В Украине горит лес, исчезает вода в колодцах, а рысей продают на OLX. Есть ли выход?
На початку квітня в Україні почала горіти Чорнобильська зона. Палали трав'яний настил, очерет і лісова підстилка – вигоріло близько 5% території заповідника. Найбільше постраждали покинуті сільськогосподарські землі (55%) та ліси (35%).
16 квітня пожежі спалахнули по сусідству, на територіях 9 лісгоспів Житомирщини. А згодом перекинулися на цілі села, одними з найбільш постраждалих стали Личмани та Магдин.
6 травня, за місяць після спалаху пожежі в Чорнобилі, лісова охорона продовжує проливати окремі місця залягання торфу, який тліє після пожеж.
Попри сотні новин, репости фотографій втомлених пожежників і десятки оголошень про збір коштів на допомогу частина киян помітила наслідки лісових пожеж інакше – коли відчинила вікно і не змогла нормально дихати, тобто коли проблема у прямому сенсі з'явилася під їхнім носом.
Утім лісові пожежі – далеко не єдина відповідь на запитання, чому в Києві пилова буря або неприємний запах. А підпали трави – далеко не повна відповідь на запитання, чому горить ліс.
"Українська правда" разом з експертами WWF Україна спробувала відшукати ґрунтовніше пояснення цьогорічним лісовим пожежам, відсутності води в криницях та зменшенню кількості рідкісних видів тварин.
А також дізнатися більше про водну культуру українців, стан рідкісних видів і причини збільшення кількості рубок.
"Немає води, яка була би бар'єром для поширення пожеж". Український ліс
Ведмідь бурий має статус зникаючого.
У дикій природі України лишилось близько 300 ведмедів і 500 рисей.
Керівник практики "Рідкісні види" WWF Україна Богдан Вихор.
Координував проекти фонду "Життя великим хижакам Європи" та "Співжиття заради збереження"
Тварини vs Нещодавні пожежі
За багато років існування тварини пристосувалися до впливу пожеж, але це якщо говорити про екосистеми, у яких пожежі виникають природним шляхом. Наприклад, захід США – це так звані залежні від вогню екосистеми, де раз у 50, 100, 120 років ліс вигорає повністю, а на його місці виростає новий. Цикл життя триває і триває.
В Україні інша ситуація: більшість випадків – це умисні підпали, що створює додатковий стрес для тварин.
Горить щороку, навіть гірше – горить двічі на рік, бо палає весною та восени. Великі тварини, наприклад, лосі, олені, косулі, рисі відчувають небезпеку набагато швидше й покидають території. Здебільшого такі тварини рятуються. Дрібнішим тваринам важче, вони можуть загинути в пожежі.
Нещодавні пожежі в Чорнобильській зоні мали дифузний характер. Горіло у різних місцях, в результаті приблизно 5% території Чорнобильського екологічно-радіаційного біосферного заповідника вигоріло. Тому більшість тварин переорієнтувалися, вони перейшли на інші території, де мають можливість харчуватися.
Знати більше: Чи годувати диких тварин і як пожежі вплинуть на плани WWF у Чорнобилі">
Ми спілкувалися з працівниками заповідника – туш великих тварин, мертвих лосів, оленів, косуль вони не знаходили. Вигоріла трава піде на добриво. Падає перший дощ, і на цьому місці за кілька тижнів забуяють рясні трави, до яких повернуться тварини, зокрема копитні.
Тому з екологічного погляду вплив пожеж є двояким. Це дозволяє знищити стару суху рослинність і дає можливість вирости новій. Інша проблема – ці пожежі спричинені людиною, і це найгірше.
Хто є в зоні відчуження, крім коней Пржевальського?
У Чорнобилі на фотопастку нещодавно зафіксували одну з рисей. За нашими оцінками, їх там від 10 до 14, хоча дослідження ще тривають.
До зони час від часу з білоруської частини заходить ведмідь бурий. На жаль, поки що немає підтверджених даних, що на території української частини постійно знаходиться ведмідь і залягає у сплячку. Також там є заплави, де відмічали орлана-білохвоста і інші рідкісні види птахів.
