Генерал СБУ Кравченко відповідає Генпрокуратурі: порушення закону є

Генпрокуратура України не бачить в документах, що їх передав генерал СБУ Валерій Кравченко, складу злочину, хоча, на думку генерала, українські власті порушили чинні закони України, даючи йому вказівку стежити за представниками української опозиції в Німеччині. Пропонуємо вашій увазі інтерв'ю Валерія Кравченка українській програмі "Німецької хвилі".

– Товаришу генерал, завдяки "Німецькій хвилі" вашу вимогу виконано, матеріали передано до України, їх отримала й Генпрокуратура. Генпрокурор Геннадій Васильєв заявив у вівторок, що складу злочину в цих документах немає. Виходить, ваші зусилля були марними? Так би мовити, "із великої хмари малий дощ"?

– Я так не вважаю. Так висловився генпрокурор. А справа в тому, що ці матеріали ще передано до Верховної Ради, і я думаю, що вони теж повинні сказати своє слово. А в цілому я мушу сказати, що я й не думав, що реакція прокуратури буде якоюсь іншою.

Бо Генпрокуратура у нас керується "вручну", і я не думаю, щоб вона була цілком незалежною. Сьогодні їй, мабуть, сказали, що треба так себе поводити, вона поводить себе так, а завтра будуть інші часи, і вона поводитиметься трошки інакше. Я вважаю, що є злочин, і я знаю, які статті Закону про розвідувальні органи України порушено. І я на цьому наполягаю.

– Ви віддали всі документи, чи у вас є ще якісь "приховані бомби"?

– Майже всі.

– Тобто все-таки щось іще залишається?

– Так. Там президент сказав щось відносно Баден-Бадена, так ці документи в мене також є. Бо тоді ми працювали з німецькими правоохоронними органами, і в мене є все листування з німецькими органами й перевірка того сигналу, про який він говорить.

І з цих документів видно, хто професійно себе поводив, хто – не дуже. І потім, мені не дуже зрозуміле таке. Він говорить про те, що якийсь лист надійшов до посольства. То не лист до посольства надійшов, і не анонімний лист, а то я отримав доручення з Центру стосовно того сигналу. Це було конкретне доручення і конкретний сигнал, який ми перевірили, про що я доповів Центру.

– Ви можете конкретніше розповісти про Баден-Баден?

– Це дуже велика й окрема тема. Коли я з Миколою Томенком про це говорив, то я й просив, щоб сюди, можливо, приїхав хтось з журналістів, і про це можна було б поговорити.

– А може, ми зараз поговоримо?

– Візит був з 26 грудня по 17 січня. І кожен день ми брали участь у забезпеченні безпеки президента. За кілька хвилин про це не так легко розказати.

– Що ви збираєтеся робити зараз, адже Генпрокурор вважає, що вам як співробітнику СБУ і носію державної таємниці слід повернутися до батьківщини?

– Навіщо? Я розумію, що треба повернутися в Україну, щоб на мене одягли наручники. Це він так вважає. Я вважаю, що треба довести справу до кінця, до якогось логічного кінця. Я вже говорив, що мої дії будуть адекватні діям влади. Якби було, скажімо, заведено справу. Ну, у мене ще є деякий час.

Я хочу, щоб Верховна Рада на це відреагувала. А потім уже все інше. Ви знаєте, моя доля не повинна когось цікавити, це не так уже й важливо для України.

– А ваша родина в Києві?

– Я спілкуюся щодня з родиною, і поки що все нормально. Поки що ніхто їм не погрожує. Спочатку їм говорили, щоб вони посприяли тому, щоб я якомога швидше повернувся на Україну. А зараз якесь затишшя, яке мене теж трохи насторожує.

– Тобто, ви вважаєте, що, якщо ви повернетеся в Україну, на вас одягнуть наручники?

– Ну, я знаю нашу владу.

– Якщо все ж таки буде розпочато слідство в цій справі, і ви виступатимете свідком, що саме ви б розказали як свідок?

– То інша справа. Якщо треба буде, то я приїду як свідок. По-перше, я розкажу те, що я вже розповів. Але одна справа – Микола Томенко і те, що я передав йому, а інша – якщо я виступатиму як свідок усього цього.

– Чи цікавилися вашою особою німецькі спецслужби?

– Слава Богу, не цікавилися. І я не маю ніякого бажання виходити на них.

– Спочатку ви працювали в КДБ. Потім ви працювали в СБУ. Чи є різниця в методах роботи цих двох організацій?

– Так, вона існує. Які методи? Ви ж знаєте, що робота спецслужб – це, перш за все, агентурна робота. Що в КДБ була агентурна робота, що зараз агентурна робота. Інша справа, які завдання нам дають. Все було в порядку. Завдання були нормальні, як і повинно бути. А десь з листопада почали надходити якісь дивні, на мій погляд, вказівки – стеження за опозицією. То є ненормально для незалежної держави.

– Чим ви можете це пояснити?

– Чим пояснити? Тим, що вибори скоро будуть. І знову треба втягувати спецслужби, щоб доглядати за опозицією.

– Але ж вибори вже були. Це ж не перші вибори. Тобто, ви хочете сказати, що завжди спецслужби були втягнуті...

– Ні, я не хочу цього сказати. Я хочу сказати відносно того, що я маю. Що було, я не знаю. Може, й було. Але то проходило повз мене. А зараз я став свідком цього. І про це я розповів.

– Чи доводилося вам отримувати подібні вказівки з КДБ, коли ви там працювали?

– Це вже давнішня історія. Ви що, не пам'ятаєте, як стежили за дисидентами, за іншими? Звичайно, це було.

– Чому ж ви тоді не оприлюднили ці речі?

– По-перше, я тоді не працював на Заході. А по-друге, це було теж в рамках закону. Скажімо, був закон про антирадянську пропаганду. Були інші закони. Це робилося в рамках цих законів. Інша справа, чи були вони справедливі, ці закони. Тоді я працював у рамках тодішнього закону. А зараз я побачив порушення закону. Порушується закон про розвідувальні органи. Про що я й доповів.

– Які ваші наступні дії?

– Я чекаю відповіді від Верховної Ради. А потім вже буду приймати якісь рішення.