Кадры решают все. Кто из президентов Украины провел глубокую кадровую "чистку"?
За 27 років незалежності України п’ятеро людей були главою держави та один — виконувачем обов’язків. Від першого ж дня вони призначали на ключові посади нових людей. Адже своя команда дає можливість втілювати у життя президентські ідеї, впливати на прийняття рішень у сферах, які напряму непідконтрольні голові держави, та розширювати вплив на різних рівнях і гілках влади.
Кадрові рішення — найбільша за обсягом указів робота глави держави: в середньому президенти України за рік звільняли 312 осіб і призначали 738. Зміни команди на найвищому рівні видно неозброєним оком, тому до них прикута увага ЗМІ. Подекуди вони знаходять відображення навіть у фольклорі: наприклад, "любі друзі у владі" за часів Ющенко, чи "окупація Києва донецькими".
VoxUkraine проаналізував звільнення та призначення на посади, на які безпосередньо могли впливати президенти України. Для цього ми розглянули президентські укази, розпорядження та інші нормативні акти, в яких йшла мова про звільнення-призначення (понад 18 000 з 1991 року по липень 2018).
Що за посади фігурують в цих указах? Наскільки глибоко та швидко глави держави оновлювали "президентську вертикаль"? Чим відрізнялась між собою кадрова політика різних президентів?
Як ми дослідили усі президентські перестановки
За допомогою розширеного пошуку на порталі відкритих даних Верховної ради ми виокремили нормативні акти, видані президентом, що стосуються призначення на посади чи звільнення з посад.
В результаті ми отримали масив даних із 39 тисяч документів. 53% всіх указів стосуються кадрових рішень у судах і їх аналіз заслуговує окремого дослідження, тому ми не взяли їх до уваги.
Контекст дослідження: Кого могли призначати президенти
Через регулярні зміни законодавства та Конституції президенти в різні часи могли призначати доволі різний перелік осіб. Найпоширеніші причини – створення, реорганізація чи ліквідування державних органів та зміна порядку призначення чиновників.
Для прикладу, Кравчук міг призначати заступників голови Національного комітету з питань роззброєння (зараз не існує), Кучма та Ющенко – наглядові ради держкомпаній (зараз цим опікується Кабмін), а Янукович – голову Державної служби України з питань захисту персональних даних (зараз не існує).
Після ухвалення Конституції у 1996 році стаття, у якій вказано повноваження президента України, змінювалась три рази. Левова частка цих змін стосувалась саме кадрових можливостей президентів.
За всіма редакціями Конституції президенти мали повноваження призначати дипломатів, вище командування Збройних сил України, половину складу ради Національного банку України та Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, третину складу Конституційного Суду України. За погодженням з Верховною Радою президенти всіх каденцій (окрім Кравчука та, на початку терміну, Кучми) призначали Генерального прокурора та голову Нацбанку.
Найбільші повноваження мали президенти Леонід Кучма та Віктор Янукович, за яких діяла президентсько-парламентська форма правління. Крім прямих призначень, Кучма та Янукович за згодою Верховної Ради призначали прем’єр-міністра, Генпрокурора, голову Антимонопольного комітету, голову Фонду Держмайна, голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України, а за поданням прем’єр-міністра – членів Кабміну, голів органів центральної виконавчої влади та голів місцевих держадміністрацій.
Голова держави більше не міг призначати повний склад Кабміну (залишили лише право на внесення подання про кандидатуру міністра оборони та міністра закордонних справ). Голів Антимонопольного комітету, Фонду Держмайна та Державного комітету телебачення і радіомовлення України почала призначати Верховна Рада за поданням прем’єр-міністра. У 2014 році парламент відновив редакцію Конституції 2004 року з урахуванням змін 2011 та 2013 років.