Зона відчуження – унікальна територія, адже вона єдина, мабуть, з мінімальним втручанням і впливом людини впродовж останніх 30 років.
Це хороший приклад, як природа може себе відновити без втручання людини. Там з'явилися ведмеді, рись, вовки, шалена чисельність копитних – це як зоопарк під відкритим небом.
Чому в Україні вбивають ведмедів
Проводили дослідження, чому вбивають ведмедя, і причина зовсім не в тому, що він робить шкоду – роздирає корову чи вівцю, хоча такі факти мають місце.
Основною причиною вбивства ведмедя в Карпатах є бажання самоствердитися. Багаті впливові люди з правоохоронних органів, політики, депутати, судді, бізнесмени хочуть утвердити свій статус, їдуть в гори на вікенд, бо в Африку на сафарі немає часу.
За попередньою оцінкою, організація чорного полювання на ведмедя може "коштувати" від 5 до 15 тисяч євро. Людина їде в гори, щоб утвердити свій статус і показати – я можу собі дозволити вбити ведмедя і мені за це нічого не буде. За минулий рік тільки в одній частині Карпат вбили 9 ведмедів.
Вбивство заради шкіри чи м’яса – значно менш вагома причина для людей. Незважаючи на те, що ведмідь вже понад 10 років у Червоній книзі, його чисельність не збільшилася.
У 70-х роках його було приблизно 1200-1500, зараз, за останніми даними Червоної книги, чисельність впала до 300, і вона ні в який бік стабільно не рухається. Ведмежата, які народжуються і виживають, стають жертвами браконьєрів у дорослому віці.
$3,5 тисячі за рись на OLX: як торгують рідкісними видами
Окрім дикої природи, рідкісні тварини є і в неволі. Категорії утримання тварин різні: тримають у зоопарках, звіринцях, приватних садибах. Саме утримання в садибах реально проконтролювати дуже складно.
WWF Україна співпрацює з комітетом Верховної Ради України з питань екології щодо законодавчих актів, які обмежать права людей вільно тримати тварин, що можуть бути небезпечними для інших.
Є міжнародні документи, зокрема СІТЕС, договір про міжнародну торгівлю дикими видами, які відстежують походження тварин. Якщо цей тигр із зоопарку, це одне, а якщо відловлений з дикої природи – це інше.
Але тут постає ще одне, моральне питання: чи ми маємо право утримувати великих хижих тварин у себе вдома? І наскільки це безпечно?
Люди купують, бо просто хочуть їх мати, але не володіють знаннями, як правильно з ними поводитися. Вільно можна купити рисів, левів, тигрів. Рись на OLX коштує 3,5 тисячі доларів. Навіть якби були мамонти, напевно, їх можна було б в Україні купити.
Якщо говорити про незаконну торгівлю рідкісними видами як явище, то це один з найприбутковіших бізнесів загалом. Він займає третє чи четверте місце після торгівлі наркотиками, зброєю та людьми. Обіг становить $20 мільярдів доларів щорічно. І Україна тут не стоїть осторонь.
В Україні є багато так званих притулків для тварин, у яких "розмножують на паперах" рідкісних геконів чи ігуан. Їх оформлюють юридично та вивозять у Євросоюз. Хоча по факту, по цілому світу такі ігуани чи гекони у штучних умовах не розмножуються взагалі. Це результат контрабанди з теплих країв, зокрема Мадагаскару.
Питання торгівлі видами – це теж питання статусності. Мати рідкісну рибку – це круто, бо тільки я її маю і ніхто у світі! Вона плаває саме в моєму акваріумі й більше ні в кого! Люди готові платити мільйони доларів, щоб володіти ексклюзивною рідкісною твариною.
Що сталося з рідкісними видами за останні 10 років?
Упродовж останніх десятиліть не лише в Україні, а й у світі є тенденція до зменшення чисельності видів і середовища їхнього існування. Люди почали будувати автобани з парканами, які мають подвійний ефект.
