III. ДАВАННЯ ХАБАРА
П'ятниця, 6 вересня 2002, 21:33
1. Протягом 1996 року, являючись службовою особою суб'єкту господарської діяльності у зв'язку із виконанням организаційно-розпорядчих та адміністративно- господарських функцій, Тимошенко Ю.В., з 06.12.95 (наказ № 89-К від 06.12.95) по 01.01.97 (наказ № 1-К від 03.01.97) займаючи посаду президента закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «ЄЕСУ» (м. Дніпропетровськ), діючи умисно та використовуючи своє службове становище як президента корпорації «ЄЕСУ», та одночасно являючись власником кіпрської компанії «Сомолі», діючи за попередньою змовою і спільно зі своїм чоловіком -- членом правління «ЄЕСУ» та співвласником цієї ж офшорної компанії Тимошенком О.Г., неодноразово давала хабарі в особливо великих розмірах -- на загальну суму 162 мільйони доларів США -- Лазаренку П.І., який, являючись службовою особою, займав особливо відповідальне становище -- з 5 вересня 1995 року по 28 травня 1996 року першого віце-прем'єр- міністра України, з 28 травня 1996 року по 2 липня 1997 року -- Прем'єр-міністра України, за його сприяння у діяльності «ЄЕСУ» з використанням службового становища в інтересах корпорації.
Так, у листопаді 1995 року -- травні 1996 року, надаючи підтримку нещодавно створеній (зареєстрована 21 листопада 1995 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів) корпорації «ЄЕСУ», перший віце- прем'єр-міністр України Лазаренко П.І., використовуючи своє службове становище, організував включення корпорації «ЄЕСУ» в число оптових імпортерів російського природного газу в Україну та сприяв укладенню корпорацією «ЄЕСУ» контракту №4ГУ-96 від 29 грудня 1995 року з РАТ «Газпром» про купівлю у 1996 році 25,118 млрд. куб.м. природного газу на суму 2 мільярди 009 мільйонів 440 тисяч доларів США, а також організував закріплення за корпорацією для здійснення на 1996 рік поставок газу Дніпропетровської і Донецької областей, які споживали найбільші в Україні обсяги газу і виробляли найбільші об'єми ліквідної продукції.
Він же шляхом звернення від імені Кабінету Міністрів України до Міністерства оборони Російської Федерації сприяв корпорації «ЄЕСУ» в укладенні у 1996 році угод з МО РФ, внаслідок яких вона отримала безоплатно від РАТ «Газпром» російський природний газ на суму 300 млн. доларів США під зобов'язання майбутніх зустрічних поставок товарної продукції для Міністерства оборони Російської Федерації на цю ж суму, тобто одержала безвідсотковий товарний кредит на суму 300 млн. доларів США.
За виконання цих дій по сприянню комерційній діяльності корпорації «ЄЕСУ» у квітні- травні 1996 року Тимошенко Ю.В. і Тимошенко О.Г. перерахували в якості хабара Лазаренку П.І. з рахунку компанії «Сомолі» в кіпрському банку “Bank of Cuprus Ltd” (Нікосія) 39 мільйонів 610 тисяч доларів США через банківський рахунок багамської офшорної компанії “Orphin S.A.” в польському банку “American Bank in Poland” (м.Варшава) i кодований рахунок “21383 ORPHIN” у швейцарському банку “Banque Populaire Suisse” (м.Женева) та рахунки зареєстрованої на Британських Віргінських островах офшорної компанії “Bainfield Co LTD” у швейцарському банку “SCS Alliance S.A.” (м.Женева), розпорядником яких був Кириченко П.М., на особисті кодовані рахунки Лазаренка П.І. “21678 NIHPRO” в банку “Banque Populaire Suisse” та “CAPRO- 53” в банку “SCS Alliance S.A.” (м.Женева).
Надалі у травні-липні 1996 року Тимошенко Ю.В. і Тимошенко О.Г. перерахували в якості хабара Лазаренку П.І. з рахунку компанії «Сомолі» в кіпрському банку “Bank of Cuprus Ltd” 17 мільйонів 370 тисяч доларів США через рахунок компанії “ORPHIN S.A.” в польському банку “American Bank in Poland” (м.Варшава) і кодований рахунок “21383 ORPHIN” у швейцарському банку “Banque Populaire Suisse” (м.Женева) та рахунки панамської офшорної компанії “GHP Corporation” у цьому ж швейцарському банку, розпорядником яких був Кириченко П.М., на особистий кодований рахунок Лазаренка П.І. “21678 NIHPRO” в банку “Banque Populaire Suisse”.
За одержаний від Тимошенко Ю.В. і Тимошенка О.Г. хабар Лазаренко П.І., являючись з 28 травня 1996 року Прем'єр-міністром України, сприяючи «ЄЕСУ» у погашенні її заборгованості перед АТ «Укргазпром» за отриманий від цього товариства природний газ шляхом безгрошових розрахунків та з метою надати можливість цій корпорації постачати для закладення в державний резерв матеріально-технічні ресурси і продукти харчування за завищеними цінами, дав вказівку про укладення в інтересах «ЄЕСУ» генеральної угоди від 8 липня 1996 року між Міністерством фінансів України, Державним комітетом по матеріальних резервах України, АТ «Укргазпром» і корпорацією «ЄЕСУ».
Згідно цієї угоди АТ «Укргазпром» зобов'язувалось, після укладення двосторонньої угоди між Держкомрезервом України та корпорацією «ЄЕСУ» про постачання з 1 серпня до 31 грудня 1996 року матеріальних цінностей на загальну суму 548 мільйонів доларів США в держрезерв, оформити на Головне управління Державного казначейства України прості векселі на суму 548 млн. дол. США в рахунок сплати до Державного бюджету України відрахувань від ставки тарифу за транзит природного газу трубопровідним транспортом України, та передбачалось, що Головне управління Державного казначейства України в порядку фінансування видатків Державного бюджету України на формування державних резервів матеріальних ресурсів індосує на Держкомрезерв вказані векселі на суму, еквівалентну 548 млн. дол. США, які Держкомрезерв в порядку розрахунків за поставку корпорацією «ЄЕСУ» матеріальних ресурсів індосує на «ЄЕСУ». Остання в свою чергу в порядку розрахунків з АТ «Укргазпром» за одержаний природний газ проводить індосамент отриманих векселів на користь «Укргазпрому». При цьому Лазаренко П.І., зловживаючи службовим становищем, вчинив тиск на керівників Міністерства фінансів, Державного казначейства, Держкомрезерву, АТ «Укргазпром» з метою примусити їх до виконання в інтересах «ЄЕСУ» операцій по вексельних розрахунках та до здійснення під них поставок ресурсів по завищених цінах на невигідних для Держкомрезерву умовах в державний резерв.
