Кучма, як запорука неповернення Мельниченка до України

П'ятниця, 8 лютого 2002, 14:53
Після рішення Верховного суду Мельниченко не буде депутатом ні у 2002, ні у 2006 році. Тепер, щоб стати кандидатом в народні обранці, він має повернутися та прожити тут п'ять років. Тобто навіть якщо екс-майор завтра перетне кордон України, йому не вистачить часу, щоб "встигнути" на вибори до наступного парламенту.

Це скидається на повне фіаско Мельниченка та опозиції. З депутатом Мельниченком "Кучмагейт" міг би мати хоч якісь перспективи на логічне завершення. Крім того, для екс-майора мандат є єдиною можливістю повернутися на Батьківщину здоровим і без сталевих браслетів.

Крім того, рішення по Мельниченку може розвінчати ілюзію існування незалежної судової влади в Україні. Верховний суд, який раніше вважався другим фронтом протистояння режиму (читайте "Повне зібрання плівок Мельниченка"), за останні місяці потрапив у заручники політичних амбіцій лідера партії "Єдність". Нагадаємо, що за списком блоку київського мера під номером 2 до парламенту балотується чинний голова Верховного суду Віталій Бойко. Йому депутатство потрібне не менше, ніж честолюбному Омельченку. Адже Бойко залишає свою посаду якраз у 2002 році.

Кучма дзвонить меру і розповідає про події, які відбуватимуться в ніч з 31 березня на 1 квітня. Вражений мер зв'язується з верховним суддею, той – з суддею ВСУ Андрієм Гнатенко.

Будемо вважати, що це просто неправдива легенда, яка мимоволі народилася від багаторічного досвіду життя в Україні. Однак чи дійсно з Верховним судом відбувається щось недобре, стане відомо дуже скоро – коли розглядатиметься скарга адвокатів Тимошенко на рішення Київського апеляційного суду. Останній, нагадаємо, відмінив поновлення депутатського імунітету у лідера БЮТи.

Якщо казати про Мельниченка, його повернення додому можливе. Однак дуже не скоро – Україна встигне втратити усі передостанні та навіть останній шанс.

Леонід Данилович обіцяв піти у 2004. Із можливих кандидатів у треті президенти категорично не зацікавлені у поверненні Мельниченка лише невідомий наступник Кучми (Литвин/Дубина/Тигіпко/темна конячка) і Вітренко (яка була головною героїнею "інгулецького теракту" - за версією екс-майора, інспірованого Банковою).

Іншим же реальним претендентам не престол краще мати Мельниченка серед друзів, ніж ворогів. Тому перспективи закриття справи проти нього при новому президенті досить реальні. Також не можна виключати, що фонотека самого екс-майора стане одним з серйозних важелів передвиборчої кампанії через два з половиною роки.

Якщо, звичайно, все не почнется значно раніше. Абсолютно непрогнозовані наслідки може мати судовий процес над Кучмою за кордоном. Те, що зараз може здаватися тільки мрією опозиції, має страшні для Кучми шанси вилитися у конкретний позов з чітким вердиктом. Не варто зайвий раз нагадувати, що дострокова відставка "гаранта" є гарною новиною і для Мельниченка.

Однак уявімо: Кучма досидів до кінця і успішно передав владу СВОЄМУ наступнику. Третє, що може вплинути на перспективи повернення майора - склад нового парламенту та його бажання удосконалити закон про вибори. Так, вже зараз багато охочих збільшити в парламенті число депутатів, обраних за партійними списками (СДПУ(О), як відомо, виступала за схему 335/115; "Наша Україна", КПУ, СПУ, "Батьківщина" взагалі висловлювалися за скасування мажоритарників). Тобто зміни будуть. А, ухвалюючи їх, водночас можна буде замінити формулювання і про п'ятирічний ценз.

І, нарешті, вердикт Верховного суду по Мельниченку можна оскаржити у Європейському суді з прав людини. До березня 2002 про рішення можна і не мріяти, однак є ще і довибори у мажоритарних округах, які неминучі через рік-другий через відхід деяких депутатів з парламенту.

Судовий позов до Страсбурга - справа доволі клопітка, однак і шанси на перемогу високі. В аргументації Верховного суду говориться, що "фактичне проживання Мельниченка в Україні за останні 5 років […] є суттєво недостовірним". Однак у вимогах до кандидатів у нардепи, викладених в законі про вибори, взагалі немає терміну "фактичне проживання".

Однак це далеко не єдиний суперечливий момент цього процесу. Під час судового засідання народний депутат Сергій Головатий, що представляв інтереси екс-майора, звинуватив представників Центральної виборчої комісії в перевищенні службових повноважень. "Хто дав право ЦВК здійснювати слідчі дії?" - риторично спитав Головатий в ході дебатів на судовому засіданні. "Якби я був прокурором в демократичній державі, я б порушив проти представників ЦВК кримінальну справу по статті 365 - зловживання владою або службовими повноваженнями".

Головатий також послався на рішення КС від 1997 року, яке забороняє "не лише збирання, але і зберігання, використання і поширення конфіденційних відомостей про особу без її згоди". На його думку, ЦВК порушило цю норму. При цьому Головатий процитував уривок з матеріалу УП, де розказувалося про деякі подробиці особистого життя майора, про які стало відомо з матеріалів, переданих в суд представниками ЦВК і оприлюднених на минулому засіданні.

