Справа проти Тимошенко. Невідомі подробиці

Воскресенье, 3 июля 2011, 22:59

Юлія Тимошенко входить у вирішальний етап своєї політичної кар’єри. Суд починає розгляд по суті "газової справи”, яка може стати поворотним пунктом на шляху її повернення до влади, а може остаточно знищити її шанси.

Великий газ прийшов у життя Юлії Тимошенко в 1994 році, коли вона разом зі своїм майбутнім найлютішим ворогом Віктором Пінчуком створили корпорацію "Співдружність” для поставок туркменського газу.

Відтоді цей енергоносій супроводжує всі кар’єрні злети та падіння Тимошенко, аж до січня 2009 року, коли вона уклала десятирічний газовий контракт з Росією. Сьогодні обставини тих подій розглядаються в суді.

Слідчий Нечвоглод, переведений в середині 2000-их із Шостки до Києва, та суддя Кирєєв, який два місяці тому вершив правосуддя в Березані, вирішать долю політика, чиї амбіції сягали Вашингтона, Москви та Брюсселя.

Тимошенко висунуто обвинувачення за статтею "Перевищення влади або службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки”, санкція за якою складає від семи до десяти років позбавлення волі.

"Українська правда” отримала доступ до матеріалів справи, найцікавіші епізоди якої ми виносимо на суд читачів.

При цьому слід враховувати, що до матеріалів справи підшито ті покази, які, на думку слідства, доводять провину Тимошенко. Тому свідчення, які будуть процитовано нижче, переважно грають на руку державному обвинуваченню.

Отже, постанова про притягнення Тимошенко в якості обвинуваченої складається з десяти сторінок та починається зі слів: "Тимошенко Юлія Володимирівна, будучи притягнутою у 2005 році до кримінальної відповідальності на території Росії, на шлях виправлення не встала та, перебуваючи на посаді прем’єр-міністра України, у січні 2009 року вчинила тяжкий злочин у сфері службової діяльності...”.

Такий вступ сам по собі є незвичним. Формулювання "на шлях виправлення не встала” застосовується лише до раніше судимих осіб з метою підкреслити їхню соціальну небезпеку. Відносно Тимошенко цю фразу можна було би застосовувати лише в разі, якщо справу проти неї в Росії було закрито за нереабілітуючих обставин. Однак досі немає жодної офіційної інформації щодо причин припинення там слідства.

Передісторія газових контрактів

Обидва рази, коли Юлія Тимошенко була прем’єр-міністром, вона присвячувала себе усуненню з газового ринку компанії РосУкрЕнерго.

У жовтні 2008 року, за два місяці до закінчення попереднього газового контракту, Тимошенко підписала з Путіним меморандум про відмову від посередника. От як на допиті описує ці події сама Тимошенко:

"...Після цього почалася жорстка боротьба тіньових власників РосУкрЕнерго та високопосадових осіб держави, які отримували від них хабарі за збереження РосУкрЕнерго... Президентом Ющенком не підтримувалась моя робота по видаленню корупції з ринку газу.... Ющенко обрав шлях домовленості з олігархією та використання старих методів співпраці”.

 

"Українська правда” також мала можливість ознайомитися з позицією, яка зайняв на допитах сам Віктор Ющенко.

Так, екс-президент заявив слідчому, що сприймав боротьбу Тимошенко з РосУкрЕнерго як... бажання поглибити залежність від Росії по газу.

"Ще у 2005 році, коли Тимошенко Ю.В. вперше очолила уряд України, вона почала ініціювати відмову від диверсифікованих постачань газу в Україну. Мотивувала вона тим, що нібито РосУкрЕнерго проводить поставки газу до України, використовуючи корупційні схеми. Це питання Тимошенко Ю.В. стала дуже красномовно і широко висвітлювати в ЗМІ, щоб сформувати громадську думку, вигідну саме для неї”, - розповідав Ющенко на допиті.

"Насправді Тимошенко це було потрібно для того, щоб витіснити зі схеми поставок в Україну природного газу Туркменістан і РосУкрЕнерго, яку очолює Дмитро Фірташ, з яким у неї склалися недружні стосунки, оскільки його компанія в 1999 році витіснила з газового ринку російську „Ітеру”, яка була в тісній взаємодії з ЄЕСУ, яку очолювала особисто Тимошенко. Не виключено, що кінцевою метою було повернутися до монопольної поставки газу Газпромом, та схеми поставок, що фігурувала в 1990-х роках. Приватний конфлікт привів до конфлікту національного інтересу”, - також заявив Ющенко.

При цьому екс-президент знайшов цікаве формулювання тій незрозумілій ролі, яку відігравало РосУкрЕнерго в поставках газу до України. Він назвав це словосполученням "тристороннє формування газового балансу України”.

Залишається загадкою, як Ющенко міг вважати РосУкрЕнерго “третьою стороною”, якщо компанія наполовину контролювалася самим Газпромом та не володіла своїм газом окрім того, який їй дозволяв мати той же Газпром шляхом допуску в транзитну трубу.