З урахуванням того, що корпорацією «ЄЕСУ» нав'язувалися Держкомрезерву ціни на продукцію вище ринкових в середньому на 20-30 відсотків, що було збитковим для держави, керівництвом Держкомрезерву було відмовлено корпорації «ЄЕСУ» в укладенні двосторонньої угоди, незважаючи на відкрите втручання в цей процес Лазаренка П.І. на підтримку інтересів «ЄЕСУ». Після цього 19 листопада 1996 року Держкомрезерв за вказівкою Лазаренка П.І. уклав угоду з ЗАТ «Об'єднання» (яке було запропоноване Держкомрезерву для укладення цієї угоди Лазаренком) про поставку протягом 1997 року в держрезерв товарної продукції на загальну суму 626,15 мільйонів гривень.
При цьому внаслідок організації Лазаренком П.І. з використанням своїх владних повноважень Прем'єр-міністра України обігу емітованого АТ «Укргазпром» простого векселя на суму 626,15 мільйонів гривень, який за його вказівкою було прийнято 15 липня 1996 року Держказначейством від АТ «Укргазпром» в рахунок сплати до Державного бюджету України відрахувань від ставки тарифу за транзит природного газу трубопровідним транспортом України і 23 листопада 1996 року передано Держкомрезерву в порядку фінансування його видатків, та в результаті проведення останнім 23.11.96 р. індосаменту цього векселя ЗАТ «Об'єднання», Держкомрезервом здійснено попередню оплату на суму 626,15 млн. грн. цим векселем вказаному товариству за майбутні поставки в державний резерв товарних цінностей за угодою від 19.11.96 р.
23 березня 1997 року ЗАТ «Об'єднання» та «ЄЕСУ» уклали між собою угоду №181 про постачання корпорацією в держрезерв до 31 грудня 1997 року продукції на загальну суму 626,15 млн. грн., але станом на 20 квітня 2001 року (на час порушення кримінальної справи проти Лазаренка П.І. за цим фактом щодо зловживання ним владою і службовим становищем) до держрезерву не надійшло продукції від «Об'єднання» (відповідно від «ЄЕСУ») за цими двома угодами на суму 287 млн. 289 тис. 062 грн., чим спричинено значну шкоду державним інтересам.
Перед цим ще 24 листопада 1996 року ЗАТ «Об'єднання» передало отриманий від Держкомрезерву вексель на суму 626,15 млн. грн. на інкасо в АКБ «Південкомбанк», президентом якого являлась Тимошенко Ю.В. і який наступного дня пред'явив його для оплати «Укргазпрому», котрий 26 листопада 1996 року погасив його банку векселями корпорації «ЄЕСУ» на суму 626,15 млн. грн., раніш отриманими «Укргазпромом» від корпорації в оплату за відпущений природний газ.
Не виконавши умов угоди №181 від 23 березня 1997 року перед ЗАТ «Об'єднання» про постачання продукції в держрезерв, корпорація «ЄЕСУ» 22 вересня 1997 року уклала з ЗАТ «Об'єднання» угоду № 150 ДС про уступку права вимог і передала «Об'єднанню» 157 своїх боржників (колгоспи, радгоспи, підприємства, облгази різних областей України) та їх борги на загальну суму, еквівалентну 153 млн. дол. США, звільнившись від необхідності виконання раніше взятих зобов'язань про постачання в держрезерв реальних матеріальних ресурсів.
Таким чином, Лазаренко П.І. за хабар надав можливість корпорації «ЄЕСУ» провести безгрошові розрахунки з АТ «Укргазпром» по своїх боргах за отриманий природний газ, в результаті чого спричинені матеріальні збитки державі у вигляді непогашеної заборгованості ЗАТ «Об'єднання» по поставках продукції в державні резерви на суму 287 млн. 289 тис. 062 грн.
Як наслідок, на суму цих коштів, які не надійшли в державний бюджет по доходах, передбачених як внески за оплату транзиту природного газу по території України, корпорація «ЄЕСУ» була фактично звільнена від реальних розрахунків з АТ «Укргазпром» за отриманий нею від «Укргазпрому» природний газ.
Крім цього, у липні-вересні 1996 року Тимошенко Ю.В. і Тимошенко О.Г. перерахували в якості хабара Лазаренку П.І. з рахунку компанії «Сомолі» в кіпрському банку “Bank of Cuprus Ltd” 29 мільйонів 900 тисяч доларів США через рахунок компанії “Orphin S.A.” у банку “American Bank in Poland” (м.Варшава) і кодований рахунок “21383 ORPHIN” у швейцарському банку “Banque Populaire Suisse” (м.Женева), рахунки панамських офшорних компаній “Wilnorth, Inc” і “GHP Corporation” у швейцарському банку “SCS Alliance S.A.”(м.Женева), рахунок зареєстрованої на Британських Віргінських островах офшорної компанії “Paddox Industries Limited” у швейцарському банку “Credit Suisse” (м.Женева), розпорядником яких був Кириченко П.М., на особисті кодовані рахунки Лазаренка П.І. . “21678 NIHPRO” в банку “Banque Populaire Suisse” та “CAPRO-53” в банку “SCS Alliance S.A.” (м.Женева).
