Легалізація, або ж відмивання

Середа, 7 квітня 2004, 10:53
"Легалізатор" – не Литвин, а Кучма

На вечір 6 квітня, коли був схвалений 266-ма голосами пропорційний закон про місцеві вибори, опубліковані закони про вибори президента та пропорційка для депутатів, проблема процедури остаточного схвалення конституційних змін залишалася "останньою барикадою".

На цей момент координатор більшості Гавриш вже вирішив через призначення до ВРЮ свої особисті проблеми, включно з конфліктом з Литвином. Відтак разом із представником президента Задорожнім – міг припинити перейматися майбутнім всіх решти політиків, політичних сил та гілок влади.

Через це йому дуже легко було прогнозувати журналістам схвалення проекту №4105 вже в "чистий четвер" напередодні Великодня. Плюс – наполягати на тому, що навіть попри неучасть в цьому голосуванні "Нашої України" та БЮТ – прибічників реформи є від 306 до 322 голосів (яка точність!). А головне – не мати сумніву в тому, що найкращий шлях для голосування – це "пакетний" варіант з бюлетенями.

І хоча саме згадування бюлетенів є символом нелегітимності конституційних змін, це не турбує не лише Гавриша, а, схоже, вже навіть спікера Литвина.

На останній прес-конференції він пригадав, що після того, як закон про внесення змін до Конституції підпише президент, – всі проблеми легітимності відпадуть самі собою. На цьому акті "делегування відповідальності" гаранту, схоже, й примирилися координатор більшості й координатор всіх політичних сил ВР.

Кучма ж "купив" собі цю відповідальність за синекури для виконавців і, можливо, за обіцянку "недоторканості" для Литвина. Чи означає це саме особисту недоторканість спікера, себто небалотування до ВР Медведчука – наразі невідомо, хоча довибори по округу Ківалова вже розпочато.

Але, схоже, свої справжні надії Литвин покладає на Конституційний суд, чийого вердикту з приводу дострокового розгону Верховної Ради він не боїться. Можливо тому, що самому КС слід побоюватись будь-якого нового складу парламенту...

Чи означає все це заспокоєння кількох ключових осіб невідворотність пакетного бюлетеневого голосування за проект №4105 вже 8 квітня? Певні сумніви все ще демонструють "Регіони", але їхня небачена гнучкість в таких питаннях вже відома.

Тож все залежить від того, чи ризикнуть омріяною реформою носії, як вони вважають, "золотої акції" – соціалісти.

Отже, "зоряний час" СПУ та Мороза як стратега й тактика – настав.

Як Мороз хотів перехитрити більшість

Кілька днів в конституційному процесі тривала чергова "інтрига": до ЗМІ доходили чутки, що нібито голосувати за реформу в цілому готуються праві, себто не лише БЮТ, але й "Наша Україна".

Підстави для цього їм активно намагався створити Мороз, який в конституційній комісії пропагував на вимогу представників цих фракцій кілька вилучень та навіть нових норм до проекту №4105.

Широко відомі лише кілька з них, зокрема – про збереження звужених повноважень ГПУ (без права загального нагляду), права саме президента, а не Кабміну, призначати губернаторів та, головне – введення в дію певних норм лише в 2006-му році, а краще – відтермінування дії всіх конституційних змін до цього періоду.

Менш відомо, що йшлося й про збереження для президента права звільняти Генпрокурора, як от нині, і про призначення ним, як нині, голови СБУ, й про повернення до перехідних положень норми про те, що пропорційний закон стосується не лише чергових, а й позачергових виборів, а терміни повноважень ВР залишаються 4 роки...

Про щось пресі взагалі не довелось дізнатися... Це – по змісту поправок, частину яких, навіть за проектом про процедуру від Мороза, довелося б знову відправляти до Конституційного суду.

Але саме це – чергове звернення до КС – означало б, на думку Гавриша, повернення до початку конституційного процесу. Виявилося б, що голосування, очікуване днями – є лише попереднім схваленням, тоді як остаточне знову б відкладалося, і не інакше, як аж до осінньої, шостої сесії.

Взагалі-то й раніше Мороз не приховував такого плану дій, який виправдовував би участь СПУ в легалізації голосування від 3 лютого та подальшу співпрацю з більшовиками. Єдине, чого не вистачало Морозу для здійснення цього плану, – підтримки з боку "Нашої України" та БЮТ.

В свою чергу, керівникам більшості теж кортіло отримати голоси правих. Бо через непевність мажоритарників, а особливо – стурбованих долею уряду "Регіонів", краще було б підстрахуватись, обійшовшись при цьому без бюлетенів.

Але, звісно ж, більшовики зовсім не мали на меті використати голоси "НУ" та БЮТ для повернення до початку всього процесу.

Набагато зручніше їм було простимулювати Мороза на боротьбу за голоси Ющенка й Тимошенко шляхом організації чергового "витоку інформації" з АП (в стилі нещодавнього славнозвісного шоу "Кучма вмер") про посилені консультації Ющенка з Кучмою. Консультації нібито на предмет призначення лідера "Нашої України" на посаду глави уряду до виборів замість Януковича.

Чи в обмін на реформу, чи просто так, з метою зробити з Ющенка "образ наступника", себто "образ ворога" – ніхто уточнити не може. Але самостійні акції "НУ" проти уряду з приводу бюджету викликають підозри навіть, здається, в Тимошенко.

А вже поговоріть з будь-яким соціалістом – і на другій же фразі почуєте чергову версію про "синка Кучми" ...

Як і обурення з приводу спроб Ющенка примусити Мороза підписатися навзамін голосування за реформу під єдиним кандидатом від опозиції...

