Ковалі перемоги. Хто примазався до звільнення політв'язнів
Пул із трьох каналів Віктора Медведчука цілий тиждень у різних ракурсах крутив сюжет про те, як шеф і Вадим Рабинович возили сало з полтавського кабанчика в "Лефортово" і спокушали ним змученого Миколу Карпюка. Щоби утвердити своє амплуа єдиних успішних переговорників. І щоб на виході із літака в "Борисполі" дезорієнтований політв'язень сказав кілька теплих слів про нечувану щедрість пари політиків із ОПЗЖ.
Це стихійне інтерв'ю захоплено крутили і коментували кілька днів поспіль усі три канали, які пов'язують із іменем кума Володимира Путіна – ZIK, NewsOne і 112 Україна. Забуваючи лиш одне – Віктор Володимирович тепер не серед фаворитів і звільнення заручників можливе і без нього. Без його бортів і без кумівсько-бізнесових преференцій.
Нинішній очільник СБУ Іван Баканов після обміну різко заявив, що усі поїздки Медведчука були його особистою піар-ініціативою. Повторив те саме і Андрій Єрмак, помічник Володимира Зеленського, який привіз в Україну Олега Сенцова, моряків та інших.
"Я можу сказати, що ніякої участі пан Медведчук не брав, ніколи ми з ним не зустрічалися, не розмовляли. Вважаю, що всі його вояжі в Росію – це його особистий піар", – сказав Єрмак в інтерв'ю УП.
Втім, медіа обслуга інтересів Медведчука уперто не хоче бачити, що він поза процесом і тому на "покращеному" ZIK захоплено розповідають про те, що російське керівництво начебто завжди довіряло Медведчуку і ніколи не буде довіряти Коломойському (читай – майже Зеленському), який створив батальйони "Азов" і "Дніпро".
У програмі В'ячеслава Піховшека на NewsOne пішли ще далі, розказуючи напряму, що Зеленський невдячний, бо не подякував за допомогу Медведчуку, як, наприклад, його попередник. І взагалі такі люди, як Віктор Володимирович, є начебто переговорниками світового рівня. "Якби він жив і працював у США, йому б дали зовсім іншу оцінку", – договорились до абсурду у студії.
Поки Медведчук повільно усвідомлює, що переговорник номер один уже не він, нездорова ейфорія накрила немалу частину українського політикуму. Із одкровень у фейсбуці ми дізналися, що деякі українські віпи гарували набагато більше, ніж родичі бранців чи активісти.
У соцмережах сліпо ліпили кумирів із президентів – нинішнього і колишнього, змагаючись, чия ж перемога звільнення Сенцова, Кольченка і моряків.
"Не піарився", чи то пак публічно нагадав навіть про себе колишній генпрокурор Юрій Луценко, який теж відзначився постом про те, як він невтомно працював заради звільнення 35 бранців Кремля.
Цікаво, що автору цих рядків роками доводилось чути від родичів бранців, як у високих кабінетах їм прямо говорили про безперспективність справ їхніх синів і братів.
У маленької перемоги виявилось сто батьків. Цікаво лиш, що, згадуючи про виміняних 35-х, у нас не сильно переймаються, хто куватиме перемогу, щоб додому повернулись ще 89 людей, яких утримують в Росії і Криму, та ще понад дві сотні громадян, яких захопили бойовики на Донбасі.
Читайте також:
Обмін полоненими. Як Зеленський домовився з Путіним про звільнення заручників Кремля
Тріумф Зеленського чи перемога Путіна: що побачили західні ЗМІ в обміні полоненими
"Рейс 35" як свідчення того, що людське життя та свобода є найвищою цінністю
У "Голосі" підготували закон про покарання для Медведчука і Ко
Не згадують бравурні переможці і таку чуттєву річ, як так сталося, що російський омбудсмен Тетяна Москалькова промацує ґрунт на те, чи згодні ми на таку собі амністію. А її українська колега навіть не знає, як чітко відповісти на таку пропозицію.
Або чому Путін пропонує письмово оформити "формулу Штайнмайера", коли у 2016 зграя улюблених блогерів Порошенка волала, що це неможливо, і плювалась, що це фейки і вкиди.
У перемоги виявилось настільки багато батьків, що страшно уявити, хто візьме на себе відповідальність, якщо щось піде не так.
Марина Данилюк-Ярмолаєва, спеціально для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.