Оборонний бюджет як важливий антикорупційний механізм

У міру наближення нового бюджетного року оборонний бюджет України знову має досягти рекордних показників в умовах війни. Цей етап є чудовою нагодою замислитися над його ширшим значенням — не лише для розвитку Збройних Сил, але й для зміцнення демократичних інституцій та доброчесності державного управління.

Добре спроєктований і прозорий оборонний бюджет є одним із найефективніших інструментів цивільного та демократичного контролю над збройними силами. Попри особливу вразливість до корупції, саме бюджетний процес може стати потужним механізмом запобігання, виявлення та боротьби з корупцією — за умови наявності дієвих і забезпечених контролем механізмів нагляду та підзвітності.

Одним із ключових принципів демократичного цивільного контролю є те, як уряди й парламенти визначають, розподіляють і контролюють оборонні видатки.

Балансування національних потреб та уникнення "дилеми безпеки"

Важливо зберігати баланс між національними потребами та уникненням дилеми безпеки. Тут виокремлюються щонайменше два аспекти.

Перший стосується національного соціально-економічного контексту. Класична дилема "гармати чи масло" відображає фундаментальний вибір між військовими потребами й добробутом населення. Кожен уряд має зважено балансувати ці пріоритети, адже збільшення фінансування одного сектору неминуче обмежує інший — якщо тільки не зростає продуктивність.

Підвищення економічної ефективності може зменшити цю напругу, дозволяючи державі одночасно підтримувати оборону та розвиток. Для зруйнованої війною України цей баланс особливо складний — і він охоплює не лише оборону та економічне відновлення, а й масштабну повоєнну відбудову.

Другий аспект пов'язаний із регіональною та міжнародною стабільністю. Надмірна секретність або непрозорі військові витрати можуть провокувати підозри сусідніх держав, посилюючи так звану дилему безпеки — коли одна країна, зміцнюючи власну безпеку, провокує аналогічні дії інших, підриваючи колективну стабільність. Навпаки, прозорість у бюджетуванні, закупівлях та модернізації оборони зменшує недовіру, зміцнює демократичну легітимність і підвищує регіональну довіру.

На етапі формування бюджету прозорість відіграє вирішальну роль. Відкритий контроль над пріоритетами видатків усуває підозри у корупції чи фаворитизмі. Коли стратеги та законодавці затверджують не лише загальну суму оборонних видатків, але й їхній детальний розподіл, вони зміцнюють довіру суспільства та інституційну цілісність. Прозорий оборонний бюджет — це не просто фінансовий документ. Це — опора демократичної стійкості й запобіжник корупції.

Нагляд, аудит та антикорупційна підзвітність

Цивільний і демократичний контроль над військом охоплює не лише переміщення військ чи закупівлі. Його основа — у тому, як оборонний бюджет планується, обговорюється, виконується і перевіряється. Увесь бюджетний цикл — від планування до підсумкового аналізу — є водночас дзеркалом і тестом доброчесності держави.

Парламентські дебати, робота комітетів і незалежні аудити становлять основу цього контролю. Оборонний бюджет проходить кілька рівнів перевірки — парламентом, профільними комітетами з оборони та фінансів, державними аудиторськими інституціями та незалежними громадськими організаціями.

Упродовж кількох місяців після завершення бюджетного року Кабінет Міністрів подає до Верховної Ради звіт про виконання бюджету та державного боргу. Парламент оцінює цей звіт і вирішує, чи надавати Кабміну "звільнення від відповідальності". Це не формальність — це ключовий антикорупційний фільтр, що гарантує відповідність видатків затвердженим цілям і законам.

Після виконання бюджету стає зрозуміло, що реально відбулося: які пріоритети збережено, а які порушено.Такий аудит є критичним для виявлення корупції, нецільових витрат або несанкціонованих переказів. Він вимірює різницю між планами та фактичними діями, між політичними обіцянками та адміністративною реальністю. У цьому сенсі кожна стаття оборонного бюджету — це відстежуване зобов'язання держави, захист від маніпуляцій і марнотратства.

