Потьомкінський канал

Понеділок, 06 вересня 2010, 12:43

Про голого дядька щось ляпнув хлопчик. З батьками швиденько провели виховальну розмову. Та й розумним людям можна було не пояснювати, що про те краще не балакати.

Аби нерозумні нічого не чули, й інші розумні не образились.

Інша справа, коли йдеться про суцільний позитив подій в Україні на початку минулого тижня. А саме - 30 серпня.

Якщо в читача виникають дещо інші асоціації, він, напевно, дивився не той канал. А міг би переглядати той, що фінансується його податками, та переконався би, що все йде в правильному напрямку, держава в надійних руках. Та спав би спокійно.

Сюжет про візит Віктора Януковича до Німеччини майже безхмарний. "Угоду про асоціацію України з ЄС мають підписати вже найближчим часом. Про це Президент Віктор Янукович заявив у Берліні після зустрічі з німецьким канцлером Ангелою Меркель".

Звідки така впевненість, невідомо.

Від лірики щодо "дружного рукостискання" й того, що "Меркель особисто перевіряє готовність почесної варти до зустрічі високого гостя" трохи ніяково, але в принципі зрозуміло, чому сам президент хоче акцентувати увагу виключно на позитивних моментах. На те й існує сайт представництва президента.

Нажаль, йдеться тут про новини на Першому національному каналі, який призвано інформувати громадян про важливі події в державі та за кордоном.

Саме це завдання канал виконав на двійку.

Промовистим є заголовок повідомлення про візит одної з найбільших інформагенцій Associated Press: "Меркель висловлює стурбованість ситуацією зі свободою преси в Україні під час візиту президента Януковича". Канцлер підкреслила, як нам повідомляють в усіх західних ЗМІ, що Німеччина "зацікавлена в продовженні демократичних процесів стосовно свободи преси, стосовно свободи слова. Ми дуже відверто обговорили ці питання..."

Чи на Першому національному просто вирішили, що тема не цікава?

Слабо віриться.

Адже її не проігнорували. Її просто подали так, аби в глядачів могло скластися, скажімо, інше враження про зміст розмови: "Коло питань від енергетичної безпеки, спільних інноваційних проектів, збільшення товарообігу між державами до процесів демократизації в Україні".

Повторюю, чуємо теленовини, не політичну рекламу! Та ще й на національному каналі, який фінансується прихильниками різних політичних сил, віруючими різних конфесій тощо.

І ось на такому телеканалі вважали за доцільне ввести в оману людей щодо змісту переговорів на державному рівні.

Вирішили не повідомляти ані про звернення напередодні візиту "Репортерів без кордонів" у Німеччині до канцлера, зі зверненням порушити питання про утиск свободи слова в Україні. Ані про звіт, оприлюднений міжнародною організацією 1-го вересня, знову під промовистою назвою "Спокуса керувати".

Про те, що 30 серпня Київський апеляційний адміністративний суд підтвердив скасування результатів січневого конкурсу на частоти та визнав не чинними ліцензії 5-го каналу і ТВі - Перший національний теж мовчав. Що цілком логічно, якщо слідувати логіці замдиректора каналу Валіда Арфуша.

Коли про владу можна говорити тільки позитивно, то про геть негативні наслідки - як для влади, так і для України - судового позову на тлі ганебного конфлікту інтересів голови Служби безпеки та власника каналів-позивачів залишається тільки мовчати.

Цілком імовірно, що Меркель, Саркози та інші лідери іноді мріють про блаженний день, коли ЗМІ або відчепляться, або повідомлятимуть виключно про успіхи та вдалі виступи. Саме - мріють. І без розуміння ставитимуться до української влади, яка відповідає на критичні зауваження щодо свободи слова - замовчуванням.

Інше тлумачення навряд чи можна знайти для відсутності реакції на неймовірні висловлювання та дії нового керівництва каналу й нову пропагандистську політику.

На тлі слів президента про прагнення українського народу "робити все для того, щоб стати у спільній європейській великій сім'ї", все ж таки варто згадати попередження "Репортерів без кордонів".

