Львівщина перед великим боєм
П'ятниця, 2 квітня 2004, 14:27
1 квітня 2004 року є днем великої поразки СДПУ(о) у одному з чергових етапів вічного протистояння з "Нашою Україною".
Адже саме до цієї дати Сергій Медведчук – офіційно позапартійний заступник голови ДПА України, молодший брат головного "есдека" Віктора Медведчука, і особа, яка донедавна вважалася найвпливовішою на Львівщині, – пообіцяв, що позбавить представника "Нашої України" посади голови Львівської обласної ради. Проте Михайло Сендак і надалі є головою найвищого представницького органу області, хоча, слід визнати, "НУ" не має реальних підстав, щоб святкувати справжню перемогу.
Зазначимо, що львівська облрада є єдиною в Україні, яку очолює "нашоукраїнець". Більше того, вона відзначилась і тим, що свого часу завдяки співпраці "НУ" з представниками колишньої "За єду!" відверто стала в опозицію до виконавчих органів влади, як регіональних, так і центральних. А також намагалась довести, що не є придатком до облдержадміністрації, а окремим і найвищим представницьких органом області.
Однак, сподіватися те, що СДПУ(о) після тактичної поразки мирно складе зброю, не доводиться. Адже ця партія вперто, попри непідтримку електорату Львівщини, йде до своєї мети. Отож, Львівщина і надалі живе в очікуванні змін, а саме – повної узурпації владних крісел ставлениками адміністрації президента чи то СДПУ(о).
Хоча ця наполеглива війна за один з найбільш націонал-патріотичних регіонів України дещо дивує. Адже Львівщина завжди вважалася непримиренною у боротьбі за демократію. Хоча слід визнати, що в порівнянні із початком 90-х років свої позиції і статус "п’ємонту" вона втратила, оскільки на її голос реально в Києві ніхто не зважає, а вічні революціонери та ідеалісти Львівщини викликають радше посмішку, оскільки не хочуть визнавати, що час романтизму у політиці давно минув.
Але попри те, що електорат Львівщини є незначним, порівняно з Донбасом, влада все одно не відступає від завоювання цього регіону. Що ще раз доводить її впертість, невідступність і просто бажання довести, хто в домі хазяїн.
Сендак як камінь спотикання
Голова Львівської облради Михайло Сендак за останні місяці здобув імідж головного опозиціонера області. Хоча цей факт є дещо алогічним, зважаючи на відсутність політичного досвіду у нього. А також того, що, коли Сендак вступав на посаду голови облради, яскраво не проявляв своєї радикальної опозиційності та намірів не на життя, а на смерть відстояти демократію на Львівщині, тобто абсолютну перемогу "Нашої України" над СДПУ(о).
Більше того, неофіційно Сендак вважався ставлеником однієї з найвпливовіших осіб Львівщини, місцевого олігарха, який контролює нафтопереробний комплекс "Галичина", колишнього "нашоукраїнця", а нині – члена фракції "Партії регіонів", народного депутата і бізнесмена Петра Димінського.
Йшли розмови, що саме з подачі Димінського Сендака було призначено на посаду голови облради, де він разом з своєю командою мав відстоювати інтереси свого патрона. Дійсно, дещо дивним було те, що на посаду найвищого представницького органу Львівщини, який свого часу очолював В’ячеслав Чорновіл, було обрано тоді ще керівника Дрогобицького автодорожнього підприємства, у якого не було жодного політичного досвіду та необхідних представницьких даних, як для посади такого рівня.
Донині опоненти Сендака вказують на його низький інтелектуальний рівень та використання суржику у виступах.
Те, що Сендак є ставлеником Димінського, доводили і тим, що коли у останнього почалися великі проблеми з податковою, яку очолював Сергій Медведчук, керівництво облради активно стало на захист нафтопереробного комплексу "Галичина".
В той же час вже активно йшла війна "нашоукраїнців" з Медведчком-молодшим, якого обвинувачували у тому, що він через фіскальні органи збирає гроші на партію свого брата, вимагаючи хабарі в підприємців. А також що він, використовуючи податкову, тиснув на неугодних підприємців-опозиціонерів.
Представники "НУ" впевнено заявляли, що насправді представництво президента на Львівщині очолює не офіційний губернатор, а молодший брат керівника АП, який повністю за вказівками свого брата керує областю. Губернатора ж називали лялькою в руках Сергія Медведчука.
Отож, обласна рада, очолювана "НУ", розпочала війну з Сергієм Медведчуком, який паралельно очолював депутатську групу "Соціальна справедливість", до якої входили члени СДПУ(о) та її прихильники.
Серйозно роздратувало Медведчка-молодшого голосування проти його особи у червні минулого року, коли "НУ" разом з членами групи "Ділова Львівщина" (на виборах йшли під брендом "За Єду!") висловили голові обласної ДПА недовіру.
Як наслідок, наступного ж дня "діловики", які в основному є держслужбовцями, почали відкликати свої голоси за висловлення недовіри Сергію Медведчуку. Мовляв, не розібралися, за що голосували.