У грудні 1996 року за одержаний від Тимошенко Ю.В. і Тимошенка О.Г. хабар Лазаренко П.І., використовуючи своє службове становище Прем'єр-міністра України, сприяв створенню «Українського газоресурсного консорціуму», основними засновниками якого стали корпорація “ЄЕСУ” i британська компанія «Юнайтед», а також очолюваний Тимошенко Ю.В. АКБ «Південкомбанк», та організував видання Кабінетом Міністрів України постанови №1539 «Про порядок забезпечення природним газом народного господарства і населення в 1997 році» від 23 грудня 1996 року. Цією постановою комерційній структурі -- «Українському газоресурсному консорціуму», було передано від органів влади такі функції, які раніше виконували лише органи державного управління, а саме: разом з Держкомнафтогазпромом України визначати оптових імпортерів для закупівлі за імпортом необхідної Україні кількості природного газу та затверджувати умови їх діяльності в Україні, контролювати розподіл ресурсів природного газу та дотримання балансу природного газу в Україні, затверджувати умови діяльності оптових Імпортерів природного газу за територіальним принципом, здійснювати контроль разом з державною компанією «Укргаз» і місцевими органами виконавчої влади за станом укладення договорів на поставку природного тазу між оптовими імпортерами і суб'єктами господарської діяльності.
Крім цього, в кінці грудня 1996 року в зв'язку з відмовою РАТ «Газпром» укласти з корпорацією «ЄЕСУ» договір про поставку російського природного газу на 1997 рік без урядових гарантій, Лазаренко П.І., діючи за хабарі в інтересах «ЄЕСУ», дав вказівку державному міністру України Мінченку А.К. надати РАТ «Газпром» Гарантію Уряду України від 31 грудня 1996 року на суму 200 млн. доларів США про оплату з державних ресурсів товариству «Газпром» поставленого в Україну газу комерційним фірмам-посередникам, найбільшим з яких являлась «ЄЕСУ», що дало можливість корпорації укласти з РАТ «Газпром» договір № ЗГУ-97 від 31 грудня 1996 року про поставку у 1997 році в Україну природного газу обсягом 15,5 млрд. куб. м. на суму 1 мільярд 240 мільйонів доларів США.
Таким чином, у 1996 році Лазаренко одержав у якості хабарів:
-- 84 мільйони доларів США від “Somolli Limited”, яка була зареєстрована на Кіпрі 8.10.1992 і контролювалася Юлією Тимошенко;
-- 65 мільйонів доларів США від компанії «Юнайтед», яка була заснована 17.10.1995 у Лондоні, громадянином Туреччини на ім'я Еркумент Аксой за розпорядженням Тимошенко Ю.В. і контролювалася нею.
У 1997 році Лазаренко одержав 13 мільйонів доларів США від «ЄЕСУ».
Всього, Тимошенко Ю.В. і Тимошенком О.Г. перераховано з підконтрольних ним банківських рахунків першому віце-прем'єр-міністру України, а у подальшому Прем'єр- міністру України Лазаренку П.І. хабарів на загальну суму 162 мільйони доларів США за виконання дій з використанням наданої йому влади та його службового становища в їх інтересах та інтересах очолюваної ними корпорації «ЄЕСУ».
Вказаними діями Тимошенко Ю.В. скоїла злочин, передбачений ч.2 ст.369 Кримінального кодексу України -- давання хабара, вчинене повторно.
2. Крім цього, у листопаді 1996 року Тимошенко Юлія Володимирівна, займаючи посаду президента закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово-фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» (м.Дніпропетровськ) та являючись одночасно співвласницею офшорної компанії “Somolli Limited”(зареєстрованої на о. Кіпрі) організувала в м. Москві давання хабарів на загальну суму 14 600 доларів США службовим особам Міністерства оборони Російської Федерації за їх незаконні дії при підготовці та реалізації поставок матеріально-технічних ресурсів за контрактом №148/1697 від 25.07.1996 р. та загальне сприяння діяльності корпорації «ЄЕСУ».
25 липня 1996 року перший заступник начальника Центрального управління матеріальних ресурсів та зовнішньоекономічних зв'язків Міністерства оборони Російської Федерації (надалі ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ) Волков Г.О. та генеральний директор ПФК «ЄЕСУ» Тимошенко Г.О., який діяв з відома та за дорученням Тимошенко Ю.В., уклали контракт №148/1697 щодо постачання корпорацією «ЄЕСУ» для потреб Міністерства оборони Росії матеріально-технічних ресурсів в рахунок оплати поставок в Україну російського природного газу.
Після підписання вказаного контракту в період з липня 1996 року до серпня 1999 року між ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ та «ЄЕСУ» шляхом підписання Специфікацій, Додатків та Доповнень до нього були узгоджені номенклатура та ціна товарів, які мали бути поставлені ЄЕСУ Міноборони РФ. При цьому, посадові особи ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ, відповідальні за реалізацію вказаних поставок матеріально-технічних ресурсів: Волков Г.О., Ізгагін О.М., Чурілов Б.О., Містюков М.М., Шамкін В.О., Логвиненков О.Д., (які у встановленому законодавством Росії порядку притягнуті до кримінальної відповідальності за отримання хабарів від Тимошенко Ю.В.), -- діючи всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів особистого збагачення та в інтересах корпорації «ЄЕСУ», а також у порушення вимог чинного законодавства Росії, застосували методику визначення цін на продукцію по контракту №148/1697 щодо постачання корпорацією «ЄЕСУ» для потреб Міністерства оборони Росії матеріально- технічних ресурсів в рахунок оплати поставок в Україну російського природного газу, організували та забезпечили поставку матеріально-технічних, ресурсів від «ЄЕСУ» за значно завищеними цінами.
Дії зазначених посадових осіб ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ, дали можливість корпорації «ЄЕСУ» протягом 1996-1999 років постачати продукцію для потреб Міністерства оборони РФ за цінами, які перевищували граничний рівень цін, передбачений російським законодавством, на загальну суму 98 000 000 доларів США.
З метою створення сприятливих умов для постачання «ЄЕСУ» матеріально-технічних ресурсів в Росію та встановлення безпосереднього контакту з службовими особами Міністерства оборони РФ, Тимошенко Ю.В. у січні 1996 року запропонувала колишньому першому заступнику Начальника Тилу Збройних сил СРСР та Росії генерал-полковнику у відставці Липгвинову В.І. очолити неформальний підрозділ корпорації -московський департамент «ЄЕСУ».
Створений Литвиновим В.І. на пропозицію Тимошенко Ю.В. департамент в порушення вимог законодавства України та законодавства Російської Федерації не був зареєстрований як структурний підрозділ або представництво ПФК «ЄЕСУ», хоча мав та використовував власну печатку, діяв від імені корпорації, виконував розпорядження Тимошенко Ю.В. та інших керівників ПФК «ЄЕСУ».
