Свобода слова в Україні – на рівні часів холодної війни
Понеділок, 9 жовтня 2000, 16:00
Критикувати владу як в Росії, так в України зашишається небезпечною справою, як за часів Радянського Союзу. Зникнення Гонгадзе лише підтверджє цю думку, твердить MSNBC, інтернет-проект провідної американської телекомпанії NBC.
Україна та Росія, які живуть поруч вже багато століть, мають чимало спільного: спільна слов'янська спадщина, великий агропромисловий потенціал, тіньова економіка у величезних масштабах, значний ресурс талановитих, але не визнаних людей. Нещодавно до цього переліку додалася ще й небезпека для журналістів. Після розпаду Рідянського Союзу ситуація в інших республіках дедалі гірша та важча.
Чимало колишніх радянських республік проектують сьогоднішню ситуацію на сторінки часів холодної війни, коли журналісти, ризикуючи своїм життям, писали про утиски, психологічні атаки, викрадення дітей та інші небезпечні теми.
Два інцендента, які мали місце у вересні, як в Україні, так і в Росії, нагадують про те, що, коли з'являються відверті статті, існує та ж сама небезпека, як і за часів Радянського Союзу.
22 вересня Іскандер Хатлоні, який є московським представником радіо "Свобода", помер від численних ран після того, як на нього напали з сокирою. Коли це сталося, він саме працював над статтею про утиски прав людини в Чечні. Тижнем раніше, зник відомий український журналыст Георгій Гонгадзе, який є засновником та редактором інтернет-видання "Українська правда". Не виключено, що в це замішані офіційні особи, про що говорить веб-опитування інтернет-видання газети "Kiev Post". Вони вважають, що все ж більшість людей вірять що уряд тут ні до чого.
31-річний Георгій Гонгадзе зник 16 вересня в Києві. Українська міліція каже, що розпочала розлідування цієї справи, яке проходить під особистим контролем українського президента Леоніда Кучми та міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Справу про зникнення Георгія пов'язують з історією про Олега Єльцова, ветерана української преси, який працював в агенстві УНІАН і на радіо "Вільна Європа", та довгий час переховувався після отримання числених погроз на свою адресу за статті в інтернеті про високий рівень корупції в Україні.
Зникнення Гонгадзе потягли за собою публікації в "Українській правді" про тіньові справи українських можновладців, які в українській пресі критикуються чимало. Минулого року Гонгадзе відвідав Америку для залучення більшої підтримки та захисту українських засобів масової інформації.
Адріан Каратницький, президент нью-йоркської оргнізації Freedom House, сказав, що виділяє справу Гонгадзе з-поміж всіх інших, так як він перший журналіст цієї нації, який зник. "Це перший національний журналіст, який приділяв увагу верхівці політичних та економічних установ. Найбільш хвилюючим є те, що рано говорити про слід мафії у цій справі. Це може бути, але в даній справі можуть бути задіяні особи найвищих ешелонів влади".
Український депутат Олександр Волков, один з найбільш можновладних політичних осіб України, один з наближених до Кучми, один з найбільш впливових радників Кучми з 1993 року, не допустив журналіста на свою прес-конференцію.
Гонгадзе написав про цей факт в "Українскій правді". Там також з'явилася стаття-розслідування, де викладено не публіковані раніше та не дуже приємні факти з біографії Волкова, включаючи його зв'язок з кримінальними структурами та приховані фінансові махінації.
Представники українських ЗМІ та іноземні оглядачі в Києві ще плекають надії , що Георгій знайдеться. Але один дипломат іноземного посольства підозрює, що Георгій мертвий.
"Протягом років української незалежності жодна з справ, яка була порушена в зв‘язку зі злочином проти журналістів, не була розкрита, - пишуть представники медіа у відкритому листі до Президента Кучми. – Брак результатів дає нам підстави вважати, що нікому в нашій країні немає справи до нас, журналістів, окрім нас самих".
Комітет із захисту журналістів, який знаходиться в Нью-Йорку, вважає Кучму одним з десяти найбільших кривдників свободи слова у світі. Цього року чимало нерозкритих справ: Ігоря Бондаря, голову АМТ-TV, застрелили в Криму; Василю Чудику, голові радіостанції "Незалежність", у Львові перерізали горлом уламком розбитої склянки; Мирослава Майорчук, яка була кримінальним журналістом та редактором незалежного каналу СТБ, була знайдена повішеною в своїй київській квартирі."Журналістів вбивають та б'ють; масові видання закривають; журналісти зникають за загадкових обставин, але урядовці вдають ніби нічого не трапляється", - сказав нещодавно українській опозиційний депутат Григорій Омельченко.
В Україні позови проти журналістів перевищують ВВП країни. Унікальність справи Гонгадзе у тому, що вперше з'явився представник у Східно-європейській державі, який критикує уряд в інтернет-публікаціях. Поки уряди Азії, а особливо Китаю, намагаються придушити критику, то колишнім республікам Радянського Союзу це не світить. Одна канадська аналітична компанія вважає, що в Україні рівень розвинення інтернету не досить високий – тільки 25 тисяч підключених до глобальної мережі від загальної кількості населення у 51 мільйон. Уряд досі не оцінює всю серйозність поширення публікацій "Української правди".