Відтоді в обласній раді заговорили про небачений до того тиск на депутатський корпус. "Нашоукраїнці" заявляли, що вночі одразу ж після голосування проти Медведчука його люди об’їжджали усіх "діловиків" і наказували відкликати голоси, а в іншому випадку лякали звільненням з роботи чи припиненням їхньої бізнесової діяльності.
Друга хвиля розмов про політичний тиск розпочалася у вересні минулого року, коли депутати (і знову ж таки, за участі членів "ДЛ" та навіть окремих представників "СС") проголосували проти конституційних реформ та вступу України в ЄЕП.
Одразу ж своїх посад позбулося кілька чиновників. В колах "НУ" навіть говорили, що доходило до того, що окремі депутати, які проголосували "проти", попри вказівку свого "патрона", змушені потім були цілувати йому (патрону) черевики.
З початком Нового року – а відтак найважливішого політичного сезону, який триватиме до президентських виборів – за обласну раду влада та пропрезидентські сили взялися серйозніше. Медведчук навіть цього не приховував. В інтерв’ю "Українській правді" в кінці січня він відверто сказав, що в першому кварталі цього року, тобто до 1 квітня, звільнить Сендака з посади голови, а навіть більше – він сам заяву напише. Ця заява стала доволі резонансною.
Відтоді тема відставки Михайла Сендака стала темою номер один серед львівського політикуму. За зброю одразу взялися обидві сторони протистояння. Отож, Сендак, таким чином, практично випадково з колишнього директора став головним опозиціонером області, за голову якого почалася відверта війна. Сендак сам неодноразово заявляв: "Сергій Медведчук отримав пряму вказівку від адміністрації президента покласти мою голову на стіл Кучмі до 1 квітня".
Середовище Сергія Медведчука розробило на початку два плани відсторонення Сендака: або голосування 2/3 депутатського корпусу за його відставку, або, в іншому випадку – через бойкот сесії і, відповідно, через блокування роботи облради довести, що Сендак не в змозі керувати депутатським корпусом, і тому має сам написати заяву.
Отож, члени "СС" розпочали активний пошук соратників, які голосуватимуть разом із ними проти чинного голови облради або бойкотуватимуть сесію. Як наслідок, група СС" переросла у фракцію, збільшившись до 28 депутатів, хоча після виборів до "СС" входило лише 16.
Окрім цього, керівник відносно нейтральної групи "Ділової Львівщини" і держчиновник Михайло Брегін підписав не одну заяву, спрямовану проти Михайла Сендака. Поступово члени "ДЛ", які у червні минулого року утворювали більшість разом з "нашоукраїнцями", почали переходили на сторону "СС".
Представники "НУ", коментуючи такі пертурбації, постійно заявляли, що на депутатів чиниться шалений тиск, і ті, що йому піддаються, стають на сторону Медведчука. А не піддатися було, за їх словами, важко, оскільки пресінг чинився не лише на депутатів-чиновників та бізнесменів, а й членів їхніх родин.
Паралельно розгорталася кампанія по дискредитації Сендака. Газета "Молода Галичина", яку розглядають як рупор СДПУ(о), в кожному номері часто у абсолютно неетичному стилі розкривала нові і нові подробиці "темної" сторони життя голови найвищого представницького органу області. За словами "нашоукраїнців", тираж цієї газети зараз збільшився у кілька разів і вона масово розповсюджується по області.
Розкриття "темних" сторін із біографії Сендака мали стати офіційними причинами щодо необхідності терміново відправити його у відставку. Основною козирною картою в руках соратників Медведчука стало теперішнє злиденне становище автотранспортного підприємства, яке очолював колись Сендак.
Так, його працівники скаржаться, що їм не виплатили зарплату за останні сім років. Так, завдяки СДПУ(о) громадськість дізналася, що проти тодішнього керівництва Дрогобицького АТП нещодавно відкрито кримінальну справу за шахрайство.
Ще одним козирем є придбання службового житла для голови облради за бюджетні кошти, сумою в 410 тисяч гривень. До речі, у голосуванні за рішення купити голові відомче житло голосували свого часу і члени "СС". Хоча Сендак не раз наголошував, що то не його житло, а службове, і він його приватизовувати не збирається, а передасть у спадок наступному голові облради, представники СДПУ(о) не раз демонстрували особистий підпис Сендака на ордері на квартиру.
Звинувачують голову облради і в тому, що за його сприяння фальсифікуються результати голосувань. Зокрема, йдеться про голосування за реорганізацію комісій облради, внаслідок якої членів "СС" було позбавлено керівних посад у комісіях.
Хоча Сендак і заперечує факт фальсифікації, він сам не раз заявляв, що депутати, які втратять роботу через політичний тиск, обов’язково її отримають у раді. Зокрема, комісії зараз очолюють кілька таких "вигнанців", а, крім того, Сендак розширив штат ради.
До речі, прокуратура направила свій протест проти реорганізацій комісій, заявляючи, що голосування дійсно було сфальсифіковано. "Нашоукраїнці" ж заявляють у відповідь, що прокуратура просто виконує політичне замовлення.