"Показники ефективності України в Європейському інструменті добросусідства й партнерства включають "повністю стійкий рівень свободи слова і ЗМІ, що підтверджується незалежними оцінками, доповідями ГО, і так далі". У той же час, Європейська комісія включила повагу до прав людини та фундаментальних свобод до свого списку першочергових пріоритетів асоціації між Україною та ЄС".

Після червневої спроби не впустити в країну керівника українського представництва Фонду Конрада Аденауера Ніко Ланґе, цілком передбачуваним було порушення канцлером Меркель неприємних для влади питань щодо дотримання норм демократії та прав людини.

Готуватися, звісно, можна по-різному. На превеликий жаль, замість прислухатися до критики чи громадської думки, влада вдається до не надто переконливих ерзаців, чи половинчастих "реформ".

Навряд чи випадково призначили позачергове засідання Верховної Ради щодо внесення змін до закону про місцеві вибори саме на 30 серпня. Адже президент на прес-конференції в Берліні поспішив назвати його "одним із прикладів того, що Україна йде шляхом демократизації".

Внесення двох змін дійсно слід привітати.

Тільки, по-перше, зміни знадобились до законопроекту, який експерти, зокрема, і з Комітету виборців України (КВУ), розкритикували до його прийняття ВР та підписання президентом. Називали його, серед іншого, "злочином проти виборця".

По-друге, коаліція усунула тільки частину тих загроз демократичним виборам, про які заявили не тільки українські експерти, але й дві американські організації International Republican Institute та National Democratic Institute. За думкою останніх, закон є відступом від демократії.

Внесені зміни голова КВУ назвав "фасадними" змінами, аби догодити Заходу" й нагадав, що "представники коаліції так і не дозволили самовисуванцям брати участь у виборах на посаду міських голів. Це залишається привілеєм партій".

Занадто негативно?..

Так очевидно вирішила редакція "Підсумок дня" на Першому національному й сміливо пішла на спрощення питання під мотив "чутливої влади проти паршивої невдячної опозиції".

"Юлія Банкова, кореспондент: Опозиція просила, коаліція задовольнила".

Про "баланс думок" - скажуть, що подбали. Адже в першому із двох сюжетів на цю тему навіть чуємо два речення від невдоволеного бютівця, і чи це їхня вина, що глядачі нічого не зрозуміють! А потім "у президента здивовані тим, що опозиція не голосувала за запропоновані зміни до закону про місцеві вибори" й безапеляційне тлумачення з боку пані Герман мотивів Тимошенко.

Усе як у серіалі - бінарне й фальшиве.

За кадром залишаються обґрунтовані застереження, голоси експертів, зокрема, і міжнародних, що б'ють на сполох про загрозу демократичним виборам та демократії загалом. Їх не чути.

І хай не посилаються на кількість критично налаштованих сайтів, газет тощо. Абсолютна більшість людей у будь-якій країні отримує інформацію від телеканалів. Про це чудово знає влада, так само, як і про стан державного телеканалу за призначеного урядом нового керівництва.

У відповідь на питання про позицію Німеччини щодо справи "5 каналу" і телеканалу TVі, Ніко Ланґе припустив, що "реакція Німеччини буде, серед іншого, залежати від процесів і реакцій на справу щодо частот всередині самого українського суспільства".

Судячи з усього, те само можна сказати про будь-який наступ на демократію, зокрема, і нахабне маніпулювання суспільною свідомістю за допомогою засобів масової інформації.

Найнебезпечніше - це мовчання.

Галя Койнаш, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Коли запрацює еАкциз в Україні

Що наші діти дивляться на YouTube українською?

Чому "клуб білого бізнесу" - дуже погана ініціатива?

"Ти цілий день живеш його життям": повсякдення доглядальниць за пораненими ветеранами 

Коли державні банки зможуть продавати проблемні кредити без проблем?

Скільки коштує створити сучасну оперу та за рахунок чого існують незалежні театри?