Євро ленд-ліз – це шанс України перемогти на полі бою

Леся Огризко - 9 червня, 15:00

Вперше за довгий час і вдруге за всю війну, на полі бою з'явилися ознаки не тактичного, а системного переходу ініціативи від російських окупаційних військ до Сил оборони України.

Незважаючи на обмежений і наразі нестабільний характер цієї переваги, вона створює вікно можливостей, яке є двосічним мечем: несе ризик самозаспокоєння для суспільства, але водночас, у разі вчасних сфокусованих дій, відкриває шанс завершити війну в сильній позиції та на умовах, вигідних для України.

Головне питання в тому, чи вистачить в України та міжнародних партнерів стратегічної прозорливості й політичної волі для ефективного використання цієї можливості.

Украдене щастя 2022-го та вікно можливостей 2026-го

Останній (і до сьогодні єдиний) реальний шанс України завдати РФ поразку завершився пізньої осені 2022 року. Тоді, у вересні, Сили оборони провели дві блискавичні контрнаступальні операції: Харківську та Лиманську. У листопаді українські війська звільнили правобережну частину Херсонської області, включно з обласним центром. Генерал Валерій Залужний, який тоді був Головнокомандувачем ЗСУ, віддав попередні вказівки щодо підготовки операції на Запорізькому напрямку зі стратегічною метою відрізати "сухопутний коридор" РФ до окупованого Криму.

Але цей унікальний шанс розвинути наступ було не просто втрачено, а заблоковано. Значна частина відповідальності за це лежить на позиції міжнародних партнерів, насамперед Сполучених Штатів.

Як тепер відомо з книги Боба Вудворда "War", американська адміністрація свідомо запровадила жорсткі обмеження на надання та характер використання військової допомоги Україні, з метою запобігти "катастрофічній поразці" російських сил, що, за оцінками Вашингтона, могла призвести до ядерної ескалації.

США наполегливо рекомендували, а по суті – зобов'язали українське керівництво перенести підготовку контрнаступу на літо 2023 року. Таке рішення надало російській стороні критично важливий час для перегрупування, мобілізації та створення оборонних укріплень, що з самого початку практично нівелювало перспективи успіху майбутньої операції.

Існують чіткі ознаки того, що станом на початок літа 2026 року Україна знову отримала вікно можливостей для перехоплення ініціативи та досягнення суттєвих оперативно-тактичних успіхів на полі бою. Сили оборони фактично заблокували російське просування на ключових напрямках. Удари в оперативній глибині ("мідстрайк") руйнують російську тилову логістику, а перехоплення ініціативи в "малому небі" забезпечує локальні успішні контрнаступальні дії на півдні, тоді як втрати РФ вже шостий місяць поспіль перевищують темпи поповнення особового складу.

Після блокування використання Starlink суттєво погіршився зв'язок та координація російських підрозділів. Водночас систематичне глибинне ураження економічної інфраструктури противника почало демонструвати стратегічні ефекти.

Наразі, на кону не класична перемога і не значні територіальні здобутки, як в 2022 році. Але рівень стратегічної ваги не менший: це можливість завершити війну з позиції сили, і цим мінімізувати ймовірність відновлення російської агресії в короткостроковій перспективі 5-10 років.

Важливим фактором, що об'єднує ситуації 2022 і 2026 років, є тимчасовість вікна можливостей. За оцінкою бригадного генерала Андрія Білецького, воно становить лише 6–9 місяців, причому "найважливішими є наступні шість". Саме в цей період Сили оборони, за умови нарощення та утримання інтенсивності тиску на противника, мають шанс радикально перехопити ініціативу на фронті й примусити РФ припинити війну на достатньо сприятливих для України умовах.

За чотири роки Україна побудувала власний ОПК, і Сили оборони перейшли на використання ОВТ національного виробництва (82% станом на січень 2026 року) – на противагу тій повній залежності, що зіграла з Україною "злий жарт" в 2022 році. Однак, попри цей прогрес, стратегічна ситуація сьогодні не є набагато кращою. У певному сенсі, вона складніша.

