С новым законом и старыми врагами

Чинну українську владу важко похвалити за розвиток демократії в Україні. Однак, не можна не помічати і тих важливих змін, які мали місце. До таких змін, наприклад, належить закон "Про доступ до публічної інформації", який радикально змінив стосунки між громадянином та владою.

Так, і по сьогоднішній день з реалізацією цього закону часто виникають труднощі, не всі документи влада відкриває для доступу громадськості, але отримані здобутки і переваги неспівмірні з недоліками.

З 1 січня в дію вступає новий закон "Про громадські об’єднання", чиї положення багато в чому несуть не менш радикальні зміни, ніж доступ до інформації. Головна ідея нового закону полягала в тому, щоб зробити реєстрацію та діяльність громадської організації надзвичайно доступними і легкими.

Складні юридичні перепони, які створювала держава, були однієї з головних причин відмови українців від створення громадських організацій.

Якщо б ви захотіли створити громадську організацію з метою захисту парку, то масштаб документів, походів до реєстратора, відмов і зауважень, хабарів, зрештою кількість витраченого часу – все це б скоріше відмовило вас не тільки від створення громадської організації, а й від захисту парку.

За оцінками експертів, наразі до 50% ініціативних груп громадян відмовляються від створення громадських організацій через складну процедуру реєстрації або після першої відмови в реєстрації.

З нового року реєстрація громадської організацій передбачає подачу 5 документів і триватиме 7 днів, на відміну від щонайменше місяця за старим законом. І це далеко не всі новації.

Закон звільнив громадські організації від перевірок їх діяльності з боку держави, коли в будь-яку мить до них міг навідатись представник органів юстиції і перевірити чи все відповідає статуту, чи діють необхідні для всеукраїнської організації 14 осередків тощо.

Новий закон дав громадським організаціям можливість заробляти на свою діяльність: тепер вони можуть продавати свої книжки, рекомендації тощо, і за отримані кошти друкувати нові.

Всі ці та інші норми закону придумані не українськими юристами – це європейська практика втілена в резолюціях та рекомендаціях Ради Європи. Тому новий закон безумовно є європейським і прогресивним.

В кожних змін є свої прихильники і є свої вороги. За кілька днів до вступу в дію нового закону в інформаційному просторі розгорнулась потужна кампанія по його дискредитації.

Представники різних громадських організацій взялись поширювати недостовірну інформацію, використовуючи недостатню обізнаність журналістів та громадян в нормах нового закону.

Критика і вигадані аргументи проти закону можуть завдати значної шкоди його підтримці та подальшій імплементації.

Дідівщина?

Одна із найпоширеніших форм опору прогресивним змінам відома під радянським феноменом "дідівщина". Принцип "нехай всім буде так само важко, як і нам" часто служить мотивом протистояти новому.

Із аргументів, які лунають проти нового закону, можна зробити висновок, що його критики часто послуговуються саме таким принципом.

Наприклад, дуже поширеним є звинувачення в тому, що закон дає можливість відносно просто створити організацію із всеукраїнським статусом та не передбачає можливості створювати філії та представництва таких організацій із статусом юридичних осіб.

Критики закону вважають, що це призведе до диктатури в громадських організаціях та появи організацій "на папері". Закон дійсно скасував обов’язок реєструвати 14 окремих юридичних осіб для утворення всеукраїнської організації, а з іншого боку – дозволив будь-яким організаціям діяти на території всієї України.

Це колосальне полегшення для громадянського суспільства, тим не менше, окремими організаціями сприймається як прояв диктатури.

Звісно, для тих, хто проходив справжнє пекло, змиритись з тим, що тепер все так просто, не легко. Але як інакше можна переламати хребет бюрократичному монстру, який стоїть на заваді розвитку громадянського суспільства?

Спрощення процедур має стимулювати зростання кількості громадських організацій та їх діяльності в масштабах країни.

Відверті маніпуляції

Питання членських внесків громадських організацій – ще одне, яким відверто маніпулюють критики. Не уважно прочитавши закон, вони публічно заявляють, що в ньому відсутнє посилання на такий спосіб отримання коштів громадськими організаціями. В той час, як в статті 24 закону членські внески та пожертви названі одним з джерел формування коштів та майна громадської організації.

Разом з цим, слід визнати, що за 20 років членські внески не стали ефективним джерелом отримання коштів для громадських організацій, оскільки далеко не всі організації є масовими.

Стверджувати, що справжні громадські організації живуть виключно на членські внески, як роблять критики, це приректи на зникнення експертні, фахові та спеціалізовані організації.

Однак рекордною неправдою, яка облетіла більшість ЗМІ, є новина про те, що закон вводить новий податок для громадських організацій та скасовує неприбутковість. Всім відомо, що питання оподаткування в Україні регулюються Податковим кодексом – і закон не вносить жодної зміни до нього.

Як і не містить жодної іншої норми, яка б змінювала порядок оподаткування громадських організацій чи тягла за собою необхідність перереєстровувати існуючі організації в податкових органах для збереження статусу неприбутковості.

Тому в наступному році всі організації будуть оподатковуватись за тими ж нормами, що і в цьому.

Чи ідеальний новий закон "Про громадські об’єднання"?

Ні, далеко не ідеальний, бо ідеальних законів не буває. Щоб досягнути ухвалення цього закону громадським експертам довелося провести роки в битвах з державними органами, відстоюючи кожне слово, кожну кому в інтересах громадських організацій.

Якщо хтось і не задоволений законом, то в першу чергу чиновники. І жодний закон не буде ідеальним, якщо його виконання саботуватиметься та нівелюватиметься. Тому головне завдання для громадянського суспільства сьогодні – це консолідувати зусилля в напрямку забезпечення прогресивних норм закону, прийняття належних урядових постанов та навчання чиновників нових норм.

Тільки досягнувши успіху в цьому, зможемо отримати переваги неспівмірні з недоліками. Натомість взаємне протистояння призведе до поразки всіх сторін.

Максим Лациба, УНЦПД, для УП