Президент Кучма як командир народних депутатів, суддів, адвокатів та вчених
Середа, 9 жовтня 2002, 14:59
У числі "Голосу України" за 8 жовтня оприлюднено Указ президента України №895/2002 від 3 жовтня 2002 року "Про організацію роботи з підготовки законопроектів про внесення змін до Конституції України та виборчих законів". Надруковано й склад комісії, яка має забезпечити цю роботу - із трьома співголовами (Васильєвим, Маляренком, Медведчуком), лише одним секретарем Малинковичем, та аж із 47-ма "рядовими" членами.
На адресу цього Указу вже висловлено чимало сумнівів - і щодо правомірності створення у такий спосіб самої "конституційної" комісії (адже є профільні парламентські комітети, прямий обов’язок яких - саме опрацьовувати проекти законів), і щодо складу комісії (в якій навдивовижу добре представлено СДПУ(о)).
Однак я не ставив би під сумнів ані першого, ані другого. Президент як суб’єкт законодавчої ініціативи безумовно вправі утворювати дорадчі комісії, які б готували йому різноманітні пропозиції. Вправі він визначати й склад цих комісій - у відповідності до власних уявлень та уподобань. Тому не дивуймося, чому в Кучми секретарем комісії став колишній дисидент Малинкович (який має славу українофоба і демонстративно відмовляється вживати публічно державну мову), а не, скажімо, колишній дисидент Маринович - людина з незалежною і бездоганно чіткою громадянською позицією. Такий у нас президент й іншого оточення він витворити не може.
Але натомість ніхто досі не звертав увагу на одну вельми важливу обставину. Річ у тім, що за вітчизняними бюрократичними канонами президент, видаючи Указ, може наказово призначати до різних створюваних ним комісій лише людей, які йому адміністративно підлеглі. Яких він призначає або безпосередньо, або опосередковано (через призначення їхніх прямих керівників). Звичайно, до складу комісій можуть вводитися й інші особи - але тоді проти їхніх прізвищ стоїть обов’язкова примітка "за згодою". Тобто така особа бере участь в роботі комісії лише тоді, коли сама висловлює на те згоду.
То ж вельми повчально простежити, кого саме Кучма вважає сьогодні своїми адміністративними підлеглими.
Їхній список відкривають вищі чиновники адміністрації та Кабміну (Медведчук, Хорошковський, Підпалов, Лавринович, Юшко та інші), губернатори (Вишиванюк та Янукович) - і з ними все зрозуміло. Але так само без жодних приміток подано прізвища відомих учених-правників, професорів та академіків Авер’янова, Погорілка, Тація, Тодики, Шемшученка... Що ж, ми давно підозрювали, що академічне самоврядування в нас ліквідовано, і дістали наочне підтвердження: президент командує сивочолими вченими, наче звичайними чиновниками.
Але далі - більше. Виявляється, президент вправі керувати й народними депутатами, понад два десятки яких (від Кравчука до Зварича) включено до комісії без жодних застережень (лише до співголови комісії Геннадія Васильєва виявили повагу, поставивши проти його прізвища сакраментальне "за згодою"). Виявляється, таки праві були опозиціонери, коли твердили: депутатів (принаймні - "мажоритарників") так само призначають на Банковій! І тільки Турчинов з числа призначених публічно заявив, що участі в роботі такої комісії не братиме.
Але й це ще не все. Президент у нас командує не лише виконавчою і законодавчою, але й судовою владою, бо й суддів Верховного суду Маляренка, Кривенка, Шевчука теж призначено до комісії наказово, не питаючи жодної їхньої згоди.
Однак Бог з ними, владами. Маємо ще й структури громадянського суспільства - як-от незалежну Спілку адвокатів України. А виявляється, й вона залежна, бо і її віце-президента Жуковську так само наказово поставлено в лави "конституційних реформаторів"!
І взагалі, сектор людей, яких сам Кучма визнає сьогодні незалежними від себе і питає їхньої згоди на роботу в "конституційній" комісії, виявився на диво вузьким. Це (окрім згаданого першого віце-спікера Васильєва) - лише голова Луганської облради, мери Харкова та Іллічівська, і лідер непарламентської нині ПЗУ Кононов... Очевидно, останній має уособлювати собою торжество ідей громадянського суспільства (яке іншим Указом президента майже водночас доручено інтенсивно розбудовувати тому-таки Малинковичу)!