У 2022 році Сили оборони були критичної залежними від зовнішнього постачання, проте демонстрували, ймовірно, найвищий за війну сукупний рівень морального духу, укомплектованості якісними кадрами, наявності бойових резервів та мобілізаційного потенціалу.

В 2026 році проблему військово-технічної автономії значною мірою вирішено, але ситуація в кадровій сфері набула критичного характеру.

Незважаючи на високі формальні показники мобілізації, граничне виснаження підрозділів під постійним тиском противника стало головним "вузьким місцем", наближаючись до порогового рівня, після якого збереження цілісності оборони без масового відведення військ може стати неможливим.

Шанс на агентність Європи

В цих умовах позиція міжнародних партнерів, як і в 2022 році, знову постає критично важливим фактором. Але визначальною тепер є роль Європи.

Хоча після зміни адміністрації в США рівень американської допомоги є суттєво меншим, окремі елементи підтримки, що зберігаються, як-от Starlink або інтелектуальні продукти Palantir, є критичними для оборони. Водночас їх недостатньо для того, щоб перетворити поточне вікно можливостей у стратегічну перевагу. Розраховувати на зміну позиції США і нарощення підтримки з боку Вашингтона та інших поза-європейських партнерів немає підстав.

Тому єдиним дійсним "гейм-чейнджером" може стати – тільки колективна Європа. Вона може зберегти підхід "as long as it takes", надаючи обмежену "крапельну" підтримку, достатню для утримання лінії фронту, але не для перелому у війні. Натомість, якщо Європа проявить стратегічну агентність, її роль може стати справді вирішальною — цього разу зі знаком "плюс". Для ясності: поточний рівень допомоги – близько 90 млрд євро на два роки – суттєвий внесок, але це – не агентність.

Враховуючи глибину кризових явищ та процесів, що накопичувалися в українському суспільстві та війську за більш ніж чотири роки повномасштабної війни, поточне вікно можливостей, з високою вірогідністю, останнє. Це не означає, що Україна капітулює, але подальше затягування, без досягнення перелому в 2026 році, остаточно переведе війну у фазу повільної стратегічної ерозії, результати будуть непередбачуваними.

Саме тому для Європи критично важливо не втратити цей шанс і не повторити прорахунок 2022 року, коли можливість завершити війну поразкою Росії була безглуздо втрачена. Кратне, і при цьому конкретно спрямоване посилення підтримки – якщо не на роки, то принаймні в межах поточного вікна можливостей – дозволить, ні, не нанести стратегічну поразку, але змусити РФ припинити війну на умовах, які втримають Україну сильною, і, відповідно, Європу – захищеною.

Поточні потреби Сил оборони принципово відрізняються від тих, що були наприкінці 2022 року. Тоді пріоритетами були далекобійні ракетні комплекси типу ATACMS (не надавалися), реактивні системи залпового вогню HIMARS (надавалися мінімально з обмеженнями на застосування), сучасна бронетехніка (не надавалася), бойова авіація (не надавалася), системи ППО, артилерійські системи й боєприпаси, касетні боєприпаси та протитанкові засоби (все надавалось в обмежених обсягах). Крім цього, була потрібна масштабна макрофінансова та гуманітарна підтримка держави.

Станом на середину 2026 року пріоритети інші. Це вже не просто "гроші" або "зброя". Для того, щоб не втратити вікно можливостей, що відкрилося до кінця року, необхідна нова, більш ефективна модель підтримки – модель європейського ленд-лізу нового покоління.

