"Донецькі" завойовують Польщу
П'ятниця, 9 січня 2004, 11:31
Індустріальний Союз Донбасу зробив першу інвестицію у польську економіку.
Як повідомляє радіо "Свобода", інвестиція стосується збанкрутілої фірми з галузі виробництва м’ясопродуктів "Пекполь".
Польські експерти вбачають певний зв’язок між цією інвестицією ІСД та планами щодо металургійного заводу у Ченстохові.
Радіо повідомляє, що про серйозність партнерських намірів "Пекполь" та ІСД свідчить те, що Надзвичайне зібрання акціонерів польської фірми в останній день 2003 року змінило персональний склад Наглядової ради.
З того моменту головою Наглядової ради "Пекполі" став колишній генеральний директор ІСД Сергій Тарута, а його заступником – Максим Мордан, у 2001-2003 роках заступник голови правління Акціонерного Товариства "Хліб України".
Крім них членами правління стали ще двоє українців: Олександр Пилипенко, керівник департаменту з питань інвестицій корпорації ІСД, та Олексій Петров, колишній директор одного з департаментів Укрсиббанку.
До складу Наглядової ради разом із донеччанами потрапив також і Лех Скшипчик, колишній керівник Ченстоховського заводу, а в минулому році – віце-голова державного підприємства "Польські Металургійні Заводи".
5 грудня було створено нове правління фірми "Пекполь", котре очолив також українець – ще до кінця минулого року співробітник торгового представництва посольства України у Польщі Костянтин Литвинов.
Нова влада польської фірми повідомила, що статутний капітал "Пекполю", який становить півтора мільйони доларів, буде підвищений до ста мільйонів доларів, а ще на сто мільйонів буде видано акцій фірми.
Як повідомляє "Львівська газета", після переходу у власність "донецьких" "Пекполь" змінив назву на більш "металеве" звучання "Arksteel". Крім того, його акції зросли в ціні на Варшавській фондовій біржі на 300% – з 3,7 злотих наприкінці грудня 2003 року до 14 злотих на початку січня 2004-го.
Більшість польських ринкових аналітиків оцінили цей вчинок донецьких підприємців як спробу використати інвестування в "Пекполь" як "локомотив", який мав би переконати польську владу вирішити на користь Індустріального Союзу Донбасу питання з приватизацією металургійного заводу у Ченстохові.
В той же час, Тарута на прес-конференції переконував, що інвестиція в "Пекполь" ніяк не пов’язана з інвестиційними планами щодо ченстоховського металургійного заводу. "Ми в цілому добре оцінюємо потенціал польської промисловості. І хочемо зміцнити у ній свої позиції", – сказав Тарута.
Проте польська "Газета виборча" пише: "Переймаючи контроль над польськими металургійними заводами, український інвестор здобув би шанс не лише провадити діяльність на території Європейського Союзу, але й отримав би певну можливість впливати на польську політику щодо Брюсселя у справі експорту сталі".
Остаточне рішення щодо вибору головного інвестора ченстоховського металургійного заводу відкладене до середини січня.
Як повідомляє радіо "Свобода", інвестиція стосується збанкрутілої фірми з галузі виробництва м’ясопродуктів "Пекполь".
Польські експерти вбачають певний зв’язок між цією інвестицією ІСД та планами щодо металургійного заводу у Ченстохові.
Радіо повідомляє, що про серйозність партнерських намірів "Пекполь" та ІСД свідчить те, що Надзвичайне зібрання акціонерів польської фірми в останній день 2003 року змінило персональний склад Наглядової ради.
З того моменту головою Наглядової ради "Пекполі" став колишній генеральний директор ІСД Сергій Тарута, а його заступником – Максим Мордан, у 2001-2003 роках заступник голови правління Акціонерного Товариства "Хліб України".
Крім них членами правління стали ще двоє українців: Олександр Пилипенко, керівник департаменту з питань інвестицій корпорації ІСД, та Олексій Петров, колишній директор одного з департаментів Укрсиббанку.
До складу Наглядової ради разом із донеччанами потрапив також і Лех Скшипчик, колишній керівник Ченстоховського заводу, а в минулому році – віце-голова державного підприємства "Польські Металургійні Заводи".
5 грудня було створено нове правління фірми "Пекполь", котре очолив також українець – ще до кінця минулого року співробітник торгового представництва посольства України у Польщі Костянтин Литвинов.
Нова влада польської фірми повідомила, що статутний капітал "Пекполю", який становить півтора мільйони доларів, буде підвищений до ста мільйонів доларів, а ще на сто мільйонів буде видано акцій фірми.
Як повідомляє "Львівська газета", після переходу у власність "донецьких" "Пекполь" змінив назву на більш "металеве" звучання "Arksteel". Крім того, його акції зросли в ціні на Варшавській фондовій біржі на 300% – з 3,7 злотих наприкінці грудня 2003 року до 14 злотих на початку січня 2004-го.
Більшість польських ринкових аналітиків оцінили цей вчинок донецьких підприємців як спробу використати інвестування в "Пекполь" як "локомотив", який мав би переконати польську владу вирішити на користь Індустріального Союзу Донбасу питання з приватизацією металургійного заводу у Ченстохові.
В той же час, Тарута на прес-конференції переконував, що інвестиція в "Пекполь" ніяк не пов’язана з інвестиційними планами щодо ченстоховського металургійного заводу. "Ми в цілому добре оцінюємо потенціал польської промисловості. І хочемо зміцнити у ній свої позиції", – сказав Тарута.
Проте польська "Газета виборча" пише: "Переймаючи контроль над польськими металургійними заводами, український інвестор здобув би шанс не лише провадити діяльність на території Європейського Союзу, але й отримав би певну можливість впливати на польську політику щодо Брюсселя у справі експорту сталі".
Остаточне рішення щодо вибору головного інвестора ченстоховського металургійного заводу відкладене до середини січня.