Суддя відхилив клопотання представниці ЦВК залучити до матеріалів справи зведення, отримані після початку судового процесу. Це - відповідь ЖЕКу №306 Києва, а також сільради села Крічки. З цих документів випливає, що Мельниченко з другої половини 1997 року жив не у Києві, а в Васильківському районі Київської області. "За станом на сьогодні взагалі не можна говорити, що є місцем проживання в Україні для Мельниченка", аргументувала своє прохання Марина Ставнійчук.

Ще одним аргументом для відмови Мельниченку, яким користувалася ЦВК і який, як виходить, сприйняв Верховний суд, були перипетії з отриманням екс-майором закордонного паспорту. На попередньому засіданні представниця Центрвиборчкому заявила таку позицію: якщо Мельниченко виїхав за кордон незаконно, то і перебування його там є також незаконним. Тоді він не підпадає під дію другого пункту статті 8 закону "Про вибори народних депутатів": кандидатом може стати людина, яка "перебувала за межами України відповідно до чинних міжнародних договорів України".

ЦВК вважає, що Мельниченко порушив закони "Про в'їзд і виїзд з України" та "Про державну таємницю України". За словами Мороза, екс-майор ніде не підписувався під тим, що він був обізнаний у державній таємниці. Анкету ж на отримання закордонного паспорта він заповнював вже коли звернувся із рапортом про звільнення з Управління держохорони.

"Представлені ЦВК документи "про незаконність" виїзду Мельниченка за кордон не мають правового значення для цієї справи", - зазначив Головатий.

"Тепер ідеться про майбутнє України - демократичне або кримінальне - і це залежить від вашого рішення. Ваша честь! З сьогоднішнього дня ви увійдете в історію України і українського судочинства. У якій ролі - залежить від вас", - виголосив Мороз у суді.

У дорадчій кімнаті суддя Верховного суду Андрій Гнатенко провів понад дві години. Після чого виніс вердикт: "скарга не підлягає задоволенню".

Олександр Мороз: "Хочу звернути вашу увагу, що ні ЦВК, ні Верховний суд не взяв до уваги таку деталь. Перебування Миколи Мельниченка за кордоном обумовлено не тільки рішенням Міністерства юстиції США, але і рішенням ПАРЄ, яка звернулася до урядів країни Ради Європи надати притулок Миколі Мельниченку. А ми тут все слухаємо казочки про те, що він, бачте, вчинив злочин і несе загрозу для держави. Все зведено до того, що, бачите, 30 числа чоловік написав анкету, а звільнений був з роботи через два дні. Ганьба, одним словом".



ВИТЯГ ІЗ РІШЕННЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ:


"Суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню із слідуючих міркувань. Згідно статті 8 закону України про вибори народних депутатів України від 18 жовтня 2001 депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Проживання в Україні за цим Законом означає проживання на
території, яка включає: територію в межах державного кордону
України, морські судна, що перебувають у плаванні під Державним
Прапором України, а також перебування громадян України у
встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами
України, в дипломатичних та інших офіційних представництвах і
консульських установах України, міжнародних організаціях та їх
органах, на полярних станціях України, а також перебування
громадян України за її межами відповідно до чинних міжнародних
договорів України.

Судом встановлено, що громадянин України за народженням і територіальним походженням Мельниченко Микола Іванович, 1966 року народження, 26 листопада 2000 року за власним бажанням виїхав за межі України. 27 квітня 2001 року службою іміграції і натуралізації Департаменту юстиції США йому видано проїзний документ з правом перебування на території США впродовж невизначеного часом періоду. 12 січня 2002 року 9-й з'їзд Соціалістичної партії висунув позапартійного Мельниченка у кандидати у народні депутати по виборам до Верховної ради України 31 березня 2002 року по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу. Рішенням з'їзду він внесений до виборчого списку кандидатів у депутати під номером 15.

22 січня 2002 року Соціалістична партія України подала до Центральної виборчої комісії заяву про реєстрацію кандидатів в народні депутати України разом із документами, заповненими Мельниченком власноручно, в яких зазначено місце проживання з з 1992 року за адресою м.Київ, вулиця Беретті 8, кв. 128. За таких обставин зазначенні у вказаних документах відомості про фактичне проживання Мельниченка останні 5 років в Україні спростовуються ЦВК і судом. Вони є суттєво недостовірними про кандидата в депутати ВРУ України. А тому пункт 2 постанови ЦВК 26 січня 2002 №94 відповідає вимогам зазначеним у статтях 41, 46 закону України "Про вибори народних депутатів України".

На підставі наведеного, керуючись статтями 76 КУ статтями 8, 41, 47 Закону "Про вибори народних депутатів України" від 18 жовтня 2001 року, главою 30-Г ЦПК України, суд вирішив: скаргу Соціалістичної партії України на пункт 2 постанови ЦВК 26 січня 2002 року, №94 про відмову у реєстрації кандидата у народні депутати України за багатомандатним загальнодержавним виборчим округом Мельниченка Миколи Івановича залишити без задоволення. Рішення суду є остаточним і оскарженню не підлягає."


NB Про всі подробиці передвиборчої кампанії до парламенту читайте у новому розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Читайте УП В Google News