Григорій Омельченко: "Росіяни зроблять професійні кроки, щоб захистити національні інтереси"
Вівторок, 7 травня 2002, 16:16
9 травня Микола Мельниченко має постати перед Великим Журі США. На це засідання колишнього майора Державної служби охорони зобов’язано принести із собою записи, які у нього лишилися, і все обладнання, яким вони були зроблені. 3 травня Мельниченко звернувся до президента Росії Володимира Путіна із проханням, аби Кремль поклопотався перед Мінюстом США не вимагати від нього розголошення інформації, що міститься на плівках, яка, за його твердженням, є конфіденційною і зачіпає інтереси російської сторони.
З подібною заявою 10 жовтня минулого року через керівника депутатського об’єднання "Антимафія" Григорія Омельченка Микола Мельниченко звертався і до керівництва української держави. Останнє жодної відповіді на це звернення не дало. Як поведеться за даної ситуації Кремль? Що чекає на екс-охоронця Кучми у разі, якщо Москва не відгукнеться на його звернення? Про це - у розмові з Григорієм Омельченком.
Пане Омельченко, як би Ви охарактеризували ту ситуацію, яка нині склалася навколо Миколи Мельниченка? На що розраховує майор, звертаючись до керівництва Російської Федерації?
Послання Мельниченка до президента Путіна слід розглядати у контексті його минулорічного звернення. Тоді через мене він звернувся до найвищих посадових осіб України з проханням поклопотатися перед Міністерством юстиції США, щоб у майора не вимагали видачі усіх записів, які він зробив у робочому кабінеті президента Кучми. На них, на думку майора Мельниченка, могли бути записи, які мають державну таємницю або можуть викликати міжнародний скандал чи міжнародні конфлікти.
Тоді я терміново звернувся до глави держави, секретаря РНБО, Генпрокурора, голови СБУ, міністра юстиції та інших керівників, у тому числі і до голів профільних парламентських комітетів, і передав їм прохання Мельниченка. Перебуваючи у Сполучених Штатах я слухав ці записи, тому і розумію, що Микола хоче зробити все, щоб не розголосити державну таємницю. Він робив усе, щоб зменшити шкоду Україні через ті дії, які вчинив Леонід Кучма та найвищі посадові особи держави.
На превеликий жаль, ані Президент, ані інші високопосадовці не прислухалися ні до мого клопотання, ні до звернення Мельниченка. Найсмішніше: керівництво Генпрокуратури висунуло звинувачення проти майора у розголошенні державної таємниці на плівках, але так і не звернулося до Мінюсту США, мотивуючи свою позицію тим, що, мовляв, якщо вони туди звернуться, то вони, мовляв, визнають достовірність цих плівок. Це, вибачте, шизофренія – ні більше, ні менше.
Два профільні парламентські комітети звернулися через американське посольство до Мінюсту США. Це на певний час пригальмувало видачу цих плівок майором Мельниченком. Але події, що потім розвивалися, продемонстрували: США, розслідуючи кримінальні справи, у тому числі і щодо Лазаренка, виходять в першу чергу із власних національних інтересів. І туди ніхто не може втрутитись – ані президент, ані сенат.
Якщо ви пам’ятаєте, у своєму зверненні майор Мельниченко попереджав: якщо керівники України не переконають американців відмовитись від вимог віддати їм зроблені ним записи, то він звернеться до керівництва Росії. Що він і зробив. Я ще раз підкреслюю: ті записи, які вже обнародувані, у тому числі про розмову президента Кучми із покійним Малєвим, де мова йде про вказівку президента продати так звану "Кольчугу" Іракові, це, так би мовити, "квіточки", порівняно із тим, що може бути, коли виникне ця ситуація. Там будуть такі ягідки, що, вибачте, Кучма не проковтне. Як зрештою і багато інших вищих посадових осіб.
Якою, на Вашу думку, буде реакція Москви на звернення Мельниченка?
Я б не хотів прогнозувати. Але думаю, що Москва, з врахуванням того, що президентом Росії є полковник спецслужби Володимир Путін, який, на відміну нашого гаранта Конституції, є професіоналом, і у першу чергу у питаннях національної безпеки і оборони, вживе тих заходів, щоб не було завдано шкоди безпеці Російської Федерації. Тобто, я думаю, росіяни зроблять професійні кроки у цьому напрямку.