Але, попри ці темні "конячки" в біографії Сендака, навіть якщо вони є правдивими, "НУ" не може собі дозволити "здати" члена команди. Адже тим самим вони отримають чергову поразку у війні з СДПУ(о). Тому представники "НУ" одним зі своїх основних завдань вважають захист будь-яким чином "голови" Сендака. Вони почали великий тур по районах Львівщини, де переконували громадськість, що "есдеки – то найбільше зло, яке хоче захопити останній орган в області, який ще їм не належить".
В той час ніхто не міг сказати, коли ж відбудеться наступна сесії, яка мала бути визначальною. Михайло Сендак навіть сам заявляв, що збере позачергову сесію і поставить питання про свою відставку на голосування, щоб депутати нарешті визначилися, з ким вони. Проте чомусь цього так і не зробив.
Попри обіцянки, не скликали сесію і представники "СС". Хоча вони не раз заявляли, що зібрали уже 55 депутатських підписи проти Сендака. Водночас чомусь цих підписів нікому не демонстрували і прізвища депутатів не оприлюднювали. Представники "НУ" казали, що члени "СС" насправді розуміють, що ті депутати, які під пресом підписалися, під час таємного голосування таки проголосують за покликом совісті.
Отож, прогнозуючи такий розвиток подій, "СС" розробляло інший план – бойкот сесії. Також, за словами Сендака, його неодноразово шантажували, щоб він сам написав заяву, залякуючи арештом по справі автотранспортного підприємства, яке він колись очолював, а також звільненням з роботи членів його родини.
Навзамін Сендаку нібито пропонували посаду в Києві. "Нашоукраїнці" навіть прогнозували, що Кучма за "мукачівським варіантом" звільнить Сендака. Проте ані арешту, ані звільнення не відбулося.
Так непомітно всі підійшли до часу, коли за "Законом про місцеве самоврядування" керівництво облради змушене було таки провести сесію. Як і очікувалося, представники "СС", не отримавши підтримки достатньої кількості депутатів, які би могли проголосувати проти Сендака, бойкотували сесійне засідання.
Разом з ними і ті депутати, які з власної чи не власної волі стали на бік "СС". Відповідно, необхідного кворуму 30 березня не було.
Тим самим члени "СС" довели, що Сендак не може консолідувати депутатський корпус для вирішення господарських проблем області. До речі, раніше "СС" часто обвинувачувало керівництво облради у тому, що воно ініціює обговорення тільки політичних питань, а господарські залишаються поза увагою.
Але, попри нездатність зібрати кворум, заяву на свою відставку Сендак писати не збирається. Проте, оскільки згідно з законом рада має збиратися раз на три місяці, чого не сталося, Сендак має намір зробити подання у Верховну Раду про припинення повноважень нинішнього складу облради, оскільки вона не здатна вирішувати проблеми області.
Це не означає, що Сендак найближчим часом втратить свою посаду. Адже навіть якщо перевибори відбудуться, це станеться нескоро, через складність самого процесу розпуску ради. А до того часу обласна рада і надалі функціонуватиме в режимі депутатських комісій, які очолюють "нашоукраїнці" та "політично репресовані" депутати. А Сендак і надалі як мінімум кілька місяців виконуватиме обов’язки голови облради.
Щодо розпуску облради – то також ще зарано говорити, що одразу після подання Сендака до Верховної Ради почнеться відповідна процедура припинення повноважень ради. Так, голова парламентського комітету з питань місцевого самоврядування і державного будівництва Анатолій Матвієнко в коментарі "Поступу" сказав, що перед розглядом питання про розпуск облради попередньо має відбутися судове засідання.
Оскільки основною причиною розпуску має стати ігнорування депутатами сесійних засідань, суд має визначити, чи за поважними причинами депутати пропустили останнє пленарне засідання. Якщо так, то приводу до розпуску немає. Якщо ж без поважних причин, то суд має зобов’язати прогульників прийти на наступну сесію. Якщо вони і вдруге її пропустять без поважних причин, то тоді це питання вже має розглядати Верховна Рада.
Стосовно того, що депутати пропускатимуть сесію навмисно, але завжди матимуть при цьому необхідні довідки щодо офіційних причин свого прогулу, то тоді, за словами Анатолія Матвієнка, можна вирішити ситуацію референдумом про проведення дострокових виборів. І саме за результатами волевиявлення мешканців Львівщини Верховна рада призначатиме перевибори.
Отож, наразі скидається на те, що обласна рада у підвішеному стані перебуватиме ще довго, ймовірно, аж до президентських виборів. Тим паче, що у питанні проведення президентської кампанії вона вже й не так багато вирішує. Тому владі треба зараз активно працювати над іншими структурами в області, що, здається, вже активно робиться.
В очікуванні "вовкодавів"
Перша спроба замінити владу на Львівщині відбулася у червні минулого року, коли тоді ще голова координаційного комітету боротьби з корупцією і оргзлочинністю при президенті України Ольга Колінько зробила вирок одразу кільком першим особам Львівщини. Звільнили тоді губернатора Мирона Янківа, начальника обласного УМВСУ Василя Рябошапку та рекомендували звільнити прокурора області Богдана Ринажевсьгого.
