Сепаратизм у Харкові: погляд зсередини

66 переглядів
Середа, 09 квітня 2014, 12:01
Арсеній Троян
випускник ХНУ, філолог, журналіст

Ранок 8 квітня. Ситуація щодо сепаратизму в Харкові стабілізувалась: мітингувальники з "колорадськими" стрічками самотньо блукають площею, в ОДА замість молодиків із битами й триколорами – бійці "Ягуара" з автоматами й упевненістю в поставах. Здається, що все закінчилось, і гасло "чемодан-вокзал-Росія" втілилось в життя.

Але ось "Ягуар" залишає приміщення – і за якусь годину в моїй стрічці на ФБ з'являється інформація: "Увага, будьте обережні, чоловіки з георгіївським стрічками починають збиратися за ОДА"...

Чомусь так сталось, що Харків так жодного разу й не дав відсіч сепаратистам? Можна подумати, що харківці сплять і бачать себе під дбайливим крилом російського шуліки, тобто орла.

Насправді, це не так. Харків із самих початків на вістрі революції. Тільки-но в Києві в листопаді почали збиратись перші євромайданівці, Пилипець і невелика групка осіб згуртувались на площі Свободи й висловили намір стояти до переможного кінця.

Протягом усього перебігу активної фази революції в Харкові збирались мітинги. Так, кількатисячні, так, для мільйонного міста це навіть соромно. Але мітинги відбувались щодень, у будь-яку погоду, по будням о 18-00, на вихідних на 12-00, незважаючи на провокації й загрози арештів, проводячи неухильно мирну й мистецьку форму протесту, запрошуючи чимало знакових постатей сучасної української культури – Забужко, Скрипка, брати Капранови, "Гайдамаки".

Місто скинуло із себе совкову пелену провінційного базарно-недорозвиненого містечка й продемонструвало всій Україні: Харків – це Європа!

Натомість, коли розпочались сутички, харківський Євромайдан не зміг дати відсіч.

Весь березень і початок квітня майданівців били й принижували всі кому заманеться. Звичайно, не без участі міліції, радше – її бездіяльності.

Що ж робилось для того, щоб убезпечити чи принаймні дати відсіч у разі виникнення сутичок? Продовжували відбуватись мистецькі акції, різноманітні читання, а коли насувалась загроза сутичок, організатори скасовували мітинги. Проте люди самовільно збирались – і їх знову били, принижували.

Не варто згадувати про той цирк, який влаштовувала харківська міліція: відео, де людина у формі ховає ніж, що випав із кишені тітушки, бачив, мабуть, кожний. Тому вина цих "правоохоронних органів" у розгулі сепаратизму, без сумніву, є.

Можливо, Майдан занадто швидко відбувався, і Харків, будучи містом із великою долею зазомбованого населення, поспішно скидаючи із себе провінційну шкіру, не зміг активно переформатуватися на активну фазу.

Як результат – жахливе побиття студентів в ОДА 1 березня, подальший розгул сепаратистів. А за місяць, так остаточно й не сформована самооборона, без чітких лідерів, організованості – 7 квітня відчайдушно тікала парком від пацанви з палицями, яких було вдвічі менше.

Я не хочу нікого звинувачувати. Ради справедливості зазначу, що того дня теж тікав, отримавши символічну кулю із травмата в плече. Хочу лише порадити – треба переформатовуватися.

Нині Харків, як і весь Схід – блокпост, який охороняє всю Україну, а до виборів ще дуже далеко. Провокації будуть, у цьому можна не сумніватись.

Проте як підсумок, хотілось би сказати: розгулу сепаратизму в місті не було б, якби його вийшла захищати хоча б половина населення. Байдужість, страх, пофігізм – ось головні причини безчинств у Харкові.

Соромно було спостерігати, коли під час нападів тітушок на Майдан навколо збиралось вдвічі більше зівак, котрі, як і міліція, кам'яніли в нерухомих позах і дивились на сутички з виряченими від страху очима…

Навіть при недоліках керівництва, відсутності чіткого фізичного спротиву, тридцять-сорок тисяч мітингувальників – для мільйонного міста це цілком реальна цифра – змусили б тікати до самого Магадана навіть найзатятіших сепаратистів.

Що ж, для Харкова Майдан тільки розпочався.

Арсеній Троян, спеціально для УП

powered by lun.ua
powered by lun.ua
Бюджет-2019 для аграріїв — продовження казочки "Лисиця та журавель"
Яким має бути "аграрний бюджет" на 2019 рік?
Напад у Керчі – це не теракт і не спецоперація, а прояв набагато небезпечнішої тенденції
Розстріл у Керченському політехнічному коледжі став першим випадком так званого school shooting на території України.
Строк за репост у Росії виявився "маразмом" (але це не точно)
Путін запропонував зміни до статті 282 Кримінального кодексу РФ про екстремізм. Ця стаття – не просто інструмент масового порушення прав людини в Росії, а й засіб тиску на активістів в окупованому Криму.
Монополія на експертизу – загроза слідству, та інші недоліки законопроекту на заміну "поправок Лозового"
Роль експертизи в корупційних справах має надважливе значення. Висновки експертів безпосередньо впливають на перебіг розслідування та міру покарання фігурантів топ-корупційних справ.
Українська мова досі програє: про україно- та російськомовні сайти країни
Серед 100 найпопулярніших сайтів серед українців за даними inau.org.ua, україномовних – лише одна десята.
Україна відсутня на радарах закордонних інвесторів
Українські проекти не цікавлять закордонних інвестиційних менеджерів. Основні причини незмінні: політичні ризики, відсутність реформ, корупція, військові дії на сході. (рос.)
"Може найдем йому дєвачку?", або Де опиняються мами і тата, які ще вчора були гомофобними
Історія ТЕРГО, це історія, як на реальній проблемі дітей і батьків виник рух, що допомагає їм повертати один одного.