Аскольд Крушельницький: Мельниченка відправив за кордон я

Вівторок, 8 травня 2001, 13:01
Аскольд Крушельніцкий, англійський громадянин, на правах вільного журналіста надав інформаційну підтримку автору українського касетного скандалу майору Мельниченку. Крушельницький допоміг майору добратися до Америки і дав інтерв'ю кореспонденту "Известий" Яніні Соколовській.

- Майор вже в США. Я раніше зв'язувався з ним через посередників, потім - за його комп'ютерною адресою. Ми з ним бачилися півтори місяця тому. На зустріч я добирався з Праги. Ми побачилися в заміському готелі. Причому не в номері, який мені замовляли посередники, а в ресторані при готелі. Він, не самий дешевий, розрахований на приватні зустрічі і поділений на закриті кабінки. У одну з них до мене і прийшов Мельніченко з двома "друзями". Він був загримований.

- По-керенські, під жінку?

- Цілком схоже - він був в темному довговолосому парику, в синьому плащі до п'ят і великих окуляри. Його "друзі" - колишні українці. Один з них, схоже, військовий. Вони давно виїхали з Києва і освоїли мову своєї нинішньої країни перебування. Вони були присутнім при нашій з Мельниченком семигодинній розмові.

Він говорив, що знаходиться під охороною своїх "соратників". Як я зрозумів, він не платить за житло. Говорив, що на чотиримісячне існування в цій країні (ймовірно, в Чехії. - Я.С.) йому з дружиною і дитиною вистачило вивезених з України двох тисяч доларів. У це можна повірити - рівень цін в тій державі відповідає сказаному Мельниченком.

Він і його "друзі" непокоїлися через те, що термін легального перебування майора в країні, його віза закінчилися. Його в будь-який момент могли видворити в Україну.

- Наскільки я знаю, не тільки ви зустрічалися з Мельниченком, але і ваша дружина зустрічала його дружину і дочку.

- Це було чотири тижні тому. Моя дружина - Ірина Халупа - співробітниця "Свободи" в Празі. Вона зустрічалася з сім'єю Мельниченків.

Його дочка – згідно з легендою майора, важко хвора - насправді повністю здорова. Він збрехав про її хвороби, тому що хотів виїхати з країни і шукав для цього легальний мотив. Мельниченко повідомив своєму тогочасному шефу, який керував Держохороною, генералу Шепелю, що повинен лікувати дочку за кордоном, влаштовується в англійську фірму і їде за рубіж на стажування. Але все це була фікція. Коли Мельниченко поїхав, Шепеля звільнили з роботи.

І після того як з'ясувалося, що Мельниченко намагається зв'язатися в Празі зі "Свободою", до керівника української служби радіо Романа Купчинського приїхали з Києва представники Служби безпеки України. Вони переконували його не давати в ефір записи Мельниченка.

- В Україні ввели нову практику - якщо Леонід Кучма виступає в "Файненшл таймс", то його опонент Микола Мельниченко - на "Свободі". Вона практично стала місцем "зливу" компромата національної опозиції. Вам не здається, що Мельниченко використав вас в своїх цілях? Наприклад, заради отримання політичного притулку, на який навряд чи могла розраховувати людина, що перебуває за кордоном з простроченими документами.

- Мельниченко декілька разів виходив на зв'язок зі "Свободою", причому не тільки через комп'ютер, але і телефоном. Ми давали в ефір його виступи і розшифровки, думали, його цікавило наше радіо як таке, що неконтролюється українською владою. До того ж, імовірно, він мав реальні технічні можливості зв'язуватися з нами. (Як стверджують українські депутати, Мельниченко не може дзвонити нікому в Україні, а комп'ютерний зв'язок з ним йде в декілька етапів через багато рук. Інакше місцезнаходження майора зможуть визначити українські спецслужби. - Я.С.).

- Мельниченко пояснив вам, коли почав документувати розмови
президента?

- Він почав працювати з Кучмою, коли той був ще прем'єр-міністром України. Він здавався майору дуже прогресивним, але потім Мельниченко в ньому розчарувався. Майор сказав, що бачив, як Кучмі ніби приносили чемодани з доларами і дорогі подарунки, навіть скіфське золото.

Проаналізувавши те, що відбувається, Мельниченко вирішив почати записи президентських розмов. Стверджує, що вів їх більше ніж два роки.

Восени 2000 року він дізнався про зникнення журналіста Георгія Гонгадзе і пригадав, що одного разу чув це ім'я в одній з розмов Леоніда Кучми. Микола взяв двотижневу відпустку, прослухав свої записи і знайшов в них фрагмент про Гонгадзе. Тоді, з його слів, він вирішив оприлюднити ці матеріали.

Проте Мельніченко не зміг переконливо відповісти, що діяв один. Імовірно, йому допомагали або хтось "більш могутній" зробив ці записи, а потім передав їх майору.

- Він називав вам якісь конкретні прізвища?

- Він говорив про Євгена Марчука, позитивно про нього відгукувався. (Марчук - генерал, що був шефом Служби безпеки України і нинішній секретар Ради безпеки і оборони. - Я.С.). Він говорив, що Марчук - справжній професіонал. І при цьому не замішаний в махінаціях влади.

До зустрічі з Мельниченком я був упевнений: за ним хтось стоїть.

- Але Мельниченко не пояснював, чому викинені ним в пресу записи були змонтовані?

- Мельниченко сказав мені, що більше половини записів він ще не прослухав і не розшифрував. На це треба ще місяці три. Він не міг пояснити, чому не прослуховував ці плівки постійно хоч би з цікавості. Він не говорив ні про монтаж, ні про те, як технічно здійснював запис. Незрозуміло, де сховано горезвісний цифровий диктофон, що ніби лежав під президентським диваном. Тому, думаю, наявність у Мельниченка "помічників" не виключена.

- Автор касетного скандалу не показався вам героєм-одинаком, який без сторонньої допомоги сміливо бореться з режимом?

- Мельниченко - хороший актор, і у нього були мотиви для обнародування записів. Я не можу вважати його абсолютно порядною людиною хоча б тому, що він працював на КДБ. До речі, до появи в Україні він був в спецслужбах в Москві. Як сам розказував, він "захищав Горбачова, був у його "близькому колі".

powered by lun.ua