Попри певні огріхи у роботі цих керівників, їхні звільнення опозиція трактувала виключно як розправу над тими, хто не хоче виконувати політичне замовлення адміністрації президента, а також намагання СДПУ(о) захопити ті структури на Львівщині, які їм ще не належать.
Проте на ці посади були призначенні відносно нейтральні особи. Як пояснювала та сама опозиція, це сталось через занадто великий резонанс, який викликали ці звільнення. Отож, щоб зачекати, коли ситуація вгамується, нібито тимчасово поставили нейтральних людей.
Найшвидше свою роль тимчасового керівника виконав начальник УМВСУ Ігор Адамчук, якого, щоб не викликати зайвого галасу, перевели на роботу в Київ, нібито оцінивши його професійні здібності. Натомість на його місце поставили Олега Сала, якого прямо пов’язують з середовищам СДПУ(о).
Він є депутатом облради, членом фракції "Соціальна справедливість", яку очолює Сергій Медведчук. До речі, саме Олег Сало ще на посаді начальника міліції на Львівській залізниці, а перед тим начальника обласного ДАІ, отримав найбільше критики серед інших силовиків Львівщини за корупційну діяльність з боку голови парламентського комітету боротьби з корупцією і оргзлочинністю Володимира Стретовича.
Голова представництва блоку "Наша Україна" у Львівській області, народний депутат Петро Олійник нещодавно заявив, що в найближчі два-три тижні змінять і "тимчасового" обласного прокурора Євгена Блажівського.
За його словами, той відмовляється виконувати політичні замовлення, тому, відповідно, уже кілька тижнів знаходиться на лікарняному. Олійник сказав, що йому відомо, хто має замінити Блажівського, але не захотів називати прізвища. Лише повідомив, що воно починається на букву "г".
За інформацією "Поступу", новим прокурором області мають призначити вихідця зі Львівщини Миколу Голомшу, який уже чотири місяці займає посаду заступника генпрокурора, а до того два роки був обласним прокурором Рівненщини. До 2000 року він також працював в органах Львівської прокуратури і був першим заступником прокурора Львівщини.
Проте найбільшої сенсації всі очікують від призначення нового губернатора. Попри те, що офіційних причин наразі звільнювати Сендегу немає, вони обов’язково мають з’явитися, про що постійно говорять всі опозиціонери. Адже, по-перше, Сендега від початку розглядався як тимчасовий губернатор, а по-друге, він постійно заявляє, що на своїй посаді не збирається займатися політикою, а лише "господаркою".
Хоча і "НУ" останнім часом заявляє, що Сендега як намісник президента все-одно десь там тишком-нишком втручається у політику, ці втручання, якщо вони і є, занадто слабкі як для ставленика адміністрації президента на передодні президентської кампанії.
Сендега за своїм внутрішнім складом не є політиком, і його цікавить суто господарська робота. Тому багато хто говорить про те, що йому зараз некомфортно сидіти в кріслі губернатора, в той час, коли Київ цікавлять не його господарські здібності, а лише здатність управляти політичною ситуацію.
Отож, Сендега може залюбки погодитися на посаду в міністерстві транспорту, оскільки його завжди розглядали як людину команди Георгія Кірпи. Власне, підвищення Сендеги і може стати офіційною причиною необхідності призначати нового губернатора Львівщини.
Найбільше про заміну голови Львівської ОДА почали говорити після переходу Сергія Медведчука на роботу до Києва. Адже, тим самим, на Львівщині не стало головного виконавця вказівок адміністрації президента, який би керував ситуацією на місці. Неофіційне вакантне місце Медведчука офіційно мав би посісти новий губернатор.
Віддавна на цю посаду прогнозують заступника голови АП Віктора Медведчука з інформаційно-аналітичної роботи Василя Базіва. Цю постать називають найстрашнішим "вовкодавом", якого тільки можна прислати на Львівщину.
Свого часу він був заступником голови Львівської ОДА з політико-правових питань і вважався справжнім "сірим кардиналом", який вміло лобіював інтереси в президента в опозиційному регіоні, а також вперто воював з проявами боротьби демократів за зміну влади.
Подейкують, що саме Василь Базів на своїй нинішній посаді пише промови Кучмі.
Хоча поверненням Базіва на Львівщину опозиціонери лякають віддавна, багато хто до кінця не хоче вірити, що влада наважиться наскільки відверто "поглумитися" з галичан.
Проте 31 березня керівник львівського міського штабу "НУ" Микола Горинь заявив, що йому достовірно відомо з джерел в адміністрації президента, що найближчим часом Василя Базіва дійсно призначать головою Львівської облдержадміністрації.
За такого стану справ, якщо пронози "нашоукраїнців" справдяться, Львівщина, де ще є багато політичних романтиків та непримиренних опозиціонерів, стане чи не найцікавішим регіоном за активізацією політичного протистояння під час президентської кампанії. Отож, ймовірно, що тривале протистояння в Львівській обласній раді можна вважати лише невеличкою "розкачкою" перед великим боєм.
