Чому ця мозаїка тут?

Зранку 16 вересня 2000-го року з квартири на третьому поверсі цього будинку вийшов 31-річний чоловік у синіх джинсах, светрі й куртці.

Вийшов, щоб більше ніколи сюди не повернутися.

Того вечора він був викрадений перевертнями в погонах, а згодом по‑звірячому вбитий ними.

Ім'я цього чоловіка — Георгій Ґонґадзе.

Для багатьох він був і залишається символом незалежної журналістики і революціонером. Але передусім — живою людиною, харизматичною і сильною, яка мріяла жити у вільній країні, не боялась експериментувати та намагалася змінити світ навколо себе.

Гія, як називали його близькі, вважав, що залишатись незалежним та говорити правду для журналіста — це така ж базова потреба, як дихати та їсти.

16 квітня 2000 року Георгій разом із Оленою Притулою створили незалежний майданчик без цензури, інтернет-видання «Українська правда», щоб мати можливість не мовчати самим і дати шанс говорити тим, кому було що сказати. Це був відчайдушний крок, адже країна стрімко скочувалась до автократії часів «зрілого Кучми».

«Українська правда» почалась із двокімнатної квартири, яка стала першим офісом редакції. З п'яти людей. Без грошей. Без гарантій. Саме тоді Георгій обрав символом і логотипом УП героя з роману Сервантеса і гравюри Пікассо — дивака зі списом у руці, який бачить те, на що заплющують очі інші.

До 25-их роковин викрадення й загибелі Георгія «Українська правда» в колаборації з мистецьким об'єднанням «Затирка» створила мозаїку зі смальти, виготовленої в Сумах, часто між обстрілами, та розмістила її в арці будинку, де колись мешкав Ґонґадзе.

Над мозаїкою працювали митці: Семен Майданюк, Махим, Владислав Власюк, Ольга Чикало, за кураторства Тетяни Тадай та Анастасії Лелюк.

Мозаїку було реалізовано за підтримки небайдужих читачів «Української правди» та членів Клубу УП.

Доєднуйтесь до Клубу УП, щоб разом робити добрі справи!

Доєднуйтесь до клубу УП