Що таке урбаністична криза в США і до чого тут Київ
За словами видатного урбаніста Річарда Флориди, автора книги "Криза урбанізму. Чому міста роблять нас нещасними", місто – це платформа інтелектуальних ідей та рішень. Міста для нього – це креативні ядра, які складаються з креативного класу, що виробляє інноваційний продукт.
На думку вчених, існує два види кластерів, від яких залежить розвиток міста. До першого належить скупчення підприємств інноваційного характеру. До другого – концентрація висококваліфікованих кадрів. Ці сили формують економічну географію міста і сприяють зростанню економіки.
Яскравим прикладом є технологічний хаб у Сан-Хосе, кіноіндустріальний у Лос-Анджелесі, фінансовий у Нью-Йорку. Крім того, світові мегаполіси-зірки та їхні райони складаються з м'якої інфраструктури (інтелект населення), без якої неможливе існування самих агломерацій світу.
Так звана "м'яка інфраструктура" – це креативний прошарок містян, розвинутий суспільний простір, високий рівень соціального капіталу, "зелена" інфраструктура та креативні бізнеси. Сучасний мегаполіс не може розвивати "жорстку інфраструктуру" (мости, дороги, транспорт), якщо не заробляє свій капітал на "м'якій". Так діє креативна економіка в містах.
В основі успіху капіталістичної моделі Річард Флорида бачить залучення до міст творчих здібних людей та створення необхідних умов для розвитку соціального потенціалу, тобто таланту людей.
Креативний переможець отримає все: економіка зростає, зарплати креативного класу збільшуються, міста модернізуються.
Та чи завжди приносить економічний позитивний ефект креативна політика міста? Чи є вірогідність виникнення урбаністичної кризи?
Чи існує апріорі кореляція економічного прогресу індустріальних парків та інноваційних хабів із рівнем життя міського населення?
Сьогодні важко прогнозуються ті соціальні наслідки, які можуть виникнути в містах внаслідок їхньої динамічної модернізації. Така креативна політика призвела до урбаністичної кризи в мегаполісах у США.
Хвороба міст під назвою "джентрифікація"
Через запровадження в місті процесу джентрифікації (відновлення та модернізація старих виробничих районів міст) виникла жорстка хвороба міст – територіальна економічна сегрегація за рівнем доходів та рівнем освіти.
Фактично йшлося про реурбанізацію міського простору. Відбулась реконструкція старих районів. Змінився соціальний профіль території, завдяки попиту підвищились ціни на житло.
Загалом джентрифікація – це процес, коли старі райони починають змінювати своє соціальне фінансове обличчя внаслідок притоку заможнішого молодого населення.
Процес джентрифікації, за Рут Глас, закінчиться тільки при повному виселенні робітничого класу з міста до передмість. На її думку, джентрифікація – це природній процес, який завжди буде виникати в агломераціях.
Такі трансформації міського простору середмістя за вектором руху "житлові та комерційні комплекси – промислові об'єкти" і навпаки або від багатого району до бідного і знову до багатого будуть завжди виникати.
Коли район змінюється, його населення і расова та класова структури істотно зміщується. Чудовий приклад оновлення районів в містах – Гринвіч-Віллидж у Нью-Йорку, Джорджтаун у Вашингтоні, Бейкон Хілл у Бостоні.
У сучасному світі джентрифікація стала більш болючою для міських мешканців, ніж в 1970-1980 роках, адже зараз цей процес у США супроводжується суттєвим зростанням цін на якісне житло.
Зараз внаслідок збагачення та оживлення районів міста корінні мешканці втратили своє генетичне комфортне середовище і мігрували до передмість. Такий реурбанізаційний тренд поширився і надалі існує в Сіетлі, Чикаго, Сан-Франциско, Денвері, Лос-Анджелесі і, звичайно, в Нью-Йорку.
Головні фактори реурбанізації
Головним фактором реурбанізації вважається концентрація в місті добре оплачуваних інтелектуальних креативних робочих місць (кластеризація) і транспортна доступність. Зрештою модернізація міського простору є результатом державних та приватних інвестицій, що як рушійна сила змінює соціальну та фінансову траєкторію будь-якого району міста.
Формою громадських інвестицій для прискореної модернізації міста є громадський транспорт і зелені зони. Що більше заможних людей заселяються біля нових ліній та вузлів громадського транспорту, то більшою стає ціна на нерухомість в цьому районі.
Також спонуканням до ревіталізації можуть слугувати парки. Наприклад, парк Хай-Лайн у Нью-Йорку спричинив житлове будівництво вартістю у мільярди доларів, а ціни на квартири навколо Центрального парку у Нью-Йорку є одними з найвищих у США.
Соціальні проблеми міст США
На мою думку, в економіці урбаністична криза дуже схожа на класичну капіталістичну кризу. Важливо зрозуміти, на якій життєвій стадії знаходиться місто чи економіка.
В Америці масштабна урбаністична криза виникала два рази. Якщо в 1960-70-х роках внаслідок масштабної деіндустріалізації та розвитку передмість міста перебували у стагнації та мали соціальні гострі проблеми (дитяча смертність, наркоманія, бандитизм), то вже в 21 столітті виникла зовсім інша хвороба урбаністичного укладу.