Читайте також:
Сергій Медведчук: Ми радилися з братом щодо мого переходу до Києва. Він сказав: роби як знаєш
Адже саме до цієї дати Сергій Медведчук – офіційно позапартійний заступник голови ДПА України, молодший брат головного "есдека" Віктора Медведчука, і особа, яка донедавна вважалася найвпливовішою на Львівщині, – пообіцяв, що позбавить представника "Нашої України" посади голови Львівської обласної ради. Проте Михайло Сендак і надалі є головою найвищого представницького органу області, хоча, слід визнати, "НУ" не має реальних підстав, щоб святкувати справжню перемогу.
Зазначимо, що львівська облрада є єдиною в Україні, яку очолює "нашоукраїнець". Більше того, вона відзначилась і тим, що свого часу завдяки співпраці "НУ" з представниками колишньої "За єду!" відверто стала в опозицію до виконавчих органів влади, як регіональних, так і центральних. А також намагалась довести, що не є придатком до облдержадміністрації, а окремим і найвищим представницьких органом області.
Однак, сподіватися те, що СДПУ(о) після тактичної поразки мирно складе зброю, не доводиться. Адже ця партія вперто, попри непідтримку електорату Львівщини, йде до своєї мети. Отож, Львівщина і надалі живе в очікуванні змін, а саме – повної узурпації владних крісел ставлениками адміністрації президента чи то СДПУ(о).
Хоча ця наполеглива війна за один з найбільш націонал-патріотичних регіонів України дещо дивує. Адже Львівщина завжди вважалася непримиренною у боротьбі за демократію. Хоча слід визнати, що в порівнянні із початком 90-х років свої позиції і статус "п’ємонту" вона втратила, оскільки на її голос реально в Києві ніхто не зважає, а вічні революціонери та ідеалісти Львівщини викликають радше посмішку, оскільки не хочуть визнавати, що час романтизму у політиці давно минув.
Але попри те, що електорат Львівщини є незначним, порівняно з Донбасом, влада все одно не відступає від завоювання цього регіону. Що ще раз доводить її впертість, невідступність і просто бажання довести, хто в домі хазяїн.
Сендак як камінь спотикання
Голова Львівської облради Михайло Сендак за останні місяці здобув імідж головного опозиціонера області. Хоча цей факт є дещо алогічним, зважаючи на відсутність політичного досвіду у нього. А також того, що, коли Сендак вступав на посаду голови облради, яскраво не проявляв своєї радикальної опозиційності та намірів не на життя, а на смерть відстояти демократію на Львівщині, тобто абсолютну перемогу "Нашої України" над СДПУ(о).
Більше того, неофіційно Сендак вважався ставлеником однієї з найвпливовіших осіб Львівщини, місцевого олігарха, який контролює нафтопереробний комплекс "Галичина", колишнього "нашоукраїнця", а нині – члена фракції "Партії регіонів", народного депутата і бізнесмена Петра Димінського.
Йшли розмови, що саме з подачі Димінського Сендака було призначено на посаду голови облради, де він разом з своєю командою мав відстоювати інтереси свого патрона. Дійсно, дещо дивним було те, що на посаду найвищого представницького органу Львівщини, який свого часу очолював В’ячеслав Чорновіл, було обрано тоді ще керівника Дрогобицького автодорожнього підприємства, у якого не було жодного політичного досвіду та необхідних представницьких даних, як для посади такого рівня.
Донині опоненти Сендака вказують на його низький інтелектуальний рівень та використання суржику у виступах.
Те, що Сендак є ставлеником Димінського, доводили і тим, що коли у останнього почалися великі проблеми з податковою, яку очолював Сергій Медведчук, керівництво облради активно стало на захист нафтопереробного комплексу "Галичина".
В той же час вже активно йшла війна "нашоукраїнців" з Медведчком-молодшим, якого обвинувачували у тому, що він через фіскальні органи збирає гроші на партію свого брата, вимагаючи хабарі в підприємців. А також що він, використовуючи податкову, тиснув на неугодних підприємців-опозиціонерів.
Представники "НУ" впевнено заявляли, що насправді представництво президента на Львівщині очолює не офіційний губернатор, а молодший брат керівника АП, який повністю за вказівками свого брата керує областю. Губернатора ж називали лялькою в руках Сергія Медведчука.
Отож, обласна рада, очолювана "НУ", розпочала війну з Сергієм Медведчуком, який паралельно очолював депутатську групу "Соціальна справедливість", до якої входили члени СДПУ(о) та її прихильники.
Серйозно роздратувало Медведчка-молодшого голосування проти його особи у червні минулого року, коли "НУ" разом з членами групи "Ділова Львівщина" (на виборах йшли під брендом "За Єду!") висловили голові обласної ДПА недовіру.
Як наслідок, наступного ж дня "діловики", які в основному є держслужбовцями, почали відкликати свої голоси за висловлення недовіри Сергію Медведчуку. Мовляв, не розібралися, за що голосували.