Для фінансування діяльності московського департаменту ПФК «ЄЕСУ», Тимошенко Ю.В., у 1996 році організувала отримання Литвиновим В.І. готівкових валютних коштів безпосередньо у м. Москві. З цією метою, компанія “Сомолі Limited”, яка належала Тимошенко Ю.В. (разом з її чоловіком Тимошенком О.Г. та Гравцем О.М.), на протязі 1996-1997 років перераховувала грошові кошті зі свого рахунку у банку “Bank of Cuprus” на рахунок офшорної фірми “Greendale Corporation” (зареєстрована в США), відкритий у банку «Автобанк» (м. Москва).
Кошти, які надійшли від компанії “Сомолі Limited” на рахунок у банку «Автобанк» знімались готівкою у доларах США працівниками фірми “Greendale Corporation” та за розпорядженням головного бухгалтера корпорації «ЄЕСУ» (а потім головного бухгалтера департаменту зовнішньоекономічних розрахунків корпорації) Сокольченко Л.В., яка діяла за безпосередніми вказівками Тимошенко Ю.В., видавались Литвинову В.І. або іншим працівникам московського департаменту ПФК «ЄЕСУ».
У листопаді 1996 року, з метою давання хабарів, Тимошенко Ю.В. у м. Москві вступила в злочинну змову з Литвиновим В.І. та дала останньому вказівку передати грошові кошти загальною сумою 15 000 доларів США службовим особам Міністерства оборони РФ, які найбільш активно сприяли корпорації «ЄЕСУ» в реалізації у 1996 році контракту №1481697 від 25.07.1996 року.
Для цього, Тимошенко Ю.В. розпорядилась використати частину коштів, виділених, за організованою нею схемою через АБ «Автобанк», Литвинову В.І. готівкою для фінансування діяльності московського департаменту ПФК «ЄЕСУ».
Реалізуючі свій умисел, Тимошенко Ю.В. дала вказівку Литвинову В.І. передати в якості хабарів з вказаної суми по 5 000 доларів США першому заступнику начальника ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ генерал-майору Волкову Г.О. та начальнику першого управління (матеріальних ресурсів) ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ полковнику Ізгагіну О.М., а решту коштів -- до 5 000 доларів США -- як хабар розподілити на розсуд самого Литвинова В.І. між іншими службовими особами Міністерства оборони РФ, які діяли в інтересах ПФК «ЄЕСУ» при підготовці та реалізації контракту №148/1697 від 25.07.1996 року.
Виконуючи розпорядження Тимошенко Ю.В. щодо дачі хабарів службовим особам Міністерства оборони РФ, 15 листопада 1996 року Литвинов В.І. отримав готівкою у приміщенні фірми “Greendale Corporation” в м. Москві 99 600 доларів США, які були перераховані на рахунок вказаної фірми компанією “Сомолі Limited”.
Після цього, діючи за попередньою змовою з. Тимошенко Ю.В. та виконуючи її вказівку, Литвинов В.І. у листопаді-грудні 1996 року у службових приміщеннях ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ за адресою: м. Москва, пер. Хользунова, 6.14, -- передав хабарі, за незаконні дії, скоєні до дачі хабарів, а також в якості підкупу за наступні незаконні дії в інтересах ПФК «ЄЕСУ» при постачанні корпорацією для потреб Міністерства оборони РФ матеріально-технічних ресурсів виробництва українських підприємств за явно завищеними цінами, в порушення вимог чинного законодавства Російської Федерації та загальне сприяння діяльності корпорації «ЄЕСУ»:
-- першому заступнику начальника ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ генерал-майору Волкову Г.О. в його службовому кабінеті -- 2 000 доларів СІЛА (що за середнім курсом Національного банку України на момент давання хабара складає 3763 грн.);
-- начальнику першого управління (матеріальних ресурсів) ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ полковнику Ізгагіну О.М. в його службовому кабінеті -- 5 000 доларів США (що за середнім курсом Національного банку України на момент давання хабара складає 9407,5 грн.);
-- начальнику транспортного відділу ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ полковнику Містюкову М.М. в його службовому кабінеті -- 3000 доларів США (що за середнім курсом Національного банку України на момент давання хабара складає 5644,5 грн.);
-- заступнику начальника першого управління ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ полковнику Чурілову Б.О. -- в його службовому кабінеті -- 500 доларів, США (що за середнім курсом Національного банку України на момент давання хабара складає 940,75 грн.);
-- начальнику відділу ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ полковнику Шамкіну В.О. в його службовому кабінеті -- 500 доларів США (що за середнім курсом Національного банку України на момент давання хабара складає 940,75 грн.);
-- начальнику відділу ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ полковнику Логвіненкову А.Д. в його службовому кабінеті -- 500 доларів США (що за середнім курсом Національного банку України на момент давання хабара складає 940,75 грн.).
У квітні-травні 1997 року, в приміщенні московського департаменту ПФК «ЄЕСУ» за адресою: м. Москва, 2-й Рощинський пер., б. 8,- Литвинов В.І., діючи за попередньою змовою з Тимошенко Ю.В. про передачу Волкову Г.О. хабара в розмірі 5 000 доларів США, передав останньому додатково 3 000 доларів США (що за середнім курсом Національного банку України на момент давання хабара складає 5551,5 грн.).
Крім цього, за дорученням Литвинова В.І., співробітник московського департаменту ПФК «ЄЕСУ» Дьяченко В.І., на виконання Литвиновим В.І. розпорядження Тимошенко Ю.В., передав у лютому 1997 року у якості хабара заступнику начальника відділу промисловості підприємств Центрального організаційно-планового управління капітального будівництва Міністерства оборони РФ полковнику Бистрову С.М. в його службовому кабінеті наручний годинник та картридж для лазерного принтера загальною вартістю 100 доларів США (що за середнім курсом Національного банку України на момент давання хабара складає 183,6 грн.), за загальне сприяння діяльності корпорації «ЄЕСУ» та її московського департаменту при підготовці та реалізації контракту №148/1697 від 25.07.1996 р.
