13073 просмотра
Среда, 6 сентября 2017, 16:30

В кінці червня в п'яти містах України - в Києві, Львові, Миколаєві, Харкові та Полтаві пройшли випускні вечори "Української академії лідерства".

Це неформальна освітня програма - аналог Ізраїльської академії лідерства, яка була створена в Ізраїлі з метою формування національної еліти ще в 70-ті роки.

Запуск цього проекту в Україні - приватна ініціатива.

У 2015-му році співробітник фонду Western NIS Enterprise Fund Роман Тичківський на одній з конференцій почув виступ заступника міністра освіти Ізраїлю по неформальному навчанню Ереза Ешеля про те, як в його країні виховують лідерів.

Після декількох місяців спілкування з Романом Тичківським скайпом Ерез Ешель не тільки підключився до розробки українського освітнього проекту, але став його адвокатом, переконавши правління фонду, що ідея запуску академії не тільки своєчасна, а й під силу Тичківському.

Українська команда відвідала Ізраїль в кінці квітня 2015-го, в червні Роман Тичківській вже оголосив перший набір студентів.

 

Хто знає Рому, той знає, яким він є енерджайзером.

Щоб знайти студентів першого набору, Тичківській роздрукував рейтинг кращих шкіл України і вирішив відвідати першу 10-ку.

Разом з ним українськими школами колесив ізраїльтянин Ерез Ешель, який розповідав, навіщо ізраїльські діти вступають до школи лідерства - що це дає їм, і їхній країні.

В той момент "Українська академія лідерства" існувала тільки як ідея. Не було ні приміщення, ні розроблених програм навчання.

Тільки зоряний "борд" – Ярослава Джонсон, Андрій Зелінський, Борис Ложкін, Олена Кошарна, Наталя Попович, Святослав Вакарчук, Борис Гудзяк, Віктор і Валентина Зотові, Іван Малкович, Ярослав Рущишн, Віталій Сич, Ярослав Грицак, Оксана Семенюк, Влад Троїцький та інші. А ще – група волонтерів: 5 молодих дівчат та хлопців з Пласту, друзів Романа, і дружина Юлія.

 

"Нове покоління не з'явитися саме по собі. Ми повинні його виростити ", - говорив на зустрічах Андрій Зелінський. З цих зустрічей Роман, як правило, виходив з новими ідеями і партнерами, готовими інвестувати свій час та енергію в створення академії лідерства.

Цього року програма випустила 250 студентів (перший набір 2015 го - 40).

ПОКОЛІННЯ, ЯКЕ ПОДОРОСЛІШАЛО МІЖ РЕВОЛЮЦІЯМИ

Коли в 2004 році в Україні почалася Помаранчева революція, Ромі Тичківському було 15 років. Якраз в цей час він навчався в США (за програмою FLEX).

Після переглядів сюжетів з Майдану, в яких студенти розповідали, що вони вийшли за свободу волевиявлення і проти фальсифікацій виборів, Рома впадав у відчай.

Дійшло до того, що одного разу американські батьки посадили хлопчину навпроти і сказали: "Ми можемо відправити тебе в Україну прямо зараз, але подумай, чи не краще здобути освіту і повернутися в країну, щоб її будувати. Адже роботи вистачить на всіх".

З США Тичківський повернувся в травні 2005. За місяць наздогнав програму 11-го класу, і склав іспити разом з класом.

Хоча у батька Романа були інші плани, син вибрав місцем навчання економічний факультет Києво-Могилянської академії.

У Могилянці Тичківського добре пам'ятають за студентськими активностями. Наприклад, одна з них: у 2006 році, коли один з "могилянців" важко захворів — Роман Тичківській очолив ініціативну групу, яка організувала кілька музичний концертів, щоб зібрати гроші на операцію.

Рома відразу поставив планку - головний концерт повинен бути тільки з топовими групами.

Так і вийшло - на підтримку хлопця погодилися виступити групи "Скай" і "Друга ріка".

У Романа по життю дуже висока планка. Тому після закінчення бакалаврату в Могилянці, він вступив  до магістратури в Barcelona Graduate School of Economics на спеціальність "Master in the Economics of Science and innovation".

 

Чому Іспанія?

Ця країна, в якій з 1998 року жив хресний батько Романа. Він рідко приїжджав в Україну, а коли приїжджав, то це було для хресника справжнім святом.

Хресний ніколи насправді не розповідав про те, як живуть українські емігранти. І вже в Іспанії він розповів Роману, як доводилося роками жити без документів, по 10-15 чоловік в кімнатах, в умовах, які є нижчими людської гідності.

Другим сильним враженням після Помаранчевої революції, що вплинуло на Ромину персональну "траєкторію" життя, був день, коли разом з хресним вони приїхали в точку, де збираються українські емігранти (на площу, куди приїжджає "бус").

"Я побачив людей, які були погано одягнені, деякі навіть були без взуття, вони передавали своїм сім'ям величезні баули. А потім стали в коло і деякі з них скаржилися, інші навіть плакали, розповідаючи про те, як їх іноді обманюють роботодавці, як їх кидають, недоплачують, не лікують. Але про це ніхто ніколи не дізнається на батьківщині. Я побачив цю біль. І я зрозумів, що я перше покоління українців, які повинні зробити все, щоб наші люди більше не виїжджали", - каже Роман.

