Ukraine: Failed Democracy

Пятница, 5 июня 2009, 13:14

Уявімо собі двох боксерів, які мають провести двобій на звання Чемпіона. За кожним з них – команди підготовки, болільники і великий призовий фонд, що дістанеться переможцю. Попереду – важкі виснажливі тренування, боксери не у кращій форми, і результат ніхто певно передбачити не може.

І от зустрічаються боксери та їх промоутери і вирішують: а навіщо отой мордобій, давайте домовимося по-хорошому: ми – обидва чемпіони, а призовий фонд чесно поділимо навпіл. А вболівальники? А що вболівальники, накладемо мораторій на усякі бої на кілька років, а потім оце все забудеться.

Скажете – недоречні аналогії, адже у спорті жорсткі правила, і за договірні бої та матчі спортсменам загрожує дискваліфікація? А політика – то інше.

Проте і у політиці існують правила – Конституція, закони. Але політики, на відміну від спортсменів, можуть ці правила міняти, і якщо немає впевненості у перемозі на виборах, то можна вибори ... відмінити. Мотиви учасників цієї змови цілком очевидні.

Юлія Тимошенко. Чесно, Юлії Володимирівні не позаздриш. Якби не криза, то в умовах стабільності економіки, "золотого дощу" банкових кредитів, які щедро проливалися на населення, президентство Тимошенко було майже гарантоване.

На фоні високих рейтингів БЮТ Верховна Рада, не бажаючи дострокових виборів, призначила б прем'єром ставленника Тимошенко – Турчинова, наприклад. А як ні – то під будь-яким приводом можна розігнати ту Верховну Раду і призначити нові вибори, на яких БЮТ міг поліпшити свої результати, за рахунок "Нашої України" і утворити вже справді "свою" більшість.

Але ось грянула криза – і виборчий рейтинг прем'єра різко впав, а тут іще виник "третій", який підібрав втрачені відсотки і загрозливо підступається до другого місця у рейтингу. І дальші перспективи на вихід до другого туру прямо залежать від того, чи справиться прем'єр з кризою.

Зараз таки вдалося дещо застабізізувати ситуацію, але що буде далі?

Насувається банківська криза, коли закінчаться терміни тимчасових адміністрацій і мільйони людей вимагатимуть повернення своїх грошей. На черзі - виплати зовнішніх боргів, до того ж перенесення виборів на зиму ставить питання - чи буде на той час тепло у домівках?

Тобто, якщо до виборів не вдасться вгамувати кризу, то не тільки перемога, а й вихід до другого туру для Тимошенко є проблематичним.

Але, припустимо, що Юлія Володимирівна вийде до другого туру і стане президентом. Ну і що? Президент зараз має мінімальні можливості впливати на економіку, а призначити "свого" прем'єра в умовах відсутності більшості вона не зможе. І немає ніякої гарантії, що в результаті дострокових виборів саме БЮТ вдасться утворити більшість.

Віктор Янукович. У нього якраз з рейтингами усе нормально, за кризу він ніякої відповідальності не несе, і перше місце у першому турі йому гарантоване.

Але ж є і другий тур. І тут ніхто гарантії дати не може.

Як може фінішувати Тимошенко і долати відставання у рейтингах – усі чудово знають. Показовим був виступ Тимошенко на одній із "Свобод", коли їй вдалося своєю запальною промовою змінити настрій аудиторії на свою користь на цілих 10%.

А Віктор Федорович – не боєць, в дебатах не мастак. До того ж, якось він обм'як останній часом, втомився, мабуть.

Але, припустимо, Віктор Янукович на всенародних виборах стане президентом. Ну і що? Можливості впливати на економіку у нього мінімальні, прем'єром залишається Тимошенко, і чи знайдеться у Партії Регіонів достатньо голосів, щоб прибрати її з прем'єрів і сформувати нову коаліцію – то велике питання. Якби ці голоси були, то вже б зробили.

Отже, доведеться олігархам з Партії регіонів йти на поклін до глави уряду і домовлятися, аби допомогла спасінню їхнього бізнесу.

***

Отже, хто б не став президентом у разі всенародних виборів, питання не знімаються.

А є ще є третя сторона – "промоутери", себто, спонсори. За час фінансово-економічної кризи кишені наших олігархів дещо полегшали. І витрачати шалені кошти на вибори з непередбачуваним результатом і неясними перспективами після виборів вони аж ніяк не хочуть. Тим більше що ці гроші зараз їм вкрай потрібні.

І от виникла "геніальна ідея" – а нащо нам оті вибори, якщо ми можемо між собою домовитися і усе поділити на двох? Януковичу – президента, Тимошенко – прем'єра.

