Діяльність НУО врегулюють "по-новому"?

76 переглядів
Середа, 07 липня 2010, 12:15
Андрій Лепак
для УП

Законопроект "Про громадські організації", який фахівці мін'юсту розробили та оприлюднили на своєму сайті для "забезпечення вивчення та врахування думки громадськості", окрім покращення окремих реєстраційних процедур, викликає чимало дискусій та запитань.

Реалізація права на свободу об'єднання є одним з основних індикаторів, що визначає стан розвитку демократії у відповідній державі.

"Розмитість" і застарілість українського законодавства про НУО

Безумовно, реалізація права на свободу об'єднання в Україні регулюється вже застарілим у часовому вимірі законодавством. Його положення не завжди забезпечують дотримання європейських стандартів у сфері правового регулювання діяльності неурядових організацій.

Цю ж тезу підтвердив Європейський суд із прав людини в рішенні "Корецький та інші проти України", яке було винесено 3 квітня 2008 року. Суд, зокрема, зазначив: "положення закону "Про об'єднання громадян", які регулюють реєстрацію об'єднань громадян, є занадто розмитими, щоб бути достатньо "передбачуваними" для зацікавлених осіб, та надають державним органам занадто широкі межі розсуду у вирішенні питання, чи може певне об'єднання бути зареєстрованим".

"Розмитість" положень українського законодавства стосовно реєстрації громадських організацій не була перешкодою в стрімкому, у кількісному вимірі, розвитку громадського сектора. Навпаки, мабуть, саме присутність "подвійної реєстрації" і всілякі бюрократичні "заморочки" стимулювали громадських активістів та давали "бойове хрещення" для входження в цей сектор.

Та й дрібні юристи мали постійний заробіток, реєструючи "пачками" різноманітні громадські організації.

Якщо б зробити "рейтинг" українських громадян, які є засновниками 10 і більше громадських організацій - таких би виявилось чимало.

Кількість зареєстрованих НУО в Україні постійно зростає

На одній із міжнародних конференцій український високопосадовець розповідав про динаміку розвитку громадянського суспільства в нашій державі. Для доведення цього він спирався на справді значне зростання кількості зареєстрованих громадських організацій.

Міжнародних експертів щиро вразило співвідношення кількості громадських організацій до кількості населення. Звісно, вкрай здивованими були й представники української делегації...

Наше занепокоєння викликає практика використання громадських організацій для отримання коштів державного чи місцевого бюджетів, державної або комунальної власності, а також земельних ділянок для здійснення "статутної діяльності".

Чиновники самі створюють їх, для забезпечення видимості громадської участі в діяльності органів державної влади, а насправді - виключно для "імітації" громадської активності та управління громадською діяльністю. Або використовують громадські організації з метою участі в загальнодержавних чи місцевих виборах.

У чому ж тоді різниця між політичною партією й громадською організацією?

Чи не хочуть політичні діячі в такій спосіб "розмити", і як завжди, змаргіналізувати ці поняття?

Така діяльність не тільки не відповідає правовій природі й сутності НГО, але й відверто дискредитує її значення та функції на практиці.

Чи потрібно спрощувати реєстрацію НУО?

Дане питання найбільш дискусійне в середовищі громадських експертів і активістів. Більшість із них стверджують про необхідність спрощення "реєстраційних процедур" і приведення їх у відповідність з європейськими стандартами.

Безумовно, неоднакова практика правозастосування органами юстиції та державними реєстраторами викликає таку потребу. Зрештою, найбільше це полегшуватиме роботу відповідним посадовцям, даватиме можливість значно простіше й швидше реєструвати все нові й нові громадські організації.

Але, з іншого боку, при такому "спрощенні" очікується бурхлива хвиля "розвитку демократії" і "розквіту громадянського суспільства".

Тобто - збільшення кількості громадських організацій.

З такими "стахановськими" темпами наша держава найближчим часом матиме таку чисельність НГО, що європейські держави зможуть позаздрити.

Як би це не звучало банально, але активна частина суспільства в Україні, мабуть, навчилася ефективно і якісно "оминати" юридичні колізії з реєстрацію чи легалізацією громадських організацій. Уже вироблено певний корпоративний "імунітет" від довільного трактування відповідних правових норм посадовцями різного рівня.

Яким має бути цей баланс між "свободою" і "втручанням"?

Чи здатна наша держава створити й забезпечити такий "баланс"? Питання більш ніж риторичне...

