Запобіжник від свавілля. Чому юристам потрібно навчитися працювати з медіа

Середа, 02 вересня 2020, 15:00

Блоги юристів зазвичай присвячені аналізу судової практики і нових рішень ЄСПЛ. 

Звичайно, можна уявити, що ми живемо в казковій Данії, де в храмах правосуддя панує дух закону, а результат судових тяжб залежить від аргументації сторін. 

Але на хвилину уявімо, ніби в Україні це не так, і припустімо, що деякі кримінальні провадження можуть мати комерційний характер, а лояльність Феміди – залежати не від обґрунтованості правової позиції сторін, а від кількості номерів у контактній книзі.

Нерідко метою кримінального переслідування в українських реаліях є процес, а не результат: зробити бізнесмена токсичним, занурити в кримінальний порядок денний, поставити в оборонну позицію, змусити витрачати час, ресурси і енергію на те, щоб відбиватися від атак замість заняття розвитком бізнесу або політичною діяльністю.

Сам по собі факт кримінального переслідування для будь-якого підприємця є репутаційним ударом або, якщо хочете, "інформаційною атакою" з боку держави. 

Наявність активних кримінальних справ впливає як на оцінку бізнесу, ділову репутацію підприємця, відносини з клієнтами, підрядниками, контрагентами, так і на роботу команди, атмосферу всередині колективу.

Презумпція невинуватості, гарантована Конституцією, на практиці є досить абстрактною. Якщо навіть правоохоронці не завжди її дотримуються, то в суспільній свідомості вона і зовсім працює навпаки – як "презумпція вини". 

"Немає диму без вогню", "якщо взяли, значить було за що", "а ви бачили, скільки у нього вдома грошей знайшли?" і ще мільйон штампів, які ви точно чули. 

Силові органи як представники державної системи навпаки користуються презумпцією довіри.

В цьому можна переконатися навіть на прикладі "ваги" позицій в інформаційному полі: ЗМІ швидше випустять новини і процитують позиції офіційних осіб і пресрелізи прокуратури, ніж будуть робити новини на основі коментарів адвоката або підозрюваного. 

Сам же факт вручення "підозри" або "проведення обшуків" нерідко робить фігуранта в суспільній свідомості злочинцем.

Сьогодні для ефективного захисту своїх прав підприємцю, який опинився під прицілом представників силових структур, необхідно бути якісно представленим не тільки в судових засіданнях, а й в інформаційному полі.

Можна справедливо зауважити, що "адвокати тут ні до чого", а клієнтові, крім юристів, слід звертатися до фахівців з комунікацій, об'єднувати їх у робочу групу і працювати в рамках проєктної команди. 

Правда в тому, що в Україні практично відсутній такий вид діяльності, як "судовий піар" або "інформаційний супровід кримінальних процесів". 

Як на юридичному ринку адвокат від адвоката різниться (хтось займається кримінальним правом, хтось – господарськими спорами, а хтось – цивільними процесами), так і комунікаційник, який супроводжує бренди одягу, навряд чи буде корисний у роботі з репутаційними кризами. 

Фахівці ж із кризових комунікацій переважно працюють у політичному полі: від виборів до виборів. Що головне – ані одна, ані друга сторона не вміють чути і розуміти один одного. 

Реклама:
Медійники, буває, не розуміють специфіки кримінального процесу, не володіють належним рівнем юридичних знань і не можуть відрізнити запобіжний захід від вироку. 

Юристи ж не розуміють, як працюють медіа, чим відрізняється новина від статті, чому не можна скопіювати до статті половину клопотання до суду і як зробити свій процес цікавим новинним журналістам і широкій громадськості.

В результаті, як тільки у клієнта з'являються проблеми, юристи часто скликають пресконференцію в одному з інформаційних агентств і нудно розповідають про якісь подані клопотання, експертизи, нормативно-правову базу та практику ЄСПЛ. 

Все це подивляться 15 з половиною людей: слідчий, прокурор, співробітники інформагентства, а також друзі та колеги учасників самої пресконференції.

Чи несуть ці дії хоч яку-небудь цінність? Чи є ці інструменти ефективними на сьогоднішній день? Чи допоможе стаття юриста з перерахуванням норм права відновити репутацію його клієнта? Питання мають риторичний характер.

Чим більше уваги, тим менше свавілля

Ще одна причина залучати медіа – задати правильний тон і градус процесу. 

Увага громадськості до вашої справи виступає своєрідним "запобіжником" від свавілля і змушує силовиків намагатися діяти, дотримуючись букви закону. Як говорив Цицерон: "Найбільша спокуса злочину полягає в розрахунку на безкарність".

Особа, яка має владні повноваження, за своєю природою схильна до їх перевищення. Людина у формі, яка отримала під розпис кийок, завжди шукає привід цю палицю застосувати і з задоволенням зробить це навіть в ситуації, коли для цього немає ніяких правових передумов. 

Чому так? Напевно, старому Фрейду було б що відповісти на це питання. Ми ж знаємо одне: використовує він кийок чи ні, залежить від того, чи понесе за це відповідальність. 

