"Идёт охота на волков, идёт охота..."

Пятница, 4 марта 2005, 17:52
Шок – перша загальна емоційна реакція на повідомлення про самогубство Юрія Кравченка, колишнього міністра внутрішніх справ України та одного з головних фігурантів справи Гонгадзе. Але з іншого боку, ця смерть є надзвичайно вчасною і для декого, даруйте за недоречний каламбур, – життєво необхідною...

Популярна фраза з некрологів "безглузда смерть забрала його з наших лав..." – не для цього випадку. Це не просто самогубство, це ще один злочин у справі про замовлене вбивство першого редактора "Української правди" Георгія Гонгадзе.

Можливість встановити тепер, без Кравченка, всі обставини загибелі Гії – знову під питанням. Не стало не просто свідка та вірогідного замовника вбивства Георгія.

Кравченко був і тепер уже залишиться назавжди співучасником злочинів Леоніда Кучми, які ще довго, до остаточного розкриття справи Гонгадзе, ми змушені називати евфемізмом "антинародний режим".

Згадуючи монструозну постать небіжчика, ми не маємо забувати про сотні і тисячі нерозкритих злочинів часів "раннього" і "пізнього" Кучми. Адже він супроводжував екс-президента з самого початку його блискучої політичної кар'єри. З 1994 року – голова Державного митного комітету, відтак – протягом шести років – керівник МВС.

Кравченко – в уяві багатьох людей, які стали жертвами міліцейського "беспредела", навіть не мент (бо вони хоч би і в кіно бувають "чесними"), а "мусор".

А після знайомства з записами майора Мельниченка – всі переконалися: міліціонер Кравченко міг бути причетний до найгірших злочинів. Як, власне, і його "орли" з ескадронів смерті, ті, які "зовсім без моралі"...

Саме сьогодні, у день своєї смерті, Кравченко мав свідчити у Генеральній прокуратурі. І, судячи з усього, повістка до відомства Святослава Піскуна і стала "контрольним пострілом" у скроню екс-міністра.

Я не знаю, який висновок про причини його смерті зафіксують на папері. Але для всіх, хто уважно стежить за звивистим, але методичним зближенням слідчої групи Генпрокуратури та громадянина Кравченка, зрозуміло – саме публічно виголошене Піскуном повідомлення про допит і є причиною самогубства. Або, принаймні, потребує розгляду під таким поглядом.

Окрема розмова – про персональну відповідальність у смерті Кравченка генерального прокурора Піскуна. Містер-недовіра української політики на цьому тижні почав ламати стереотипи і скликав пресу на прес-конференцію, яка справді стала сенсаційною.

Саме Святослав Піскун 2 березня у прямому ефірі Студії "1+1" та у присутності десятків телекамер і доброї сотні журналістів заявив, що екс-міністра Кравченка викликано на допит. День – п'ятниця, 4 березня. Коли? "Зранку. Ми все робимо зранку".

Зранку, о 7.45, Кравченко прийняв остаточне рішення не їхати на вулицю Різницьку...

Зовсім нещодавно ми були свідками порушення у подібній ситуації кримінальної справи за фактом "доведення до самогубства" міністра транспорту та зв'язку.

До речі, на цій самій прес-конференції Піскун, між іншим, прохопився, що версія про вбивство Георгія Кірпи не знайшла підтвердження. Розслідується далі не сам факт загибелі, а оборудки колишнього головного "залізничника".

Не будучи прихильником методів нардепа Григорія Омельченка, але наразі підтримую його обома руками. Він заявив, що вимагатиме притягнення Піскуна до відповідальності за розголошення інформації слідства у справі про вбивство Георгія Гонгадзе.

На думку Омельченка, треба дослідити, чи не заява Піскуна про п'ятничний допит Кравченка могла спровокувати як самогубство, так і, не виключено, убивство генерала з метою приховування правди про обставини смерті нашого колеги. Версію про убивство, очевидно, теж досліджуватимуть – якісь люди чули два постріли.

Спробуємо поставити себе на місце Кравченка. Він не слабак і не злодюжка "Ігорьок" Бакай, який "нацарював", взяв красуню-дружину і мерщій на літак... Це жорстка і вольова людина.

Якщо він "не втік" за кордон раніше, про що вчора – щоправда, стосовно себе – казав Володимир Литвин, то, значить, мав підстави цього не робити. І якщо за президента Кучми у Кравченка не могло бути і підстав для хвилювання, то при президентові Ющенку – його індульгенція не діяла.

Але після недавнього "розкриття справи Гонгадзе" дуетом Ющенко-Піскун свобода Кравченка стала шагреневою, а після публічного, ще до першого допиту (зверніть на це увагу!), оголошення про те, що за ним, виявляється, вже давно стежили – безсенсовою...

Буквально на минулому тижні журналісти бачили задоволеного життям Кравченка на прес-конференції Віктора Януковича у Криму. Питається – для чого він туди приходив. Бо протягом довгого часу він не вважав за потрібне "світитися" перед медіа, а тут дав "сигнал" – живий-здоровий, нічого не боюсь, політикою не цікавлюся, "тільки тенісом"...

Якби він не хотів, щоб його асоціювали з невдахою Януковичем, він би не приходив. Якби він відчував за собою "хвоста", то сів би на мерседес, доїхав би до Порту-Кавказ неподалік Керчі, а там – шукай його між Кубанню і Владивостоком. І тим не менше він цього не зробив. Бо ще не мав "чорної мітки". Святослав Піскун надіслав йому її через прямий ефір.

Цікаво, чи ризикне тепер прокурор Піскун викликати на допит свідка на прізвище Кучма?...

Я не знаю, чи любив новопреставлений Юрій Федорович Кравченко пісні Володимира Висоцького. Але мені настійливо стукає в скроню ритм і пам'ять згадує слова, які здаються дуже доречними:

Рвусь из сил, и из всех сухожилий,
Но сегодня опять, как вчера,
Обложили меня, обложили,
Гонят весело на номера.

Из-за ели хлопочут двустволки,
Там охотники прячутся в тень.
На снегу кувыркаются волки,
Превратившись в живую мишень.

Идет охота на волков,
Идет охота.
На серых хищников
Матерых и щенков.
Кричат загонщики,
И лают псы до рвоты.
Кровь на снегу и пятна красные флажков...

Публікації по темі:

Журналиста Гонгадзе убили милиционеры-"оборотни"

Без голови


powered by lun.ua
Главное на Украинской правде