"Касету Мороза" організували олігархи?
Вівторок, 5 грудня 2000, 20:53
Не минула доба, як невгамовна московська "Независимая газета" висуває нову версію появи "плівки Мороза". Отже, в номері за середу висувається припущення, що компромат вигідний олігархам, щоб зняти Кучму, який перестав їх влаштовувати.
Радикальний переділ влади може стати результатом політичної боротьби, яка надто загострилася в Україні, прогнозує "Независимая". Відразу зазначемо, що величезний матеріал, який ліг в основу статті, судячи з підпису, збирався у Києві, але писався московським журналістом газети. На це вказують деякі фактологічні неточності: "Нинішня олігархічна структура української влади остаточно оформилася і зміцнилася півтора року тому, після перемоги Леоніда Кучми на президентських виборах".
Отже, на думку газети, забезпечивши Кучмі другий президентський термін, олігархи уперше заявили про себе як про єдину впливову політичну силу в країні. "Передбачалося, що президент - в знак вдячності - стане діяти під диктовку "поважних людей". Однак інтереси олігархів відразу ж після виборів стали перетинатися настільки, що привели до міжкланових воєн з приводу перерозподілу бізнесу-сфер, негласного права на приватизацію стратегічних підприємств, участі в формуванні і діяльності уряду, права першої черги для доступу до президента тощо".
"Поки олігархи з'ясовували відносини, Леонід Кучма заявив, що він себе відчув "повністю незалежною людиною". Реально це стало спробою президента звільнитися від ролі маріонетки, яка нав'язується йому олігархами. Люди з оточення президента розказують, що з весни Кучма перестав приймати олігархів на першу їх вимогу. Тих, хто спробував образитися або обуритися, президент передоручив Податковій адміністрації і МВС", - пише "Независимая".
"До сьогоднішнього дня положення українських кланів стало настільки хитким, що вони готові достроково змінити президента. Про що, зокрема, може свідчити недавній скандал, пов'язаний з обнародуванням телефонних записів, які (якщо не є фальшивкою) можуть стати прелюдією до відсторонення Леоніда Кучми від влади". Але навіть якщо цієї мети олігархи не досягнуть, то "плівки Морозу" будуть серйозним попередженням Кучмі, аби той жив за "поняттями".
Але далі газета несподіванно відходить від теми "Гонгадзегейта" і дає широку і цікаву класифікацію українських олігархів. У її основі лежить концепція, запропонована доктором філософських наук, політологом Валерієм Матвієнком. Отже, на його думку, існує чотири класи олігархів.
Перша - "дворяни". "Вони мають наймогутніший вплив на вищих чиновників державного апарату. Вся тактика і стратегія зводиться до двох елементів: а) як можна частіше бувати на очах у президента, демонструючи йому свою відданість; б) демонструвати навколишнім, наскільки близькими вони є до президента", - стверджує Матвієнко.
До першого типу відноситься Олександр Волков. У його угрупування входить колишній керівник "Нафтогазу України" Ігор Бакай. У політиці група представлена партією "Демократичний союз" і парламентською фракцією "Відродження регіонів". Інформовані джерела "Независимойї" стверджують, що інтереси групи відстоює також Марчук. Волков і його оточення контролюють Перший національний телеканал (частково), телеканал "Гравіс", а також (донедавна) газету "Сегодня" і, з чуток, газету "Новий вік".
"У журналістських колах кажуть про намір Волкова в найближчому майбутньому створити власну медіаімперію, але поки підтверджень чуткам немає. Інформовані джерела стверджують, що група Волкова досі зберегла вплив на національну компанію "Нафтогаз України", а також на ряд компаній - постачальників газу та електроенергії. Зокрема, йдеться про "Індустріальний союз Донбасу", фірму "Барі", "Укренергозбут". Група контролює також ряд фінансових компаній: банк "Фінанси і кредит", F&С Realty, "Фінанси і кредит інвест". За непідтвердженою інформацією, через офшорну компанію FS Trading і банк "Фінанси і кредит" група бере участь в управлінні деякими обленерго (Луганськ і Одеса). Через "Укренергозбут" володіє контрольним пакетом акцій Стахановського заводу технічного вуглеводу. Виявляє зацікавленність до коксохімічних підприємств (Ясиновський, Днепродзержінський, Алчевський КХЗ), а також до підприємств, які обслуговують залізницю, зокрема до вагонобудівних заводів, - пише "Независимая газета". - Олександр Волков неофіційно керує відомим фондом "Соціальний захист", через який, з чуток, фінансувалася передвиборна кампанія Кучми. Цей фонд ніби був задіяний в організації проведення квітневого всенародного референдуму. Головним же "капіталом" Волкова інформовані джерела вважають його близькість до президента і можливість виступати "посередником" в прийнятті найважливіших політичних і економічних рішень".