Отже, віднині ми чітко знаємо, хто ким командує в Україні. Адже думка про елементарну юридичну недбалість чи неохайність відпадає сама собою - список комісії освятив бо підписом сам Головний Юрист (і не лише Юрист) України Медведчук.
Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук,
керівник наукових програм Інституту відкритої політики
На адресу цього Указу вже висловлено чимало сумнівів - і щодо правомірності створення у такий спосіб самої "конституційної" комісії (адже є профільні парламентські комітети, прямий обов’язок яких - саме опрацьовувати проекти законів), і щодо складу комісії (в якій навдивовижу добре представлено СДПУ(о)).
Однак я не ставив би під сумнів ані першого, ані другого. Президент як суб’єкт законодавчої ініціативи безумовно вправі утворювати дорадчі комісії, які б готували йому різноманітні пропозиції. Вправі він визначати й склад цих комісій - у відповідності до власних уявлень та уподобань. Тому не дивуймося, чому в Кучми секретарем комісії став колишній дисидент Малинкович (який має славу українофоба і демонстративно відмовляється вживати публічно державну мову), а не, скажімо, колишній дисидент Маринович - людина з незалежною і бездоганно чіткою громадянською позицією. Такий у нас президент й іншого оточення він витворити не може.
Але натомість ніхто досі не звертав увагу на одну вельми важливу обставину. Річ у тім, що за вітчизняними бюрократичними канонами президент, видаючи Указ, може наказово призначати до різних створюваних ним комісій лише людей, які йому адміністративно підлеглі. Яких він призначає або безпосередньо, або опосередковано (через призначення їхніх прямих керівників). Звичайно, до складу комісій можуть вводитися й інші особи - але тоді проти їхніх прізвищ стоїть обов’язкова примітка "за згодою". Тобто така особа бере участь в роботі комісії лише тоді, коли сама висловлює на те згоду.
То ж вельми повчально простежити, кого саме Кучма вважає сьогодні своїми адміністративними підлеглими.
Їхній список відкривають вищі чиновники адміністрації та Кабміну (Медведчук, Хорошковський, Підпалов, Лавринович, Юшко та інші), губернатори (Вишиванюк та Янукович) - і з ними все зрозуміло. Але так само без жодних приміток подано прізвища відомих учених-правників, професорів та академіків Авер’янова, Погорілка, Тація, Тодики, Шемшученка... Що ж, ми давно підозрювали, що академічне самоврядування в нас ліквідовано, і дістали наочне підтвердження: президент командує сивочолими вченими, наче звичайними чиновниками.
Але далі - більше. Виявляється, президент вправі керувати й народними депутатами, понад два десятки яких (від Кравчука до Зварича) включено до комісії без жодних застережень (лише до співголови комісії Геннадія Васильєва виявили повагу, поставивши проти його прізвища сакраментальне "за згодою"). Виявляється, таки праві були опозиціонери, коли твердили: депутатів (принаймні - "мажоритарників") так само призначають на Банковій! І тільки Турчинов з числа призначених публічно заявив, що участі в роботі такої комісії не братиме.
Але й це ще не все. Президент у нас командує не лише виконавчою і законодавчою, але й судовою владою, бо й суддів Верховного суду Маляренка, Кривенка, Шевчука теж призначено до комісії наказово, не питаючи жодної їхньої згоди.
Однак Бог з ними, владами. Маємо ще й структури громадянського суспільства - як-от незалежну Спілку адвокатів України. А виявляється, й вона залежна, бо і її віце-президента Жуковську так само наказово поставлено в лави "конституційних реформаторів"!
І взагалі, сектор людей, яких сам Кучма визнає сьогодні незалежними від себе і питає їхньої згоди на роботу в "конституційній" комісії, виявився на диво вузьким. Це (окрім згаданого першого віце-спікера Васильєва) - лише голова Луганської облради, мери Харкова та Іллічівська, і лідер непарламентської нині ПЗУ Кононов... Очевидно, останній має уособлювати собою торжество ідей громадянського суспільства (яке іншим Указом президента майже водночас доручено інтенсивно розбудовувати тому-таки Малинковичу)!
Отже, віднині ми чітко знаємо, хто ким командує в Україні. Адже думка про елементарну юридичну недбалість чи неохайність відпадає сама собою - список комісії освятив бо підписом сам Головний Юрист (і не лише Юрист) України Медведчук.
Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук,
керівник наукових програм Інституту відкритої політики
