Рейтинги України поліпшено завдяки діяльності опозиції
Понеділок, 4 серпня 2003, 11:21
Україна за оцінкою Freedom House – "перехідний / гібридний режим", де присутні риси і автократії, і демократії.
Щойно в інтернеті з’явився український переклад доповіді про стан демократії в Україні, вміщений у щорічному видання "Країни перехідного періоду" за 2003 рік. Його готує американська неурядова організація Freedom House ("Дім свободи"). Сама книга, що містить огляди і порівняльні рейтинги 27 посткомуністичних країн (за такими напрямками як виборчий процес, незалежна преса, громадянське суспільство, державне управління, судова система, корупція) вийде друком у США до кінця цього літа.
Складнощі оцінювання
Вперше експерти Школи політичної аналітики при Києво-Могилянській Академії взяли участь у такому дослідженні у 2000 році.
Ми добре пам’ятаємо, з якими складнощами зіткнулися при оцінці стану демократії в Україні. З одного боку, антидемократичний референдум "а ля Лукашенко", з іншого, Конституційний суд знімає два питання президента і наголошує на необхідності імплементації результатів референдуму через парламент. Вперше з 1991 усунено лівих від керівництва парламентом, але процедура рішення доволі контроверсійна. Початок "касетного скандалу", а з іншого – цей самий "касетний скандал" раптом відкрив можливості для активізації опозиції.
Завдання експертів ускладнюється, оскільки матеріали готуються насамперед для західної аудиторії, яка часто-густо не розуміє, що діється в Україні – країні, що асоціюється із словами "Лазаренко", "олігархи", "вбивства журналістів", "касетний скандал", "Кольчуга".
Тому для авторів доповіді важливим є показати, що, з одного боку, існує загроза авторитаризму, але, з іншого боку, Україна зберігає потенціал демократизації, її не можна розглядати як "малу копію з російського оригіналу", ігнорувати, що у суспільстві існує значний демократичний сегмент, а, отже, його треба підтримувати.
Рейтинги та показники країн визначаються за 7-бальною шкалою, де 1 відповідає "stable, consolidated democracy / стабільній, усталеній демократії", а 7 – "autocracy without political openings / автократії, де немає жодних можливостей для висловлення опозиційної думки/".
Між ними є проміжні стадії, наприклад, 3 – "демократія з певними ознаками стабілізації", 4 – "перехідні / гібридні режими", 5 – "автократії, де є певні можливості для висловлення опозиційної думки".
За основу беруться рейтинги попереднього року і до них додаються або знімаються бали, залежно від регресу або ж прогресу країни. Звичайно, процес оцінювання є, певною мірою, суб’єктивним. Крім того, треба врахувати як ситуація в одній країні узгоджується із ситуацією в іншій. Спочатку готуються окремі доповіді по країнах (або місцевими дослідниками, або, як у випадку Білорусії чи Узбекистану – закордонними, щоб не ускладнити життя місцевим авторам), потім відбувається спільне обговорення з закордонними фахівцями, щоб виставити більш-менш узгоджені рейтинги.
Поліпшення рейтингу за 2002 рік
Починаючи з 1997 р., узагальнені рейтинги демократизації для України неухильно погіршувалися (з 4.0 до 4.69). Це відбувалося практично в усіх сферах, за винятком "третього сектора".
Але дослідження, опубліковане цього року, показало деяке поліпшення рейтингу України у сфері "демократизації" з 4.69 до 4.5 та у сфері "верховенство права" з 5.38 до 5.13.
"Інтерфакс-Україна" одразу ж повідомив про це, але без коментарів і без прагнення з’ясувати, з чим же це було пов’язано. Це вписувалося в медіа-політику нинішньої влади: "дивіться, не все так погано у нашому домі", і контрастувало з підходом "The Kyiv Post", кореспонденти якої з’ясовували методику дослідження і збалансовано виклали висновки.
Результати оцінювання України пояснюється наступним: для порівняння країн з різними політичними циклами обирається чіткий хронологічний період – попередній 2002 рік, отже події, що відбуваються після 1 січня 2003, до огляду не включаються.
Додамо, що згідно з методикою дослідження поліпшення в 0.25 вважається незначним.
Нинішнє поліпшення рейтингу України відбулося насамперед завдяки успіхами опозиції на виборах 2002 р. (поліпшення у виборчому процесі на 0.5), роллю у виборах неурядових організацій, які були досить активні (0.25) і, відповідно, зростанням ролі парламенту в системі органів влади.