Загальна сума коштів та вартість предметів, переданих Литвиновим В.І. за розпорядженням Тимошенко Ю.В. та за попередньою змовою з нею службовим особам ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ і Міністерства оброни РФ у якості хабарів, склала 14 600 доларів США.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у організації у період з листопада 1996 року по травень 1997 року давання хабарів службовим особам Міністерства оборони Російської Федерації полишиш першим заступником начальника тилу Збройних сил СРСР та Росії генерал-полковником у відставці Литвиновим В.І. за розпорядженням Тимошенко Ю.В. та за попередньою змовою з нею, на загальну суму 14 600 доларів США (що за середнім курсом Національного банку України на момент давання хабара складає 27 372,35 грн.), вчинених повторно, вона, як посадова особа, президент корпорації «ЄЕСУ», скоїла злочин, передбачений ч. 2 ст. 369 КК України, -- давання хабара, вчиненого повторно.
Подається у оригіналі за газетою "2000"
Так, у листопаді 1995 року -- травні 1996 року, надаючи підтримку нещодавно створеній (зареєстрована 21 листопада 1995 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів) корпорації «ЄЕСУ», перший віце- прем'єр-міністр України Лазаренко П.І., використовуючи своє службове становище, організував включення корпорації «ЄЕСУ» в число оптових імпортерів російського природного газу в Україну та сприяв укладенню корпорацією «ЄЕСУ» контракту №4ГУ-96 від 29 грудня 1995 року з РАТ «Газпром» про купівлю у 1996 році 25,118 млрд. куб.м. природного газу на суму 2 мільярди 009 мільйонів 440 тисяч доларів США, а також організував закріплення за корпорацією для здійснення на 1996 рік поставок газу Дніпропетровської і Донецької областей, які споживали найбільші в Україні обсяги газу і виробляли найбільші об'єми ліквідної продукції.
Він же шляхом звернення від імені Кабінету Міністрів України до Міністерства оборони Російської Федерації сприяв корпорації «ЄЕСУ» в укладенні у 1996 році угод з МО РФ, внаслідок яких вона отримала безоплатно від РАТ «Газпром» російський природний газ на суму 300 млн. доларів США під зобов'язання майбутніх зустрічних поставок товарної продукції для Міністерства оборони Російської Федерації на цю ж суму, тобто одержала безвідсотковий товарний кредит на суму 300 млн. доларів США.
За виконання цих дій по сприянню комерційній діяльності корпорації «ЄЕСУ» у квітні- травні 1996 року Тимошенко Ю.В. і Тимошенко О.Г. перерахували в якості хабара Лазаренку П.І. з рахунку компанії «Сомолі» в кіпрському банку “Bank of Cuprus Ltd” (Нікосія) 39 мільйонів 610 тисяч доларів США через банківський рахунок багамської офшорної компанії “Orphin S.A.” в польському банку “American Bank in Poland” (м.Варшава) i кодований рахунок “21383 ORPHIN” у швейцарському банку “Banque Populaire Suisse” (м.Женева) та рахунки зареєстрованої на Британських Віргінських островах офшорної компанії “Bainfield Co LTD” у швейцарському банку “SCS Alliance S.A.” (м.Женева), розпорядником яких був Кириченко П.М., на особисті кодовані рахунки Лазаренка П.І. “21678 NIHPRO” в банку “Banque Populaire Suisse” та “CAPRO- 53” в банку “SCS Alliance S.A.” (м.Женева).
Надалі у травні-липні 1996 року Тимошенко Ю.В. і Тимошенко О.Г. перерахували в якості хабара Лазаренку П.І. з рахунку компанії «Сомолі» в кіпрському банку “Bank of Cuprus Ltd” 17 мільйонів 370 тисяч доларів США через рахунок компанії “ORPHIN S.A.” в польському банку “American Bank in Poland” (м.Варшава) і кодований рахунок “21383 ORPHIN” у швейцарському банку “Banque Populaire Suisse” (м.Женева) та рахунки панамської офшорної компанії “GHP Corporation” у цьому ж швейцарському банку, розпорядником яких був Кириченко П.М., на особистий кодований рахунок Лазаренка П.І. “21678 NIHPRO” в банку “Banque Populaire Suisse”.
За одержаний від Тимошенко Ю.В. і Тимошенка О.Г. хабар Лазаренко П.І., являючись з 28 травня 1996 року Прем'єр-міністром України, сприяючи «ЄЕСУ» у погашенні її заборгованості перед АТ «Укргазпром» за отриманий від цього товариства природний газ шляхом безгрошових розрахунків та з метою надати можливість цій корпорації постачати для закладення в державний резерв матеріально-технічні ресурси і продукти харчування за завищеними цінами, дав вказівку про укладення в інтересах «ЄЕСУ» генеральної угоди від 8 липня 1996 року між Міністерством фінансів України, Державним комітетом по матеріальних резервах України, АТ «Укргазпром» і корпорацією «ЄЕСУ».
Згідно цієї угоди АТ «Укргазпром» зобов'язувалось, після укладення двосторонньої угоди між Держкомрезервом України та корпорацією «ЄЕСУ» про постачання з 1 серпня до 31 грудня 1996 року матеріальних цінностей на загальну суму 548 мільйонів доларів США в держрезерв, оформити на Головне управління Державного казначейства України прості векселі на суму 548 млн. дол. США в рахунок сплати до Державного бюджету України відрахувань від ставки тарифу за транзит природного газу трубопровідним транспортом України, та передбачалось, що Головне управління Державного казначейства України в порядку фінансування видатків Державного бюджету України на формування державних резервів матеріальних ресурсів індосує на Держкомрезерв вказані векселі на суму, еквівалентну 548 млн. дол. США, які Держкомрезерв в порядку розрахунків за поставку корпорацією «ЄЕСУ» матеріальних ресурсів індосує на «ЄЕСУ». Остання в свою чергу в порядку розрахунків з АТ «Укргазпром» за одержаний природний газ проводить індосамент отриманих векселів на користь «Укргазпрому». При цьому Лазаренко П.І., зловживаючи службовим становищем, вчинив тиск на керівників Міністерства фінансів, Державного казначейства, Держкомрезерву, АТ «Укргазпром» з метою примусити їх до виконання в інтересах «ЄЕСУ» операцій по вексельних розрахунках та до здійснення під них поставок ресурсів по завищених цінах на невигідних для Держкомрезерву умовах в державний резерв.
