Але репутація КМІС і наша особисто при цьому постраждали.

Однак дії замовників й у першому й другому випадку законні. Єдиний спосіб нейтралізувати вибіркову публікацію чутливих даних, який ми маємо – це проводити після такої публікації дослідження за свій рахунок, щоб одержати дані, які або не дозволив публікувати замовник, або які істотно доповнюють опубліковану інформацію.

Ми так нерідко робимо, але в нас вистачає грошей лише на 3-4 таких досліджень у рік, до виборів буде ще тільки одне властиво наше дослідження. І наша репутація нерідко однаково страждає, тому що повну інформацію ми можемо зібрати лише через 3-4 тижні після публікації замовника, і не всі ті, хто бачив негативну інформацію про КМІС, побачать повні дані й не всі змінять свою думку.

Що ще ми можемо робити? Не брати взагалі політичних досліджень і віддати їх на відкуп непрофесіоналам?

Брати дослідження тільки тих політичних сил, які нам подобаються? Навряд чи це допоможе, тому що практично всі політичні сили, а ми працюємо із широким спектром, публікують дані вибірково.

Крім того, орієнтація лише на одну політичну силу робить компанію більш залежною від цієї політичної сили.

Незалежності й неупередженості соціологічної компанії сприяє:

По-перше, наявність багатьох замовників широкого політичного спектра.

По-друге, проведення крім політичних також соціальних і маркетингових досліджень.

Краще також мати багато дрібних замовників, ніж декілька великих – багато дрібних замовників створюють статистичну стійкість і зменшують загрозу залежності від великих замовників.

Я думаю, що наші дослідження навіть при вибірковій публікації дають якісь елементи в загальну мозаїку, їх треба сприймати, порівнюючи з іншими опитуваннями (наприклад, Центру Разумкова) і з нашими попередніми й наступними опитуваннями.

Ми сподіваємося, що оскільки в нас є клієнти різних політичних напрямків, то у цілому картина виходить досить повною й суспільство отримує більш-менш повне уявлення про ситуацію для прийняття усвідомлених рішень.

Дуже хочеться, щоб журналісти і політологи раніше, ніж коментувати соціологічні дані, які здаються їм невірними, дивними або тенденційними, запитували б спочатку про коментарі у соціологів, що опублікували ці дані, а потім вже вирішували б, чи варто їх таврувати.

Володимир Паніотто, гендиректор КМІС, професор НаУКМА, для УП

Авторизуйтесь щоб писати коментарі
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення
IP: 193.138.185.---AlteMeister..
MykhajloV: Питання замовника з методичного боку сформульоване коректно й у нас не було підстав з ним не погоджуватися – "як ви ставитеся до пропозиції, щоб українська мова залишалася єдиною державною, а російську мову та мови національних меншин зробити другою офіційною мовою в тих регіонах України, де більшість населення (50% або більше) цього бажає?". І це "нормально і коректно" зформулювано?".
Ознаки маніпулятивності питання у відсутності чітких визначень: 1)які можливості передбачає поняття "офіційна мова"? 2)як співвідноситься офіційна з державною? Чим відрізняється для цього регіону? Це, між іншим, і проблеми референдумів. Питати думку і її враховувати можна у всебічно проінформованої людини. Тоді це буде відображати її дійсне відношення до питання
IP: 91.196.159.---dedygan..
Брешет таварищъ, как сивый мерин. О какой ОБЪЕКТИВНОСТИ опроса может идти речь, если опрашиваемые не понимают сути вопроса? Кто в народе понимает разницу между государственным и официальным языком
IP: 193.138.185.---AlteMeister..
Alexander Maryanovsky: Из статьи непонятно следующее: 1. Неужели не понятно до заключения договора с заказчиком - что Вашу работу могут и будут использовать некорректно? 2. Почему нельзя включить в договор с Заказчиком пункты, которые бы не позволили использовать Вашу работу в ущерб Вашей репутации? Например, можно оговорить, что результаты Ваших исследования могут быть опубликованы исключительно в полном объёме и т.п. Не понятно...
А що тут розуміти? Замовник визначає умови, за яких він фінансує дослідження. Якби соціологи могли самі фінансувати незалежні дослідження, які вони вважають за потрібне - тоді можна обговорювати повноту і репрезентативність. А так - замовник публікує ту частину результатів, яка для нього вигідна. І навряд чи погодиться на інші умови контракту. Виходом могли б бути, можливо, громадські організації, які замовляли б опитування із важливих суспільних тем
IP: 93.74.134.---inner..
AlteMeister:
Ознаки маніпулятивності питання у відсутності чітких визначень: 1)які можливості передбачає поняття "офіційна мова"? 2)як співвідноситься офіційна з державною?
Да, это правда - такая формулировка нечеткая, и суть вопроса поэтому не ясна. И полученные данные по этому вопросу - никак не интересны. Другое совсем дело - спросить: "как вы относитесь к тому, чтобы русский язык стал вторым государственным"
IP: 195.78.113.---informer..
а в чем собственно - обида? можно подумать что результаты публикуют изменяя суть вопроса; или заказчить будет использовать те результаты, которые его не устраивают; или с вами не согласовывают содержание тех же вопрос. А зная заказчика и искривляя суть вопросов потом не надо пенять на то - что вас "грязно "использовали. Использовали ровно в том ракусе в котором вы и работаете
Усі коментарі
Нові правила для імпортних авто. Що Рада пропонує зробити з "євробляхами"
Леонід Кравчук: Путіну треба сісти з Порошенком за стіл переговорів
#НоваВона, або Колективна Тимошенко з відкритим кодом
ПРИВАТна історія. Ділове партнерство комсомольців з капіталістами
Усі публікації