Також до класу "дворян" газета відносить Суркіса та Медведчука. "Їх інтереси відстоює Соціал-демократична партія (об'єднана) і партійна фракція в парламенті. Крім того, в команді Суркіса та Медведчука грає керівник української партії "Яблуко" Михайло Бродський. Ця група має прямий вплив на газети "Бізнес" і "Київські відомості", телеканал "Интер" (частково) і телекомпанію "Альтернатива", теле- і радіоканали "Ютар". Через мережу офшорних компаній, об'єднаних в інвестиційний пул - Court Holding, Liberty Market, Orlik Enterprises Ltd., Cape Trading Holding і Український кредитний банк, - група отримала контрольні пакети акцій восьми обленерго (Суми, Прикарпаття, Чернігів, Херсон, Кіровоград, Полтава, Львів, Тернопіль). Через Український кредитний банк Суркіс та Медведчук контролюють Запорізький феросплавний завод і "Дніпроспецсталь". Останнім часом з'явилася інформація про те, що нещодавно створений [для приватизації Запорізького алюмінієвого комбінату] концерн "Металургія", до складу якого увійшли, зокрема, НПО імені Фрунзе і банк "Зевс", також контролюється цією групою".
Третій представник "дворян" - група під керівництвом народного депутата, сина керівника СБУ Андрія Деркача, а також Вктора Пінчука. "Вони нещодавно створили партію "Трудова Україна", а парламентська фракція з такою ж назвою існує вже давно і є другою за чисельністю після фракції комуністів. Нову партію очолив колишній член Кабінету міністрів Сергій Тігипко, її членами стали відомі та впливові політики. Близьким до лідерів "Трудової України" вважається також скандально відомий український бізнесмен Вадим Рабінович. Ця група на сьогодні є найсильнішою в оточенні президента".
Зі слів джерела "Независимой газеты", єдиною загрозою для стабільного положення "Трудової України" можуть стати тільки розбіжності всередині самої групи. Породити їх може надмірна кількість заможніх людей, що претендують на лідерство. "Влітку, наприклад, політична тусовка обговорювала подробиці скандалів між сином колови СБУ і зятем президента. Говорили, що з цієї причини обидва Деркачі не були запрошені на день народження Леоніда Кучми". Але, "судячи з останніх подій, розбіжності між лідерами були подолані".
"За відомостями з конфіденційних джерел, група володіє такими компаніями: "Інтерпайп", "Байп До. Лтд., "Труботрейд", "Екина", "Белінтерпайп", "Траншмассервіс", "Бінако", "Логоїмпекс", "Ліндсель", "Інтерпрайсес Лтд., "Boston Trading Conn., а також банком "Кредит-Дніпро". Група контролює Дніпропетровський, Новомоськовський, Ніжньодніпровський трубні заводи, управляє 50-процентним пакетом акцій Нікопольського феросплавного заводу, частково контролює Алчевськиє металургійний і коксохімічний заводи. Претендує на приватизацію ряду підприємств - зокрема, "Криворожсталі" і декількох металургійних комбінатів, а також на приватизацію вагонобудівних заводів, якими цікавиться Волков", - відзначає "Независимая". Газета також вважає, що група Пінчука-Деркача більше інших просунулася в створенні власної медіаімперії: вона контролює телерадіокомпанію "Ера" на першому національному телеканалі, Дніпропетровські телеканали, канал "1+1" (з чуток), газети "Факти", "Столичні новини", "Київський телеграф", бюлетень "Версії".
На думку "Независимой", всі три представники "олігархів-дворян" конкурують і навіть іноді ворогують між собою. Але вони можуть порозумітися перед загрозою загального ворога, яким для них (за винятком "трудовиків") є Кучма.