З урахуванням того, що корпорацією «ЄЕСУ» нав'язувалися Держкомрезерву ціни на продукцію вище ринкових в середньому на 20-30 відсотків, що було збитковим для держави, керівництвом Держкомрезерву було відмовлено корпорації «ЄЕСУ» в укладенні двосторонньої угоди, незважаючи на відкрите втручання в цей процес Лазаренка П.І. на підтримку інтересів «ЄЕСУ». Після цього 19 листопада 1996 року Держкомрезерв за вказівкою Лазаренка П.І. уклав угоду з ЗАТ «Об'єднання» (яке було запропоноване Держкомрезерву для укладення цієї угоди Лазаренком) про поставку протягом 1997 року в держрезерв товарної продукції на загальну суму 626,15 мільйонів гривень.
При цьому внаслідок організації Лазаренком П.І. з використанням своїх владних повноважень Прем'єр-міністра України обігу емітованого АТ «Укргазпром» простого векселя на суму 626,15 мільйонів гривень, який за його вказівкою було прийнято 15 липня 1996 року Держказначейством від АТ «Укргазпром» в рахунок сплати до Державного бюджету України відрахувань від ставки тарифу за транзит природного газу трубопровідним транспортом України і 23 листопада 1996 року передано Держкомрезерву в порядку фінансування його видатків, та в результаті проведення останнім 23.11.96 р. індосаменту цього векселя ЗАТ «Об'єднання», Держкомрезервом здійснено попередню оплату на суму 626,15 млн. грн. цим векселем вказаному товариству за майбутні поставки в державний резерв товарних цінностей за угодою від 19.11.96 р.
23 березня 1997 року ЗАТ «Об'єднання» та «ЄЕСУ» уклали між собою угоду №181 про постачання корпорацією в держрезерв до 31 грудня 1997 року продукції на загальну суму 626,15 млн. грн., але станом на 20 квітня 2001 року (на час порушення кримінальної справи проти Лазаренка П.І. за цим фактом щодо зловживання ним владою і службовим становищем) до держрезерву не надійшло продукції від «Об'єднання» (відповідно від «ЄЕСУ») за цими двома угодами на суму 287 млн. 289 тис. 062 грн., чим спричинено значну шкоду державним інтересам.
Перед цим ще 24 листопада 1996 року ЗАТ «Об'єднання» передало отриманий від Держкомрезерву вексель на суму 626,15 млн. грн. на інкасо в АКБ «Південкомбанк», президентом якого являлась Тимошенко Ю.В. і який наступного дня пред'явив його для оплати «Укргазпрому», котрий 26 листопада 1996 року погасив його банку векселями корпорації «ЄЕСУ» на суму 626,15 млн. грн., раніш отриманими «Укргазпромом» від корпорації в оплату за відпущений природний газ.
Не виконавши умов угоди №181 від 23 березня 1997 року перед ЗАТ «Об'єднання» про постачання продукції в держрезерв, корпорація «ЄЕСУ» 22 вересня 1997 року уклала з ЗАТ «Об'єднання» угоду № 150 ДС про уступку права вимог і передала «Об'єднанню» 157 своїх боржників (колгоспи, радгоспи, підприємства, облгази різних областей України) та їх борги на загальну суму, еквівалентну 153 млн. дол. США, звільнившись від необхідності виконання раніше взятих зобов'язань про постачання в держрезерв реальних матеріальних ресурсів.
Таким чином, Лазаренко П.І. за хабар надав можливість корпорації «ЄЕСУ» провести безгрошові розрахунки з АТ «Укргазпром» по своїх боргах за отриманий природний газ, в результаті чого спричинені матеріальні збитки державі у вигляді непогашеної заборгованості ЗАТ «Об'єднання» по поставках продукції в державні резерви на суму 287 млн. 289 тис. 062 грн.
Як наслідок, на суму цих коштів, які не надійшли в державний бюджет по доходах, передбачених як внески за оплату транзиту природного газу по території України, корпорація «ЄЕСУ» була фактично звільнена від реальних розрахунків з АТ «Укргазпром» за отриманий нею від «Укргазпрому» природний газ.
Крім цього, у липні-вересні 1996 року Тимошенко Ю.В. і Тимошенко О.Г. перерахували в якості хабара Лазаренку П.І. з рахунку компанії «Сомолі» в кіпрському банку “Bank of Cuprus Ltd” 29 мільйонів 900 тисяч доларів США через рахунок компанії “Orphin S.A.” у банку “American Bank in Poland” (м.Варшава) і кодований рахунок “21383 ORPHIN” у швейцарському банку “Banque Populaire Suisse” (м.Женева), рахунки панамських офшорних компаній “Wilnorth, Inc” і “GHP Corporation” у швейцарському банку “SCS Alliance S.A.”(м.Женева), рахунок зареєстрованої на Британських Віргінських островах офшорної компанії “Paddox Industries Limited” у швейцарському банку “Credit Suisse” (м.Женева), розпорядником яких був Кириченко П.М., на особисті кодовані рахунки Лазаренка П.І. . “21678 NIHPRO” в банку “Banque Populaire Suisse” та “CAPRO-53” в банку “SCS Alliance S.A.” (м.Женева).
У грудні 1996 року за одержаний від Тимошенко Ю.В. і Тимошенка О.Г. хабар Лазаренко П.І., використовуючи своє службове становище Прем'єр-міністра України, сприяв створенню «Українського газоресурсного консорціуму», основними засновниками якого стали корпорація “ЄЕСУ” i британська компанія «Юнайтед», а також очолюваний Тимошенко Ю.В. АКБ «Південкомбанк», та організував видання Кабінетом Міністрів України постанови №1539 «Про порядок забезпечення природним газом народного господарства і населення в 1997 році» від 23 грудня 1996 року. Цією постановою комерційній структурі -- «Українському газоресурсному консорціуму», було передано від органів влади такі функції, які раніше виконували лише органи державного управління, а саме: разом з Держкомнафтогазпромом України визначати оптових імпортерів для закупівлі за імпортом необхідної Україні кількості природного газу та затверджувати умови їх діяльності в Україні, контролювати розподіл ресурсів природного газу та дотримання балансу природного газу в Україні, затверджувати умови діяльності оптових Імпортерів природного газу за територіальним принципом, здійснювати контроль разом з державною компанією «Укргаз» і місцевими органами виконавчої влади за станом укладення договорів на поставку природного тазу між оптовими імпортерами і суб'єктами господарської діяльності.
