Чи любить українська опозиція Батьківщину?
Середа, 4 квітня 2001, 18:12
Президент не готовий до ведення цивілізованого діалогу, а опозиція даремно наполягає на окремих непринципових вимогах. Останні висловлювання Кучми, переконані політологи, підтверджують, що він не прагне використовувати консенсуальні технології і діяти відповідно до "мистецтва можливого".
Політолог Володимир Полохало, який давно говорить все, що думає про цю владу, підтверджує все ж думку Кучми про те, що "гроздья гніву" в українському суспільстві все ще не визріли. Однак вже з'явилася проблема - криза легітимності влади, розходження між стилем керівництва і уявленнями про це значної частини суспільства.
Замість діалогу Кучма продовжує лякати "червоною загрозою", згадуючи про вибори у Молдові. Полохало переконаний, що повторення молдавського варіанту в Україні повністю виключено. Поведінку політичної еліти він м'яко охарактеризував як "некомпетентність". Але за повної відсутності в суспільстві соціальних рухів, незалежних профспілок, єдиних ідей і програм, які сприймалися б переважною більшістю населення, не варто сподіватися на те, що переможе політичний радикалізм, а влада візьме на озброєння виключно демократичні методи.
Однак є ще два невідомих для політологів чинника. Поки що не зовсім зрозумілі дійсні плани головних гравців на міжнародній арені. А всередині країни невідомою складовою як і раніше є поведінка Ющенка. Подальша політична конфігурація, говорить Полохало, буде залежати від планів Ющенка і поведінки Тимошенко. Останнє доручення Кучми прем'єру - підготувати новий закон про політичну опозицію - політологи розглядають, як спробу влади підставити прем'єра під вогонь опозиції, і підстроєно спеціально для його нейтралізації, як можливого лідера опозиції.
Не дивлячись на те, що Ющенко начебто самостійна фігура, одночасно він став заложником таємних переговорів президента з олігархами. Виявляються ці таємні переговори через заяви пропрезидентських фракцій щодо перереєстрації більшості, кажуть політологи.
Полохало вказує Кучмі, чого йому боятися. А побоюватися тому слідує такого головного "ворога" - латентну опозицію в найближчому своєму оточенні, тобто олігархів, які давно використовують Кучму для досягнення власних цілей.
Зараз, як вважає інший політолог Сергій Макеєв, влада здатна тільки на "торг без діалогу". При цьому Кучма підходить до переговорів з позиції переконаності у своїй непогрішимості, ставиться до своїх опонентів звисока.
"16 мільйонів осіб, що віддали свої голоси за президента, факт, звичайно, незаперечний, але не може бути вічним мандатом для виправдання того, що робиться, - говорить Макеєв. - Більш того, влада підходить до переговорів, абсолютно не допускаючи думки про те, що опозиція може народжуватися від любові до Батьківщини".
Політолог Володимир Полохало, який давно говорить все, що думає про цю владу, підтверджує все ж думку Кучми про те, що "гроздья гніву" в українському суспільстві все ще не визріли. Однак вже з'явилася проблема - криза легітимності влади, розходження між стилем керівництва і уявленнями про це значної частини суспільства.
Замість діалогу Кучма продовжує лякати "червоною загрозою", згадуючи про вибори у Молдові. Полохало переконаний, що повторення молдавського варіанту в Україні повністю виключено. Поведінку політичної еліти він м'яко охарактеризував як "некомпетентність". Але за повної відсутності в суспільстві соціальних рухів, незалежних профспілок, єдиних ідей і програм, які сприймалися б переважною більшістю населення, не варто сподіватися на те, що переможе політичний радикалізм, а влада візьме на озброєння виключно демократичні методи.
Однак є ще два невідомих для політологів чинника. Поки що не зовсім зрозумілі дійсні плани головних гравців на міжнародній арені. А всередині країни невідомою складовою як і раніше є поведінка Ющенка. Подальша політична конфігурація, говорить Полохало, буде залежати від планів Ющенка і поведінки Тимошенко. Останнє доручення Кучми прем'єру - підготувати новий закон про політичну опозицію - політологи розглядають, як спробу влади підставити прем'єра під вогонь опозиції, і підстроєно спеціально для його нейтралізації, як можливого лідера опозиції.
Не дивлячись на те, що Ющенко начебто самостійна фігура, одночасно він став заложником таємних переговорів президента з олігархами. Виявляються ці таємні переговори через заяви пропрезидентських фракцій щодо перереєстрації більшості, кажуть політологи.
Полохало вказує Кучмі, чого йому боятися. А побоюватися тому слідує такого головного "ворога" - латентну опозицію в найближчому своєму оточенні, тобто олігархів, які давно використовують Кучму для досягнення власних цілей.
Зараз, як вважає інший політолог Сергій Макеєв, влада здатна тільки на "торг без діалогу". При цьому Кучма підходить до переговорів з позиції переконаності у своїй непогрішимості, ставиться до своїх опонентів звисока.
"16 мільйонів осіб, що віддали свої голоси за президента, факт, звичайно, незаперечний, але не може бути вічним мандатом для виправдання того, що робиться, - говорить Макеєв. - Більш того, влада підходить до переговорів, абсолютно не допускаючи думки про те, що опозиція може народжуватися від любові до Батьківщини".
