"Господар" Києва знайшов вихід з російської в'язниці
Четвер, 6 грудня 2001, 12:16
У центрі уваги керівництва спецслужб Росії і України виявився на цьому тижні міський суд провінційного П'ятигорська. Цікавість до цієї, досі не поміченої у великих скандалах, організації, пов'язаний з долею однієї людини - Віктора Авдишева.
Він не олігарх і не великий чиновник, але особистість на Україні майже харизматична. Колишній борець Авдишев відомий як великий суспільний діяч, керівник спортивних клубів і асоціацій і, за даними ЗМІ, попутно - як лідер колись наймогутнішого в Києві ассірійського злочинного угрупування.
Спецслужби України ще більше двох років тому оголосили його у міжнародний розшук, а МВС Росії його вистежило. Але успіхи міліціонерів виявилися марними - практично таємно Авдишева відпустив той самий суд П'ятигорська. І тепер в Росії історією з "авторитетним" борцем доводиться займатися керівництву МВС, Генпрокуратурі і навіть Верховному суду.
У свій час ім'я Віктора Авдишева гриміло на багатьох міжнародних змаганнях з вільної боротьби. По завершенні кар'єри він спорт не залишив і працював тренером українського товариства "Динамо" (кілька його вихованців стали призерами Олімпіад), президентом баскетбольного клубу "ЦСКА-Ріко" і центрального спортивного клубу "Меркурій". Жоден великий громадсько-спортивний захід у Києві не обходився без участі колишнього борця.
Як зазначають українські спецслужби, Авдишев став в них приблизно тим, ким в Росії довго був Отарі Квантрішвілі (також колишній борець). І схожість полягала не тільки у захопленні спортом - МВС України називало Авдишева (у міліцейських базах він проходив під кличкою Авдєй) лідером ассірійського угрупування, що контролювало значну частину Києва.
У 1995 році Авдєй і шість чоловік з його "команди" були арештовані за рекет. Як працювала група борця, дохідливо пояснюють витяги з вироку: "Члени ОЗУ шукали у Києві заможних бізнесменів, шляхом загроз і психологічного впливу вимагали в них великі суми грошей, нав'язуючи свої послуги з повернення боргів, захисту інтересів підприємств і їх керівників від посягання інших злочинних груп..."
З незгодними злочинці обходилися жорстко: "У випадку, коли бізнесмени відмовлялися виплачувати гроші за послуги, вони доставлялися на територію Центрального республіканського стадіону, де Авдишев, використовуючи свій авторитет відомої людини, переконував їх передавати необхідні суми". Іноді, в якості переконання використовувалися кулаки. Гроші ж з бізнесменів, яких Авдишев примушував називати себе "татом", вимагали чималі - від десятків до сотень тисяч доларів.
Процес над Авдєєм і його командою почався у 1998 році, однак за кілька днів до вироку борцеві вдалося переконати суддів відпустити його на похорони матері. Зрозуміло, на лаву підсудних Адвишев вже не повернувся, і йому заочно дали чотири роки. Україна оголосила спортсмена у міжнародний розшук, а у 1999 році його затримали в Азербайджані.
Але тут виявилося, що свій перший, ще радянський паспорт Авдишев отримав в Баку. І незважаючи на те, що пізніше він офіційно став громадянином України (в цій країні подвійне громадянство заборонене), Азербайджан визнав Авдєя своїм і видавати відмовився.
Цим літом Віктор Авдишев разом з своїми підопічними борцями вирішив з'їздити до Кисловодська на збори. Неподалеку від П'ятигорська його машину зупинив наряд і, "пробивши" тренера по своїх базах, із здивуванням виявив, що він вже більше двох років знаходиться в розшуку. Авдєя супроводили в місцеве СІЗО, а про його затримання проінформували МВС, яке відразу передало відомості до Києва.
Українці новині зраділи і пообіцяли в найкоротші терміни підготувати документи для екстрадиції. Недавно вони сповістили МВС про готовність забрати утікача, однак коли з Москви звернулися з приводу арештованого до П'ятигорська, то із здивуванням дізналися, що його там вже немає.
Суддя П'ятигорського суду Ніна Журба спочатку прислала до СІЗО папір без жодних вихідних даних з вимогою доставити затриманого до себе. А потім, як виявилося, просто його відпустила. Офіційна відповідь пані Журби просто вбила міліціонерів своєю простотою і стислістю - на білому листі паперу з печаттю рукою судді було написано: "Авдишев Віктор Юрійович звільнений з-під варти із залу суду". Жодних пояснень і мотивування своєму рішенню пані Журба давати не стала. Не вдалося отримати від неї ніякої зрозумілої відповіді і кореспонденту газети "Время новостей".
Більш балакучими, правда, виявилися співробітники УВС П'ятигорська. Як вони стверджують, незадовго до рішення суду до міста нібито приїжджав інший іменитий борець, депутат Держдуми Олександр Карелін, який наче б то допоміг Авдишеву знайти адвоката. Проте, помічник пана Кареліна Олександр Астахов заявив газеті, що нічого не знає про цю історію і бачить в ній підступи деяких злостивців свого шефа.
Тим часом скандал навколо звільнення Авдишева вже добрався до вищих сфер. Керівники МВС днями були змушені відправити запит заступнику голови Верховного суду Анатолієві Меркушеву з проханням дати оцінку дій судді Ніни Журби і мають намір передати аналогічний документ голові Вищої кваліфікаційної колегії суддів Валентину Кузнецову.