Дві найважливіші риси сучасної кризи міст – соціальна нерівність і високі ціни на житло, які знищують середній клас. Замість інклюзивного економічного росту та сталої збалансованої політики міста США отримали соціальну просторову нерівність та расову сегрегацію.
Нерівність помітно зросла за останні 30 років, завдяки чому різниця між доходами підскочила до рівня, який спостерігався під час Великої Депресії в США в 1930-х роках.
За індексом Джині (оцінка нерівності) США має поганий коефіцієнт – 0,45. Якщо проаналізувати міста, то там ситуація ще гірша .
Провідні міста США мають таку ж саму нерівність, яка є в бідних країнах світу. Наприклад, Бостон за індексом подібний до Сальвадору, а Нью-Йорк – до Королівства Есватіні (раніше Свазіленд).
Водночас нерівність між класами породила бідність корінного населення міста. Саме робітничий клас та клас, який працює в сфері послуг, опинилися у зоні ризику. Якщо ці соціальні класи порівняти з креативним класом, отримуємо дуже негативну картину.
Успішний працівник креативного класу після оплати житла має залишок річного доходу у розмірі 70-80 тисяч доларів, а середній робітник сфери послуг – лише 15 тисяч залишку.
Майже в усіх агломераціях Сполучених Штатів залишається економічна сегрегація. В першій хвилі урбаністичної кризи в 20 столітті існувала інституціональна сегрегація, яка породжувала в містах расові і соціальні конфлікти.
Вже в 21 столітті інституціональна сегрегація трансформувалась в географічну. В багатьох містах існує сортування населення за такими категоріями, як рівень освіти та рівень доходів.
Все більше преференцій отримує заможне населення і все менше активної економічної допомоги бідному населенню.
Ситуація в місті Києві
За класифікацією GаWC Київ є глобальним містом і входить до групи β-міст за рівнем зв'язності. Столиця є культурно-історичним, туристично привабливим, фінансово розвиненим центром в Україні.
Важливо зрозуміти, що місто Київ знаходиться в іншій стадії урбаністичного циклу розвитку, аніж міста Америки. На графіку урбаністичного росту Київ знаходиться на початковій точці розвитку (під трендом).
Місто ще не пройшло всі етапи субурбанізації (розширення міста, розвиток передмість). Крім того, в нас ще не розкритий творчий потенціал міста, не завершена масштабна деіндустріалізація міста, на низькому старті розвитку приміська зона.
Тобто субурбії навколо Києва ще не розвинені належним чином і не мають економічних імпульсів зростання, як в Америці.
Слабкі сторони Києва
Насправді в місті залишається хронічно хворий опорний каркас "жорсткої інфраструктури" (інженерно-транспортна інфраструктура), недостатня кількість об'єктів соціального забезпечення (школи та дитячих садки), жахлива вулична і дорожня мережі в субурбанізаційній зоні. Також спостерігається значне навантаження на транспортну інфраструктуру внаслідок незбалансованої політики на ринку праці в місті Києві.
Важливо зараз провести деконцентрацію економічної активності центра, завдяки чому зможе зародитись просторова дифузія інновацій. Місто Київ зможе стати потужною агломерацією, біля якої будуть існувати міста-супутники з розвинутими фінансами та сприятливим ринком праці.
Сильні сторони Києва
Водночас треба відзначити, що в Києві відсутня просторова соціальна сегрегація. Відсутність динамічного зовнішнього міграційного притоку з інших країн забезпечує комфортне середовище для життя корінному населенню і не породжує емігрантські та расові квартали в самому місті.
Майже в усіх районах міста спостерігається соціальний баланс. Доходи міського населення Києва розподіляються майже рівномірно. Про це свідчить вище згаданий індекс Джині.
В той же час зародження комерційної привабливості будівництва "кам'яних джунглів", нехтування будівельними нормами та регламентом може породити соціальну нерівність та погіршення транспортної інфраструктури в самому місті.
Власне Києву як місту необхідно пройти всі урбанізаційні стадії розвитку і стати поліфункціональним. Потрібно створити ефективні юридичні механізми взаємовідносин між громадою, владою та бізнесом.
Спонукання суспільства до партисипації (культури "участі") призведе до ефективного та якісного планування міста, а знаходження інструментів комунікацій між центром та містами-супутниками – до взаємовигідного обміну .
І безперечно, найактуальнішим зараз для міста є розробка дієвої стратегії соціального характеру на довгострокову перспективу.
Комерційні інвестиції важливо трансформувати в соціальні, економічний прогрес підняти внаслідок збалансування ринку праці в місті, а зменшення кількості викидів парникових газів в атмосферу мінімізувати завдяки реалізації дієвих програм екологізації міського простору.
В майбутньому Київ може стати важливим гравцем на глобальній карті світу.
Водночас масштабна комерціалізація простору без врахування екологічних та соціальних показників містобудування може призвести до виникнення тривожних симптомів, які можуть свідчити про зародження урбаністичної кризи в місті Києві.
Треба чітко розуміти, що час шостого технологічного укладу, що зараз настає як наслідок масштабної циклічної глобальної кризи, – це період, коли об'єктом інвестицій стає безпосередньо Людина, а рівень конкурентоспроможності, зокрема між глобальними містами, визначається не так розвитком технологій, як показником капіталізації людського потенціалу.
І в цьому контексті Київ має всі шанси не тільки подолати потенційну урбаністичну кризу, але й захопити регіональне лідерство.
Віталій Молочко, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