Відтоді в обласній раді заговорили про небачений до того тиск на депутатський корпус. "Нашоукраїнці" заявляли, що вночі одразу ж після голосування проти Медведчука його люди об’їжджали усіх "діловиків" і наказували відкликати голоси, а в іншому випадку лякали звільненням з роботи чи припиненням їхньої бізнесової діяльності.
Друга хвиля розмов про політичний тиск розпочалася у вересні минулого року, коли депутати (і знову ж таки, за участі членів "ДЛ" та навіть окремих представників "СС") проголосували проти конституційних реформ та вступу України в ЄЕП.
Одразу ж своїх посад позбулося кілька чиновників. В колах "НУ" навіть говорили, що доходило до того, що окремі депутати, які проголосували "проти", попри вказівку свого "патрона", змушені потім були цілувати йому (патрону) черевики.
З початком Нового року – а відтак найважливішого політичного сезону, який триватиме до президентських виборів – за обласну раду влада та пропрезидентські сили взялися серйозніше. Медведчук навіть цього не приховував. В інтерв’ю "Українській правді" в кінці січня він відверто сказав, що в першому кварталі цього року, тобто до 1 квітня, звільнить Сендака з посади голови, а навіть більше – він сам заяву напише. Ця заява стала доволі резонансною.
Відтоді тема відставки Михайла Сендака стала темою номер один серед львівського політикуму. За зброю одразу взялися обидві сторони протистояння. Отож, Сендак, таким чином, практично випадково з колишнього директора став головним опозиціонером області, за голову якого почалася відверта війна. Сендак сам неодноразово заявляв: "Сергій Медведчук отримав пряму вказівку від адміністрації президента покласти мою голову на стіл Кучмі до 1 квітня".
Середовище Сергія Медведчука розробило на початку два плани відсторонення Сендака: або голосування 2/3 депутатського корпусу за його відставку, або, в іншому випадку – через бойкот сесії і, відповідно, через блокування роботи облради довести, що Сендак не в змозі керувати депутатським корпусом, і тому має сам написати заяву.
Отож, члени "СС" розпочали активний пошук соратників, які голосуватимуть разом із ними проти чинного голови облради або бойкотуватимуть сесію. Як наслідок, група СС" переросла у фракцію, збільшившись до 28 депутатів, хоча після виборів до "СС" входило лише 16.
Окрім цього, керівник відносно нейтральної групи "Ділової Львівщини" і держчиновник Михайло Брегін підписав не одну заяву, спрямовану проти Михайла Сендака. Поступово члени "ДЛ", які у червні минулого року утворювали більшість разом з "нашоукраїнцями", почали переходили на сторону "СС".
Представники "НУ", коментуючи такі пертурбації, постійно заявляли, що на депутатів чиниться шалений тиск, і ті, що йому піддаються, стають на сторону Медведчука. А не піддатися було, за їх словами, важко, оскільки пресінг чинився не лише на депутатів-чиновників та бізнесменів, а й членів їхніх родин.
Паралельно розгорталася кампанія по дискредитації Сендака. Газета "Молода Галичина", яку розглядають як рупор СДПУ(о), в кожному номері часто у абсолютно неетичному стилі розкривала нові і нові подробиці "темної" сторони життя голови найвищого представницького органу області. За словами "нашоукраїнців", тираж цієї газети зараз збільшився у кілька разів і вона масово розповсюджується по області.
Розкриття "темних" сторін із біографії Сендака мали стати офіційними причинами щодо необхідності терміново відправити його у відставку. Основною козирною картою в руках соратників Медведчука стало теперішнє злиденне становище автотранспортного підприємства, яке очолював колись Сендак.
Так, його працівники скаржаться, що їм не виплатили зарплату за останні сім років. Так, завдяки СДПУ(о) громадськість дізналася, що проти тодішнього керівництва Дрогобицького АТП нещодавно відкрито кримінальну справу за шахрайство.
Ще одним козирем є придбання службового житла для голови облради за бюджетні кошти, сумою в 410 тисяч гривень. До речі, у голосуванні за рішення купити голові відомче житло голосували свого часу і члени "СС". Хоча Сендак не раз наголошував, що то не його житло, а службове, і він його приватизовувати не збирається, а передасть у спадок наступному голові облради, представники СДПУ(о) не раз демонстрували особистий підпис Сендака на ордері на квартиру.
Звинувачують голову облради і в тому, що за його сприяння фальсифікуються результати голосувань. Зокрема, йдеться про голосування за реорганізацію комісій облради, внаслідок якої членів "СС" було позбавлено керівних посад у комісіях.
Хоча Сендак і заперечує факт фальсифікації, він сам не раз заявляв, що депутати, які втратять роботу через політичний тиск, обов’язково її отримають у раді. Зокрема, комісії зараз очолюють кілька таких "вигнанців", а, крім того, Сендак розширив штат ради.
До речі, прокуратура направила свій протест проти реорганізацій комісій, заявляючи, що голосування дійсно було сфальсифіковано. "Нашоукраїнці" ж заявляють у відповідь, що прокуратура просто виконує політичне замовлення.