Ви погоджуєтесь із поширеною серед вітчизняних політиків думкою, що майор Мельниченко сам загнав себе у глухий кут?
Я хочу сказати про чесну, послідовну і принципову позицію майора Мельниченка. Як би не намагався Кучма і його найближче оточення називати його зрадником, злочинцем чи якось інакше, але хлопець робить все від нього залежне, щоб не постраждали інтереси України.
Ці злочини, про які йдеться на плівках, скоїла не українська держава, ці злочини скоїв не український народ, ці злочини скоїли конкретні вищі посадові особи, починаючи Кучмою і завершуючи іншими посадовцями.
Зокрема, на плівках йдеться і про екс-голову СБУ Леоніда Деркача, Михайла Потебенька, інших керівників правоохоронних органів, Миколу Азарова, найближчого президентського оточення – Волкова, Бакая, Пінчука і багатьох-багатьох інших. І це дуже добре, що є розмежування того, що ці злочини, скоєні конкретними фізичними особами. Ці злочини не потрібно, вибачте, чіпляти як собак на український народ і на українську державу. Це розмежування і потрібне. Те, що зараз витворяє Кучма, кидаючись то до Близького Сходу, то до Середньої Азії, свідчить про те, що він як президент вже політичний труп.
Пане Омельченко, якщо 9 травня майор Мельниченко відмовиться віддати свої записи і пристрої, якими він ці записи робив, то чи означає це, що у США його неминуче чекає в’язниця?
Закон США передбачає такий розвиток подій. І цього виключати не можна. У Кримінальному кодексі Сполучених Штатів передбачена відповідальність за неповагу до суду і за перешкоджання у встановленні істини під час правосуддя. Закон є закон. І він, знаєте, там застосовується не так, як в Україні. Там немає питання, кого викликають для допиту до суду – чи президента, чи безробітного.
Це у нас свавілля, беззаконня, і закон це – Кучма або його найближче оточення. Але я сподіваюсь, що здоровий глузд і справедливість рано чи пізно переможе. І в даній ситуації я маю на увазі, що камера у Сан-Франциско чекає на президента Кучму. Павлові Лазаренку вже сумно три роки там сидіти самому.
З подібною заявою 10 жовтня минулого року через керівника депутатського об’єднання "Антимафія" Григорія Омельченка Микола Мельниченко звертався і до керівництва української держави. Останнє жодної відповіді на це звернення не дало. Як поведеться за даної ситуації Кремль? Що чекає на екс-охоронця Кучми у разі, якщо Москва не відгукнеться на його звернення? Про це - у розмові з Григорієм Омельченком.
Пане Омельченко, як би Ви охарактеризували ту ситуацію, яка нині склалася навколо Миколи Мельниченка? На що розраховує майор, звертаючись до керівництва Російської Федерації?
Послання Мельниченка до президента Путіна слід розглядати у контексті його минулорічного звернення. Тоді через мене він звернувся до найвищих посадових осіб України з проханням поклопотатися перед Міністерством юстиції США, щоб у майора не вимагали видачі усіх записів, які він зробив у робочому кабінеті президента Кучми. На них, на думку майора Мельниченка, могли бути записи, які мають державну таємницю або можуть викликати міжнародний скандал чи міжнародні конфлікти.
Тоді я терміново звернувся до глави держави, секретаря РНБО, Генпрокурора, голови СБУ, міністра юстиції та інших керівників, у тому числі і до голів профільних парламентських комітетів, і передав їм прохання Мельниченка. Перебуваючи у Сполучених Штатах я слухав ці записи, тому і розумію, що Микола хоче зробити все, щоб не розголосити державну таємницю. Він робив усе, щоб зменшити шкоду Україні через ті дії, які вчинив Леонід Кучма та найвищі посадові особи держави.