Обурення соціалістів з цього конкретного приводу надто видає їхнє власне бажання, провівши реформу руками "НУ", таки висунути потім Мороза альтернативним Ющенкові кандидатом. Це суперечило б запевнянням самого Мороза про участь у виборах лише в разі провалу реформи, але...

Втім, наразі участь "НУ" та БЮТ в підтримці реформи підірвали все одно саме більшовики, розгадавши "хитрощі" Мороза щодо легалізації конституційних змін шляхом їхнього відтермінування.

Відтак, на ранок 7 квітня Мороз не отримав змоги спертися на голоси правих, але має перспективу отримати єдиним гарантом легітимності оновленої за його участю Конституції – ту саму особу, від якої залежало ввести в дію і Конституцію 1996 року.

Неприємні аналогії про те, які тоді й нині закладалися сподівання й розрахунки й що виходить насправді, тут наводити не варто.

Варто підкреслити, що СПУ, яка вже нібито схвалила на своїй політраді голосування з реформи виключно постатейно й в режимі "Ради", нині стоїть перед вибором.

Є два варіанти:

а) дотримуватись власних рішень про процедуру й прагнення справжньої легалізації й ризикувати провалом реформи, але одразу мати підстави для висунення Мороза кандидатом в президенти;

б) спочатку все ж довести реформу до кінця на умовах більшості, а вже потім сваритися з Ющенком окремо.

Схоже, сваритися з Ющенком доведеться в будь-якому разі, тому не це головний фактор. Головний фактор, принаймні для Мороза – саме острах, що в недалекому майбутньому, попри підпис Кучми, засади реформи можуть бути зруйновані як за ініціативи "НУ", так і за ініціативи того ж Кучми, якщо той сам залишиться президентом і надалі.

І є ще одна невеличка деталь - щодо гасла СПУ про зміну системи влади як засіб усунення олігархів.

Як "відділяли" бізнес від політики

От про що майже ніхто не сперечається, обговорюючи майбутні зміни до проекту №4105, так це про усунення імперативного мандату, себто заборони для членів партійних списків виходити з них в складі ВР.

З одного боку, це – вимога Венеціанської комісії, з іншого – нібито логічна поступка мажоритарникам. До речі, якщо знову йдеться про поступки мажорам – то одразу відкидаються й згадані надії на голоси правих. Не будемо уточнювати, що Мороз одночасно шукав компромісу на обох напрямках, це не доведено...

Але хто б не грав в цю гру – саме за існування жорсткого пропорційного виборчого закону усунення імперативного мандату і є тим найкоротшим шляхом для продажу партіями місць в своїх списках олігархам та олігархикам, про яке було так багато сказано лайливих слів.

Більше того. В цьому випадку партії отримують нагоду привести до ВР таку кількість оцих самих "незалежних" грошових мішків, що вони здатні будуть, навіть не входячи до фракцій, одразу по обранню створити не лише збережені в проекті №4105 депутатські групи, але й свою, абсолютно незалежну від партій, що їх привели, більшість.

Відтак, безглуздими є сподівання на те, що олігархи купуватимуть цілі партії, розбудовуючи в цей спосіб партійну структуру суспільства.

Навпаки, їм немає жодного сенсу займатися політикою в партійному вимірі, а є максимальний сенс займатися своїм бізнесом, отримуючи абсолютно безпартійно-"аполітичну" більшість, формуючи відповідні уряди тощо.

Що отримують в такому випадку ідеологічні партії, окрім великої кількості грошей на подальшу запеклу боротьбу за зміну системи влади?

Правильно – спокій від ЦВК та місцевого адмінресурсу, точніше – співпрацю з ними, оскільки ті не заважатимуть отримувати згадувані гроші. Очевидно, на взаємовигідних умовах.

Але хто скаже, що ця система "відмивання" буде не "нова"?

Втім, відомо, що Кучма, підписуючи пропорційний закон, навіщось сам же й підтвердив, що "удосконалювати" його ще можна. Навіщо так відверто, міг же й промовчати?

А щоб олігархи не розслаблялися й не бігли одразу по мандати до партійних лідерів. Головним відмивачем, як і легалізатором реформи, він хоче залишитися сам.

Ні, це не про відомий закон про "амністію капіталів" – в нього ніхто не вірить, тож справи не буде.

Але є набагато кращий спосіб відмити купу грошей й одночасно "оживити" й без того "галопуючу" економіку.

Проект "Кучма-3".

Знавці кажуть, що саме цей проект з відомих причин (рейтинг Кучми, ставлення громадян до влади взагалі, міжнародна ізоляція тощо) буде не просто найдорожчим, а фантастично коштовним.

Не треба експертів, щоб зробити висновок: тому й реалізовуватиметься саме він, бо йтиметься про відмивання через нього хіба не всіх прихованих на закордонних рахунках грошей. Ну, про всі, може, й перебільшення, хоча якщо подумати про супутні обставини...

Тож в політичному бізнесі конкурент у партій залишається. Але якщо не зважати на ці дрібниці – система буде зовсім "нова"...


Читайте також:

УХВАЛЕНО ЗАКОН ПРО МІСЦЕВІ ВИБОРИ ЗА СПИСКАМИ

Читайте також хроніку політреформи у матеріалах Ірини Погорєлової в "Українській правді":

Внутрішня справа

Там, де два українці – там три... джентльмени

"Антиющенко-2" й "Антиющенко-3" як додаток до реформи

Всю владу – конституційному суду?!

Пригоди пропорційки

Кучма зарано ховає КДБ

Остання фаза реформи. Самознищення

"Конституційна угода" – 2

Один необережний рух – і ти батько "Кучми-3"




powered by lun.ua