Крім цього, в кінці грудня 1996 року в зв'язку з відмовою РАТ «Газпром» укласти з корпорацією «ЄЕСУ» договір про поставку російського природного газу на 1997 рік без урядових гарантій, Лазаренко П.І., діючи за хабарі в інтересах «ЄЕСУ», дав вказівку державному міністру України Мінченку А.К. надати РАТ «Газпром» Гарантію Уряду України від 31 грудня 1996 року на суму 200 млн. доларів США про оплату з державних ресурсів товариству «Газпром» поставленого в Україну газу комерційним фірмам-посередникам, найбільшим з яких являлась «ЄЕСУ», що дало можливість корпорації укласти з РАТ «Газпром» договір № ЗГУ-97 від 31 грудня 1996 року про поставку у 1997 році в Україну природного газу обсягом 15,5 млрд. куб. м. на суму 1 мільярд 240 мільйонів доларів США.
Таким чином, у 1996 році Лазаренко одержав у якості хабарів:
-- 84 мільйони доларів США від “Somolli Limited”, яка була зареєстрована на Кіпрі 8.10.1992 і контролювалася Юлією Тимошенко;
-- 65 мільйонів доларів США від компанії «Юнайтед», яка була заснована 17.10.1995 у Лондоні, громадянином Туреччини на ім'я Еркумент Аксой за розпорядженням Тимошенко Ю.В. і контролювалася нею.
У 1997 році Лазаренко одержав 13 мільйонів доларів США від «ЄЕСУ».
Всього, Тимошенко Ю.В. і Тимошенком О.Г. перераховано з підконтрольних ним банківських рахунків першому віце-прем'єр-міністру України, а у подальшому Прем'єр- міністру України Лазаренку П.І. хабарів на загальну суму 162 мільйони доларів США за виконання дій з використанням наданої йому влади та його службового становища в їх інтересах та інтересах очолюваної ними корпорації «ЄЕСУ».
Вказаними діями Тимошенко Ю.В. скоїла злочин, передбачений ч.2 ст.369 Кримінального кодексу України -- давання хабара, вчинене повторно.
2. Крім цього, у листопаді 1996 року Тимошенко Юлія Володимирівна, займаючи посаду президента закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово-фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» (м.Дніпропетровськ) та являючись одночасно співвласницею офшорної компанії “Somolli Limited”(зареєстрованої на о. Кіпрі) організувала в м. Москві давання хабарів на загальну суму 14 600 доларів США службовим особам Міністерства оборони Російської Федерації за їх незаконні дії при підготовці та реалізації поставок матеріально-технічних ресурсів за контрактом №148/1697 від 25.07.1996 р. та загальне сприяння діяльності корпорації «ЄЕСУ».
25 липня 1996 року перший заступник начальника Центрального управління матеріальних ресурсів та зовнішньоекономічних зв'язків Міністерства оборони Російської Федерації (надалі ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ) Волков Г.О. та генеральний директор ПФК «ЄЕСУ» Тимошенко Г.О., який діяв з відома та за дорученням Тимошенко Ю.В., уклали контракт №148/1697 щодо постачання корпорацією «ЄЕСУ» для потреб Міністерства оборони Росії матеріально-технічних ресурсів в рахунок оплати поставок в Україну російського природного газу.
Після підписання вказаного контракту в період з липня 1996 року до серпня 1999 року між ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ та «ЄЕСУ» шляхом підписання Специфікацій, Додатків та Доповнень до нього були узгоджені номенклатура та ціна товарів, які мали бути поставлені ЄЕСУ Міноборони РФ. При цьому, посадові особи ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ, відповідальні за реалізацію вказаних поставок матеріально-технічних ресурсів: Волков Г.О., Ізгагін О.М., Чурілов Б.О., Містюков М.М., Шамкін В.О., Логвиненков О.Д., (які у встановленому законодавством Росії порядку притягнуті до кримінальної відповідальності за отримання хабарів від Тимошенко Ю.В.), -- діючи всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів особистого збагачення та в інтересах корпорації «ЄЕСУ», а також у порушення вимог чинного законодавства Росії, застосували методику визначення цін на продукцію по контракту №148/1697 щодо постачання корпорацією «ЄЕСУ» для потреб Міністерства оборони Росії матеріально- технічних ресурсів в рахунок оплати поставок в Україну російського природного газу, організували та забезпечили поставку матеріально-технічних, ресурсів від «ЄЕСУ» за значно завищеними цінами.
Дії зазначених посадових осіб ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ, дали можливість корпорації «ЄЕСУ» протягом 1996-1999 років постачати продукцію для потреб Міністерства оборони РФ за цінами, які перевищували граничний рівень цін, передбачений російським законодавством, на загальну суму 98 000 000 доларів США.
З метою створення сприятливих умов для постачання «ЄЕСУ» матеріально-технічних ресурсів в Росію та встановлення безпосереднього контакту з службовими особами Міністерства оборони РФ, Тимошенко Ю.В. у січні 1996 року запропонувала колишньому першому заступнику Начальника Тилу Збройних сил СРСР та Росії генерал-полковнику у відставці Липгвинову В.І. очолити неформальний підрозділ корпорації -московський департамент «ЄЕСУ».
Створений Литвиновим В.І. на пропозицію Тимошенко Ю.В. департамент в порушення вимог законодавства України та законодавства Російської Федерації не був зареєстрований як структурний підрозділ або представництво ПФК «ЄЕСУ», хоча мав та використовував власну печатку, діяв від імені корпорації, виконував розпорядження Тимошенко Ю.В. та інших керівників ПФК «ЄЕСУ».
Для фінансування діяльності московського департаменту ПФК «ЄЕСУ», Тимошенко Ю.В., у 1996 році організувала отримання Литвиновим В.І. готівкових валютних коштів безпосередньо у м. Москві. З цією метою, компанія “Сомолі Limited”, яка належала Тимошенко Ю.В. (разом з її чоловіком Тимошенком О.Г. та Гравцем О.М.), на протязі 1996-1997 років перераховувала грошові кошті зі свого рахунку у банку “Bank of Cuprus” на рахунок офшорної фірми “Greendale Corporation” (зареєстрована в США), відкритий у банку «Автобанк» (м. Москва).
