Хто захистить армію від рейдерів?

Українське суспільство сколихнула чергова фантастична цифра. Виявляється, по різних куточках країни рейдери віджали в Міноборони 52 тисячі гектарів коштовної землі. Про це йдеться в результатах ревізії військового відомства за два останні роки, які оприлюднив проект "Марлін".

Чиновники поспішили заспокоїти. Мовляв, то все попередники. А ми працюємо.

Щоправда, ані військові чини, ані правоохоронні органи не поспішають пояснити дещо враженим громадянам.

Так хто ж поніс відповідальність за рейдерські атаки на військових?

Окрім землі, ревізійний документ привертає увагу до численних проблем на закупівлях армії. Наприклад, аудитори відзначають низький рівень підготовки тендерного комітету міністерства. Через відсутність жорстких вимог у закупівельній документації Міноборони не здатне ефективно застосовувати штрафні санкції до підрядників за неякісні послуги.

Тільки впродовж 2016-2017 років судами винесено рішення на користь приватних фірм у спорах з Міністерством на 62 мільйони гривень.

Пригадали аудитори і про проблемні товари. Хоча треба розуміти, що в офіційних ревізіях цифри, зазвичай, занижені. Так от, встановлено випадки постачання до Збройних сил неякісного вугілля та димової суміші на 9 мільйонів гривень.

Окремий абзац у документі відведено сумнозвісній фірмі "Трейд Коммодіті". Це та сама фірма, яка за пару років існування на ринку перебрала на себе найцікавіші контракти армії на поставку пального.

Це та сама фірма, яку розслідувачі пов'язують з найближчим оточенням президента – Грановським-Адамовським.

Це та сама фірма, яку НАБУ підозрює в завданні збитків бюджету на 150 мільйонів гривень. При тому, ця контора також зірвала поставку пального в збройні частини.

Власне, аудитори відмітили один із таких епізодів. А точніше, дивне лояльне ставлення чиновників Міноборони до сумнозвісної фірми.

"Міністерство не використало права на отримання банківської гарантії в ПАТ "Банк Восток" на загальну суму 8,5 мільйонів гривень, тоді як ТОВ "Трейд Коммодіті" не дотримало строку постачання пально-мастильних матеріалів до військової частини А1361", – так канцелярською мовою називаються поблажки зі сторони Міноборони для ділків.

Варто зазначити, що в поясненнях чиновники вибірково зосередилися на питаннях захопленої землі, а про закупівлі забули.

У згаданому релізі, окрім кивків у бік попередників, трохи прозвітовано і про бурхливу бюрократичну діяльність. Стверджується, що 25 тисяч гектарів землі вже повернули. Що хтось поніс якусь відповідальність, без уточнень. І що подальша боротьба зі шкідниками триває.

Після такої заяви складається навіть враження, що все гаразд. А ті 27 тисяч гектарів, на яких досі заробляють рейдери, – то не варта уваги дрібничка.

Хоча варта, ще й як. Наприклад, за оцінкою аудиторів, один захоплений у військових гектар землі в Полтаві коштує близько одного мільйона гривень.

Та й відверто сумнівним здається твердження, що землю в Міноборони "тітушки" завойовували лише до 2014 року. У мешканців Facebook досі перед очима стоїть минулорічне відео, на якому загін агресивних молодиків проганяє солдата з території військового аеродрому в Одесі.

Відео рейдерського захоплення аеродрому в Одесі

У книжці дослідників Дена Сенора та Сола Сингера "Країна стартапів", яку люблять переказувати місцеві реформатори, наводиться досвід постійно воюючого Ізраїлю в питаннях вирішення військових проблем.

Якщо коротко, то такі проблеми виносяться на широке обговорення громадськості. Створюються спеціальні слідчі комісії, які проводять публічні розслідування. І врешті-решт на загал виносяться відповіді на питання, чому стаються помилки. Та хто за них відповість.

Така практика дає змогу ізраїльській армії не тільки вирішувати проблеми, а й запобігати їм у майбутньому.

Втім, повернемося до українських реалій. Чи заговорили б у Міноборони про тисячі втрачених гектарів та провали на тендерах, якби не оприлюднені результати ревізії?

І навіть після оприлюднених катастрофічних цифр чомусь мовчать інші гілки влади та служби, які мають долучитися до боротьби з рейдерами.

Наприклад, мовчать у головнокомандуючого, який ще донедавна хотів рубати руки мародерам. Мовчить зазвичай говіркий генеральний прокурор.

Дотримується тиші парламентський комітет оборони Сергія Пашинського. Хоча останній не береться до уваги. Адже війна чи не війна, та депутати за давньою традицією мають відпочити на канікулах. 

Тож можна спрогнозувати, що і в майбутньому під час скандалів навколо майна Міноборони всі ці достойники будуть мовчати. Так як прекрасно розуміють, що за чотири роки бойових дій на сході суди та прокуратура залишилися неефективними і політично залежними.

Відтак, навіть якщо і захочуть когось посадити заради галочки перед виборами, нічого не вийде. У кращому випадку – фігурант справи втече за кордон.

Тому максимум, що залишається сьогоднішнім чиновникам Міноборони, це тишком-нишком розробити чергову неефективну програму захисту землі від рейдерів. Ще й попросити на втілення такої програми трохи бюджетних грошей.

Власне, цей текст написаний не для чиновників Міноборони. А для кандидатів у президенти, які бачать себе головнокомандуючими. Справжній лідер гонки вже зараз має починати дискусію про те, як очистити армію від мародерів.

Бо Історія не знає жалю. І жорстко карає тих, хто нехтує її законами. Один з яких говорить, що армія має бути сучасною та боєздатною. Інакше доведеться заплатити загарбникам рідною землею.

Гліб Канєвський, керівник проекту "Марлін", StateWatch

Спеціально для УП