Другий клас українських олігархів, за класифікацією Матвієнка, складається із "змінників". "Це ті, хто спить і бачить, як зайняти місця тих, хто знаходиться поруч з президентом", - розказав політолог "Независимой". До найбільш яскравих представників таких кланів, з посиланням на все тих же "українських аналітиків", газета прираховує Азарова, Литвина та Кравченка. Перші двоє "недавно зробили спробу об'єднати під своїм крилом п'ять маловпливових політичних партій" - йдеться про гібрид Порошенка Партія регіонального відродження "Трудова солідарність України".
Цій трійці Кучма заважає особливо не заважає – але у них вже просто немає часу "для своєї легалізації, оскільки положення лідерів цих груп абсолютно залежить від положення президента".
Третій клас українських олігархів - "емігранти". "Сама назва асоціюється з ім'ям Павла Лазаренка. Цікаво, що адвокати Лазаренка вважають цілком можливими перспективу його швидкого звільнення (тим більше якщо в США переможе Буш, який не має дружніх почуттів до Леоніда Кучми). Формально провина Лазаренко в США не доведена, а за звинуваченнями Швейцарії він вже поніс покарання".
Нарешті, четвертий клас - "реалісти". На думку Матвієнка, вони поза бойових дій, а поки переймаються зміцненням своєї фінансово-економічної бази, розширенням політичних зв'язків і очікуванням закінчення виникаючої сутичок. До числа "реалістів" інформовані джерела "Независимой" відносять групу Ющенка - Тимошенко і так званий "донецький клан", який вже практично вийшов з-під впливу Олександра Волкова. "Принаймні Донецького губернатора Віктора Януковича і власника футбольного клубу "Шахтар" Рената Ахметова у Києві серйозно розглядають як кандидатів на вищі державні посади".
"Що стосується нинішніх українських прем'єр-міністра і віце-прем'єра, то вони, безумовно, мають фінансові ресурси для продовження політичної кар'єри. А нещодавній скандал, пов'язаний з ім'ям Леоніда Кучми, і зовнішній вплив на українську політику з боку західних структур і США, безперечно, посилює позиції Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко".
На цьому розгорнене оповідання у викладі "Независимой" про головних дійових осіб української політики і економіки закінчується. Висновок, до якого в останній фразі доходить автор, невтішний: "Соціологи стверджують, що протестний потенціал в українському суспільстві протягом десяти років близький до нуля, і будь-яка влада може не побоюватися за наслідки будь-яких своїх дій".
Радикальний переділ влади може стати результатом політичної боротьби, яка надто загострилася в Україні, прогнозує "Независимая". Відразу зазначемо, що величезний матеріал, який ліг в основу статті, судячи з підпису, збирався у Києві, але писався московським журналістом газети. На це вказують деякі фактологічні неточності: "Нинішня олігархічна структура української влади остаточно оформилася і зміцнилася півтора року тому, після перемоги Леоніда Кучми на президентських виборах".
Отже, на думку газети, забезпечивши Кучмі другий президентський термін, олігархи уперше заявили про себе як про єдину впливову політичну силу в країні. "Передбачалося, що президент - в знак вдячності - стане діяти під диктовку "поважних людей". Однак інтереси олігархів відразу ж після виборів стали перетинатися настільки, що привели до міжкланових воєн з приводу перерозподілу бізнесу-сфер, негласного права на приватизацію стратегічних підприємств, участі в формуванні і діяльності уряду, права першої черги для доступу до президента тощо".
"Поки олігархи з'ясовували відносини, Леонід Кучма заявив, що він себе відчув "повністю незалежною людиною". Реально це стало спробою президента звільнитися від ролі маріонетки, яка нав'язується йому олігархами. Люди з оточення президента розказують, що з весни Кучма перестав приймати олігархів на першу їх вимогу. Тих, хто спробував образитися або обуритися, президент передоручив Податковій адміністрації і МВС", - пише "Независимая".
"До сьогоднішнього дня положення українських кланів стало настільки хитким, що вони готові достроково змінити президента. Про що, зокрема, може свідчити недавній скандал, пов'язаний з обнародуванням телефонних записів, які (якщо не є фальшивкою) можуть стати прелюдією до відсторонення Леоніда Кучми від влади". Але навіть якщо цієї мети олігархи не досягнуть, то "плівки Морозу" будуть серйозним попередженням Кучмі, аби той жив за "поняттями".
