ВІДСУДЖЕНА АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА:
чий молоток позбавив киян пам'яток?

Однією з причин того, що історичних будівель довкола стає все менше, є діяльність служителів Феміди. Саме їм випадає честь вирішувати, становить певний об'єкт архітектурну цінність, чи ні. У цій статті розповідаємо про тих суддів, які ставали на бік бізнес-планів забудовників, даючи дозвіл на руйнацію шедеврів архітектури минулого.
Будинок
Осипа Родіна
м.Київ, вул. Олеся Гончара, 71
Роки побудови – 1882 рік
Термін занепаду – 6
Статус будівлі: пам'ятка архітектури щойно виявлена
Архітектурний стиль: історизм з елементами неоренесансу, модерн-класицизм
Архітектор – Ніколаєв Володимир Миколайович
Будинок Осипа Родіна — це кам'яна садиба 1882 року, яка є одним із двох збережених зразків забудови кінця ХІХ століття. Зведена двоповерховою за авторським проєктом архітектора Володимира Ніколаєва, який проєктував також будівлі Києво-Печерської лаври, Шоколадний будиночок, Національну фі­лармонію та особняк «цукрового короля» Терещенка (нині Київська картинна галерея). На початку XX століття будівлю переобладнали у триповерхову. Власниками садиби певний час були представники шляхетського роду Жубрів. До 2014 року там розміщувалася «Вільна сцена» Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі й офісні приміщення.

Зважаючи на авторство Володимира Ніколаєва та вікову архітектурну цінність будівлі, громадська організація «Мапа Реновації» ініціювала її зарахування до культурної спадщини. Як результат, у вересні 2020 року Департамент охорони культурної спадщини КМДА вніс будинок до переліку «нововиявлених» об'єктів — проміжний етап перед отриманням статусу пам'ятки місцевого значення.
ІСТОРІЯ ОБ'ЄКТА:
Виявлення нового об'єкта культурної спадщини порадувало не всіх. У першу чергу це не вписувалося у плани нинішніх власників будівлі. Йдеться про бенефіціарів фірми «Арікс», на яку й зареєстрований будинок на Гончара, 71. На той час власники вже домовилися про зведення на місці цієї історичної будівлі 18-поверхового житлового комплексу «Franklin Concept House». Отже, поспішили звернутися до суду.
Доля будинку вирішувалася у сумнозвісному ОАСКу. Там суддя Віктор Шулежко не побачив в об'єкті жодної цінності і 28 січня 2021 року задовольнив позов ТОВ «Арікс» до Департаменту охорони культурної спадщини КМДА повністю. Зокрема, визнав наказ про внесення об'єкта до культурної спадщини таким, що треба скасувати.

Хоча на рішенні Шулежка історія не завершилася, саме воно заклало початок розгортання подій не на користь історії, а на користь жорстокої сучасності. Далі було чотири апеляції (від ГО «Мапа Реновації», Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту охорони культурної спадщини КМДА та Офісу Генерального прокурора) та чотири відхилення апеляційних скарг. 4 серпня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд підтримав позбавлення будинку Осипа Родіна статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини. Вже наступного дня робітники почали демонтувати будівлю. Крапку в цій історії має поставити Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.
Суддя Шулежко є одним із фігурантів у справі так званих «плівок Вовка», розслідуваній НАБУ. Також він «проявив себе» у квітні 2021 року, коли в інтересах забудовника ТОВ «Дайтона Груп» скасував статус зеленої зони Протасового Яру. Крім того, можемо пригадати рішення судді в інтересах олігарха Фірташа, заборону «мовного майдану» у 2012 році та інші факти суддівської недоброчесності.
З БІОГРАФІЇ СУДДІ:
ЩО ЗРОБИВ СУДДЯ ШУЛЕЖКО?
Садиба
Дмитрієва
м.Київ, вул. Хорива 2
Роки побудови – 1830 рік
Статус будівлі: пам'ятка архітектури
Архітектурний стиль: цегляний стиль
Архітектор – Кривошеєв Олександр Степанович
і Ніколаєв Володимир Миколайович
Комплекс датується ХІХ сторіччям. Складається із двох житлових будинків й одного флігеля на Подолі. Адреси будинків на вулиці вулиці Хорива — 2-А, 2-Б, 2-Д (поруч із церквою Миколи Притиска, позаду Житнього ринку).

Прибутковий будинок 2-А — зразок житлово-торговельної споруди Подолу межі ХІХ-ХХ сторіч. Цю чотириповерхову цегляну, тиньковану, пофарбовану споруду з підвалом і бляшаним дахом будівлю звели у 1897 році. Будинок № 2-Б — одна з небагатьох споруд в Києві доби класицизму. Будинок зведений ще у 1830 році, перебудований у 1875-му та надбудований у 1897-му. Будинок за адресою Хорива, 2-Д — це двоповерховий флігель, що є елементом традиційної подільської садиби. Збудований 1895 року у глибині садиби, має Г-подібну форму. Власністю Дмитрієва садиба стала у 1886 році. На той час там велися будівельні роботи за проєктом архітектора Володимира Ніколаєва.

