У якому суспільстві ми живемо?

191 перегляд
Четвер, 05 квітня 2012, 09:12
Людмила Коваль
експерт з питань захисту прав людини (ХПГ)

Подивилась матеріал Костянтина Усова "Лук’янівське СІЗО. Місце, де люди живуть як тварини".

Півроку ризикованої копіткої праці і ось він – портрет потвори, який так старанно приховують від суспільства тюремники, прокурори, урядовці, нардепи і президенти.

Уїнстон Черчилль говорив: "Покажіть мені тюрму, і я скажу в якому суспільстві ви живете".

Костянтин Усов показав нам тюрму. І глядача накрило вибуховою хвилею. "Шок!", "Ступор!", "Жах!" – це ті епітети, що супроводжують мало не усі коментарі тих, хто подивився матеріал.

Та справжній жах у тому, що серед 184 установ Державної пенітенціарної служби Лук’янівка – це ще не найгірша українська в’язниця. Уявити щось ще гірше від того, що показав Костянтин, важко навіть з фантазією Кінга.

Але будь-яка периферійна в’язниця ще гірша за столичну "Бастилію".

Між іншим, тюрми – це не єдині місця несвободи наглухо закриті від "стороннього" ока.

Суворими циркулярами чиновників "нє пущать" в Україні огороджено більше 5 мільйонів місць несвободи. Серед них ізолятори тимчасового тримання, спеціальні приймальники-розподільники, різноманітні притулки, психіатричні лікарні, закриті інтернати та багато-багато інших.

У цих установах людську гідність тлумлять не менш безцеремонно, ніж у Лук’янівському СІЗО.

Репутацію "славнозвісних" міліцейських відділків вже не можуть відмити ніякі прокурори. Останні давно стали цинічними адвокатами катів. Для них жертви катувань гинуть від падіння з лавки. А кати отримують службові підвищення в якості компенсації за завдані розслідуванням моральні збитки.

В нормальній державі програма Костянтина Усова стала би підставою для початку радикальних змін у пенітенціарній системі.

В Україні вона може стати підставою для початку переслідування сміливого журналіста, чесного каналу; жорстокої розправи з мешканцями Лук’янівки.

Але вона не може стати підставою для початку лікування прокаженої до кісток пенітенціарної системи. На це не було і немає політичної волі влади.

Людмила Коваль, для УП



powered by lun.ua
Чи збирається "зелена команда" перетворювати радянську вищу освіту у європейську?
Сказати, що нічого не змінилося у вищій школі за роки незалежності було б нещиро. Але ще менш щиро було б сказати про якісь суттєві зміни.
США допоможуть: як зріджений газ змінює європейський енергоринок
Києву необхідно активізувати будівництво газопроводу-інтерконектора між Польщею та Україною. Мусимо отримати максимум благ від вдалої політичної кон'юнктури.
П’ять міфів про податкові ініціативи "Слуги народу"
Законодавчі ініціативи "Слуги Народу" у податковій сфері швидко обросли міфами. Я хочу розвінчати основні з них.
Мир ціною держави: чи в тому є щастя?
Вимагаючи мир тут і зараз, кожен з нас має задуматись над його ціною і чи готові ми її платити.
Чому викривачі корупції – це прорив для України? 
Україна зараз має унікальний шанс отримати надійний інструмент у боротьбі з корупцією, а також гарантувати викривачам корупції не лише надійний захист, але й фінансову винагороду.
Як знизити ціни на ліки в Україні
Подолання "вічнозелених патентів" та удосконалення законодавства у сфері постачання ліків на території України – пазл, який складає вже третій Уряд в Україні після Революції Гідності.
До 30-річчя легалізації УГКЦ: похід вулицями Львова 17 вересня 1989 року
У день 50-ліття початку "Золотого вересня" понад 250 тисяч людей вийшли на вулиці Львова, вимагаючи легалізації Української Греко-Католицької Церкви.