Але далі газета несподіванно відходить від теми "Гонгадзегейта" і дає широку і цікаву класифікацію українських олігархів. У її основі лежить концепція, запропонована доктором філософських наук, політологом Валерієм Матвієнком. Отже, на його думку, існує чотири класи олігархів.
Перша - "дворяни". "Вони мають наймогутніший вплив на вищих чиновників державного апарату. Вся тактика і стратегія зводиться до двох елементів: а) як можна частіше бувати на очах у президента, демонструючи йому свою відданість; б) демонструвати навколишнім, наскільки близькими вони є до президента", - стверджує Матвієнко.
До першого типу відноситься Олександр Волков. У його угрупування входить колишній керівник "Нафтогазу України" Ігор Бакай. У політиці група представлена партією "Демократичний союз" і парламентською фракцією "Відродження регіонів". Інформовані джерела "Независимойї" стверджують, що інтереси групи відстоює також Марчук. Волков і його оточення контролюють Перший національний телеканал (частково), телеканал "Гравіс", а також (донедавна) газету "Сегодня" і, з чуток, газету "Новий вік".
"У журналістських колах кажуть про намір Волкова в найближчому майбутньому створити власну медіаімперію, але поки підтверджень чуткам немає. Інформовані джерела стверджують, що група Волкова досі зберегла вплив на національну компанію "Нафтогаз України", а також на ряд компаній - постачальників газу та електроенергії. Зокрема, йдеться про "Індустріальний союз Донбасу", фірму "Барі", "Укренергозбут". Група контролює також ряд фінансових компаній: банк "Фінанси і кредит", F&С Realty, "Фінанси і кредит інвест". За непідтвердженою інформацією, через офшорну компанію FS Trading і банк "Фінанси і кредит" група бере участь в управлінні деякими обленерго (Луганськ і Одеса). Через "Укренергозбут" володіє контрольним пакетом акцій Стахановського заводу технічного вуглеводу. Виявляє зацікавленність до коксохімічних підприємств (Ясиновський, Днепродзержінський, Алчевський КХЗ), а також до підприємств, які обслуговують залізницю, зокрема до вагонобудівних заводів, - пише "Независимая газета". - Олександр Волков неофіційно керує відомим фондом "Соціальний захист", через який, з чуток, фінансувалася передвиборна кампанія Кучми. Цей фонд ніби був задіяний в організації проведення квітневого всенародного референдуму. Головним же "капіталом" Волкова інформовані джерела вважають його близькість до президента і можливість виступати "посередником" в прийнятті найважливіших політичних і економічних рішень".
Також до класу "дворян" газета відносить Суркіса та Медведчука. "Їх інтереси відстоює Соціал-демократична партія (об'єднана) і партійна фракція в парламенті. Крім того, в команді Суркіса та Медведчука грає керівник української партії "Яблуко" Михайло Бродський. Ця група має прямий вплив на газети "Бізнес" і "Київські відомості", телеканал "Интер" (частково) і телекомпанію "Альтернатива", теле- і радіоканали "Ютар". Через мережу офшорних компаній, об'єднаних в інвестиційний пул - Court Holding, Liberty Market, Orlik Enterprises Ltd., Cape Trading Holding і Український кредитний банк, - група отримала контрольні пакети акцій восьми обленерго (Суми, Прикарпаття, Чернігів, Херсон, Кіровоград, Полтава, Львів, Тернопіль). Через Український кредитний банк Суркіс та Медведчук контролюють Запорізький феросплавний завод і "Дніпроспецсталь". Останнім часом з'явилася інформація про те, що нещодавно створений [для приватизації Запорізького алюмінієвого комбінату] концерн "Металургія", до складу якого увійшли, зокрема, НПО імені Фрунзе і банк "Зевс", також контролюється цією групою".
Третій представник "дворян" - група під керівництвом народного депутата, сина керівника СБУ Андрія Деркача, а також Вктора Пінчука. "Вони нещодавно створили партію "Трудова Україна", а парламентська фракція з такою ж назвою існує вже давно і є другою за чисельністю після фракції комуністів. Нову партію очолив колишній член Кабінету міністрів Сергій Тігипко, її членами стали відомі та впливові політики. Близьким до лідерів "Трудової України" вважається також скандально відомий український бізнесмен Вадим Рабінович. Ця група на сьогодні є найсильнішою в оточенні президента".