Правда, є ще Основний Закон, Конституція, за якою вибори президента всенародні. То й що? Кому Конституція ставала на заваді? Якщо не влаштовують правила змагань і перемога не гарантована – то давайте змінимо Конституцію.

Є підозра, що автором цієї ідеї був один цинічний розум, що прагне реваншу після невдалих оборудок, які йому поламала помаранчева революція, після якою він надовго зник з виду зализувати рани.

Отже, усе геніальне просте – відмінити всенародні вибори президента і призначити ним Януковича. А Тимошенко залишити прем'єрство, а щоб не здумала "балуватися", то поділити усі посади навпіл: вам – економічний блок, а нам – силовий.

І усе було б добре, але є одне "але" – народ, який, як записано у Конституції, є "єдиним джерелом влади в Україні". І ще там сказано: "Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами".

Але ж свого часу Конституційний Суд, якому й дане право тлумачити Конституцію, вирішив, що третій термін Кучми – насправді другий? То зараз вся справа у розкладах у Конституційному Суді - буде розклад "правильний", буде й потрібний вердикт.

Правда, є ще одна "заковика" – народ іноді стає електоратом, і тоді з ним доводиться рахуватися.

Показовий приклад з Морозом, якого народ назавжди викинув з великої політики. А народу, який більшістю у понад 80% хотів би сам обирати президента (довірити це Верховній Раді готові не більше 4-5%), позбавлення його права обирати явно не сподобається.

І тут найбільші електоральні втрати, звичайно, понесе БЮТ.

По-перше, тому що оберуть Януковича, оскільки втрати Партії регіонів будуть значно меншими.

По-друге, на електоральному полі БЮТ гуляють Яценюк, Тягнибок, Гриценко, оживе й "Наша Україна". А вибори-2012 не за горами.

І тому за першим кроком – позбавлення народу права обирати президента логічно йде другий – максимально віддалити наступні парламентські вибори, десь так на 2014-15 рік. А тоді, як простодушно пояснив Леонід Кравчук, "народ усе забуде і пробачить".

Звісно, треба ще "пояснити" народу, що діється то усе виключно задля його, народу, блага, аби кризу здолати. Загалом агітпідготовка майбутньої змови виглядає вкрай безпомічною, що й зрозуміло – бо як "впихнуть невпихуемое"?

От кажуть пафосно, що зараз не до усякої там демократії, головне – кризу здолати.

Шановні, а хто вам досі заважав? Взагалі – де нароблені програми подолання кризи? Нема їх. Заходимо на сайт уряду – жодних слідів такої програми! Заходимо на сайт Регіонів – теж, тільки програма, з якою йшли на вибори (а тоді не було кризи). І не виробляють, бо не до того – ночами посади ділять, хіба до програм?

І при чому тут відміна виборів? Криза в усьому світі, але ніхто ніде чергових виборів не відміняв!

Довелося автору у минулому жовтні, в розпал кампанії президентських виборів, бути в США. Там окрім кризи ні про що вже не говорили, вона ж була у центрі дискусій між Обамою та Маккейном. І що? Обрали Обаму, одразу посідали разом демократи та республіканці і виробили антикризову програму.

Чому так не можна у нас? Та тому, що кожна фінансова група, що стоїть за спиною політиків, торгується "а що власне я з цього матиму?".

Далі нас лякають, що президентські вибори – то буде війна, яка розколе Україну.

Шановні, а хто ж влаштовує ці війни, як не ви самі? То домовтеся вести виборчу кампанію цивілізовано, так, як вона проходить у цивілізованих країнах. Зосередьтеся на тих проблемах, які є пріоритетними абсолютно для усіх виборців, де б вони не жили – рівень життя, корупція, медицина, пенсійна реформа, реформа ЖГК, освіта.

Чи є у вас що сказати з цього приводу? Чи є програми? Ясно, що немає, от і мобілізують виборців за питаннями, які аж ніяк не є для ними першочерговими (НАТО, мова) і які дозволяють розколоти електорат.

Ще кажуть, що вибори – це надто дорого.

Не треба плутати державні витрати і витрати олігархів. Державні кошти не такі вже й великі і підуть вони в основному на оплату праці членів виборчих комісій та друк бюлетенів, себто, залишаться в Україні і люди підуть з ними в магазини.

А олігархам доведеться вийняти гроші із закордонних офшорів, і що ж поганого, якщо вони прийдуть в Україну? Зароблять люди – агітатори, спостерігачі на дільницях, ЗМІ тощо. І, знов таки, що поганого, якщо з цими грошима люди в магазини підуть, оживлять попит?

А виборчу кампанію можна зробити значно менш затратною, ніж вона зазвичай буває. Ось кілька порад. Ну скажіть на милість, яка потреба по усій країні розвішувати біг-морди, невже народ не знає в обличчя "свої героїв"? Можна лише уявити, скільки це коштує. У Вашингтоні немає жодного білл-борду ані з Обамою, ані з Маккейном.

