Марш на кухню… Команда чи заклик?

17 переглядів
Середа, 07 квітня 2010, 16:59
Тетяна Кондратюк
голова Національної ради жінок України
Команда чи заклик? От про що думалося під час зливи бурхливих подій у внутрішньополітичному житті країни останніх тижнів, серед яких висловлювання з приводу "місця жінок" неочікувано стало аж надто помітним.

Така поміченість пов'язана навіть не з тим, що ці висловлювання прийшлися ледь не на 8 березня - день ритуального засвідчення поваги жінкам, а через неочікувану буквальну брутальність, до якої давно не вдавалися публічні політики, дбаючи, як-не-як, про дотримання хоч штучного, але слідування європейським стандартам і сучасним викликам.

Збентежена світова громадськість, отямившись від несподіванки та з'ясувавши, що це аж ніяк не брак перекладу, скористалась усіма перевагами публічної демократії і вустами речниці з питань України фракції "зелених" у Бундестагу Віоли фон Крамон-Таубадель висловила свій європейський погляд на проблему: "Для цивілізованого суспільства - це просто удар в обличчя".

Європейців схвилювало як швидко новообраний gрезидент та новопризначений уряд зріклися засадничих основ європейських стандартів та цінностей про що так багато говорили під час передвиборної кампанії. Вона дуже слушно зазначила, що у європейській країні глава уряду, який би дозволив собі висловлювання, що жінки непридатні проводити реформи, не мав би жодних шансів залишитись у політиці.

В Україні інша "політична кухня". На цій кухні вправно орудують переважно чоловіки, і коли жінкам натякають на місце на кухні, вони дуже добре розуміють про яку, власне, кухню йдеться і аж ніяк не вірять, що високо посадовець мав на увазі щось інше, ніж те, що він сказав.

Отже, якщо "марш на кухню" - це команда, то політичній команді, яка зараз при владі, потрібно дуже добре подумати, як вона буде виправдовуватись перед європейською та світовою спільнотою за подібну зміну курсу ґендерної політики, адже це абсолютно суперечить і міжнародним зобов'язанням країни, і національній Конституції та законодавству, і, нарешті, очікуванню громадян.

Бо якщо "марш на кухню" - це ще й заклик, то уявімо собі такий загальнонаціональний перформанс коли і справді жінки залишились на кухні.

Що відбулося б? Освіта, яка майже на 80% забезпечується працею жінок, на ранок зустрічала б дітей лише постаттю директора школи на порозі порожніх класів, а в дитсадках і директорів би забракло, медицина, де на ранок не було б не лише жодної няні, але й медсестри та більше ніж половини лікарів.

І навіть "свята святих" політичної служби - бюрократія, і та б залишила без робочих рук, бо ж на 75% складається з жінок - тих невидимих "гвинтиків" реформ, які, власне і забезпечать її впровадження своєю 18-тигодинною працею "без вихідних і проходних".

Як можна говорити про "суто жіноче" призначення жінки в країні, де вочевидь, чоловік (середній українець, а не середній олігарх) через мізерність зарплати просто не зможе без внеску жінки прогодувати родину?

Де кожна четверта жінка народжує дитину без чоловіка?

Де кількість розлучень наближається до рівня шлюбів, а кількість чоловіків, які після розлучення опікуються своїми дітьми незрівнянно менша за ту, які ухиляються навіть від символічної сплати аліментів?

Ще є можливість виправити справу. Не бездарними поясненнями прес-служб того, хто і що мав на увазі, коли і без пояснень все всім чудово зрозуміло. А пояснення лише переконують у тому, що таки правильно усе зрозуміли.

Виправити справу можна лише переступивши через свою обмеженість і зашореність, змінивши не лише формальне (на словах) ставлення до проблеми, а мобілізувавши політичну волю і практично довівши слідування європейським стандартам і нормам, відданість Конституції і слідування букві закону.

Хочеться вірити у те, що "Україна для людей" - це не лише передвиборчий заклик, а у те, що в Україні людиною є і жінка, і чоловік.

Тетяна Кондратюк, голова національної ради жінок України                        



powered by lun.ua
Обнулення "зелених" тарифів для домашніх СЕС: вбити середній клас на догоду олігархам?
Якщо держава вже взялась через "зелені" тарифи субсидувати альтернативну енергетику, то кому треба допомогати — олігархам чи власникам дрібних домашніх СЕС?
Чому нам всім потрібні ліки від байдужості
Не варто думати, що ліки від байдужості можуть бути потрібні тільки для оточуючих. Так само точно не можна бути байдужим до самих себе, до свого здоров'я. (рос.)
5% виборців про яких ви могли забути
ЛГБТ-спільнота зазвичай частина соціального конфлікту, а не особистого.
Чи готова українська система освіти до STEAM?
Саме STEAM може вирішити дуже актуальну сьогодні проблему втрати інтересу у молодого покоління до навчання.
Крим має здобути свободу, а Україна – повернути свої території
Наша маленька Батьківщина має отримати свободу! А Україна – повернути свої території. І зробити це можливо тільки одним шляхом – шляхом відновлення права на самовизначення, створення у конституційному плані ще до того моменту, як Крим буде деокуповано, кримськотатарської національно-територіальної автономії, відтворення її парламентських інститутів на материковій Україні.
Чи зняла Рада Європи санкції з РФ? 5 питань про рішення у Гельсінкі
Росію не повернули в ПАРЄ, проте рішення Комітету міністрів - це позитивний розвиток подій для РФ. Проте нашим опонентам ще треба пройти довгий і складний шлях. А ми будемо гальмувати їх рух.
Помиритися та перемогти: чому Києву потрібна нова стратегія в Центрально-Східній Європі
У відносинах Києва з Варшавою, Будапештом та Бухарестом потрібні зміни в підходах та стратегії. І зараз слушний момент для цього. Україна має шанс для перезапуску відносин із сусідами.