Але, попри ці темні "конячки" в біографії Сендака, навіть якщо вони є правдивими, "НУ" не може собі дозволити "здати" члена команди. Адже тим самим вони отримають чергову поразку у війні з СДПУ(о). Тому представники "НУ" одним зі своїх основних завдань вважають захист будь-яким чином "голови" Сендака. Вони почали великий тур по районах Львівщини, де переконували громадськість, що "есдеки – то найбільше зло, яке хоче захопити останній орган в області, який ще їм не належить".
В той час ніхто не міг сказати, коли ж відбудеться наступна сесії, яка мала бути визначальною. Михайло Сендак навіть сам заявляв, що збере позачергову сесію і поставить питання про свою відставку на голосування, щоб депутати нарешті визначилися, з ким вони. Проте чомусь цього так і не зробив.
Попри обіцянки, не скликали сесію і представники "СС". Хоча вони не раз заявляли, що зібрали уже 55 депутатських підписи проти Сендака. Водночас чомусь цих підписів нікому не демонстрували і прізвища депутатів не оприлюднювали. Представники "НУ" казали, що члени "СС" насправді розуміють, що ті депутати, які під пресом підписалися, під час таємного голосування таки проголосують за покликом совісті.
Отож, прогнозуючи такий розвиток подій, "СС" розробляло інший план – бойкот сесії. Також, за словами Сендака, його неодноразово шантажували, щоб він сам написав заяву, залякуючи арештом по справі автотранспортного підприємства, яке він колись очолював, а також звільненням з роботи членів його родини.
Навзамін Сендаку нібито пропонували посаду в Києві. "Нашоукраїнці" навіть прогнозували, що Кучма за "мукачівським варіантом" звільнить Сендака. Проте ані арешту, ані звільнення не відбулося.
Так непомітно всі підійшли до часу, коли за "Законом про місцеве самоврядування" керівництво облради змушене було таки провести сесію. Як і очікувалося, представники "СС", не отримавши підтримки достатньої кількості депутатів, які би могли проголосувати проти Сендака, бойкотували сесійне засідання.
Разом з ними і ті депутати, які з власної чи не власної волі стали на бік "СС". Відповідно, необхідного кворуму 30 березня не було.
Тим самим члени "СС" довели, що Сендак не може консолідувати депутатський корпус для вирішення господарських проблем області. До речі, раніше "СС" часто обвинувачувало керівництво облради у тому, що воно ініціює обговорення тільки політичних питань, а господарські залишаються поза увагою.
Але, попри нездатність зібрати кворум, заяву на свою відставку Сендак писати не збирається. Проте, оскільки згідно з законом рада має збиратися раз на три місяці, чого не сталося, Сендак має намір зробити подання у Верховну Раду про припинення повноважень нинішнього складу облради, оскільки вона не здатна вирішувати проблеми області.
Це не означає, що Сендак найближчим часом втратить свою посаду. Адже навіть якщо перевибори відбудуться, це станеться нескоро, через складність самого процесу розпуску ради. А до того часу обласна рада і надалі функціонуватиме в режимі депутатських комісій, які очолюють "нашоукраїнці" та "політично репресовані" депутати. А Сендак і надалі як мінімум кілька місяців виконуватиме обов’язки голови облради.
Щодо розпуску облради – то також ще зарано говорити, що одразу після подання Сендака до Верховної Ради почнеться відповідна процедура припинення повноважень ради. Так, голова парламентського комітету з питань місцевого самоврядування і державного будівництва Анатолій Матвієнко в коментарі "Поступу" сказав, що перед розглядом питання про розпуск облради попередньо має відбутися судове засідання.
Оскільки основною причиною розпуску має стати ігнорування депутатами сесійних засідань, суд має визначити, чи за поважними причинами депутати пропустили останнє пленарне засідання. Якщо так, то приводу до розпуску немає. Якщо ж без поважних причин, то суд має зобов’язати прогульників прийти на наступну сесію. Якщо вони і вдруге її пропустять без поважних причин, то тоді це питання вже має розглядати Верховна Рада.
Стосовно того, що депутати пропускатимуть сесію навмисно, але завжди матимуть при цьому необхідні довідки щодо офіційних причин свого прогулу, то тоді, за словами Анатолія Матвієнка, можна вирішити ситуацію референдумом про проведення дострокових виборів. І саме за результатами волевиявлення мешканців Львівщини Верховна рада призначатиме перевибори.
Отож, наразі скидається на те, що обласна рада у підвішеному стані перебуватиме ще довго, ймовірно, аж до президентських виборів. Тим паче, що у питанні проведення президентської кампанії вона вже й не так багато вирішує. Тому владі треба зараз активно працювати над іншими структурами в області, що, здається, вже активно робиться.
В очікуванні "вовкодавів"
Перша спроба замінити владу на Львівщині відбулася у червні минулого року, коли тоді ще голова координаційного комітету боротьби з корупцією і оргзлочинністю при президенті України Ольга Колінько зробила вирок одразу кільком першим особам Львівщини. Звільнили тоді губернатора Мирона Янківа, начальника обласного УМВСУ Василя Рябошапку та рекомендували звільнити прокурора області Богдана Ринажевсьгого.