Ще перестаньте розбещувати ЗМІ шаленими грошима за "джинсу" - буде величезна економія. Почати економити можна вже зараз. Перестаньте оплачувати загін "політологів", які мандрують з телеканалу на телеканал, намагаючись "впихнути невпихуемое" та численних анонімів, які те ж саме намагаються робити (абсолютно бездарно) на усіляких форумах в Інтернеті.

Не купуйте голоси виборці – бо це, до речі, кримінал. Спробуйте вести виборчу кампанію хоча б відносно чесно і раціонально – і побачите, що це набагато дешевше та ефективніше.

Зрозуміло, що ці заклики не до тих, бо українська політика далеко від раціональності та цивілізованості. Скоріше за все, оскільки Юлія Тимошенко вже пішла ва-банк, державний переворот таки відбудеться.

Що буде далі? Які наступні кроки?

Очевидно, що відміна двох виборів – президентських і наступних парламентських є та сама "узурпація влади", про яку йдеться у Конституції.

Очевидно також, що народу це не сподобається, навіть якщо він, зневірений у політиках усіх мастей, і не вийде масово на вулиці обстоювати своє право вибору. І до 2014-15 року (чи коли там "змовники" погодяться іти на вибори?) це незадоволення "не розсмокчеться", тим більше що буде кому народу пояснити і постійно нагадувати, хто відібрав у нього права.

Тому до виборів 2014-15 року треба багато що встигнути, аби уникнути будь-якої серйозної політичної конкуренції і надовго законсервувати авторитарний дуумвірат.

Ніяка політична сила чи політик не може "розкрутитися" без телебачення. Тому перший крок ПРиБЮТівського майбуття – це "зачистка" інформаційного простору.

Трошки для забавок інтелектуалів залишать, якісь газети (пам'ятаєте, як за Кучми у переході на Хрещатику продавали "Грані+"?), ще буде Інтернет для випускання пару. Але телебачення – зась!

На телебачення легко накинути удавку – врешті, усі власники належать до певної політичної сили. Подивіться на російське телебачення, не дарма ж з Росії біжать в Україну? І куди тоді бігти від ПРиБЮТ?

А ще створять громадське телебачення – обіцяли ж? І буде навіть Громадська Рада: половина – від БЮТ, половина – від Партії регіонів. Усе по-чесному.

І керувати таким "Громадським телебаченням" можуть призначити Андрюшу Шевченка. Чом би й ні? Якщо зараз проголосує "як треба", значить, усе розуміє "правильно". Проте, щоб виник якийсь вільнодумний типу 5-го каналу часів 2004-го року – то це вже ні, цього не допустять, нізащо, зрештою, на помилках вчаться.

А громадськість – та хай собі потявкує на своїх Круглих столах, форумах в Інтернеті, у нас же "свобода думки".

Але, якщо таки з'явиться імовірність конкуренції, то можна ж підвищити бар'єр до 7%, як у Росії. Хто завадить? А ніхто. А ще вводиться імперативний мандат, який на самому корні вбиває саму можливість визрівання вільнодумства у стінах парламенту.

Звичайно, таку-сяку "опозицію" трохи треба залишити для пристойності, на цю роль добре згодяться комуністи (як в Росії) і ще, може Тягнибока (щоб усіх лякати – "бачите ж, яка в нас опозиція").

Проте найбільш страшна річ, яка є у проекті Конституції – це виборність суддів. Ну скажіть, будь ласка, у якого судді є кошти на виборчу кампанію, якщо він, звичайно, активно не "колядував"? Ясно, що виборчі кампанії суддів будуть фінансувати партії, отже, судова гілка влади буде поділена на "наші суди" і "ваші суди", що знищить судову владу як таку.

Якщо запропоновані "новації" до Конституції будуть ухвалені, це означатиме, що Україна звертає із шляху руху до цивілізованого демократичного світу і ступає на російський шлях "керованої демократії", приєднається до розряду failed democracy (демократій, що не вдалися), до яких належить більшість пост-радянських країн.

"Керована демократія" по-українськи не буде дзеркальним повторенням Путінського авторитаризму, хоча аналогії й напрошуються: у них президент Медведєв при прем'єрі Путіні, у нас – президент Янукович при прем'єрі Тимошенко.

Але в Україні буде своєрідний варіант у вигляді "авторитарного олігархізму". А що там усякі Європи-Америки будуть говорити, то їм, по-перше, не до нас, своїх проблем багато, а, по-друге, "нам своє робити треба".

І все стане так стабільно-стабільно, тихо-тихо... Як на кладовищі. Хто сказав, що "Україна – не Росія"? Скоро побачимо.

Ірина Бекешкіна

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Главное на Украинской правде