Колишній міністр оборони Англії радить НАТО не поспішати з Україною

Колишній міністр оборони й екс-міністр іноземних справ Великобританії сер Малколм Ріфкінд вважає, що НАТО не варто поспішати з розширенням на схід.

Таку думку він висловив у своїй статті, опублікованій в британській газеті Daily Telegraph, переклад якої наводить Инопресса.ру.

На зустрічі в Бухаресті президент Буш, Гордон Браун і інші лідери НАТО повинні подбати, насамперед про те, щоб ненароком не позбавити альянс його основної ролі – ролі оборонного союзу", - вважає Ріфкінд.

"У випадку з домаганнями на вступ у НАТО з боку України і Грузії підстав для оптимізму мало. У багатьох відносинах ці країни стали одними із найзначніших спадкоємців Радянського Союзу", - вважає він.

Ріфкінд зазначає, що Україна і Грузія пішли далеко вперед у порівнянні з іншими частинами колишнього СРСР.

"Україна і Грузія заслуговують на підтримку з нашого боку, заслуговують ще більшої підтримки, ніж ми їм зараз робимо. Але це не свідчить про те, що їх потрібно зробити повноправними членами НАТО", - вважає Ріфкінд.

Він підкреслює, що НАТО було задумано, насамперед, як оборонний союз, члени якого зацікавлені в забезпеченні колективної безпеки.

"Якщо Україна і Грузія стануть повноправними членами НАТО і піддадуться збройному нападу, Великобританії й іншим країнам-учасницям доведеться задуматися про вступ у війну", - відзначає він.

Екс-міністр підкреслює, що в Україні уряд цілком контролює свою територію, і збройний напад з будь-чиєї сторони вкрай малоймовірний.

"Але питання про вступ у НАТО призвело до глибокого розколу в країні, причому опитування громадської думки показують, що значна більшість населення виступає проти приєднання України до альянсу", - зазначив він.

"В Україні багато російськомовних, а Крим був приєднаний до цієї країни лише в 1950-х і населений етнічними росіянами. Відносини України з Росією залишаються натягнутими, а питання про її орієнтацію на Захід – це корінна проблема української політики, що розділила населення на два майже рівних за чисельністю табори", - підкреслює він.

На його думку є спосіб підтримати Україну і Грузію і разом з тим уникнути ризиків, пов'язаних із прийняттям їх у НАТО. Мова йде, у тому числі, про зближення цих країн з ЄС з перспективою колись стати рівноправними членами альянсу.

Оскільки дана ситуація торкається інтересів НАТО, варто було б розглянути питання про створення нового інституту "асоційованого члена" союзу.

Він давав би Україні і Грузії багато переваг членства в НАТО, у тому числі – право брати участь у спільних військових навчаннях країн альянсу і виступати заодно з ними під час міжнародних операцій, – але на нього не поширювалася б дія статті 5 Договору.

Ця стаття про те, що кожна країна-учасниця зобов'язується допомогти іншим членам союзу, у тому числі і з застосуванням збройної сили, якщо вони стануть об'єктом збройного нападу.