Чому не можна просто взяти і роздержавити ЗМІ?

Роздержавлення українських друкованих ЗМІ - справа не з легких, адже неясно, хто тепер буде висвітлювати роботу місцевої влади і хто повинен за це платити.

Доручення урядові підготувати відповідний проект закону з'явилося на сайті президента 22 березня. Поки йдеться лише про друковані ЗМІ.

Голова держави хоче, аби законопроект був готовий до 5 квітня, пояснюючи це зобов'язаннями України перед Парламентською Асамблеєю Ради Європи.

Раніше того ж дня група депутатів на чолі з Миколою Томенком зареєстрували у парламенті законопроект про реформування друкованих засобів масової інформації, який також передбачає їх роздержавлення.

Представники опозиції визнають, що парламентська більшість може ухвалити закон без їх участі, хоча виникають перестороги щодо того, у який спосіб відбудеться роздержавлення, і хто стане новими власниками нині державних газет.

Камінь спотикання

В 2010 році у Верховній Раді зареєстрували два законопроекти про роздержавлення - від влади і від опозиції. Їх автори говорили про принципові розбіжності у документах, жоден з яких у підсумку не ухвалили.

Подібна ситуація може повторитися знову: свій проект опозиція вже зареєструвала, а уряд невдовзі має запропонувати ще один на базі доопрацьованого законопроекту, написаного Держкомтелерадіо.

Досі цей документ не могли погодити у міністерстві економічного розвитку, а також у спілці журналістів України.

Медіаюрист, головний юрисконсульт Національної спілки журналістів Тетяна Котюжинська розповіла ВВС Україна, що всі проблемні нюанси вже узгодили - майно колективам передадуть безоплатно, оскільки здебільшого вони самі його накопичили, а приміщення залишать у довгостроковій оренді, або також передадуть безкоштовно.

Окрім того, проект передбачає, що засновані центральними органами влади газети можуть перетворитися на офіційні вісники - ідеться про газети на зразок "Урядовий кур'єр" і "Голос України", після публікації в яких набирають чинності українські закони.

"Сподіваюся, цього разу процес зрушився," - написала 27 березня у своєму блозі на "Українській правді" прес-секретар президента Дарка Чепак.

Такої впевненості не мають представники опозиційних партій, які увійшли до числа авторів власного законопроекту щодо роздержавлення медіа.

"Якщо урядовий законопроект відповідатиме нормам, які передбачатимуть незаангажоване роздержавлення і відстоюватимуть інтереси громадян України і трудових колективів зокрема, то немає питань - ми готові його підтримувати", - розповів ВВС Україна представник "Свободи" Ігор Мірошниченко, який входить до числа авторів проекту.

Але, на його думку, в урядовому законопроекті можуть бути закладені різні приховані інтереси. А опозиція не має більшості, аби ухвалити свій варіант.

"Рудимент"

Державна преса - це приблизно 700 видань по всій Україні, які, за оцінками експертів, щороку коштують державному бюджету щонайменше 100 мільйонів гривень. І одне з головних питань - що буде з ними після того, як цієї підтримки редакції позбавлять.

"Вони просто змінять форму власності із державної й комунальної на приватну. Але за ними стоятимуть ті ж люди і контролюватимуть їх", - припускає медіаексперт Отар Довженко.

Ще одне питання, яке декого турбує, - як за умов відсутності державних газет влада поширюватиме необхідну людям офіційну інформацію на місцях. Тетяна Котюжинська зі спілки журналістів каже, що це легко зробити, якщо кожен орган самоврядування передбачатиме у своєму бюджеті гроші на інформаційне висвітлення своєї роботи на правах реклами.

Експерти вважають, що частині паперових видань час відійти в минуле

"Вони укладатимуть договори із редакціями на висвітлення обов'язково інформації. І зараз є така практика - доволі позитивна. Якраз ті ЗМІ, чиї редакції погоджуються укласти договір, перебувають у кращому фінансовому становищі. У них внормовані відносини зі своїми співзасновниками, які надають кошти лише за опубліковані матеріали".

Подібною схемою роботи, наприклад, вже користується влада у Львові. Отар Довженко вважає, що можна піти ще далі і не витрачати гроші на друк, а оприлюднювати інформацію в інтернеті. Зазвичай туди, де мережі немає, і газет пошта не довозить, стверджує експерт:

"Певною мірою це - рудимент. Він має відмерти".

І це мало статися вже давно, вважає Петро Велесик, який багато років керував газетою "Вісті Рівненщини". За його словами, затягування реформи лише шкодить колективам.

"Якби ЗМІ роздержавили тоді, коли про це почали говорити, то кожна газета дала б вже собі раду. А оце безгрошів'я довело до того, що майже всі газети втратили кадри, бо жоден серйозний журналіст не працюватиме за 1000 гривень".

Попри те, що зараз, на думку Петра Велесика, для преси настав пік фінансових складнощів, принаймні 10 газет в області, за його словами, зможуть втриматися на плаву і без державної підтримки.

"Нікому не треба"

Реформування державних засобів масової інформації є одним із найбільш тривалих питань в Україні. Політики неодноразово пропонували різні бачення такої реформи, однак жодне з них поки не стало офіційним документом.

"Існує десь 15-20 варіантів роздержавлення. Майже кожен із членів комітету свободи слова, або навіть голова і заступники, готували подібні проекти. Я вже не кажу про Держкомтелебачення і мін'юст, які теж готували ці проекти закону", - розповів ВВС Україна головний редактор газети Верховної Ради "Голос України" Анатолій Горлов.

Одним із перших авторів цієї ідеї був Віталій Шевченко. у 1998 році, будучи депутатом парламенту, він запропонував концепцію роздержавлення засобів масової інформації в Україні.

Протягом наступних років у Верховній Раді відбулося кілька обговорень та слухань з цього приводу, було ухвалено постанови та законопроекти. Сам Віталій Шевченко після того в різний час був членом, заступником та головою Нацради з питань телебачення і радіомовлення, а тим часом його ідея так і залишилася лише на папері.

"Це нікому не треба - ні владі, яка заявляє про це декларативно, а насправді зацікавлена у цьому найменше, ні опозиції", - пояснив пан Шевченко в коментарі ВВС Україна.

Раніше на потребі змін у сфері мас-медіа в Україні неодноразовоКлацнутинаголошували в ОБСЄ. Але медіаексперти все одно мають сумніви щодо перспектив швидкого вирішення питання, яке стільки років "буксувало".

"Я думаю, що це якась чергова показуха, щоб показати Заходу, який відверто не розуміє, як це - "державні ЗМІ", - сказав Отар Довженко у коментарі ВВС Україна.