Велике переселення регіоналів, або Куди поділась Партія Регіонів?

241 перегляд
П'ятниця, 16 жовтня 2015, 16:46
Дмитро Сінченко
голова ГО "Асоціація Політичних Наук"

Після Революції Гідності політична сила, яка декларувала найбільшу кількість партійців і партійних осередків – Партія Регіонів, розвалилась. Політичний гігант на повірку виявився "Колосом на глиняних ногах".

Однак, за законами фізики, ніщо не береться нізвідки і не зникає в нікуди. Тож і цей "гігант" залишив по собі цілу купу уламків. Куди ж поділось це політичне сміття і у що перетворилось?

А куди зазвичай дівається будівельне сміття? Ми несемо його на смітник, а далі, залежно від його стану, його сортують. Більша частина стає вторинною сировиною для будівництва чогось іншого.

Щось можна просто помити чи почистити і використовувати за попереднім призначенням, щось переробити чи переплавити і виготовити щось кардинально нове, щось можна використати для фундаменту нової будівлі.

Найбезнадійніші уламки можна використати для трамбування тимчасового дорожнього покриття, а те, що лишається, просто закопують, чи утилізують іншим способом.

Приблизно так і сталось із уламками колись страшної парії влади. Але варто врахувати, що навіть уламки були радіаційно забруднені, тому всі вироби, в яких їх використали, дуже сильно "фонять"…

Отже, пропоную наступну класифікацію екс-регіоналів:

Зрадники-втікачі. Найпомітніші представники колишнього режиму на чолі з Януковичем спішно втекли до ворожої Росії, щоб уникнути відповідальності за свої злочини на батьківщині.

В їх числі можна відзначити Олійника, Азарова, Клименка, Курченка, Арбузова, Маркова тощо. Згодом за ними потягнулись і їх прислужники – антимайданівці Кот, Чкаленко тощо, але вже з дещо іншою мотивацією.

Ними керував не так страх понести відповідальність або бути публічно засудженим в Україні, як бажання грошей та слави, яку їм пропонували за роботу проти власної держави у Москві.

Терористи-сепаратисти. Обдурені російською пропагандою і місцевими зрадниками, значна частина, якщо не більшість, активістів ПР, переважно рядових, взяли до рук зброю і підтримали дії російських диверсантів у Криму та на Донбасі.

Багато хто намагався зробити те ж саме і в інших регіонах півдня та сходу, однак, на щастя, безуспішно, після чого або були заарештовані, або ліквідовані, або приєднались до бойовиків на Донбасі. Сюди варто віднести і Царьова, і Губарєва, і Штепу, і Захарченка і інших менш відомих "діячів".

Модернізовані. Більшість же колишніх регіоналів не були готові зриватись з насиджених місць і втікати з країни, боялись брати до рук зброю, адже не готові були вмирати за свої маєтності, тому обрали не раз перевірений та надійний спосіб залишитись в українській політиці: провести ребрендінг.

Так, їхні сили були значно меншими, адже це лише переплавлені уламки, однак вони залишились у своєму дружньому колективі і в комфортному середовищі і з політичних злочинців перетворились на парламентську опозицію, а багато хто навіть зберіг свої посади в органах державної влади та місцевого самоврядування.

Саме так і з’явились "Опозиційний блок", "Партія пенсіонерів України", "Наш край", "Відродження", "Аграрна партія України" і багато інших.

Відставники-"пенсіонери". Ті, хто вже втомився від політичної боротьби або зазнав занадто відчутних іміджевих втрат, вирішили піти в тінь, залягти на дно, відпочити і відновити сили.

Вони припинили публічну політичну активність, чи зробили вигляд, що припинили, і зосередились на бізнесі чи інших справах. До цієї категорії можна віднести і Ахметова, і Шаталова (Кіровоград), і Рижука (Житомир), і багатьох інших…

Перефарбовані "хамелеони". Цю категорію варто вважати найнебезпечнішою. Зробивши вигляд публічного покаяння, або й узагалі без зайвих слів запропонувавши фінансові бонуси представникам нової влади, вони перефарбувались і влились в ряди нових провладних політичних проектів.

Вони є майже всюди: і в БПП "Солідарність", і в "Батьківщині", і в Радикальній партії, і в інших партіях, що намагаються демонструвати свою чесність та патріотичність.

Чи продовжать своє політичне життя радіаційно забруднені уламки – вирішувати громадянам. Зрештою, саме для цього в нас прийнята нова виборча система, за якою виборці обирають не лише політичну силу, але і місця її представників у списку.

Отож, обираючи на виборчій дільниці, за кого віддати свій голос, необхідно дивитись на прізвище кандидата цієї партії. А раптом це перефарбований "регіонал"?

Сподіваюсь, спільними зусиллями ми, українські громадяни, все ж таки відправимо їх на політичний смітник, де їм і місце!

Дмитро Сінченко, для УП



powered by lun.ua
Спалювання відьом та упирів у Галичині. Етнографічні етюди
У Європі живих людей почали масово спалювати з 1275 року, коли на півдні Франції, у Лангедоку, спалили Анжеліку Лабарет, запідозривши її у відьмацтві.
Які проблеми переживає будівельний ринок і як їх вирішити в 2020 році
Будівельний ринок України сповільнює темпи росту. Чого чекати бізнесу та споживачам? (рос.)
Нормандські переговори та звичайні українці. Кожному свій мир
Луганський оксюморон: в будинку праворуч всім серцем чекають на Україну, а сусіди ліворуч моляться на Росію, а навпроти просто живуть тут і зараз і не хочуть нічого змінювати. (рос.)
Нормандська зустріч у Парижі: нічия на користь Путіна
Чому нормандська зустріч глав України, Росії, Франції та Німеччини 9 грудня у Парижі закінчилася важкою нічиєю і що нас може очікувати далі?
Європейська Україна – це країна, де права і свободи людини забезпечуються не лише через міжнародні зобов'язання
10 грудня – День прав людини. А прагнення українського народу до утвердження держави як європейської є прагненням свободи та права вільно визначати свою власну долю, що може ґрунтуватися лише на ідеї прав людини.
Лідерки, або Як дівчата з інвалідністю змінюють себе і громаду
На ще досі "незручні" запитання про інвалідність – відшукуємо відповіді у школі політичної участі для жінок і дівчат з інвалідністю "Лідерка".
Парламент хоче встановити для НАЗК нереальні строки перевірки партійних звітів
Плюси і мінуси нового законопроєкту щодо фінансування партій та їхньої звітності.
Що не так з українською версією "викривачів корупції"?
Недосконалість нового закону про викривачів корупції створює для українських правоохоронців додаткові приводи "кошмарити" бізнес. (рос)