У ряді випадків українські суди також приймали рішення всупереч тиску з боку виконавчої влади, зокрема восени 2002 р. Конституційний Суд визнав конституційним проект змін до Основного закону, представлений опозицією (поліпшення у 0.25). Тобто, якщо дивитися на нашу систему в порівнянні, наприклад з Росією, то вона виглядає збалансованішою.
Трохи поліпшилася і оцінка із станом корупції (0.25). Це пов’язано насамперед із спрощеною системою оподаткування для малого бізнесу (у зв'язку з чим "Трансперансі Інтернешіонал" також дещо поліпшив рейтинг України) і з тим, що внаслідок змін до законодавства все-таки, здається, вдасться знайти точки дотику з FATF.
Попереду Росії, позаду Албанії
Україна продовжує перебувати в категорії "перехідних / гібридних режимів". Не зовсім приємна назва "гібридний режим" означає з політологічної точки зору, що поєднуються елементи і автократії, і демократії.
Найкращі оцінки в цій групі у… Боснії (так, так, не дивуйтеся, але саме ця країна суттєво поліпшила свої показники за минулий рік). Україна ж займає друге місце серед країн СНД, дещо поступившись Молдові (4.38 і 5.38, показники якої погіршуються), але обійшовши Росію (4.88 і 5.13), Вірменію та Грузію.
Добре, звичайно, що ми не в одній компанії з Таджикистаном, Казахстаном, Узбекистаном, Білоруссю та іншими країнами СНД, які є "автократіями". При цьому хоча в сфері "верховенства права" ситуація в Росії також дещо поліпшилася завдяки прийняттю низки законів, але в цілому тенденція розвитку Росії в сфері демократизації є регресивною (показник неухильно погіршується щорічно, починаючи з 1997 року).
Рік 2002 засвідчив прогрес для країн Центрально-Східної Європи, оскільки 7 країн отримали запрошення до вступу в НАТО і 8 - до вступу в ЄС. Усі країни Центральної і Південно-Східної Європи, за винятком Боснії, уже перейшли до категорії "демократій".
Чи є Україна таким собі "хлопчиком для биття"? Той же Freedom House робить огляди стану політичних свобод і прав людини в усьому світі. Отже, там можна знайти негативні приклади у сфері прав людини навіть у благополучній Швеції.
Хоча найкращий рейтинг серед 27 посткомуністичних країн має Польща, але він також погіршився з 1.5 до 1.63 через успіх популістських і націоналістичних партій на місцевих виборах 2002 р. і політизацію польських ЗМІ, оскільки провідні опозиційні силі не отримують належного висвітлення на телебаченні.
У вищій від України категорії знаходяться такі країни, як, скажімо, Румунія, Болгарія, а також Албанія і Македонія. Але це не є "стабільна демократія", а лише "демократія з певними ознаками стабілізації". Гадаємо, Україна має всі можливості для того, щоб наздогнати ці країни.
Крок вперед, два кроки…
Не відбулося поліпшення у сферах "незалежні мас-медіа" та "державне управління". Більше того, згідно з окремим оглядом Freedom House щодо свободи преси Україна перейшла з категорії "частково вільних країн" до категорії "невільних".
Різниця в оцінках з нашим дослідженням пояснюється наступним. При оцінці ситуації за 2001 рік, Україні було виставлено жорсткіші оцінки, ніж ми пропонували, бо не було враховано парадоксальний вплив "касетного скандалу": він відкрив можливості для висвітлення діяльності опозиції в ЗМІ, у тому числі олігархічних, оскільки активізувалися боротьба всередині "партії влади".
Однак в результаті виставлених оцінок Україна отримала те саме, що Росія чи Азербайджан, хоча, зрозуміло, що ЗМІ цих країн (особливо телебачення) були більш обмежені в критиці своїх президентів. Тому ми не вважали за доцільне надалі знижувати наші оцінки, бо це призвело б до неадекватної оцінки України порівняно з іншими державами СНД.
Але 2003 р. ситуація знову може погіршитися. І не тільки в сфері ЗМІ. Згадаймо лише "справу Бондаря", втручання влади у виборчі перегони на місцях, тиск на опозицію у парламенті, нарешті невідомо куди нас заведуть маніпуляції із "конституційною реформою", в якій чітко проглядається бажання президента відкласти вибори.
А так хотілося б наздогнати в міжнародних рейтингах, якщо не Польщу, то хоча б Албанію!