Українські заробітчани, прощаючись з хлопцем, плескали його по плечу: "Давай, синку, на тебе одна надія.".

Рома кладе руку на плече, немов це було вчора. Він часто говорить "цінності" і "місія". Він не соромиться бути пафосним.

"Коли я працював на "барі" під час Майдану (готував коктейлі Молотова - ред.) Я бачив, що наші люди готові жертвувати собою заради змін. Але треба вміти не тільки вмирати за цінності. Треба вміти за ними жити", - каже він.

Майдан розділив життя Юлі та Роми на "до" і "після", трансформувавши їх кар'єри.

Від революції до Еволюції

 "Ми тут зібралися, щоб придумати, як не "злити" Майдан", - впевненим голосом проголосила Юля Кочерган 30 листопада 2013 року, на той момент віце-президент Київської школи економіки.

Це було 30 листопада 2013 року. У день першого віче на Майднані в Київській школі економіки зібралися активісти, щоб розробити план, як зробити протест осмисленим. (Автор цього тексту була присутня на тій першій зустрічі).

Серед трьох десятків людей десь в самому кутку залу сидів Роман Тичківський, співробітник холдингу емоцій "Фест".

 

Він уважно дивився як його дівчина Юля, з якою вони разом вчилися в Києво-Могилянській академії, розмашисто виводить на фліпчарті #НеЗлийМайдан.

У той же вечір було вирішено читати лекції на Майдані. А через пару днів група молодих людей вже встановлювала сцену біля Головпоштамту з розтяжками "Відкритого університету Майдану". Спочатку хотіли назвати "Вільним", але в друкарні допустили друкарську помилку і дали нову назву "Відкритий"

Ідея полягала в тому, щоб організувати майданчик, на якій би щодня викладачі різних вузів читали лекції про громадянські компетенції студентам, які будуть приходити на Майдан замість пар.

Але на подив організаторів лекції частіше збирали дорослу аудиторію.

"Нашою метою на Майдані було підтримати революцію свідомості. Щоб люди розуміли, як конструктивно домагатися змін, раз вони вже вийшли заради цього на вулицю ", - згадує Юля.

З грудня по лютий ВУМ організував більше 300 лекцій, а протягом 2014 року - 2015 років команда проекту організувала три десятки Шкіл свідомого громадянина в різних містах України.

Зараз ВУМ - активно працює як онлайн проект, що своєю місією вважає розвиток громадських компетенцій і боротьбу з популізмом.

ВУМ - для Юлі і Роми став тим проектом, що показав, в якому напрямку необхідно рухатися в "постмайданній" реальності.

Після Майдану Юля Тичківська деякий час працювала помічницею міністра економіки Павла Шеремети. Після того, як повернулася до КСЕ, Тичківська почала розробляти програми для перепідготовки держслужбовців кількох міністерств. Разом з Сергієм Марченко та Наталією Яресько вони розробили кілька програм для службовців держустанов. Також в КСЕ запускалися програми перепідготовки кадрів для національних офісів поліції, щоб сформувати кадровий резерв.

 

А Роман Тичківський після Майдану почав працювати в Western NIS Enterprise Fund, очоливши напрямок освітніх програм, спрямованих на економічний розвиток України. Ця програма також фінансує навчання українських управлінців в провідних світових бізнес-школах, створивши грантові програми Seed Grant. Перші 5 осіб вирушили на навчання в 2015-му році. Інша група в кількості 13 чоловік вирушила на навчання вже в 2016-му році.

І, згідно з контрактом, повинні повернутися після навчання на роботу в українські державні або приватні компанії.

Але невгамовному Тичківському цього було замало. Він хотів займатися програмами, які можна було б масштабувати.

Зернятка нової країни

Коли взимку 2015-му року Роман Тичкивский слухав ізраїльтянина Ереза Ешеля, у нього склався "паззл".

Після виступу Ешеля, Тичківський тричі до нього підходив з додатковими питаннями.

Зрештою, так набрид, що, коли Роман підійшов, аби познайомити його з Юлею, Ешель спробував "відшити" пару.

- Do you have kids ?, - запитав він суворо.

- Not yet. But I am from family which have 9 children, - відповіла Юля Тичківська.

Відповідь настільки зацікавила Ереза, батька 5-х дітей, що він на клаптику паперу записав свої контакти.

Що так зачепило Романа?

Це те, наскільки для Ізраїлю було критичним інституалізовати виховання лідерів. За словами Ереза, один такий випускник академії з цінностями лідерства і відповідальністю за країну, впливає своєю поведінкою і ставленням до життя мінімум на сто людей.

"Що таке почуття гідності? Це коли у тебе в країні починається війна чи якась проблема, ти не береш квиток на літак, щоб сховатися там, де безпечніше. А шукаєш можливості для вирішення проблем", - задумливо пояснює Тичківський.

Драйв Роми в тому, щоб створити умови для молодих людей в критичний момент їхнього життя, коли формуються їх цінності, які вплинуть на подальше життя.