Отже, в 2009 рік Україна та Росія вступали без газових контрактів. Станом на 30 грудня 2008 року делегація "Нафтогазу” на чолі з керівником компанії Олегом Дубиною перебувала у Москві.

Як повідомив Дубина до допиті, вони попередньо домовилися з Газпромом про ціну 235 доларів за тисячу кубометрів та вартість транзиту 1,8 долара, хоча офіційно тоді називалася трохи вища ціна – 250 доларів за тисячу кубометрів.

Ціна визначалася без формули, просто фіксацією в контракті. Планувалося, що договір буде підписано 31 грудня 2008, діяти він буде рік, і ним усунуть РосУкрЕнерго з газового ринку.

Як пригадує автор цих рядків, летіти до Москви на підписання угоди планувала особисто Тимошенко – її прес-служба зранку в останній день 2008 року обдзвонювала журналістів з питанням про готовність відбути до Росії висвітлювати газову церемонію.

Однак, як відомо з показів Олега Дубини, з переговорів у Москві його відкликав Віктор Ющенко. Дубина зізнався на допиті, що президент усно заборонив укладати договір на цих умовах, називаючи їх невигідними, хоча сам керівник „Нафтогазу” вважав наведені цифри прийнятними.

За словами Дубини, спочатку, 27-28 грудня він доповів Ющенку про готовність Росії підписати контракт з параметрами: 250 доларів за тисячу кубометрів і ставкою транзиту 1,8 долара. Екс-президент пояснив на допиті, що вважав ціну завищеною: "Мною були проведені консультації зі спеціалістами та прийнято рекомендації щодо більш обгрунтованого переходу на ринкові ціни”.

Далі, за словами Ющенка, 30 грудня 2008 року Дубина доповів йому, що Росія згодна на ціну 230-235 доларів за тисячу кубометрів та на транзит за ставкою 1,8 долари.

З показів Ющенко незрозуміло, чому він заборонив підписувати такий контракт. Навпаки, на допиті він стверджував, що ці домовленості "в певній мірі відповідають ринковим засадам”.

Сама Тимошенко в своїх показах стверджує, що "Дубина отримав жорстку вказівку не підписувати договори на зазначених умовах, переривати переговори та повертатися до України без пояснення причин”.

Під час допиту представника Ющенка Богдана Соколовського той пояснив, чого формально вимагав Ющенко від Дубини – погоджуватися на збільшення ціни на російський газ на 30% лише за умови підвищення на 30% ціни на транзит.

Назвати таку позицію бездоганною складно, оскільки принципи ціноутворення на газ і на транзит різні. Крім того, прив’язка ціни на газ до транзиту може трактуватися як протиріччя до ратифікованої Україною Енергетичної хартії. Цей документ вимагає вживати "необхідних заходів для спрощення транзиту енергетичних матеріалів ... без дискримінації в розцінках ..., а також не вводячи ніяких нерозумних відстрочок, обмежень або зборів".

Водночас Тимошенко в ході допиту заявила, що Ющенко захищав інтереси посередника і тому відкликав Дубину: "Свідома руйнація переговорного процесу з боку Ющенка була викликана бажанням зберегти РосУкрЕнерго за будь-яку ціну”.

"Після того, як Дубина не підписав контракти і поїхав з Москви до Києва, російська сторона публічно заявила, що вона в односторонньому порядку анулює всі домовленості, які були досягнуті попередньо по ціні на газ і оголошує Україні ринкову продажну ціну 450 доларів за тисячу кубометрів”, - заявила Тимошенко під протокол.

Після від’їзду Дубини з Москви та скасування новорічного вояжу Тимошенко почалася газова криза, від згадки про яку досі здригаються в Брюсселі. Росія до укладення контрактів з Україною припинила постачання газу на Європу. А, за словами Дубини, перші два тижні нового року переговори між Нафтогазом і Газпромом взагалі не велися.

Москва, 17 січня 2009 року

Тим часом Росія оголосила, що проводить в Москві конференцію з урегулювання газової кризи. Зі слів Ющенка на допиті відомо, що 15 січня о першій ночі він зателефонував Тимошенко і порадив не їхати, оскільки на конференції не буде європейських керівників, а проводитиметься вона на рівні експертів.

Однак наступного дня до Тимошенко зателефонував Володимир Путін, після чого 17 січня вона відбула до Москви. Як повідомив Ющенко слідчим, український прем’єр не поставила його до відома.

Тимошенко і Путін спілкувалися без свідків до глибокої ночі. Саме тоді обговорювалися майбутні газові контракти та, можливо, інші питання, зміст яких досі нікому невідомий.

Тут цікаво процитувати допит нинішнього міністра закордонних справ, а тодішнього посла України в Москві Костянтина Грищенка.

