Перспективи української мови

В сучасному світі складається ситуація, за якої людство долає межу полілінгвізму і поступово наближається до монолінгвізму.

Можна будувати футуристичні прогнози, що в найближче століття кожна людина в світі буде володіти однією мовою, якою зможе спілкуватись з будь якою іншою людиною в світі. Це буде так звана лінгва франка, яка знищить бар'єри в комунікації між всіма людьми на планеті.

Цей процес є невід'ємною складовою загально людського технологічного і культурологічного прогресу. Аналізуючи тенденцій і динаміку цього процесу, можна зробити висновок, що цією лінгва франка стане англійська мова.

А яке місце в майбутньому матиме українська мова? Спробуємо системно і неупереджено проаналізувати тенденції.

Умовно мови світу можна розділити на три категорії:

Перша. Такі мови як арабська, іспанська, португальська є мовами не однієї країни, а декількох, або навіть декількох десятків країн. Такі мови будуть в майбутньому регіональними, їм не загрожує витіснення. Але носії цих мову будуть знати англійську для спілкування з рештою світу.

Друга. Є також мови, які мають не дуже чисельну кількість носіїв, такі як данська, фінська, чеська, грузинська, литовська і т.п., проте ці мови є моно мовами в певних державних утвореннях. Вони мають повноцінний інформаційно культурний простір, і цим мовам не загрожує витіснення іншими мовами. Носії цих мов паралельно також вивчають лінгва франка, тобто англійську і володіють нею на достатньому рівні, щоб бути споживачами загально світової англомовної культури.

Третя. Також можна виділити мови, носії яких є як дуже численними - хінді, курдська, кечуа, так і мало чисельними - калмицька, каракалпацька, коса, зулу, проте ці мови не мають над собою якогось державного утворення, яке б забезпечувало їх актуалізацію.

Такі мови включені в державні утворення, де переважає інша мова. Ці мови витіснені з ділового, культурного вжитку, ними користуються переважно в побуті. І такі мови найбільш вразливі до процесів розмивання.

Нажаль, до цієї категорії належить і українська.

Незважаючи на велику чисельність (носіями української мови є приблизно 20-30 мільйонів  людей) українська мова не здатна створити однорідного інформаційно культурного середовища.

Відтак можна будувати прогноз наступним чином: українська мова залишатиметься на маргінесі в рамках свого державного утворення.

Українська мова не матиме власного культурно інформаційного простору і відповідно буде поступово зникати під тиском російської і англійської мови.

Українською користуватимуться лише в побуті. Тобто російськомовному громадянину українська мова абсолютно не потрібна, йому краще спрямувати свої зусилля на вивчення англійської як загально світової мови, ніж марнувати час на українську.

Хоча знання багатьох мов і розвиває загально культурний рівень індивіда, і правилом гарного тону є знання декілька мов, які несуть за собою суттєві культурні пласти, проте для середньої людини немає ніякої необхідності обтяжувати себе знанням мови, яку немає необхідності використовувати.

Отже збереження української мови залежить від створення україномовного середовища, яке має перебувати в замкненому системному циклі. Тобто потрібно вивести українську мову з третьої категорії в другу.

Як це не парадоксально звучить, врятувати українську мову може лише створення української держави на території, яка є приблизно моно україномовною з кількох західних областей, і повноцінне функціонування на ній україномовного культурно інформаційного простору. Якщо цього не відбудеться, можна впевнено казати, що протягом найближчого століття українська мова зникне з широкого вжитку.

Євген Нікітін, випускник НТУ "КПІ", для УП