Судді в окупації: співпраця з терористами та борги по зарплаті

Понеділок, 02 лютого 2015, 13:49

На окупованих територіях Криму та Донбасу припинили свою роботу українські суди. Але деякі судді почали працювати на терористів та загарбників. Тому саме час з'ясувати, якою ж виявилася реакція із цього приводу української влади та правоохоронців.

Як відомо, першими відступниками стали кримські служителі Феміди.

Після окупації півострову російськими військами, з 479 суддів, які працювали в судах Криму, лише 52 подали заяву про переведення на материкову частину України. Тобто чисельність у тамтешній судовій системі українських патріотів станом на 5 серпня 2014 року склала менше 10%.

На окупованому ж Донбасі – дещо інша ситуація. Проте, вона теж не надто оптимістична.

Коли своїм указом від 12 листопада 2014 року президент Петро Порошенко змінив місце розташування семи найбільших судових установ, перевівши їх із зони АТО на контрольовану Україною територію, то далеко не всі судді залишили окупований регіон.

Спершу 92 донецьких та луганських служителя Феміди подали заяви на звільнення. "Уже тоді виникли підозри про те, що вони мають намір працювати в "судах" ДНР і ЛНР, – зазначає експерт Центру політико-правових реформ з судівництва Роман Куйбіда. – Адже на той момент терористами активно проводилася інвентаризація приміщень донецьких судів.

А в тестовому режимі було запущено сайт "Верховного Суду ДНР", який розміщено за адресою, що належить Апеляційному суду Донецької області. Згодом у нього з'явився "голова", що до цього був "виконувачем обов'язків Генерального проектора ДНР", а ще раніше працював слідчим-криміналістом Слідчого комітету Російської Федерації.

Нещодавно ж на сайті ДНР була розміщена інформація про створення терористами за принципом російського правосуддя ще й Арбітражного суду, а також загальних районних судів Донецька й Макіївки, до яких, як і до Верховного Суду ДНР, вони "призначили" своїх суддів".

Чимало з них, а саме – Ларіна Н.О., Стратейчук Л.З., Безрученко Ю.О., Мальцева Н.Г., Шумакова Ю.В., Наумова К. Г., Клєшньова О.І., Єгорова О.В., Мітькова М.В., Жовтий Д.В., Федько Г.В., Тараньова В.С., Єрьоміна Д.О., – залишаються незвільненими із судів загальної юрисдикції України.

На цей випадок уже відреагувала Рада суддів України, яка звернулася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з метою перевірки фактів, що свідчать про порушення присяги вказаними суддями.

Щоправда, останню крапку в цій справі має поставити Вища рада юстиції, робота якої заблокована судовими рішеннями. Тому навряд чи звільнення суддів за цією процедурою можна буде здійснити найближчим часом.

Не забарилася з оцінкою такого факту й прокуратура, яка розпочала розслідування за статтею 258-3 Кримінального кодексу України – створення терористичної групи чи терористичної організації, – яка передбачає від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Однак, і тут прокурорам для затримання та арешту 13 суддів, які почали співпрацювати з терористами, знадобиться рішення Верховної Ради, що має позбавити їх шляхом голосування народних депутатів суддівського імунітету.

Якщо все це і вдасться зробити, то виникнуть проблеми із виданням терористами цих суддів українським правоохоронцям. За таких умов вони не зможуть виїхати далі окупованих територій України та Росії – адже в інших країнах їх можуть затримати та передати на прохання нашої влади до України.

У цій ситуації позитивним моментом є й те, що донецькі судді, які вирішили працювати на ДНР, попри те що офіційно вважаються незвільненими в Україні з посади, не отримують зарплату. Нині Україна виплачує її лише тим служителям Феміди, які написали заяви на переведення в суди, що знаходяться на підконтрольній нам території.

Ті ж судді та працівники апарату судів, які з різних причин не змогли виїхати з окупованого Донбасу, але не співпрацюють із терористами, теж залишилися без грошей. Їхня кількість, на жаль, не відома. Однак, виходячи з інформації, яка з'являється у ЗМІ, вона може бути значною.

Так, за свідченнями судді Алчевського міського суду Луганської області Любові Жогіної, лише в Алчевську залишилося щонайменше 27 працівників суду, які не отримують від України винагороду за свою працю. Не перевелися повним складом і судді Перевальського районного суду Луганської області, які через зволікання з визначенням головою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ територіальної підсудності за Лисичанським міським судом працювали у звичному режимі аж до 8 грудня 2014 року. Проте, зарплати не бачили з жовтня.

Відтак, вони вважають, що держава, служінню якій вони віддали багато років, кинула їх напризволяще.

Усе це розуміють у Державній судовій адміністрації, яка відповідає за фінансовий стан у правосудді. Однак, нічим не можуть допомогти суддям, які залишилися в окупації, оскільки не підтримують зв'язок із судами, розташованими на непідконтрольній Україні території. Тому й не знають, іменем якої держави вони нині здійснюють правосуддя. Проте, радять їм звернутися за роз'ясненнями до Ради суддів України.

Хоча сумнівно, що це вирішить їхню фінансову проблему. Отже, не виключено, що вони позиватимуться до суду, у тому числі їй до Європейського із прав людини (ЄСПЛ).

Тож, гадаю, зараз українським чиновникам слід серйозно замислитися над цією проблемою.

Леся Шутко, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Трансплантація органів та рак шкіри: про що мають знати пацієнти

ПДВ для страхових агентів: нерівні умови та невизначений економічний ефект

Фонд культурних/пропагандистських ініціатив: як Росія використовує культуру для війни

Від локального до універсального: як українській культурі стати помітною у світі

Чому Україні необхідний спеціальний банк для відбудови

Тренер, який не встигає, та збірні з міцним захистом: 6 фактів про суперників України на Євро-2024