Зі слів джерела "Независимой газеты", єдиною загрозою для стабільного положення "Трудової України" можуть стати тільки розбіжності всередині самої групи. Породити їх може надмірна кількість заможніх людей, що претендують на лідерство. "Влітку, наприклад, політична тусовка обговорювала подробиці скандалів між сином колови СБУ і зятем президента. Говорили, що з цієї причини обидва Деркачі не були запрошені на день народження Леоніда Кучми". Але, "судячи з останніх подій, розбіжності між лідерами були подолані".
"За відомостями з конфіденційних джерел, група володіє такими компаніями: "Інтерпайп", "Байп До. Лтд., "Труботрейд", "Екина", "Белінтерпайп", "Траншмассервіс", "Бінако", "Логоїмпекс", "Ліндсель", "Інтерпрайсес Лтд., "Boston Trading Conn., а також банком "Кредит-Дніпро". Група контролює Дніпропетровський, Новомоськовський, Ніжньодніпровський трубні заводи, управляє 50-процентним пакетом акцій Нікопольського феросплавного заводу, частково контролює Алчевськиє металургійний і коксохімічний заводи. Претендує на приватизацію ряду підприємств - зокрема, "Криворожсталі" і декількох металургійних комбінатів, а також на приватизацію вагонобудівних заводів, якими цікавиться Волков", - відзначає "Независимая". Газета також вважає, що група Пінчука-Деркача більше інших просунулася в створенні власної медіаімперії: вона контролює телерадіокомпанію "Ера" на першому національному телеканалі, Дніпропетровські телеканали, канал "1+1" (з чуток), газети "Факти", "Столичні новини", "Київський телеграф", бюлетень "Версії".
На думку "Независимой", всі три представники "олігархів-дворян" конкурують і навіть іноді ворогують між собою. Але вони можуть порозумітися перед загрозою загального ворога, яким для них (за винятком "трудовиків") є Кучма.
Другий клас українських олігархів, за класифікацією Матвієнка, складається із "змінників". "Це ті, хто спить і бачить, як зайняти місця тих, хто знаходиться поруч з президентом", - розказав політолог "Независимой". До найбільш яскравих представників таких кланів, з посиланням на все тих же "українських аналітиків", газета прираховує Азарова, Литвина та Кравченка. Перші двоє "недавно зробили спробу об'єднати під своїм крилом п'ять маловпливових політичних партій" - йдеться про гібрид Порошенка Партія регіонального відродження "Трудова солідарність України".
Цій трійці Кучма заважає особливо не заважає – але у них вже просто немає часу "для своєї легалізації, оскільки положення лідерів цих груп абсолютно залежить від положення президента".
Третій клас українських олігархів - "емігранти". "Сама назва асоціюється з ім'ям Павла Лазаренка. Цікаво, що адвокати Лазаренка вважають цілком можливими перспективу його швидкого звільнення (тим більше якщо в США переможе Буш, який не має дружніх почуттів до Леоніда Кучми). Формально провина Лазаренко в США не доведена, а за звинуваченнями Швейцарії він вже поніс покарання".
Нарешті, четвертий клас - "реалісти". На думку Матвієнка, вони поза бойових дій, а поки переймаються зміцненням своєї фінансово-економічної бази, розширенням політичних зв'язків і очікуванням закінчення виникаючої сутичок. До числа "реалістів" інформовані джерела "Независимой" відносять групу Ющенка - Тимошенко і так званий "донецький клан", який вже практично вийшов з-під впливу Олександра Волкова. "Принаймні Донецького губернатора Віктора Януковича і власника футбольного клубу "Шахтар" Рената Ахметова у Києві серйозно розглядають як кандидатів на вищі державні посади".
"Що стосується нинішніх українських прем'єр-міністра і віце-прем'єра, то вони, безумовно, мають фінансові ресурси для продовження політичної кар'єри. А нещодавній скандал, пов'язаний з ім'ям Леоніда Кучми, і зовнішній вплив на українську політику з боку західних структур і США, безперечно, посилює позиції Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко".
На цьому розгорнене оповідання у викладі "Независимой" про головних дійових осіб української політики і економіки закінчується. Висновок, до якого в останній фразі доходить автор, невтішний: "Соціологи стверджують, що протестний потенціал в українському суспільстві протягом десяти років близький до нуля, і будь-яка влада може не побоюватися за наслідки будь-яких своїх дій".