Кошти, які надійшли від компанії “Сомолі Limited” на рахунок у банку «Автобанк» знімались готівкою у доларах США працівниками фірми “Greendale Corporation” та за розпорядженням головного бухгалтера корпорації «ЄЕСУ» (а потім головного бухгалтера департаменту зовнішньоекономічних розрахунків корпорації) Сокольченко Л.В., яка діяла за безпосередніми вказівками Тимошенко Ю.В., видавались Литвинову В.І. або іншим працівникам московського департаменту ПФК «ЄЕСУ».
У листопаді 1996 року, з метою давання хабарів, Тимошенко Ю.В. у м. Москві вступила в злочинну змову з Литвиновим В.І. та дала останньому вказівку передати грошові кошти загальною сумою 15 000 доларів США службовим особам Міністерства оборони РФ, які найбільш активно сприяли корпорації «ЄЕСУ» в реалізації у 1996 році контракту №1481697 від 25.07.1996 року.
Для цього, Тимошенко Ю.В. розпорядилась використати частину коштів, виділених, за організованою нею схемою через АБ «Автобанк», Литвинову В.І. готівкою для фінансування діяльності московського департаменту ПФК «ЄЕСУ».
Реалізуючі свій умисел, Тимошенко Ю.В. дала вказівку Литвинову В.І. передати в якості хабарів з вказаної суми по 5 000 доларів США першому заступнику начальника ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ генерал-майору Волкову Г.О. та начальнику першого управління (матеріальних ресурсів) ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ полковнику Ізгагіну О.М., а решту коштів -- до 5 000 доларів США -- як хабар розподілити на розсуд самого Литвинова В.І. між іншими службовими особами Міністерства оборони РФ, які діяли в інтересах ПФК «ЄЕСУ» при підготовці та реалізації контракту №148/1697 від 25.07.1996 року.
Виконуючи розпорядження Тимошенко Ю.В. щодо дачі хабарів службовим особам Міністерства оборони РФ, 15 листопада 1996 року Литвинов В.І. отримав готівкою у приміщенні фірми “Greendale Corporation” в м. Москві 99 600 доларів США, які були перераховані на рахунок вказаної фірми компанією “Сомолі Limited”.
Після цього, діючи за попередньою змовою з. Тимошенко Ю.В. та виконуючи її вказівку, Литвинов В.І. у листопаді-грудні 1996 року у службових приміщеннях ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ за адресою: м. Москва, пер. Хользунова, 6.14, -- передав хабарі, за незаконні дії, скоєні до дачі хабарів, а також в якості підкупу за наступні незаконні дії в інтересах ПФК «ЄЕСУ» при постачанні корпорацією для потреб Міністерства оборони РФ матеріально-технічних ресурсів виробництва українських підприємств за явно завищеними цінами, в порушення вимог чинного законодавства Російської Федерації та загальне сприяння діяльності корпорації «ЄЕСУ»:
-- першому заступнику начальника ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ генерал-майору Волкову Г.О. в його службовому кабінеті -- 2 000 доларів СІЛА (що за середнім курсом Національного банку України на момент давання хабара складає 3763 грн.);
-- начальнику першого управління (матеріальних ресурсів) ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ полковнику Ізгагіну О.М. в його службовому кабінеті -- 5 000 доларів США (що за середнім курсом Національного банку України на момент давання хабара складає 9407,5 грн.);
-- начальнику транспортного відділу ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ полковнику Містюкову М.М. в його службовому кабінеті -- 3000 доларів США (що за середнім курсом Національного банку України на момент давання хабара складає 5644,5 грн.);
-- заступнику начальника першого управління ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ полковнику Чурілову Б.О. -- в його службовому кабінеті -- 500 доларів, США (що за середнім курсом Національного банку України на момент давання хабара складає 940,75 грн.);
-- начальнику відділу ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ полковнику Шамкіну В.О. в його службовому кабінеті -- 500 доларів США (що за середнім курсом Національного банку України на момент давання хабара складає 940,75 грн.);
-- начальнику відділу ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ полковнику Логвіненкову А.Д. в його службовому кабінеті -- 500 доларів США (що за середнім курсом Національного банку України на момент давання хабара складає 940,75 грн.).
У квітні-травні 1997 року, в приміщенні московського департаменту ПФК «ЄЕСУ» за адресою: м. Москва, 2-й Рощинський пер., б. 8,- Литвинов В.І., діючи за попередньою змовою з Тимошенко Ю.В. про передачу Волкову Г.О. хабара в розмірі 5 000 доларів США, передав останньому додатково 3 000 доларів США (що за середнім курсом Національного банку України на момент давання хабара складає 5551,5 грн.).
Крім цього, за дорученням Литвинова В.І., співробітник московського департаменту ПФК «ЄЕСУ» Дьяченко В.І., на виконання Литвиновим В.І. розпорядження Тимошенко Ю.В., передав у лютому 1997 року у якості хабара заступнику начальника відділу промисловості підприємств Центрального організаційно-планового управління капітального будівництва Міністерства оборони РФ полковнику Бистрову С.М. в його службовому кабінеті наручний годинник та картридж для лазерного принтера загальною вартістю 100 доларів США (що за середнім курсом Національного банку України на момент давання хабара складає 183,6 грн.), за загальне сприяння діяльності корпорації «ЄЕСУ» та її московського департаменту при підготовці та реалізації контракту №148/1697 від 25.07.1996 р.
Загальна сума коштів та вартість предметів, переданих Литвиновим В.І. за розпорядженням Тимошенко Ю.В. та за попередньою змовою з нею службовим особам ЦУМР і ЗЕЗ МО РФ і Міністерства оброни РФ у якості хабарів, склала 14 600 доларів США.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у організації у період з листопада 1996 року по травень 1997 року давання хабарів службовим особам Міністерства оборони Російської Федерації полишиш першим заступником начальника тилу Збройних сил СРСР та Росії генерал-полковником у відставці Литвиновим В.І. за розпорядженням Тимошенко Ю.В. та за попередньою змовою з нею, на загальну суму 14 600 доларів США (що за середнім курсом Національного банку України на момент давання хабара складає 27 372,35 грн.), вчинених повторно, вона, як посадова особа, президент корпорації «ЄЕСУ», скоїла злочин, передбачений ч. 2 ст. 369 КК України, -- давання хабара, вчиненого повторно.
Подається у оригіналі за газетою "2000"