"Близько другої години ночі 18 січня Тимошенко буквально змусила Путіна зробити спільний підхід до преси. Російських журналістів на той момент не було в будинку уряду Росії. Це стало першим випадком, коли російський прем’єр-міністр на своїй території робив заяву виключно для журналістів з пулу іноземного колеги. Аргументом Тимошенко була необхідність привези у Київ новину, що "Москва і Київ досягли компромісу”, - розповідав Грищенко на допиті.

І справді, о 4 ранку на сайті “Української правди” з’явилося повідомлення з посиланням на прес-службу уряду Тимошенко, яка цитувала українського прем’єра: "Дійсно, переговори були нелегкими, але ми дійшли згоди, що дозволяє підписати усі необхідні документи".

Після чого Юлія Тимошенко відлетіла до Києва.

Паралельно з Тимошенко в Москві перебувала делегація "Нафтогазу”, яка вела переговори в будівлі "Газпрому”. Їх очолювали другі особи компаній – Ігор Діденко і Валерій Голубєв.

Там була також присутня директор департаменту "Нафтогазу” з питань транзиту і постачання газу Антоніна Марченко, також допитана у ході газової справи.

"У ході переговорного процесу не вирішувалися питання ціни газу або транзиту. За словами Діденка, ці параметри були встановлені вищими керівниками "Нафтогазу” і "Газпрому”. Перед початком переговорів російська сторона надала формулу, за якою визначатиметься ціна газу, де базова ціна (Ро) була встановлена в розмірі 450 доларів. Це був просто шок для мене особисто і членів делегації. Ми розраховували, що базова ціна складатиме 179,5-230 доларів, максимум – 250 доларів”, - розповіла Антоніна Марченко на допиті.

"Члени української делегації з’ясовували у представників „Газпрому”, звідки взято ціну 450 доларів. На що отримали відповідь, що це – середньозважена ціна російського газу на європейських ринках. При цьому представники російської сторони заявили, що розмір базової ціни не обговорюється, і він узгоджений рівні прем’єр-міністрів Тимошенко і Путіна”.

Ранок 19 січня 2009 року

О дев’ятій ранку 19 січня у Києві відбулася нарада за участі Ющенка і Тимошенко, де також були присутні перший заступник глави адміністрації президента Олександр Шлапак і уповноважений Ющенка Богдан Соколовський.

Ющенко розповів на допиті, що він запитав у Тимошенко кінцеву вартість газу за підсумками переговорів із Путіним: "Тимошенко нічого конкретно не відповіла, запевнивши, що ціна буде вигідною. Я неодноразово задавав це запитання, однак вона мені так нічого не відповіла”.

Щоправда, Шлапак на допиті повідомив інше – що Тимошенко озвучила ціну на газ в розмірі 250 доларів за тисячу кубометрів. Далі Шлапак розповів, що попросив у Тимошенко проекти контрактів. На це, за словами заступника глави адміністрації президента, Тимошенко відповіла, що присутнім на нараді немає потреби з ними знайомитися, оскільки Тимошенко... вже їх вивчила сама.

Далі, за словами Шлапака, Дубина розповів їм по телефону з Москви про деталі газових домовленостей. Тому вони запитали у Тимошенко про природу базової ціни на газ 450 доларів та асиметрію в контракті, де Україна брала на себе зобов’язання споживати певну кількість газу або платити штраф, тоді як Росія – не брала зобов’язань прокачувати певний газовий об’єм.

Як стверджує Шлапак, Тимошенко відповіла, що "це є дрібницями, а головне – вона домовилася з прем’єр-міністром Росії Путіним про постачання газу за середньою ціною 250 доларів за тисячу кубометрів”.

Далі Ющенко наполіг, щоб Тимошенко надала йому проекти контрактів - за словами Шлапака, вона на це погодилася.

"Після цього Тимошенко заявила, що в неї є інформація для президента України, яку би вона хотіла надати без свідків. Приблизно о 14 годині Тимошенко вилетіла до Москви, не надавши обіцяних документів”, - стверджували на допитах Шлапак і Соколовський.

В ході допиту на питання, чи дав він згоду підписати контракти, Ющенко заявив: "Особисто я не давав такої згоди. Зазначену директиву я побачив лише через декілька днів. Крім того, Тимошенко навіть на офіційні запити не надавала ні самі контракти від 19 січня, ні додатки до них, що зробило неможливим проведення їх аналізу, а сама розмова між Тимошенко і Путіним 17 січня і нині залишається загадкою”.

Перед тим, як вилетіти до Москви 19 січня, після 11 години ранку Тимошенко телефоном переговорила з Путіним щодо майбутнього підписання контрактів. Про це повідомив у своїх показах тодішній посол Грищенко. Він зізнався, що "представники посольства не брали участь у безпосередніх переговорах з приводу укладання газових контрактів”.

"Участь посла була обмежена функціями організаційно-протокольного характеру. Вперше посольство і МЗС отримало інформацію про газові контракти зі шпальт „Української правди”, коли зазначене видання 22 січня виклало в Інтернет скановану копію контракту”, - зазначив Грищенко на допиті.

Продовження читайте у другій частині



powered by lun.ua
Главное на Украинской правде