Правосуддя з "обмеженим" доступом
Розпочата влітку минулого року судова реформа набирає обертів. Досі залишаються невирішеними питання незалежності суддів та підвищення рівня суспільної довіри до системи правосуддя. Натомість частішають випадки порушення прав громадян, особливо у сфері кримінального судочинства.
Черговим наступом влади на принцип незалежності та відкритості судової системи стало обмеження загального доступу до окремих процесуальних документів у кримінальних справах.
Не зайвим буде пояснити, що саме незалежність та відкритість судової системи забезпечує об’єктивне відправлення правосуддя, дотримання та захист прав людини.
У той же час можливість вільного та відкритого доступу кожного громадянина до судових рішень забезпечується наявністю єдиного Реєстру судових рішень. Крім того, закон "Про судоустрій і статус суддів" проведення закритого судового засідання допускає виключно за вмотивованим рішенням суду.
Такі положення покликані унеможливити застосування відомого радянського прислів’я: "Була б людина, а стаття вже знайдеться".
Наразі ж складається доволі дивна ситуація. Конституцією та законами України гарантуються широкі права та свободи громадян, зокрема, на вільний доступ до інформації, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.
У той же час окремими підзаконними нормативно-правовими актами, що видаються на основі й на виконання законів, вказані права громадян обмежуються та утискаються.
Так, на початку року уряд обмежив можливість вільного доступу до Реєстру судових рішень, видавши відповідну постанову.
Зокрема, інформація про факти проведення окремих слідчих дій або оперативно-розшукових заходів у кримінальних справах буде недоступною для громадськості аж до винесення вироку у кримінальній справі.
Наприклад, якщо в ході слідства було проведене негласне проникнення до житла, інформація про такі дії стане доступною тільки після винесення вироку у справі.
Такі дії уряду не знаходять жодного виправдання, адже досі залишається невизначеним перелік конкретних слідчих дій, які матимуть характер обмеженого доступу. За таких умов завжди існуватиме ризик стороннього впливу на процес розслідування та здійснення правосуддя.
Крім того, вже декілька років діє інша неоднозначна постанова Кабінету Міністрів, яку завзято критикують і навіть оскаржили у судовому порядку правозахисні організації. Її положення неоднозначно регулюють порядок отримання дозволу суду на негласне проникнення до житла чи іншого приміщення, встановлення контролю за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією.
З усього цього можна зробити тільки один висновок: чинне законодавство будується таким чином, аби сховати "за сімома замками" та зробити недоступними факти здійснення цих заходів.
Таким чином нинішня влада впевнено крокує до радянської практики 1930-тих років з нічними арештами, негласним правосуддям та таємничими тюрмами.
Павло Петренко, член Бюро партії "Фронт Змін", керівник Юридичного департаменту партії, для УП
