Зіпсоване щастя місцевих баронів

Верховна Рада у вівторок зробила неприємний сюрприз своїм молодшим колегам, ухваливши закон, що змінює процедуру притягнення до відповідальності депутатів місцевих рад.

Таким чином, спікер Литвин наостанок свого головування у Верховній Раді виправив дивну норму, ініційовану саме його фракцією.

Що ж тепер нечисті на руку бізнесмени, хабарники та інші особи, які не завжди знаходили спільну мову з законом і хотіли заховатися від нього під дах якоїсь ради, можуть з розпачу бити гарнітур в своїх оселях. Норма, яка так вабила їх стати народним обранцем, скасована.

З закону "Про статус депутатів місцевих рад" вилучено статтю 7, згідно з якою "депутата місцевої ради не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, арештовано або піддано заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, без попереднього розгляду питання радою".

Натомість тепер притягнення депутатів місцевих рад регламентується статтею 31 закону, де зазначено:

1.Кримінальну справу стосовно депутата місцевої ради може порушити Генеральний прокурор України, заступник Генерального прокурора України, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Севастополя, в межах його повноважень.

Прокурор, який порушив кримінальну справу стосовно депутата місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня порушення кримінальної справи”.

2.Запобіжний захід щодо депутата місцевої ради у вигляді підписки про невиїзд або взяття під варту може застосовуватися виключно судом.

Суд, який обрав запобіжний захід стосовно депутата місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня застосування запобіжного заходу" .

За відповідний закон проголосувало 296 депутатів. Зокрема,

39 "нашоукраїнців" з 41 (не голосували Вадим Литвин та Фіалковський)
56 комуністів (вся фракція)
41 бютівець, за винятком Володимира Яворівського
31 депутат фракції Народної партії з 41
26 депутатів СПУ з 30 (не голосували Андрій Деркач, Іштван Гайдош та Тимошенко)
23 позафракційні з 35 (серед них Володимир Литвин і Адам Мартинюк)
18 депутатів з 18 УНП
17 з 21 депутата з групи блоку Литвина
14 депутатів з 16 НРУ
13 депутатів з 16 ПППУ
13 депутатів з 15 ПРП
2 депутати з 15 фракції "Відродження"
2 депутати з 19 СДПУ(о) (Шуфрич та Іоффе)
1 депутат з 60 "регіоналів" (Іван Плохой)

Свою відмову "регіонали" пояснили тим, що обіцяли виборцям зняти недоторканність з депутатів усіх рівнів.

"Ми прийшли сюди закривати сесію, а ви нам пропонуєте знімати недоторканність", - заявив Валентин Ландик, чий син, заступник генерального директора АТ "НОРД", потрапив до Донецької міськради.

"Скасування недоторканності депутатів місцевих рад є абсурдним і відкриває шлях для міліцейського свавілля. І хоча політичні репресії, що мали місце торік, почали дещо стихати, тепер міліція матиме можливість усе більше впливати на владу на місцях", - заявив після голосування Тарас Чорновіл, повідомляє сайт ПР.

Хоча логіки регіонів дотримуються не всі.

Наприклад, есдеку Нестору Шуфричу, який виступав проти недоторканності взагалі, перманентні сутички з міністром Луценком не завадили проголосувати за відміну депутатської недоторканності.

А між тим недоторканність могла б знадобитись Шуфричу як депутату одеської облради, куди він обрався на нинішніх виборах.

В колі інших політичних сил скасування недоторканності викликало чималу радість.

Прес-служба БЮТ одразу по завершенню голосування розіслала радісне повідомлення, що "скасування депутатської недоторканності депутатів місцевих рад свідчить, що вже сьогодні Блок Юлії Тимошенко виконує взяті передвиборчі зобов’язання".

Щоправда, прес-служба забула нагадати, що зусиллями в тому числі і БЮТ ця "недоторканність" від кримінальних справ для місцевих депутатів і була запроваджена.

Загалом же зняття депутатської недоторканності ставили як програмну мету, здається, всі партії, що пройшли до нової Верховної Ради, крім "регіонів".

Виходячи з нинішнього голосування, всі вони можуть стверджувати, що виконали свою обіцянку перед народом.

Інша справа, якщо хтось обіцяв якомусь багатенькому дядечку заховати його від переслідувань, якщо не Верховній Раді, то у не менш надійній місцевій чи облраді.

Чи не тому увесь передвиборчий період МВС Луценка оприлюднював списки кандидатів до фракції СІЗО у майбутніх радах. В Криму, наприклад, виявилось, що 117 кандидатів в депутати місцевих рад мали конфлікт із законом.

Чи, може, цілком випадково 34 списку до донецької міськради складають гендиректори підприємств? Що привабило їх туди: альтруїстичні мотиви чи бажання мати певний захист для не завжди чистого лобіювання інтересів власного бізнесу?

Втім, тепер ці "щасливці" мало чим відрізнятимуться від тих, хто не намагався потрапити на Ноєв ковчег місцевих рад.

А оскільки ці люди вже виявлені пильним міліцейським оком, то не виключено, що скоро у них можуть з'явитися проблеми.

Тим більше, що у МВС у цій сфері є вже певне роздратування. Адже під час функціонування попереднього закону місцеві ради задовольнили лише 14% подань щодо притягнення депутатів до кримінальної відповідальності.

Більш того, міліціонери вже пообіцяли, що, незважаючи на свого роду опір багатьох місцевих рад спробам міліції притягнути до кримінальної відповідальності депутатів цих рад, органи внутрішніх справ продовжать зусилля, спрямовані на викриття підозрюваних у скоєнні злочинів незалежно від їх статусу і посад.

Міністр внутрішніх справ у вівторок привітав депутатів з ухваленням закону і відзначив, що тепер "прокуратура має легший шлях, як притягнути до відповідальності, їм буде легше працювати з керівниками "Укрзалізниці", які розграбували це підприємство на мільярд гривень, з діячами на кшталт (сумського губернатора) Щербаня".

Втім, для МВС рішення Верховної Ради – це лише половина справи. Адже залишається досить складна процедура встановлення запобіжного заходу через суд. А в умовах, коли деякі бізнесмени і депутати часом бувають значно ближчими до суддів, ніж до правоохоронців, потрібного рішення також буде домогтися непросто.

А ще через рішення Верховної ради міліція і прокуратура можуть так і не побачити в Україні одну вельми цікаву особу. Павло Іванович Лазаренко, український екс-прем'єр, який чекає свого вироку в США, неодноразово обіцяв повернутися в Україну.

А в умовах, коли проти нього в Україні не закрито справи, Лазаренко дуже розраховував на якийсь захищений майданчик. Ним могла стати дніпропетровська облрада, до якої Павло Іванович таки обрався.

Втім спрощення процедури притягнення до відповідальності, напевно, викличе у Лазаренка певні сумніви щодо повернення в рідні пенати.