Україна та Росія, які живуть поруч вже багато століть, мають чимало спільного: спільна слов'янська спадщина, великий агропромисловий потенціал, тіньова економіка у величезних масштабах, значний ресурс талановитих, але не визнаних людей. Нещодавно до цього переліку додалася ще й небезпека для журналістів. Після розпаду Рідянського Союзу ситуація в інших республіках дедалі гірша та важча.
Чимало колишніх радянських республік проектують сьогоднішню ситуацію на сторінки часів холодної війни, коли журналісти, ризикуючи своїм життям, писали про утиски, психологічні атаки, викрадення дітей та інші небезпечні теми.
Два інцендента, які мали місце у вересні, як в Україні, так і в Росії, нагадують про те, що, коли з'являються відверті статті, існує та ж сама небезпека, як і за часів Радянського Союзу.
22 вересня Іскандер Хатлоні, який є московським представником радіо "Свобода", помер від численних ран після того, як на нього напали з сокирою. Коли це сталося, він саме працював над статтею про утиски прав людини в Чечні. Тижнем раніше, зник відомий український журналыст Георгій Гонгадзе, який є засновником та редактором інтернет-видання "Українська правда". Не виключено, що в це замішані офіційні особи, про що говорить веб-опитування інтернет-видання газети "Kiev Post". Вони вважають, що все ж більшість людей вірять що уряд тут ні до чого.
31-річний Георгій Гонгадзе зник 16 вересня в Києві. Українська міліція каже, що розпочала розлідування цієї справи, яке проходить під особистим контролем українського президента Леоніда Кучми та міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Справу про зникнення Георгія пов'язують з історією про Олега Єльцова, ветерана української преси, який працював в агенстві УНІАН і на радіо "Вільна Європа", та довгий час переховувався після отримання числених погроз на свою адресу за статті в інтернеті про високий рівень корупції в Україні.
Зникнення Гонгадзе потягли за собою публікації в "Українській правді" про тіньові справи українських можновладців, які в українській пресі критикуються чимало. Минулого року Гонгадзе відвідав Америку для залучення більшої підтримки та захисту українських засобів масової інформації.
Адріан Каратницький, президент нью-йоркської оргнізації Freedom House, сказав, що виділяє справу Гонгадзе з-поміж всіх інших, так як він перший журналіст цієї нації, який зник. "Це перший національний журналіст, який приділяв увагу верхівці політичних та економічних установ. Найбільш хвилюючим є те, що рано говорити про слід мафії у цій справі. Це може бути, але в даній справі можуть бути задіяні особи найвищих ешелонів влади".
Український депутат Олександр Волков, один з найбільш можновладних політичних осіб України, один з наближених до Кучми, один з найбільш впливових радників Кучми з 1993 року, не допустив журналіста на свою прес-конференцію.
Гонгадзе написав про цей факт в "Українскій правді". Там також з'явилася стаття-розслідування, де викладено не публіковані раніше та не дуже приємні факти з біографії Волкова, включаючи його зв'язок з кримінальними структурами та приховані фінансові махінації.
Представники українських ЗМІ та іноземні оглядачі в Києві ще плекають надії , що Георгій знайдеться. Але один дипломат іноземного посольства підозрює, що Георгій мертвий.
"Протягом років української незалежності жодна з справ, яка була порушена в зв‘язку зі злочином проти журналістів, не була розкрита, - пишуть представники медіа у відкритому листі до Президента Кучми. – Брак результатів дає нам підстави вважати, що нікому в нашій країні немає справи до нас, журналістів, окрім нас самих".
Комітет із захисту журналістів, який знаходиться в Нью-Йорку, вважає Кучму одним з десяти найбільших кривдників свободи слова у світі. Цього року чимало нерозкритих справ: Ігоря Бондаря, голову АМТ-TV, застрелили в Криму; Василю Чудику, голові радіостанції "Незалежність", у Львові перерізали горлом уламком розбитої склянки; Мирослава Майорчук, яка була кримінальним журналістом та редактором незалежного каналу СТБ, була знайдена повішеною в своїй київській квартирі."Журналістів вбивають та б'ють; масові видання закривають; журналісти зникають за загадкових обставин, але урядовці вдають ніби нічого не трапляється", - сказав нещодавно українській опозиційний депутат Григорій Омельченко.
В Україні позови проти журналістів перевищують ВВП країни. Унікальність справи Гонгадзе у тому, що вперше з'явився представник у Східно-європейській державі, який критикує уряд в інтернет-публікаціях. Поки уряди Азії, а особливо Китаю, намагаються придушити критику, то колишнім республікам Радянського Союзу це не світить. Одна канадська аналітична компанія вважає, що в Україні рівень розвинення інтернету не досить високий – тільки 25 тисяч підключених до глобальної мережі від загальної кількості населення у 51 мільйон. Уряд досі не оцінює всю серйозність поширення публікацій "Української правди".
