"Маніпуляція свідомістю-2", або Чи існує межа, яку не можуть переходити політтехнологи?

19 просмотров
Алексей Гарань, для УП
Среда, 8 февраля 2006, 11:46

Вибори 2004

Стаття "Маніпуляція свідомістю" одразу ж заінтригувала не просто своїм заголовком, а насамперед анонсом: "На виборах 2004 р. маніпуляційні технології використовувалися обома командами президентської гонки".

"От здорово, - подумалося. – Нарешті про маніпуляції з боку команди Ющенка ми почуємо не зі шпальт "2000" чи з голосів корчиньских, а побачимо ґрунтовний, порівняльний аналіз того, як діяли команди двох головних конкурентів. Справді, цікаво!".

Після уважного прочитування статті, однак, склалося враження, що спроба поставити на одну дошку методи обох кандидатів якраз уже є спробою певної маніпуляції. Адже в ній йдеться, насамперед, про маніпуляції з боку команди Януковича, яких у статті наведено чимало. До можливих маніпуляцій з боку команди Ющенка можна віднести хіба що "чутки про рукоприкладство владного кандидата" - правда чи не правда, не знаю, свідком не був, отже погодимося з автором статті.

Що ж до всього іншого, то йдеться про справжні факти, проколи з боку Януковича та його команди, які активно використовувалися командою Ющенка з метою дискредитації, висміювання опонента, доведення образу конкурента до гротескності.

Так само, до речі, зараз, напередодні виборів 2006 року, опоненти "Нашої України", насамперед Партія регіонів, активно використовує помилки, проколи нинішньої влади і просто негативи, до яких нинішня влада може і не має ніякого відношення - наприклад, опалювання українських міст під час морозів.

Такі методи мають право на існування, це нормальна боротьба за голоси виборців, які, власне, спираючись на різнобічну інформацію і мають зробити вибір. І завдання політиків якраз і полягає в тому, щоб переконати виборців у своїй "найкращості" і незамінності.

Не варто навіть називати це "маніпуляціями", оскільки це слово несе негативне навантаження. Це, скоріше, іміджмейкерство, вдале позиціонування, зрештою, політтехнології.

Що ж виходить за межі цивілізованої боротьби? Що робить маніпуляції деструктивними. Це - фальсифікації, які ведуть до розпалювання міжнаціональної, міжконфесійної ворожнечі, дестабілізації, електорального розколу країни, загрози сепаратизму. Політики на них йдуть заради влади, а політтехнологи, щоб "зрубати капусту", не думаючи про долю країни.

У вищеназваній статті наводиться багато прикладів того, як подібні фальсифікації використовувалися проти Ющенка. І ми про це добре знаємо.

Парадокс, однак, полягає в тому, що Ющенко позиціонував себе (або принаймні намагався позиціонуватися) як загальнонаціональний лідер, адже йому треба було йти до виборців на сході та півдні країни.

Певний час Янукович теж намагався позиціонуватися як загальнонаціональний лідер, який гнучко ставиться до питань євроатлантичної інтеграції. Та восени 2004 р. він змінив курс і зробив акцент на стосунки з Росією, подвійне громадянство та офіційний статус російської мови. Було зроблено ставку на штучне протистояння і поляризацію з подальшим використанням деструктивних маніпуляцій.

Таке штучне посилення поляризації країни цілком вписувалося в стратегію Медведчука для проштовхування політреформи з метою обмеження влади майбутнього президента - байдуже Ющенка чи Януковича.

Власне, невипадковим тому був і вибір кандидата від влади, такого вразливого для критики опонентів. Інший більш поміркований кандидат у разі його розкрутки можливо мав більше шансів виграти у Ющенка.

Тим не менше, ставку було зроблено на Януковича, і сценарій проштовхування політреформи здійснено в умовах загрози розколу країни. Інша річ, що автори цього сценарію не передбачали Майдану, який поставив під питання їхнє власне політичне майбутнє.

Вибори-2006

Чи будуть зараз використовуватися деструктивні маніпуляції, що можуть і далі поляризувати країну?

Політолог має розглядати різні варіанти і ніколи не може відкидати алармістські сценарії, особливо якщо російська еліта не зробить висновків із минулих виборів і якась її частина піддасться спокусі кинути російську вагу на шальки українських виборів, замість того, щоб "покласти яйця в різні кошики". Тим не менше, основні політичні сили зараз немовби пливуть за течією, намагаючись максимально "вибрати свій електорат".

Партія регіонів використовує прорахунки влади. У понеділок по телебаченню пройшов передвиборчий ролик Тимошенко. Зроблено блискуче! За деякими винятками (іронічне обігрування щодо "любих друзів" і, відповідно, спроба прив’язки скандалу навколо оточення до самого Ющенка), більшість аргументів вписується в правила політичних змагань.

Звичайно, постають питання щодо трактовки тих чи інших подій, явне намагання подати в кращому вигляді БЮТ і відповідно зневажливо – Нашу Україну, обґрунтувати тезу "прем'єром буде або Тимошенко, або Янукович", але це вже питання до політтехнологів і експертів, які працюють з тими чи іншими командами.

Хай конкуренти БЮТ відповідають, шукають аргументи. А виборці вирішуватимуть. Навіть цікаво, а що ж придумають опоненти БЮТ? Є інтрига...

Що може потенційно зменшити ризик деструктивних маніпуляцій?

- Сама специфіка парламентських виборів, де "всі контролюють всіх";

- моніторинг із боку громадянського суспільства та просвіта виборців. І хоча ми чуємо і ще неодмінно почуємо чимало закидів щодо підривної ролі всіляких фундацій, але їхня діяльність допомагає здійснювати моніторинги, які часто критикують і нинішню владу.

- зменшення ролі російських політтехнологів, хоча з попередньої кампанії ми бачили як деякі доморощені колеги намагалися не уступати їм у цинізмі;

- реальна свобода слова, за якої журналісти і власники мають хоч трохи подумати про власну репутацію, а не тільки про політичний зиск чи про комерцію, коли йдеться не про просвіту виборців, а про навмисну скандалізацію політичного процесу;

- справді вільна апеляція політичних конкурентів до електорату; суттєве зменшення можливостей для використання адміністративного ресурсу на національному рівні - більша загроза цьому є на місцевому рівні: як з боку влади, так опозиції.

Ющенко прагне продемонструвати, що він дотримується демократичних принципів і хоча б формально дистанціювався від участі у виборах на стороні "Нашої України". Помилки влади дають можливість опозиції звертатися до реальних, а не до міфічних проблем. У той же час наявність у стані нинішньої опозиції заплямованих діячів попереднього режиму посилює можливості для критики з боку "помаранчевих".

А, головне, українські виборці неодноразово доводили, що ними не так уже просто й маніпулювати. Та не будемо сподіватися тільки на це. Медіа й експертне співтовариство мають протистояти деструктивним маніпуляціям, незалежно від власних симпатій чи антипатій.

Олексій Гарань, професор політології, учасник перших "напіввільних" виборів на з’їзд народних депутатів СРСР 1989 року



powered by lun.ua
Формула Майдана
Старая власть и друзья Кремля: чем опастны для Украине результаты польских выборов
Подкаст "Кляті питання": "Теперь, когда кто-то говорит "пресс-конференция Зеленского", все напрягаются"
Зе-марафон глазами Запада: что услышали от Зеленского о Трампе, Европе и России
Все публикации