На превеликий жаль, ані Президент, ані інші високопосадовці не прислухалися ні до мого клопотання, ні до звернення Мельниченка. Найсмішніше: керівництво Генпрокуратури висунуло звинувачення проти майора у розголошенні державної таємниці на плівках, але так і не звернулося до Мінюсту США, мотивуючи свою позицію тим, що, мовляв, якщо вони туди звернуться, то вони, мовляв, визнають достовірність цих плівок. Це, вибачте, шизофренія – ні більше, ні менше.
Два профільні парламентські комітети звернулися через американське посольство до Мінюсту США. Це на певний час пригальмувало видачу цих плівок майором Мельниченком. Але події, що потім розвивалися, продемонстрували: США, розслідуючи кримінальні справи, у тому числі і щодо Лазаренка, виходять в першу чергу із власних національних інтересів. І туди ніхто не може втрутитись – ані президент, ані сенат.
Якщо ви пам’ятаєте, у своєму зверненні майор Мельниченко попереджав: якщо керівники України не переконають американців відмовитись від вимог віддати їм зроблені ним записи, то він звернеться до керівництва Росії. Що він і зробив. Я ще раз підкреслюю: ті записи, які вже обнародувані, у тому числі про розмову президента Кучми із покійним Малєвим, де мова йде про вказівку президента продати так звану "Кольчугу" Іракові, це, так би мовити, "квіточки", порівняно із тим, що може бути, коли виникне ця ситуація. Там будуть такі ягідки, що, вибачте, Кучма не проковтне. Як зрештою і багато інших вищих посадових осіб.
Якою, на Вашу думку, буде реакція Москви на звернення Мельниченка?
Я б не хотів прогнозувати. Але думаю, що Москва, з врахуванням того, що президентом Росії є полковник спецслужби Володимир Путін, який, на відміну нашого гаранта Конституції, є професіоналом, і у першу чергу у питаннях національної безпеки і оборони, вживе тих заходів, щоб не було завдано шкоди безпеці Російської Федерації. Тобто, я думаю, росіяни зроблять професійні кроки у цьому напрямку.
Ви погоджуєтесь із поширеною серед вітчизняних політиків думкою, що майор Мельниченко сам загнав себе у глухий кут?
Я хочу сказати про чесну, послідовну і принципову позицію майора Мельниченка. Як би не намагався Кучма і його найближче оточення називати його зрадником, злочинцем чи якось інакше, але хлопець робить все від нього залежне, щоб не постраждали інтереси України.
Ці злочини, про які йдеться на плівках, скоїла не українська держава, ці злочини скоїв не український народ, ці злочини скоїли конкретні вищі посадові особи, починаючи Кучмою і завершуючи іншими посадовцями.
Зокрема, на плівках йдеться і про екс-голову СБУ Леоніда Деркача, Михайла Потебенька, інших керівників правоохоронних органів, Миколу Азарова, найближчого президентського оточення – Волкова, Бакая, Пінчука і багатьох-багатьох інших. І це дуже добре, що є розмежування того, що ці злочини, скоєні конкретними фізичними особами. Ці злочини не потрібно, вибачте, чіпляти як собак на український народ і на українську державу. Це розмежування і потрібне. Те, що зараз витворяє Кучма, кидаючись то до Близького Сходу, то до Середньої Азії, свідчить про те, що він як президент вже політичний труп.
Пане Омельченко, якщо 9 травня майор Мельниченко відмовиться віддати свої записи і пристрої, якими він ці записи робив, то чи означає це, що у США його неминуче чекає в’язниця?
Закон США передбачає такий розвиток подій. І цього виключати не можна. У Кримінальному кодексі Сполучених Штатів передбачена відповідальність за неповагу до суду і за перешкоджання у встановленні істини під час правосуддя. Закон є закон. І він, знаєте, там застосовується не так, як в Україні. Там немає питання, кого викликають для допиту до суду – чи президента, чи безробітного.
Це у нас свавілля, беззаконня, і закон це – Кучма або його найближче оточення. Але я сподіваюсь, що здоровий глузд і справедливість рано чи пізно переможе. І в даній ситуації я маю на увазі, що камера у Сан-Франциско чекає на президента Кучму. Павлові Лазаренку вже сумно три роки там сидіти самому.