В Українській академії лідерства навчання базується на цінностях, які вони бачать як інструменти прийняття щоденних рішень кожною людиною в суспільстві.

"Цінності це те, що об'єднує українців в боротьбі за кращі "сьогодні" і справжні "завтра", - підкреслює Тичківський.

 

В Українській академії лідерства читають філософські трактати (Аристотеля, Сократа, Макіавеллі, Руссо ітд.), проводять дебати на актуальні політичні теми, часто говорять про цінності, і вивчають кейси країн, які переживали трансформацію.

А ще школярі мають можливість слухати лекції таких інтелектуалів, як Ярослав Грицак, Орися та Леся Демські, Валерій Пекар, Ярослава Джонсон, Михайло Винницький, Юнона Лотоцька, Євген Глібовицький, Сергій Жадан, розмовляти зі Святославом Вакарчуком або військовим капеланом Андрієм Зелінським.

"У нас такий принцип: Великі книги, Великі вчителі, Великий досвід, Великі вчителі", - сяє від щастя Тичківський.

Важливий елемент навчання - спільні проекти, причому не тільки інтелектуальні, але і фізичні - наприклад, ремонт приміщення музею Івана Франка.

"Нам важливо, щоб вони розуміли, будувати країну іноді доведеться фізично. Брати в руки не тільки зброю, але й інструменти. Не тільки захищати, але й творити "- ось про що керівник Української академії лідерства Рома Тичківський найчастіше говорить зі своїми студентами.

Найбільшим здивуванням особисто для нього було те, наскільки діти з різних міст представляють різну культуру.

Щоб "зшивати" країну, в кожній з п'яти філій вчаться діти з різних міст.

Через рік, місто Полтава для львів'ян стає таким само рідним містом, як і для полтавчан, наприклад, Харків.

 

За рік навчання в Академії всі студенти і команда двічі їдуть в освітні експедиції закордон. На початку року відвідують Ізраїль, де знайомляться з історією створення ізраїльської держави. По закінченню року студенти та команда в статусі молодих амбасадорів України практично самостійно реалізують лідерську місію в кілька країн Європейського союзу вже з традиційним меседжем - "I AM UKRAINE. I LOVE FREEDOM "

Після першого випуску 2016-го студенти Академії лідерства отримали 10 стипендій в Українському католицькому університеті, 6 надійшло в Могилянку, ще двоє в Варшавську школу економіки, а двоє хлопців відкрили кафе "Трава" з гаслом "Будь Справжня!" - так звучить одна з цінностей УАЛ.

Чи можна виростити покоління лідерів?

У Роми і Юлі Тичківських на це питання є чітка відповідь.

Освіта - це технологія передачі сенсу. І якщо правильно побудувати процес, то результат неминучий.

Тичківські взяли на себе відповідальність за організацію процесу.

"Коли ми говоримо зі студентами про те, якою буде Україна 2030 і запитуємо їх, чи готові вони брати відповідальність за країну. 80% студентів кажуть "так", але з ними про це до вступу в академію майже ніхто ніколи не говорив", - каже Роман.

Це важливо дати молоді на етапі становлення — відчуття чогось більшого, ніж те, чим ти є.

На питання: "Ким ти відчуваєш себе після навчання в Академії?" випускник УАЛ відповідає: "Ми діяльні оптимісти, які хочуть змін у своїй країні".

Роман Тичківський розповідає, що до нього звертаються батьки зі словами: "Що ви даєте читати дітям? Дайте нам теж" або "Вам варто відкривати школу для батьків, а то ми не встигаємо за ними".

 

Звичка, яка виробляється в Академії, - це 8 годин волонтерства в тиждень, робота на громаду, в якій живеш, і відповідальність за її розвиток.

Щоб філії академії запрацювали у всіх обласних центрах, необхідно 18 млн. доларів на рік. Але фонд Western NIS Enterprise Fund планує зробити проект сталим, підключаючи до розвитку регіональний бізнес і владу.

Так в Полтаві, наприклад, до фінансування академії вже підключилася аграрна компанія "Астарта".

"У Українській академії лідерства велика команда і велика підтримка. І це не тільки команда нашого фонду, багато українських лідерів об'єдналися, щоб підтримати проект, допомогти вибудувати необхідну інфраструктуру з комунікацій, ресурсів і людей. Але без Романа навряд чи б Академія була би такою. Я пам'ятаю, як він переконував мене, а я вже переконувала інших членів Ради Директорів фонду WNISEF, щоб підтримати проект. Роман горить цією ідеєю і це важливо. І що найважливіше він вміє зарядити цією вірою студентів та команду", - коментує Ярослава Джонсон, Президент та Головний виконавчий директор Western NIS Enterprise Fund і глава Наглядової ради

"Суспільство - це складна система комунікацій. Філії УАЛ стануть такими "точками збірки" нових регіональних лідерів і центрами комунікації", - широко посміхаючись каже 28-річний Роман Тичківський.

Він частенько "закидає" своїх студентів в 2030 рік, але, здається, сам звідти не повертається.

Анастасія Рінгіс, для УП

 


powered by lun.ua