Попри певні огріхи у роботі цих керівників, їхні звільнення опозиція трактувала виключно як розправу над тими, хто не хоче виконувати політичне замовлення адміністрації президента, а також намагання СДПУ(о) захопити ті структури на Львівщині, які їм ще не належать.
Проте на ці посади були призначенні відносно нейтральні особи. Як пояснювала та сама опозиція, це сталось через занадто великий резонанс, який викликали ці звільнення. Отож, щоб зачекати, коли ситуація вгамується, нібито тимчасово поставили нейтральних людей.
Найшвидше свою роль тимчасового керівника виконав начальник УМВСУ Ігор Адамчук, якого, щоб не викликати зайвого галасу, перевели на роботу в Київ, нібито оцінивши його професійні здібності. Натомість на його місце поставили Олега Сала, якого прямо пов’язують з середовищам СДПУ(о).
Він є депутатом облради, членом фракції "Соціальна справедливість", яку очолює Сергій Медведчук. До речі, саме Олег Сало ще на посаді начальника міліції на Львівській залізниці, а перед тим начальника обласного ДАІ, отримав найбільше критики серед інших силовиків Львівщини за корупційну діяльність з боку голови парламентського комітету боротьби з корупцією і оргзлочинністю Володимира Стретовича.
Голова представництва блоку "Наша Україна" у Львівській області, народний депутат Петро Олійник нещодавно заявив, що в найближчі два-три тижні змінять і "тимчасового" обласного прокурора Євгена Блажівського.
За його словами, той відмовляється виконувати політичні замовлення, тому, відповідно, уже кілька тижнів знаходиться на лікарняному. Олійник сказав, що йому відомо, хто має замінити Блажівського, але не захотів називати прізвища. Лише повідомив, що воно починається на букву "г".
За інформацією "Поступу", новим прокурором області мають призначити вихідця зі Львівщини Миколу Голомшу, який уже чотири місяці займає посаду заступника генпрокурора, а до того два роки був обласним прокурором Рівненщини. До 2000 року він також працював в органах Львівської прокуратури і був першим заступником прокурора Львівщини.
Проте найбільшої сенсації всі очікують від призначення нового губернатора. Попри те, що офіційних причин наразі звільнювати Сендегу немає, вони обов’язково мають з’явитися, про що постійно говорять всі опозиціонери. Адже, по-перше, Сендега від початку розглядався як тимчасовий губернатор, а по-друге, він постійно заявляє, що на своїй посаді не збирається займатися політикою, а лише "господаркою".
Хоча і "НУ" останнім часом заявляє, що Сендега як намісник президента все-одно десь там тишком-нишком втручається у політику, ці втручання, якщо вони і є, занадто слабкі як для ставленика адміністрації президента на передодні президентської кампанії.
Сендега за своїм внутрішнім складом не є політиком, і його цікавить суто господарська робота. Тому багато хто говорить про те, що йому зараз некомфортно сидіти в кріслі губернатора, в той час, коли Київ цікавлять не його господарські здібності, а лише здатність управляти політичною ситуацію.
Отож, Сендега може залюбки погодитися на посаду в міністерстві транспорту, оскільки його завжди розглядали як людину команди Георгія Кірпи. Власне, підвищення Сендеги і може стати офіційною причиною необхідності призначати нового губернатора Львівщини.
Найбільше про заміну голови Львівської ОДА почали говорити після переходу Сергія Медведчука на роботу до Києва. Адже, тим самим, на Львівщині не стало головного виконавця вказівок адміністрації президента, який би керував ситуацією на місці. Неофіційне вакантне місце Медведчука офіційно мав би посісти новий губернатор.
Віддавна на цю посаду прогнозують заступника голови АП Віктора Медведчука з інформаційно-аналітичної роботи Василя Базіва. Цю постать називають найстрашнішим "вовкодавом", якого тільки можна прислати на Львівщину.
Свого часу він був заступником голови Львівської ОДА з політико-правових питань і вважався справжнім "сірим кардиналом", який вміло лобіював інтереси в президента в опозиційному регіоні, а також вперто воював з проявами боротьби демократів за зміну влади.
Подейкують, що саме Василь Базів на своїй нинішній посаді пише промови Кучмі.
Хоча поверненням Базіва на Львівщину опозиціонери лякають віддавна, багато хто до кінця не хоче вірити, що влада наважиться наскільки відверто "поглумитися" з галичан.
Проте 31 березня керівник львівського міського штабу "НУ" Микола Горинь заявив, що йому достовірно відомо з джерел в адміністрації президента, що найближчим часом Василя Базіва дійсно призначать головою Львівської облдержадміністрації.
За такого стану справ, якщо пронози "нашоукраїнців" справдяться, Львівщина, де ще є багато політичних романтиків та непримиренних опозиціонерів, стане чи не найцікавішим регіоном за активізацією політичного протистояння під час президентської кампанії. Отож, ймовірно, що тривале протистояння в Львівській обласній раді можна вважати лише невеличкою "розкачкою" перед великим боєм.
Читайте також:
Сергій Медведчук: Ми радилися з братом щодо мого переходу до Києва. Він сказав: роби як знаєш