Варто зазначити, що "законодавчі межі" щодо створення й діяльності громадських організацій - це не лише засіб обмеження їхніх правових можливостей. Насамперед, це спосіб, який забезпечує реалізацію цих можливостей.

Очевидно, що внутрішня організація, взаємовідносини членів громадських організацій, їхніх підрозділів, відповідальність членів цих організацій - повинні регулюватися "корпоративними нормами", встановленими самими НГО. Ці норми мали б базуватись на законі.

Законодавчі норми мали б містити невичерпний і максимально широкий перелік прав громадських організацій. Також - закріплювати можливість НГО самостійно визначати сферу своєї діяльності та обсяг правоздатності в статутних документах, положення яких не можуть суперечити законодавству.

Діяльність уповноважених органів державної влади мала б полягати в здійсненні контрольних і наглядових функцій стосовно неухильного дотримання відповідними суб'єктами законодавства та статутної діяльності.

Але держава в рівній мірі, і з однаковими підходами, повинна контролювати як підприємницькі структури, так і неурядовий сектор.

Чому ж тоді застосовуються в цих питаннях відверто "подвійні стандарти"?

Як-не-як, процедура реєстрації чи перереєстрації НГО значно триваліша й складніша, аніж підприємницьких установ. Складається враження, що громадські організації утворюють чи не найбільшу проблему національній безпеці нашої держави.

Що ж робити?

Очевидно, що запропонований законопроект є надто "сирим". Він потребує подальшого суттєвого вдосконалення, урахування пропозицій широкої громадськості. Треба зміщувати акценти від "реєстраційних процедур" до покращення механізмів безпосередньої діяльності громадського сектора.

Але чому ж у публічних дискусіях приділяється, або взагалі не приділяється, так мало уваги проблемам щоденної, рутинної діяльності третього сектора?

На нашу думку, даний законопроект має закласти підвалини для внесення змін у закони.

Наприклад, у закон "Про інформацію" - у частині спрощення можливостей для отримання публічної інформації. У закон "Про звернення громадян" - стосовно щонайменше передбачення права НГО звертатися із заявами, пропозиціями, клопотаннями та скаргами, чого вони зараз формально позбавлені. Там же необхідно деталізувати процедуру адміністративного оскарження й адміністративних скарг, процедуру їхньої подачі та розгляду.

Також потребують удосконалення механізми здійснення громадського контролю за діяльністю органів публічної адміністрації, покращення процесуальних можливостей НГО захищати права й свободи її членів, громадян та територіальних громад у судових органах.

Мабуть, найкращим способом для покращення умов функціонування "третього сектора" буде впровадження механізмів саморегулювання його діяльності та зменшення запалу державних органів у "створенні сприятливих умов"...

Андрій Лепак, ІПЦ "Наше право", спеціально для УП



powered by lun.ua
У чому логіка "земельного Задзеркалля" щодо іноземців
Заборона іноземцям купувати землю в Україні не працюватиме. Знайдеться ряд механізмів і структур в Україні та за її межами, щоб це обійти. Для кого ж іноземці становлять ризик?
Чому всім нам варто подивитися "Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго"
В Україні ми не користуємось інфраструктурою як чимось зручним і корисним, не задумуючись – навпаки, ми, самі того не помічаючи, витрачаємо величезну кількість енергії, щоб компенсувати її розруху.
Синдром політичного інтелекту
То що у нас не так з політичним інтелектом? Посада президента крізь призму теорії поколінь. Та чи можна узяти віртуальний майстер-клас у американських президентів?
Етичний бізнес глобальних корпорацій
Підприємства на Заході поступово змінюють свої підходи до ведення бізнесу. Чому і як це відбувається?
"Реформа" прокуратури: дуже приємно, цар
Чому бізнесу і чиновникам варто боятися ручного управління Офісом генпрокурора. (рос.)
"Укрзалізниця" – мертвий актив чи ласий шматок для інвесторів?
"Укрзалізниця" втілює в собі парадоксальну різницю між потенціалом для приватних інвесторів і реальністю. У чому ризики та перспективи її приватизації?
Викривач корупції – не лише заявник: що не врахували законотворці
Попри загалом позитивний характер закону про викривачів корупції, законотворці обрали звужений підхід до врегулювання статусу викривача. А це матиме значення для викриття можливих корупціонерів та захисту тих, хто їх викриває.