Страх покарання – фундамент, на якому тримається суспільство, і причина, чому ми стримуємо тваринні пориви, вважаючи за краще дотримуватися загальноприйнятих соціальних норм.

Як в тій фразі "по одежі стрічають", так і люди в погонах вибудовують взаємини зі своїми "клієнтами", зокрема виходячи з їхнього соціального статусу, становища в суспільстві, рівня достатку і кількості зв'язків: чи зможе конкретний об'єкт стати причиною проблем у майбутньому, або можна не стримуватися і вести себе вільно? 

"Всі тварини рівні, але деякі більш рівні, ніж інші", - писав Оруелл у казці "Скотний двір".

Прикладний приклад: якщо пізньої ночі група поліцейських вирішить обшукати студента, який ішов назустріч після клубного рейву, а той почне "качати права" і розповідати представникам влади про порядок проведення поверхневого огляду і необхідність залучення понятих, а на вулиці немає свідків, – є ризик, що хлопець може отримати удар по печінці, опинитися в наручниках і поїхати кататися нічним містом. 

Але чи дозволять собі силовики переходити межу, якщо знатимуть, що хлопець вийшов з ними в прямий ефір Facebook? Або все-таки віддадуть перевагу дотриманню законної процедури, контролюючи свої дії і тональність спілкування?

Якщо раніше система влади була влаштована "вертикальним" чином, а наш студент міг би вплинути на своїх кривдників, тільки підключивши впливових родичів та інші зв'язки, які потенційно мають вплив на начальство людей у погонах, то з розвитком сучасних технологій система влади перетекла в "горизонтальну форму". 

Тобто тепер студент із мобільним телефоном отримав можливість впливати на ситуацію і змінювати розстановку сил у конкретному конфлікті, привертаючи увагу таких самих громадян, як він сам, створюючи тим самим громадський резонанс і загрозу репутаційних ризиків як для органа влади, так і його політичного начальства. 

А ми ж знаємо, що якщо щось загрожує політичному начальству, то ця загроза в кілька разів посилюється для звичайного слідчого або прокурора.

Не має значення, чи є ви студентом, який зіткнувся із патрульними-свавільниками, або великим бізнесом із оборотом у десятки мільйонів доларів, до якого прийшли маски-шоу, – цей принцип працює однаково. 

Для порівняння можемо собі уявити двох різних фігурантів із однаковим кримінальним провадженням, наприклад, щодо ухилення від сплати податків: головного редактора найбільшого новинного каналу і підприємця, який володіє інтернет-магазином з продажу чохлів для телефонів. 

Як гадаєте, в якому випадку слідчий буде дотримуватися всіх норм права, а в якому буде поводити себе фривольно і погрожувати фігуранту "закрити в СІЗО"?

Людина – соціальна тварина, а людям властиво об'єднуватися в групи і спільноти для підвищення колективних шансів на виживання. 

Так утворювалися перші поселення і перші міста десятки тисяч років тому, так функціонує суспільство і зараз: люди загальних поглядів, цінностей і професій тримаються разом, щоб відстоювати свої кордони і інтереси. 

Ось і підприємці, працюючи в хижацькому середовищі, в умовах постійної загрози можливого рейду з боку силовиків або недобросовісних конкурентів, об'єднуються в колективи взаємодопомоги і підтримки.

Наприклад, в Україні існують CEO Club, СУП, Young Business Club та інші організації.

Будь-яке протистояння з державою є апріорі нерівним за силами, якщо тільки ви не суперолігарх, який досяг критичної ваги впливу на систему через лояльних політиків і чиновників, власні ЗМІ і контроль над стратегічними підприємствами, щоб увійти у відносно рівнозначну сутичку. 

Таких у країні від сили 3 прізвища, тому навряд чи це ви. Іншим же залишається об'єднуватися з колегами і залучати "допомогу залу".

Координувати роботу зі спільнотами, привертати увагу і громадську підтримку – стратегічне завдання для підприємця і команди його адвокатів з метою посилення власної ваги в нерівній боротьбі з силами, які атакують.

Що більше ви розповісте про свавілля слідства з іменами і прізвищами, розкладете по поличках необгрунтованість звинувачень, звернете увагу на ангажованість силовиків, що більше лайків і репостів буде під вашими дописами, а під ними коментарів підтримки, то більше похитнете позиції організаторів вашого переслідування та їх союзників. 

Можна навести багато красивих слів і юридичних обертів, але скажу простіше: якщо від справи дійсно починає "смердіти", охочих туди лізти стає менше.

Адже так міркує будь-який злочинець: не варто лізти в авантюру, якщо є ризик бути спійманим.

Працювати з громадськістю, об'єднуватися в співтовариства, бути активно присутнім у медіа - це саме та система стримувань і противаг, яка працює в сьогоднішніх умовах координат.

Костянтин Ткаленко, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  




Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Суд віддав у користування Росії 100 АЗС в Україні. Як таке можливо під час війни?

Координувати периметр Сил оборони

Закупівлі ЗСУ: коли якість важливіша за ціну

Запрацював Реєстр збитків, завданих Росією. Бізнес має трохи зачекати

Як не перетворити реформу системи управління відходами упаковки на імітацію

Офіс Президента починає публічні розмови про повторний прихід демократії в Україну