Протест з приводу звільнення Авдишева висловила і Генпрокуратура. Ця ситуація викликає здивування і в української влади - згідно з усіма домовленостями, Росія була зобов'язана передати спортсмена до Києва. І невідомо, чи захочуть після такої історії вже українці видати будь-кого до Москви.
Він не олігарх і не великий чиновник, але особистість на Україні майже харизматична. Колишній борець Авдишев відомий як великий суспільний діяч, керівник спортивних клубів і асоціацій і, за даними ЗМІ, попутно - як лідер колись наймогутнішого в Києві ассірійського злочинного угрупування.
Спецслужби України ще більше двох років тому оголосили його у міжнародний розшук, а МВС Росії його вистежило. Але успіхи міліціонерів виявилися марними - практично таємно Авдишева відпустив той самий суд П'ятигорська. І тепер в Росії історією з "авторитетним" борцем доводиться займатися керівництву МВС, Генпрокуратурі і навіть Верховному суду.
У свій час ім'я Віктора Авдишева гриміло на багатьох міжнародних змаганнях з вільної боротьби. По завершенні кар'єри він спорт не залишив і працював тренером українського товариства "Динамо" (кілька його вихованців стали призерами Олімпіад), президентом баскетбольного клубу "ЦСКА-Ріко" і центрального спортивного клубу "Меркурій". Жоден великий громадсько-спортивний захід у Києві не обходився без участі колишнього борця.
Як зазначають українські спецслужби, Авдишев став в них приблизно тим, ким в Росії довго був Отарі Квантрішвілі (також колишній борець). І схожість полягала не тільки у захопленні спортом - МВС України називало Авдишева (у міліцейських базах він проходив під кличкою Авдєй) лідером ассірійського угрупування, що контролювало значну частину Києва.
У 1995 році Авдєй і шість чоловік з його "команди" були арештовані за рекет. Як працювала група борця, дохідливо пояснюють витяги з вироку: "Члени ОЗУ шукали у Києві заможних бізнесменів, шляхом загроз і психологічного впливу вимагали в них великі суми грошей, нав'язуючи свої послуги з повернення боргів, захисту інтересів підприємств і їх керівників від посягання інших злочинних груп..."
З незгодними злочинці обходилися жорстко: "У випадку, коли бізнесмени відмовлялися виплачувати гроші за послуги, вони доставлялися на територію Центрального республіканського стадіону, де Авдишев, використовуючи свій авторитет відомої людини, переконував їх передавати необхідні суми". Іноді, в якості переконання використовувалися кулаки. Гроші ж з бізнесменів, яких Авдишев примушував називати себе "татом", вимагали чималі - від десятків до сотень тисяч доларів.
Процес над Авдєєм і його командою почався у 1998 році, однак за кілька днів до вироку борцеві вдалося переконати суддів відпустити його на похорони матері. Зрозуміло, на лаву підсудних Адвишев вже не повернувся, і йому заочно дали чотири роки. Україна оголосила спортсмена у міжнародний розшук, а у 1999 році його затримали в Азербайджані.
Але тут виявилося, що свій перший, ще радянський паспорт Авдишев отримав в Баку. І незважаючи на те, що пізніше він офіційно став громадянином України (в цій країні подвійне громадянство заборонене), Азербайджан визнав Авдєя своїм і видавати відмовився.
Цим літом Віктор Авдишев разом з своїми підопічними борцями вирішив з'їздити до Кисловодська на збори. Неподалеку від П'ятигорська його машину зупинив наряд і, "пробивши" тренера по своїх базах, із здивуванням виявив, що він вже більше двох років знаходиться в розшуку. Авдєя супроводили в місцеве СІЗО, а про його затримання проінформували МВС, яке відразу передало відомості до Києва.
Українці новині зраділи і пообіцяли в найкоротші терміни підготувати документи для екстрадиції. Недавно вони сповістили МВС про готовність забрати утікача, однак коли з Москви звернулися з приводу арештованого до П'ятигорська, то із здивуванням дізналися, що його там вже немає.
Суддя П'ятигорського суду Ніна Журба спочатку прислала до СІЗО папір без жодних вихідних даних з вимогою доставити затриманого до себе. А потім, як виявилося, просто його відпустила. Офіційна відповідь пані Журби просто вбила міліціонерів своєю простотою і стислістю - на білому листі паперу з печаттю рукою судді було написано: "Авдишев Віктор Юрійович звільнений з-під варти із залу суду". Жодних пояснень і мотивування своєму рішенню пані Журба давати не стала. Не вдалося отримати від неї ніякої зрозумілої відповіді і кореспонденту газети "Время новостей".
Більш балакучими, правда, виявилися співробітники УВС П'ятигорська. Як вони стверджують, незадовго до рішення суду до міста нібито приїжджав інший іменитий борець, депутат Держдуми Олександр Карелін, який наче б то допоміг Авдишеву знайти адвоката. Проте, помічник пана Кареліна Олександр Астахов заявив газеті, що нічого не знає про цю історію і бачить в ній підступи деяких злостивців свого шефа.
Тим часом скандал навколо звільнення Авдишева вже добрався до вищих сфер. Керівники МВС днями були змушені відправити запит заступнику голови Верховного суду Анатолієві Меркушеву з проханням дати оцінку дій судді Ніни Журби і мають намір передати аналогічний документ голові Вищої кваліфікаційної колегії суддів Валентину Кузнецову.
Протест з приводу звільнення Авдишева висловила і Генпрокуратура. Ця ситуація викликає здивування і в української влади - згідно з усіма домовленостями, Росія була зобов'язана передати спортсмена до Києва. І невідомо, чи захочуть після такої історії вже українці видати будь-кого до Москви.