Прозорість, довіра донорів та протидія дезінформації

Прозорість у фінансуванні оборони — найефективніший інструмент запобігання корупції. Це стосується й іноземної військової допомоги: міжнародні партнери мають бути впевнені, що їхні внески використовуються за призначенням. Кошти на закупівлю озброєнь, обладнання та модернізацію мають бути простежуваними й зрозумілими для платників податків і партнерів. Коли бюджет відкритий і підзвітний, пропаганда втрачає вплив: корупція процвітає в темряві, а підзвітність — у світлі.

Прозорість витрат не лише зміцнює довіру донорів, а й захищає демократичні уряди від дезінформаційних кампаній, особливо російської пропаганди, спрямованої на підрив довіри до державного управління України та до західної підтримки.

Попри те, що оперативна безпека вимагає певної конфіденційності, фінансова секретність не може бути прикриттям корупції. Парламентські комітети та уповноважені органи контролю існують саме для того, щоб розглядати чутливі витрати конфіденційно, водночас забезпечуючи публічну доброчесність. Демократії захищають себе не лише зброєю, а й чесною бухгалтерією та прозорим управлінням.

Грамотно структурований бюджет — окремий антикорупційний інструмент: надто загальний приховує зловживання, надто деталізований заплутує. Оптимальний рівень структурної прозорості дозволяє громадянам і інституціям розуміти рух коштів, не розкриваючи чутливих деталей. Чим ясніші фінансові потоки — тим менше простору для корупції.

Обмеження, гнучкість і політична природа оборонних витрат

Деякі держави встановлюють законодавчі ліміти на оборонні витрати як частку ВВП або бюджету. Це може запобігти неконтрольованій мілітаризації або надмірній автономії збройних сил. Але це породжує класичне питання оборонної економіки: скільки — це достатньо? Жорсткі ліміти можуть здаватися об'єктивними, але вони часто маскують якісні корупційні ризики: завищені контракти, позабюджетні витрати, політичне захоплення закупівель. Реальний захист — у постійному парламентському контролі, оперативній звітності та обов'язкових аудитах.

У мирний час держава витрачає те, що може. У воєнний — те, що повинна, навіть позичаючи, щоб зберегти незалежність. На жаль, "туман війни" може приховувати корупцію, адже витрати величезні та швидкі. Але навіть у надзвичайних умовах боротьба з корупцією не може зупинятися — вона роз'їдає оборону зсередини. Армія, озброєна через корупцію, слабша, ніж та, що отримала менше, але чесно закуплене.

Кожен державний бюджет, особливо оборонний, — це політичний та етичний акт. Він відображає не лише фінансові можливості, а й національні цінності. Досвід України — яскравий приклад. До 2014 року оборонний бюджет рідко перевищував 1% ВВП, а радянські запаси розпродавалися на тлі суспільної байдужості. Політика пріоритетності "масла перед гарматами" відповідала доктрині мінімальної достатності.

Після 2014 року, на тлі агресії Росії, оборонна політика та витрати України змінилися кардинально. За даними SIPRI "Trends in World Military Expenditure 2022", оборонні видатки України зросли до 44 млрд доларів — на 640% більше, ніж у 2021 році — найбільше річне зростання в сучасній історії. За таких сум кожна не облікована гривня — це не лише фінансова втрата, а й втрата безпеки.

Гроші, доброчесність і сила демократії

Стародавня максима pecunia nervus belli — "гроші є нервом війни" — залишається актуальною. Але в демократії чесні гроші — нерв перемоги. Корупція перетворює фінансову силу на стратегічну слабкість. Регулювання оборонних витрат під демократичним контролем — не лише економічна необхідність, а моральний обов'язок. Цивільні лідери мають зберігати контроль і не допускати надмірної автономії чи політичного впливу збройних сил.

Забезпечуючи прозорий розподіл та контроль оборонних ресурсів, уряди підтримують верховенство цивільної влади, захищають демократичні інституції й зміцнюють суспільну стійкість.

Оборонний бюджет — це значно більше, ніж перелік військових видатків. Це — системний антикорупційний механізм, інструмент прозорості та показник демократичної зрілості. Держава, яка чесно та підзвітно керує ресурсами оборони, має не лише сильніші збройні сили, а й сильнішу демократію. А це і є найнадійніша форма національної безпеки.

Анджей Фальковський, генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генерального штабу Збройних сил Польщі; член Консультативної комісії НАКО