Євро ленд-ліз XXI

Фінансова підтримка (промислова). Великі, прогнозовані фінансові ресурси для ОПК – цільові гранти, кредити та прямі інвестиції через механізми ЄС на кшталт Ukraine Support Instrument (USI) в рамках EDIP, національні механізми на кшталт Данської моделі – мають бути на рівні десятків мільярдів підтримки на місяць. Але це можливо тільки у разі повного використання заморожених російських активів (приблизно 210 млрд євро).
Фінансова підтримка (кадрова). Пряме фінансування персоналу – цільові кошти на зарплати, бойові виплати, бонуси за знищені сили і засоби противника. Це те, чого критично бракує в українському бюджеті.Пряма оплата зарплат іноземних військовослужбовців – політично чутливе рішення для урядів ЄС, тому оптимальний формат – включення цих коштів у загальні пакети військової підтримки як коштів на посилення якості виконання бойових завдань, прив'язаних до конкретних програм допомоги. Це дозволить європейським урядам "продавати" ці витрати як інвестицію в безпеку Європи, якою вони, по суті, і є.
Технологічна підтримка: "хард". Швидкий і повний доступ до критичних технологій і компонентів, на основі запитів України, в тому числі високотехнологічної електроніки, напівпровідників, тепловізійних матриць, сенсорів, оптоелектроніки, спеціальних матеріалів, систем зв'язку.Ключова проблема – режим експортного контролю. Рішенням може бути створення для України окремого спрощеного ліцензійного режиму або внесення України до "білого списку" країн-одержувачів в рамках системи експортного контролю ЄС.
Технологічна підтримка: "софт". Українські розробники безпілотних та автономних систем обмежені не тільки чіпами, а й обчислювальними ресурсами.У сфері програмного забезпечення та штучного інтелекту критичним є доступ до хмарних обчислювальних потужностей та геопросторових даних високої роздільності. Це те, що Європа може надати швидко, без законодавчих змін, через корпоративні партнерства й цільові гранти.
Індустріальна підтримка. Спроможність України масштабувати свої найбільш ефективні рішення впирається в обмеження ресурсів та виробничої інфраструктури. Необхідне створення спільних підприємств, передача ліцензій, локалізація виробництва, допуск українських компаній до європейських програм EDF, EDIP, SAFE.Окремою є проблема сертифікації. Українські дрони та інше озброєння, навіть за зняття експортних обмежень, можуть не потрапити на європейський ринок ОПК не через низьку якість, а через систему сертифікації, заточену під великі корпорації з 2–5-річним циклом.Необхідна окрема тимчасова процедура прискореної бойової сертифікації для України, що визнаватиме підтверджене ефективне бойове застосування як достатній критерій відповідності, з подальшим спрощеним оформленням за стандартами ЄС і НАТО.
Підтримка в сфері навчання й підготовки. Масштабне розширення наявних та розгортання нових тренувальних місій в суміжних країнах ЄС в рамках EUMAM Ukraine як інфраструктури підготовки ЗСУ в умовах критичної недостатності внутрішніх навчально-тренувальних потужностей. Це має стати важливою частиною програми відновлення та ротації виснажених підрозділів, які зараз тримають фронт на межі.Мова не тільки про БЗВП, але й про спеціалізовані компетенції, дефіцит яких критичний: оператори розвідувальних та ударних БпЛА, оператори НРК, фахівці з РЕР/РЕБ, техніки з обслуговування складної техніки, офіцери розвідки та планування. Для кожної з цих категорій потрібна специфічна інфраструктура.Проблема також полягає в тому, що для підготовки операторів дронів потрібні спеціальні полігони з дозволом на польоти БпЛА, яких критично мало в Європі через обмеження цивільного повітряного простору. Це питання має вирішуватися на рівні урядів країн-господарів, з виділенням спеціальних зон для тренувань.Інший трек – розгортання симуляційних і VR/AR-тренажерних центрів, куди поступово переходить сучасна підготовка, і де в ЄС набагато більше потужностей, порівняно з Україною.
Медична підтримка. Тисячі поранених, які могли б повернутися в армію, стоять у чергах на протезування та реабілітацію, яку Україна фізично не встигає забезпечити. Європейські шпиталі можуть кратно збільшити цю спроможність, і це дасть прямий бойовий ефект. Використання санітарної авіації для евакуації тяжко поранених у європейські шпиталі безпосередньо з прикордонних пунктів західних областей України через територію Польщі та Румунії може суттєво знизити смертність і інвалідизацію.Іншими складовими є сучасне медичне обладнання, підготовка українських медиків та цільове фінансування масштабування наземних роботизованих комплексів MEDEVAC/CASEVAC з бронекапсулами.
Психологічна підтримка. Частно недооцінений, але критично важливий елемент – психологічна реабілітація та системна робота з ПТСР.Масштаб психологічних травм серед військовослужбовців на п'ятий рік війни – фактор прямого впливу на боєздатність уже сьогодні.Європейські системи охорони психічного здоров'я мають значний досвід і потужності, від платформ телемедицини до стаціонарних програм реабілітації, наразі мінімально долучені, і мають бути інтегровані в систему відновлення персоналу СОУ.
Політична підтримка. Європейська політична єдність буде добряче перевірятися на міцність найближчі півроку-рік. Необхідно ефективно протидіяти ескалації гібридної агресії, оскільки вона спрямовуватимуться саме на провокування розколу та змушення до згортання допомоги Україні та інших поступок агресору.Прискорення вступу до ЄС є окремим вектором – не як "нагорода після війни", а як інструмент, що полегшує індустріальну інтеграцію, доступ до внутрішнього європейського ринку та інституційну модернізацію. Але політична підтримка – це також активне підвищення ціни війни для Росії: посилення вторинних санкцій проти обхідних маршрутів через ОАЕ, Туреччину, країн Центральної Азії; жорсткіший контроль за дотриманням цінової стелі на нафту; активна протидія російському впливу в Африці та Азії.
Інформаційна та когнітивна підтримка. Європа має колосальний медійний і аналітичний ресурс, який майже не використовується для протидії російській дезінформації всередині ЄС і в глобальному Півдні, де РФ вербує десятки тисяч найманців для війни. Він потребує консолідації для системної протидії наративам, які підточують підтримку. Проте – це тільки перший крок. Забезпечивши когнітивну оборону, ЄС має і можливості, і підстави перейти в когнітивний наступ, для дискредитації легітимності путінського режиму всередині Росії.