Український текст доповіді дивіться тут:
www.spa.org.ua
Англомовні тексти по Україні за 1998-2003 рр. дивіться тут:
www.freedomhouse.org.ua
Щойно в інтернеті з’явився український переклад доповіді про стан демократії в Україні, вміщений у щорічному видання "Країни перехідного періоду" за 2003 рік. Його готує американська неурядова організація Freedom House ("Дім свободи"). Сама книга, що містить огляди і порівняльні рейтинги 27 посткомуністичних країн (за такими напрямками як виборчий процес, незалежна преса, громадянське суспільство, державне управління, судова система, корупція) вийде друком у США до кінця цього літа.
Складнощі оцінювання
Вперше експерти Школи політичної аналітики при Києво-Могилянській Академії взяли участь у такому дослідженні у 2000 році.
Ми добре пам’ятаємо, з якими складнощами зіткнулися при оцінці стану демократії в Україні. З одного боку, антидемократичний референдум "а ля Лукашенко", з іншого, Конституційний суд знімає два питання президента і наголошує на необхідності імплементації результатів референдуму через парламент. Вперше з 1991 усунено лівих від керівництва парламентом, але процедура рішення доволі контроверсійна. Початок "касетного скандалу", а з іншого – цей самий "касетний скандал" раптом відкрив можливості для активізації опозиції.
Завдання експертів ускладнюється, оскільки матеріали готуються насамперед для західної аудиторії, яка часто-густо не розуміє, що діється в Україні – країні, що асоціюється із словами "Лазаренко", "олігархи", "вбивства журналістів", "касетний скандал", "Кольчуга".
Тому для авторів доповіді важливим є показати, що, з одного боку, існує загроза авторитаризму, але, з іншого боку, Україна зберігає потенціал демократизації, її не можна розглядати як "малу копію з російського оригіналу", ігнорувати, що у суспільстві існує значний демократичний сегмент, а, отже, його треба підтримувати.
Рейтинги та показники країн визначаються за 7-бальною шкалою, де 1 відповідає "stable, consolidated democracy / стабільній, усталеній демократії", а 7 – "autocracy without political openings / автократії, де немає жодних можливостей для висловлення опозиційної думки/".
Між ними є проміжні стадії, наприклад, 3 – "демократія з певними ознаками стабілізації", 4 – "перехідні / гібридні режими", 5 – "автократії, де є певні можливості для висловлення опозиційної думки".
За основу беруться рейтинги попереднього року і до них додаються або знімаються бали, залежно від регресу або ж прогресу країни. Звичайно, процес оцінювання є, певною мірою, суб’єктивним. Крім того, треба врахувати як ситуація в одній країні узгоджується із ситуацією в іншій. Спочатку готуються окремі доповіді по країнах (або місцевими дослідниками, або, як у випадку Білорусії чи Узбекистану – закордонними, щоб не ускладнити життя місцевим авторам), потім відбувається спільне обговорення з закордонними фахівцями, щоб виставити більш-менш узгоджені рейтинги.
Поліпшення рейтингу за 2002 рік
Починаючи з 1997 р., узагальнені рейтинги демократизації для України неухильно погіршувалися (з 4.0 до 4.69). Це відбувалося практично в усіх сферах, за винятком "третього сектора".
Але дослідження, опубліковане цього року, показало деяке поліпшення рейтингу України у сфері "демократизації" з 4.69 до 4.5 та у сфері "верховенство права" з 5.38 до 5.13.
"Інтерфакс-Україна" одразу ж повідомив про це, але без коментарів і без прагнення з’ясувати, з чим же це було пов’язано. Це вписувалося в медіа-політику нинішньої влади: "дивіться, не все так погано у нашому домі", і контрастувало з підходом "The Kyiv Post", кореспонденти якої з’ясовували методику дослідження і збалансовано виклали висновки.
Результати оцінювання України пояснюється наступним: для порівняння країн з різними політичними циклами обирається чіткий хронологічний період – попередній 2002 рік, отже події, що відбуваються після 1 січня 2003, до огляду не включаються.
Додамо, що згідно з методикою дослідження поліпшення в 0.25 вважається незначним.
Нинішнє поліпшення рейтингу України відбулося насамперед завдяки успіхами опозиції на виборах 2002 р. (поліпшення у виборчому процесі на 0.5), роллю у виборах неурядових організацій, які були досить активні (0.25) і, відповідно, зростанням ролі парламенту в системі органів влади.