15 жовтня 2014 року Міністерство культури України внесло будинки комплексу до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятки архітектури місцевого значення.
ІСТОРІЯ ОБ'ЄКТА:
Охоронний статус комплексу будівель став на заваді приватному підприємству «Конвалія-Нерухомість». Саме це ПП, яке пов'язують із колишнім головою ЦВК Охендовським, Подільська районна рада ще восени 2010 року залучила як інвестора для реконструкції непридатних для проживання будівель на вулиці Хорива, 2, загальною площею 3109,7 квадратних метра. У січні 2015 року, коли комплекс будинків уже мав статус пам'ятки, «Конвалія-Нерухомість» отримала від Департаменту земельних ресурсів КМДА дозвіл на розробку документації щодо відведення ділянки на вул. Хорива, 2 для реконструкції будинків під офісно-громадський комплекс із торговельними приміщеннями та підземним паркінгом. У подальшому забудовнику мали дати споруджений ним комплекс в оренду на 25 років. За справу взялися серйозно: нежитлові приміщення викупили, з житлових виселили мешканців та звернулися до суду, щоб оскаржити внесення будинків до обліку пам'яток архітектури.

15 травня 2015 року суддя ОАСК Альона Мазур задовольнила позов ПП «Конвалія-Нерухомість». Визнавши наказ Мінкульту про внесення будинків до переліку пам'яток протиправним, суддя фактично відкрила шлях комерційній забудові на місці історичного об'єкта.
Суддя Мазур відома своїми рішеннями на користь Суркісів у «справі Приватбанку», рішеннями по «схемі Вовка», а також скасуванням висновків Громадської ради доброчесності про невідповідність критеріям доброчесності суддів Макаренко І.Г., Шевченко А.В., Костенко Г.В. та Шпенової П.Ю. У всіх справах суддя не взяла до уваги, що ГРД не є суб'єктом владних повноважень, а її висновки не підлягають оскарженню.
З БІОГРАФІЇ СУДДІ:
ЩО ЗРОБИЛА СУДДЯ МАЗУР?
Проте на цьому історія не завершилася. У 2017 році забудовник дізнався, що Мінкульт все ж таки не виключив будинки з Державного реєстру нерухомих пам'яток України. 9 липня 2019 року знову був суд. Цього разу ОАСК скасував пункт додатку до наказу Міністерства культури від 2014 року, яким садиба XIX ст. була внесена до реєстру.
Згодом Міністерство культури, молоді та спорту України, Департамент охорони культурної спадщини КМДА та ГО «Зелена хвилина» оскаржили це рішення. На радість, 3 березня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд м. Києва скасував липневе рішення ОАСК щодо виключення садиби із Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Однак маятник хитнувся на сторону добра не надовго. Касаційний адміністративний суд у закритому режимі, без повідомлення сторін, 2 лютого 2021 року розглянув касаційну скаргу «Конвалія-нерухомість» на постанову Шостого апеляційного адмінсуду та скасував її (суддя — Ігор Желєзний). Разом із тим, справу направили на подальший розгляд суду апеляційної інстанції. Як наслідок, 26 травня 2021 року комплекс будівель втратив охоронний статус комплексної пам'ятки — вже за рішенням судді Шостого апеляційного адміністративного суду Євгена Чаку. Крапку в історії має поставити Верховний Суд.
Особняк на Лабораторній
м.Київ, вул. Лабораторна, 9-Б
Роки побудови – кінець XIX сторіччя
Статус будівлі: пам'ятка архітектури та містобудування
Архітектурний стиль: архітектура модерну
Особняк на Лабораторній, 9-Б (неподалік Палацу «Україна») був яскравим зразком житлових споруд часів забудови садиб на схилах долини річки Либеді у другій половині XIX сторіччя. Архітектурний стиль — модерн. У 1906-1914 роках власниками садиби були міщани Олександр Олексійович та Марія Петрівна Кіци.

15 вересня 2010 року наказом Міністерства культури і туризму України будівлю занесли до переліку пам'яток містобудування й архітектури місцевого значення.
ІСТОРІЯ ОБ'ЄКТА:
У травні 2017 року особняк площею 276 м² у ТОВ «Ковчег» викупило ТОВ «Скайпроджект» (SkyProject) — належить Олександру Глімбовському, тестю тодішнього голови Державної фіскальної служби Романа Насірова. Пан Глімбовський твердо вирішив звести на місці особняка висотну будівлю з паркінгом. Заважало одне «але» — статус пам'ятки. Доводити, що особняк не має жодної цінності пішли в ОАСК, де з рішенням не забарився суддя Келеберда. 9 січня 2019 року суддя скасував наказ Міністерства культури і туризму України про внесення особняка до державного реєстру пам'яток. Це рішення 31 липня 2019 року підтвердив суддя Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва Володимир Келеберда.