Класичний американський Lend-Lease Act 1941 року мав три ключові риси: масштабність (понад $900 млрд по сучасному валютному курсу), чіткий виконавчий механізм (єдиний орган – Office of Lend-Lease Administration), та зворотність (передбачалося повернення або оплата після війни).

"Євро ленд-ліз" має успадкувати всі три елементи: масштаб, відповідний вимогам континентальної війни на виснаження, інституційну інфраструктуру доставки та кредитно-інвестиційну, а не тільки грантову логіку.

В більшості випадків, підтримка України зі сторони ЄС та країн Європи обмежується не через брак політичної волі або наявності ресурсів – вона стримується через нездатність швидко ухвалювати рішення, розподіляти відповідальність, координувати 27 бюрократій і долати внутрішні вето. Тому "Євро ленд-ліз" потребує створення єдиного виконавчого хабу, на рівні Єврокомісії або "коаліції охочих", з мандатом на закупівлі, контрактування і логістику за прискореним циклом рішень, поза процедурою одностайності.

Для того, щоб це стало можливим – Європі треба почати діяти швидко і масштабно, оминаючи бюрократичні цикли. Інакше – поточне вікно можливостей в горизонті 6-9 місяців, зникне. Але якщо ЄС вступить в гру як глобальний актор, ситуація стане іншою. Тоді до України почне надходити потужний потік ресурсів, технологій, людей та інституційних рішень. Після досягнення певної критичної маси такий процес може набути власної динаміки, і його стане надзвичайно важко зупинити або розвернути назад.

Питання сьогодні полягає в тому, чи готова Європа діяти достатньо швидко, щоб перетворити коротке вікно можливостей на довгострокову стратегічну перевагу для всієї європейської безпеки.

Леся Огризко