З одного боку оберігаємо тварин від того, щоб вони не вискочили на дорогу, їх не збили, а вони не спричинили автокатастрофу.
З іншого – ізоляція тварин, які вільно не переміщуються, вільно не схрещуються під час розмноження. Тому в країнах ЄС будують так звані віадуки – спеціальні мости, якими тварини з одного "острівця" чи лісу можуть переходити на інший.
В Україні ми мріємо про хороші та якісні дороги, тому це питання дуже швидко стане актуальним. Коли наша країна почне розбудовувати транспортну інфраструктуру в масштабах, як в ЄС, це значно вплине на видове різноманіття.
Якщо не врахуємо "екологічні коридори", якими тварини вільно мігрують з однієї території в іншу, їм загрожуватиме вимирання.
Якщо говорити про риб, то колись осетри з Чорного моря могли допливати по Дністру ледь не до самої Львівщини. Внаслідок будівництва дамб Дністровського каскаду утворилися фізичні бар'єри для міграції риб, відповідно риби не мають можливості безперешкодно підійматися по воді на свої нерестовища.
Чи треба контролювати чисельність тварин?
Людина вимушена контролювати чисельність певних видів тварин, бо сама зруйнувала природні процеси.
Якщо говорити про контроль такого виду як лисиця, є конкретні наукові дані: коли чисельність голів на тисячу гектарів території перевищує певний показник, сказ швидко поширюється. І, на жаль, людина, щоб попередити поширення такої хвороби, повинна у деяких випадках втручатися до регуляції чисельності таких видів. Хоча це не обов'язково має бути летальна регуляція.
Є дика природа і є трансформовані людиною ландшафти, назвемо їх сільська й міська агломерації. Для цих агломерацій нормально, коли там бігають собачки чи котики, навіть якщо вони безпритульні. Це нормально, тому що це територія, яка кардинально змінена людиною.
Але коли та ж людина вивозить собачку чи котика у ліс, у дику екосистему, це створює дуже негативний вплив на біорізноманіття. Тварини, щоб там вижити, починають виїдати усе, що бачать. Коти, наприклад, масово виїдають птахів.
Класичним прикладом негативного впливу втручання діяльності людини в природні екосистеми є Австралія, куди навезли кроликів, верблюдів, кіз, лисиць й так далі. В результаті ці види стали так званими інвазійними й знищили велику частину біорізноманіття континенту – вимерли багато унікальних місцевих видів тварин.
Завдання для держави
Ми побудували великі міста-мільйонники, величезні дамби на Дніпрі, перекрили природній рух течії й качаємо воду з водосховищ для своїх побутових потреб – так ми живемо. Це не є віддалена тундра, де ніколи людина не ходила і де належним чином відбуваються усі природні процеси.
Але за нами стоїть відповідальність – що ми зробимо, щоб не допустити зникнення останніх залишків природи, які є довкола нас? Чи ми будемо робити якісь заходи, щоб зберегти середовище існування і самих рідкісних видів?
Не всі види тварин мають можливість пристосуватися до життя разом з людиною. Наприклад, лелека робить гнізда на стовпах, на стріхах, і живе собі з людиною, їсть жабок і все спокійно.
Але є такі тварини як рись, яка не може жити поруч з людиною. Їй потрібен шматочок глухого лісу, де її ніхто не буде турбувати, тому що у неї такий характер. Ми маємо поважати право рисі жити в глухому лісі, який не буде обтяжений надмірними рубками чи дорогами.
Повинна бути національна стратегія збереження біорізноманіття та середовища існування видів. Ми не можемо зберігати рись, якщо ми не думаємо про ліс, у якому ця рись буде жити.
В Україні має бути чітке бачення – що ми хочемо зробити, щоб зберегти у природі взаємозв'язки, і зробити так, щоб кількість рідкісних видів у Червоній книзі щороку зменшувалася, а не так, як зараз, коли маємо тенденцію до збільшення.