Міністерство культури звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. Постановою Верховного Суду від 9 січня 2020 року суддя Анатолій Степанюк скасував рішення ОАСК 9 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року. Справу скерували на новий розгляд до ОАСК. 26 серпня 2020 року суддя ОАСК Володимир Донець задовольнив позов фірми і скасував наказ Мінкультури. Під час розгляду апеляції у лютому 2021 року суд вказав на порушення процедури відчуження (купівлі) пам'ятки: сторони не отримали обов'язкове погодження Департаменту охорони культурної спадщини КМДА на продаж будівлі; після купівлі пам'ятки новий власник «Скайпроджект» не уклав охоронний договір з Департаментом. Таким чином апеляція визнала, що особняк на Лабораторній — все ж таки є пам'яткою архітектури. Проте було вже занадто пізно. Фірма Глімбовського знесла особняк і почала зводити багатофункціональний комплекс Metropole на замовлення «Скайпроджект» ще у листопаді 2019 року.
Келеберда є одним з наближених до голови ОАСК Вовка, допомагав у реалізації розробленої ним схеми та зафіксований на записах НАБУ (запис № 1, 2, 3, 4). Був оголошений у розшук, оскільки не з'являвся на допити як підозрюваний.

Суддя Донець також не обійшовся без сумнівних дій. Так, у вересні 2019 року ухвалив рішення про скасування висновку Громадської ради доброчесності щодо судді Грабець С.Ю., не взявши до уваги, що ГРД взагалі не може бути відповідачем у справі, а висновки не підлягають оскарженню.

З БІОГРАФІЇ СУДДІВ:
ЩО ЗРОБИЛИ СУДДІ?
Будинок
"Квіти України"
м.Київ, вул. Січових Стрільців, 49
Роки побудови – 1985 рік
Статус будівлі: пам'ятка архітектури та містобудування
Архітектурний стиль: архітектура модерну
Архітектор – Микола Левчук

5-поверхову модерністичну будівлю спорудили у 1980-х роках за проєктом квіткового магазину-оранжереї «Квіти України» народного архітектор України Миколи Левчука. Починаючи з 1985 року і до 2000-х років у будинку, крім найбільшого в Києві магазину квітів, містилися оранжерея, виставкова зала, дослідна база, кімнати гуртків із флористики, адміністративні й складські приміщення. Щонайменше вже 20 років, як будівля не виконує своє призначення і занепала, з комунальної власності вона перейшла у приватну і кілька разів власники змінювалися.
ІСТОРІЯ ОБ'ЄКТА:
У червні 2021 року власник будівлі — ПрАТ «Квіти-України», який запланував зробити з будинку офісний центр із надбудовою та підземним паркінгом, зрізав 30-річний виноград і почав демонтаж інтер'єру. Проти руйнації будинку і з вимогою надання йому статусу архітектурної пам'ятки на початку липня виступили громадські активісти. Як результат, 13 липня Шевченківський районний суд міста Києва наклав арешт на будівлю і заборонив будь-які будівельні роботи. 3 серпня 2021 року Департамент охорони культурної спадщини КМДА вніс будівлю «Квіти України» до переліку об'єктів культурної спадщини Києва, а через три дні Мінкульт вніс будівлю до реєстру державних пам'яток.

18 серпня в ОАСКу повідомили, що отримали заяву про забезпечення позову від ГО «Інститут низової демократії та сталого розвитку». Суд просять заборонити ПрАТ «Квіти-України» здійснювати будівельні та підготовчі роботи на земельній ділянці комунальної власності, що розташована у місті Києві по вулиці Січових Стрільців, 49. А вже 17 вересня стало відомо, що ПрАТ «Квіти України» продовжують боротьбу зі свого боку: подали до того ж ОАСК позов до Департаменту КМДА і Мінкульту, завдяки якому хочуть отримати право на створення офісного центру. Попередні рішення суддів ОАСКу чітко вказують на те, що громадськість має пильнувати. Інакше є ризик того, що ще на одну архітектурну пам'ятку у столиці стане менше.



ЩО ВІДБУЛОСЯ?
Цей перелік — лише незначна крихта тих рішень, які позбавили (чи майже позбавили) киян пам'яток архітектури. Таких рішень — сотні, і щороку їх стає дедалі більше. Без пильної уваги громадськості та ефективної судової реформи ми ризикуємо потонути в потворних, нашвидкуруч і часто незаконно зведених новобудовах, лишаючи прийдешні покоління без можливості насолодитись культурною спадщиною минулих століть.
Made on
Tilda