Щирість Льовочкіна покаже вотум недовіри Азарову

Понедельник, 2 декабря 2013, 23:35

Барикади на вулиці Інститутській та Грушевського. На спорудження захисного редуту пішли залізні щити, якими ще нещодавно оточували "криваву" ялинку, а також сміттєві контейнери та бетонні клумби - потворні прикраси Києва, де влітку розсаджують чорнобривці, а весь інший час вони слугують сховищем для недопалків та пляшок. Прапор Євросоюзу на воротах Кабінету міністрів. Центральна площа перед урядовою будівлею перегороджена автобусами "Беркуту", а проїжджа частина - автомобілями мітингувальників.

До захопленої Київради іде постійний потік людей. Одні двері працюють на вхід, інші - на вихід. Міліцейську охорону замінила революційна молодь. Всередині колонного залу - медпункт, їдальня та притулок для приїжджих.

Заблоковані "Беркутом" входи на вулицю Банкову - і зовсім вільний службовий в'їзд до адміністрації президента через арку на вулиці Лютеранській.

Як і в 2004 році, нинішній Майдан почався із поселення опозиціонерів до Будинку профспілок. Це - найзручніше приміщення для розміщення штабу. На першому поверсі записують у "добровольці". На другому - кімната для нарад, також великий прес-центр під прапорами України, Євросоюзу та трьох опозиційних партій.

У понеділок вдень у Будинку профспілок відбувався брифінг Кличка, Яценюка і Тягнибока за підсумками зустрічі з послами країн Євросоюзу, США, Канади, Швейцарії та Японії.

Мета номер один - відставка Кабінету міністрів Азарова. "Ми готові запропонувати кандидатури в уряд національної альтернативи", - оголошує Тягнибок про кроки після зняття прем'єр-міністра. "Тільки після зміни Конституції або дострокових виборів президента", - уточнює Яценюк.

У супроводі охоронця з Будинку профспілок виходить Григорій Немиря. "Міністр закордонних справ не їде до Києва на конференцію ОБСЄ. Британія понизила рівень представництва до міністра у справах Європи", - повідомляє він останню міжнародну реакцію на події в Україні.

Зі спілкування Яценюка з телеканалом "Дождь" стає зрозумілий зміст його розмови з дипломатами: "Ми кажемо нашим західним друзям - якщо почати санкції з президента тяжко, то почніть з тих, хто виконує його злочинні накази. Якщо Янукович зрозуміє, що існує загроза його активам, він першим буде охороняти народ від Беркуту!".

Ішов третій день Майдану після кривавого розгону попереднього мітингу. Як завжди, соціальні мережі обурені відсутністю плану дій у опозиції.

З усього почутого і побаченого, він поки складається з трьох пунктів.

Перший - блокування центру Києва та державних установ, примушуючи владу до діалогу.

Друге - розгляд Верховною Радою постанови про відставку уряду Азарова.

Третє - дострокові вибори президента.

Остання вимога виглядає як найменш вірогідна, реальність якої могла би підвищитися після ефективного втілення двох перших. Зрештою, буде логічно, якщо боротьба за зняття Януковича переросте в президентську кампанію опозиції з прицілом на березень 2015 року.

Ньюсмейкер кривавого ранку

Історія з відставкою Сергія Льовочкіна з посади глави адміністрації президента закінчилася гучним пшиком. Через відмову Януковича звільнити його від обов’язків Льовочкін оголосив, що і далі працюватиме на посаді всупереч своїй волі.

Така поведінка розкриває всю логіку його вчинку з начебто відставкою. Чиновник, який працює на Банковій ще з 1999 року, найменше хотів потрапити під маховик міжнародних санкцій у зв’язку із силовим розгоном мирної акції протесту - тим більше за рішення, яке було ухвалено двома поверхами вище.

Льовочкін не хотів потрапити в чорні списки, аби втратити можливість відвідувати США, як це вже сталося з його другом і партнером Дмитром Фірташем. Блеф розкрився швидко, коли за заявою Льовочкіна про відставку не відбулося жодного аналогічного кроку з боку його партнерів в уряді, Юрія Бойка та Костянтина Грищенка. Так само не звільнилася з адміністрації президента і Дарка Чепак.

Водночас Льовочкін все ще залишається можливим ресурсом для підтримки опозиції в межах парламенту. Як випливає з блогу політтехнолога Костянтина Бондаренка, що працює з главою адміністрації президента, їхні цілі збігаються в частині відставки міністра внутрішніх справ Захарченка та прем'єр-міністра Азарова.

Першого - за розгін ЄвроМайдану, другого - за урядове рішення про скасування євроінтеграції.

Але реальну ціну вчинку Льовочкіна буде видно, коли і як його чисельні сателіти та союзники проголосують за відставку уряду Азарова. Поки відкрито свою позицію заявили три його особи - Інна Богословська з чоловіком-депутатом Володимир Мельниченком, а також екс-губернатор Дніпропетровської області Віктор Бондар.

Давид Жванія та Микола Рудьковський, два інших регіонала, які оголосили про розрив з Партією регіонів, є більш-менш віддаленими до різних центрів впливу в Партії регіонів.

Крім того, із засудженням розгону ЄвроМайдану виступили Ірина Бережна та Сергій Тігіпко. Останній має в парламенті ще щонайменше трьох депутатів - Світлана Фабрикант, Володимир Дудка, Олег Шаблатович.

На сьогодні три опозиційних фракції за умови повної явки нараховують 168 депутатів. Враховуючи опозиційно налаштованих позафракційних, число можна довести до 190. Плюс "група Льовочкіна" нараховує близько 20 депутатів: туди входять сестра глави адміністрації президента Юлія Льовочкіна, Іван Фурсін, Іван Мирний, Олександр Волков, Юрій Мірошниченко, Віктор Жеребнюк, Юлій Йоффе, Олександр Нечаєв, Віталій Чудновський, Ірина Горіна, батько та син Кацуби тощо.

Крім того, до потенційних союзників опозиції всередині Партії регіонів можна відносити Володимира Литвина, який сам залишається позафракційним, але контролює чотирьох регіоналів. Трьох регіоналів має Віктор Пінчук (Яків Безбах, Лариса Мельничук, Микола Солошенко).

Питання, як поведуть себе обрані від Одеси соратники ображеного Ігоря Маркова - Олександр Пресман та Віталій Барвіненко. Але навіть за згоди цих депутатів підтримати відставку Азарова, для успішного голосування не вистачає ще півтора - два десятки голосів.

Шанси на підтримку цього рішення донецькими мінімальні. Адже, крім протистояння "ЄвроМайдан - Янукович", ми також є свідками багатомісячної боротьби в команді президента, коли "група Льовочкіна" воює з "сімейним" блоком та земляками гаранта. З числа доказів цього - оперативний виступ на захист Клюєва Ганни Герман, яку Льовочкін фактично виставив за двері з адміністрації президента.

Тому провал вотуму недовіри Азарову залишається цілком реальним. Але тоді говоритиме вулиця, контроль над якою часом не здатна встановити навіть опозиція.

powered by lun.ua
Главное на Украинской правде