У ряді випадків українські суди також приймали рішення всупереч тиску з боку виконавчої влади, зокрема восени 2002 р. Конституційний Суд визнав конституційним проект змін до Основного закону, представлений опозицією (поліпшення у 0.25). Тобто, якщо дивитися на нашу систему в порівнянні, наприклад з Росією, то вона виглядає збалансованішою.
Трохи поліпшилася і оцінка із станом корупції (0.25). Це пов’язано насамперед із спрощеною системою оподаткування для малого бізнесу (у зв'язку з чим "Трансперансі Інтернешіонал" також дещо поліпшив рейтинг України) і з тим, що внаслідок змін до законодавства все-таки, здається, вдасться знайти точки дотику з FATF.
Попереду Росії, позаду Албанії
Україна продовжує перебувати в категорії "перехідних / гібридних режимів". Не зовсім приємна назва "гібридний режим" означає з політологічної точки зору, що поєднуються елементи і автократії, і демократії.
Найкращі оцінки в цій групі у… Боснії (так, так, не дивуйтеся, але саме ця країна суттєво поліпшила свої показники за минулий рік). Україна ж займає друге місце серед країн СНД, дещо поступившись Молдові (4.38 і 5.38, показники якої погіршуються), але обійшовши Росію (4.88 і 5.13), Вірменію та Грузію.
Добре, звичайно, що ми не в одній компанії з Таджикистаном, Казахстаном, Узбекистаном, Білоруссю та іншими країнами СНД, які є "автократіями". При цьому хоча в сфері "верховенства права" ситуація в Росії також дещо поліпшилася завдяки прийняттю низки законів, але в цілому тенденція розвитку Росії в сфері демократизації є регресивною (показник неухильно погіршується щорічно, починаючи з 1997 року).
Рік 2002 засвідчив прогрес для країн Центрально-Східної Європи, оскільки 7 країн отримали запрошення до вступу в НАТО і 8 - до вступу в ЄС. Усі країни Центральної і Південно-Східної Європи, за винятком Боснії, уже перейшли до категорії "демократій".
Чи є Україна таким собі "хлопчиком для биття"? Той же Freedom House робить огляди стану політичних свобод і прав людини в усьому світі. Отже, там можна знайти негативні приклади у сфері прав людини навіть у благополучній Швеції.
Хоча найкращий рейтинг серед 27 посткомуністичних країн має Польща, але він також погіршився з 1.5 до 1.63 через успіх популістських і націоналістичних партій на місцевих виборах 2002 р. і політизацію польських ЗМІ, оскільки провідні опозиційні силі не отримують належного висвітлення на телебаченні.
У вищій від України категорії знаходяться такі країни, як, скажімо, Румунія, Болгарія, а також Албанія і Македонія. Але це не є "стабільна демократія", а лише "демократія з певними ознаками стабілізації". Гадаємо, Україна має всі можливості для того, щоб наздогнати ці країни.
Крок вперед, два кроки…
Не відбулося поліпшення у сферах "незалежні мас-медіа" та "державне управління". Більше того, згідно з окремим оглядом Freedom House щодо свободи преси Україна перейшла з категорії "частково вільних країн" до категорії "невільних".
Різниця в оцінках з нашим дослідженням пояснюється наступним. При оцінці ситуації за 2001 рік, Україні було виставлено жорсткіші оцінки, ніж ми пропонували, бо не було враховано парадоксальний вплив "касетного скандалу": він відкрив можливості для висвітлення діяльності опозиції в ЗМІ, у тому числі олігархічних, оскільки активізувалися боротьба всередині "партії влади".
Однак в результаті виставлених оцінок Україна отримала те саме, що Росія чи Азербайджан, хоча, зрозуміло, що ЗМІ цих країн (особливо телебачення) були більш обмежені в критиці своїх президентів. Тому ми не вважали за доцільне надалі знижувати наші оцінки, бо це призвело б до неадекватної оцінки України порівняно з іншими державами СНД.
Але 2003 р. ситуація знову може погіршитися. І не тільки в сфері ЗМІ. Згадаймо лише "справу Бондаря", втручання влади у виборчі перегони на місцях, тиск на опозицію у парламенті, нарешті невідомо куди нас заведуть маніпуляції із "конституційною реформою", в якій чітко проглядається бажання президента відкласти вибори.
А так хотілося б наздогнати в міжнародних рейтингах, якщо не Польщу, то хоча б Албанію!
Український текст доповіді дивіться тут:
www.spa.org.ua
Англомовні тексти по Україні за 1998-2003 рр. дивіться тут:
www.freedomhouse.org.ua
