Наступна зупинка – місцеві вибори

Четвер, 01 серпня 2019, 15:00

Обираючи між "зеленим" та "червоним" політичним світлом регіони можуть зупинитись на гібридному "жовтому".

Рекордна для незалежної України перемога "Слуги народу" у багатомандатному виборчому окрузі та у більшості одномандатних округів ставить перед місцевими політичними командами серйозну дилему.

Намагатися приєднатися до Зе!команди, щоб спробувати за інерцією одержати більшість в органах місцевого самоврядування, або… А що "або"?

Гуртуватися навколо традиційних партійних проектів ("Батьківщина", "Опозиційна платформа – За життя!") значить отримати певне депутатське представництво, але без шансів на повний контроль над радами.

Намагатися правдами і неправдами добитися балотування від "Слуги народу" – отже, вийти зі старої команди і почати будівництво нових груп впливу з "чистого аркуша", що, з урахуванням тісно переплетених місцевих політичних, бізнес, кадрових й особистих інтересів, призведе до кардинального зламу систем регіональних компромісів.

Все це, до речі, ми бачили у більшості регіонів України на парламентських виборах.

Стара система влади (як і ті її елементи, які називали себе опозиційними) впала без особливого опору. Згуртованої зміни, яка б на обласному рівні впевнено заявила: "Ми тут влада", досі не видно.

Але ж не за горами місцеві вибори. І не так важливо, коли вони відбудуться – у визначені строки, восени 2020-го, або ж раніше.

Якщо врахувати те, що реформу децентралізації влади може буде завершено саме у тих рамках, які окреслив уряд Гройсмана, і які гарантував впровадити новий президент (ліквідація державних адміністрацій, формування виконкомів, новий адміністративно-територіальний поділ країни), то значення місцевих владних структур у будь-якому випадку переходить на якісно новий рівень.

Складається певна патова ситуація. Керівництво "Слуги народу" заявляє, що делегувати у структури місцевого самоврядування буде тих, хто має "незаплямовану політичну репутацію" і без приставки "екс".

А спробуйте таких знайти на обласному, а тим більше на районному рівні.

Це буде або колишній висуванець Партії регіонів, або його наступник з "БПП", обидва з яких не підпадають під критерії "доброчесності". Або "людина з вулиці", багато з яких, будемо відвертими, стали депутатами VIІI скликання Верховної Ради.

Так, у "Слуги народу" є загальнодержавний рейтинг, але як скористатися ним на місцевому рівні – те ще питання. Проте не слід думати, що українські виборці не навчилися розрізняти претендентів на мандат члена парламенту та місцевих управлінців.

Одним з домінуючих мотивів голосування "проти" багаторічного представника округу у ВР було заперечення всієї системи, що склалася впродовж останніх 30 років. Однак чи спрацює цей аргумент проти групи впливових господарників та управлінців на рівні району?

Декілька підходів до виборів в ОТГ, де перемагали підкреслено анти-ідеологічні "Наш край" та Аграрна партія України, підтверджують, що мотивацію виборців можуть визначати зовсім інші фактори.

А тепер висновки.

"Старим" політичним проектам під час останніх виборів було нанесено серйозний удар. "Новий" проект у вигляді "Слуги народу", на даний момент, суттєвої бази для розгортання на місцях не має, навіть за умови того, що більшість активних гравців побігли стукати в зелену браму.

І тому помиляються ті з представників регіональних еліт, які єдине продовження власної політичної кар'єри вбачатимуть у переході до Зе!команди.

Помиляються і ті, хто вважає, що потрібно сконцентруватись на існуючих класичних політичних проектах і виходити в виборче поле проти Зе!команди з відкритим забралом сам на сам.

В сьогоднішніх реаліях утримати вплив в регіоні можливо лише певною гібридною політикою. Це означає, що з високою долею вірогідності новий імпульс отримають саме місцеві політичні проекти. Партії, які основну ставку робитимуть не на розкручений "бренд", а на максимальне наповнення списків людьми з високим рівнем впізнаваності, з досвідом успішної господарської діяльності та авторитету саме у певних адміністративно-територіальних одиницях.

Більш креативні місцеві еліти на противагу Зе!команді можуть створити нові місцеві політичні проекти, на чолі яких будуть намагатись ставити несистемних лідерів і сконцентрують увагу виборців саме на них (відомих в регіоні діячах шоубізнесу, громадських активістах, спортсменах тощо). А тих, кого потрібно провести в ради, завуалюють загальним хайпом.

У цьому форматі – можлива вибудова оптимальної моделі співіснування місцевих політичних еліт, які отримують контроль над певними територіями та впливовою командою "Слуги народу" на рівні президента, парламенту та уряду.

Це, не виключено, єдиний ефективний шлях до створення ефективної системи взаємного стримування і противаги на найближчі роки.

Олігархічний консенсус завершився. Йому на зміну йде регіональний.

Микола Філонов, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.



powered by lun.ua

Чи готова Україна до Міжнародної кліматичної конференції ООН

Щоденник Скотта: Крістофер хвицається навіть на колінах

Дерева замість автомобілів: як змінити пріоритети міста, дослухаючись до дітей

Навіщо держкомпаніям наглядові ради і хто повинен до них входити?

Підкилимні ігри із законопроєктом про управління відходами

Страждання та насильство породжує насильство: як розімкнути коло?