"Главред" и Ко: перейдем ли от просто паршивого к самому плохому?

37 просмотров
Среда, 03 марта 2010, 10:50
Сергей Грабовский
для УП

Комусь це відомо, комусь це невідомо, але факт є фактом: страйк "Главреда" триває і, схоже, не надто тривожить суспільство і журналістську спільноту.

А даремно, адже, як на мене, йдеться про певну тенденцію, про значущий тренд сьогоднішнього розвитку країни. І тут мали б спонукати до роздумів і певних – і досить різких – висновків не тільки журналістська солідарність та іманентна бойовитість структур громадянського суспільства, а й той напівпідсвідомий інстинкт колективного самозбереження, який повинен би вже виробитися у кожного українця, причетного до світу мас-медіа.

Бо ж якщо сьогодні – він, то завтра – ти, а післязавтра – я.

Більше того: навіть у разі, якщо позірно все залишиться на своїх місцях, то в результаті чорне може перетворитися на біле, і навпаки, - а завданням ЗМІ стане оспівування цих перевтілень.

Тим більше, що це вже було. Треба тільки не забувати чийсь досвід.

Тож продовжу доречною цитатою.

"Ми домагаємося не правди, а ефекту".

Саме ці слова згадалися мені під час читання статей на різних сайтах, присвячених ситуації з "Главредом", та їхнього обговорення на форумах.

А й справді – ефект. Власники – це ясно: фінансовий ефект та – головним чином під час виборів – ефект пропагандистський. Але і фінансовий ефект тут "загорнений" у пропаганду: реклама у сучасному світі аж ніяк не займається правдивим інформуванням масової аудиторії про справжню якість товарів.

Отож власникам ЗМІ потрібен зиск. Воно б і нічого, якби вони мислили категоріями десятиліть, якщо не століть, як, скажімо, робили це Рокфеллери, котрі завжди дбали про те, щоб їхні онуки і правнуки також були "тими самими Рокфеллерами".

Але сьогодні маємо нуворишів з мільярдами у кишенях і психологією Шури Балаганова. Тому вони не гребують залазити у чиїсь кишені за дріб’язком, користуючись відсутністю правоохоронних органів як таких та загальноприйнятих суспільних моральних норм.

І не треба дивуватися, що "кидалово" щодо журналістів поєднується з таким самим "кидаловом" щодо виборців і взагалі – всіх громадян України.

А відтак – ще одна принагідна цитата:

"Юриспруденція — продажна дівка політики".

Хто скаже, що в Україні не так? А оскільки велика політика і великий бізнес у нас зрослися в єдине олігархічне ціле, то, мабуть, продовжувати не треба – все і так зрозуміло.

От що справді сумно – не тільки власники та частина редакторського корпусу, а й частина простої пишучої братії охоче працює на ефект-за-будь-яку-ціну. І ще й прикривається стандартами американської журналістики, яка насправді дуже часто відверто безпорадна, коли настають кризові моменти і треба говорити правду, лише саму правду і – нічого іншого, крім правди.

Воно ж було самозрозумілим, скажімо, що іпотечна мильна бульбашка не може надиматися нескінченно, - але застереження про близьку загальну фінансову катастрофу якщо десь і лунали, то на маргінесі недійного світу.

А в центрі було зовсім інше, і зовсім інші пристрасті. При цьому, як не дивно на перший погляд, у нас – незрівнянно більше, ніж у них, у "клятих піндосів".

"Людина була і залишається твариною. З низькими чи високими інстинктами. З любов’ю та зненавистю. Проте твариною вона залишається завжди".

Схоже, ця сентенція також є дороговказом для вітчизняних ЗМІ. Принаймні, для переважної частини їхніх власників, редакторів та – нікуди від правди не подінешся – читачів, глядачів і слухачів. Сегмент мас-медіа, де людину ще вважають людиною все скорочується і скорочується.

І в цьому сенсі ситуація з "Главредом" теж показова. Бо йшлося про групу видань, які все ж таки орієнтовані на людину. А глянцевий гламур, який так полюбляють рекламісти, - то ж якраз на істоту інстинктивну...

Тим часом людина історично починається саме з подолання інстинкту. Коли вона перестає гнатися за прудконогим зайцем, а спиняється, хоча голодний шлунок штовхає її вперед, і майструє дротик або лук зі стрілами.

Іншими словами, щоб наздогнати ціль, треба спинитися і подумати...

Але сьогоднішні ЗМІ розраховані не на високочолого кроманьйонця, а на низьколобого неандертальця, який зовсім не випадково програв змагання зі своїм суперником, хоча фізично був сильнішим.

От і ситуація з "Главредом" символізує відмову від однієї із чільних якостей людської спільноти - поки що в масштабах окремо взятої медіа-групи – від орієнтації на розумну, цілераціональну дію.

Не випадково ж бо було сказано:

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм".

Гадаю, розжовувати не треба.

А стосовно того, що людина – це така собі гламурна тваринка з кількома найпростішими інстинктами, то не дивно, що значна частина аудиторії ЗМІ прийняла цю парадигму. Бо ж її так довго і так уміло, слід сказати, нав’язували. Задля ефекту, ясна річ.

"Якщо ви висловите досить масштабну брехню і потім будете її повторювати, то в кінцевому підсумку люди в неї повірять".

Що ми, власне, і спостерігаємо. Знов-таки, не тільки в Україні, але якщо порівняти наклади "Газети Виборчої" та її українських більш чи менш удалих віддзеркалень, то висновок буде невтішний – і не на нашу користь, ясна річ.

Сумно жити у цьому медіа-світі, панове.

А тепер, мабуть, час уже розкрити, хто є автором наведених тут цитат. Д-р Пауль Йозеф Геббельс. Той самий. Як наче сьогодні описував українську медійну дійсність – ту, якою її чи то стихійно, чи то цілеспрямовано хтось формує. І формує, цілком імовірно, для того, щоб ніякого спротиву, а насамперед інтелектуального, не викликало втілення ще однієї максими:

"Один народ, одна країна, один лідер" (чи, якщо німецькою, то "фюрер"...).



powered by lun.ua
Реклама:
ДияСити: где-стимулирование цифровой экономики
Какие налоги будут платить IT-компании в рамках режима ДияСити?
Служебная халатность на миллиарды
Как Федерация профсоюзов присвоила более 200 объектов недвижимости и почему государство не может получить их в собственность. (укр.)
Власть навязывает бюджетную петлю на политику памяти
Одобренный 26 ноября правительством проект госбюджета на 2021 год подтвердил отчетливое стремление нынешней власти определить финансовую петлю на политику национальной памяти. (укр.)
Студенчество стремится стать рупором Министерства образования и науки?
24 ноября состоялась Прессконференция по случаю создания новой студенческой организации. Сергей Шкарлет так же, как эксминистр МОН Дмитрий Табачник, хочет создать собственную подконтрольную студенческую организацию по аналогии Всеукраинского студенческого совета (ВСС) при МОН. (укр.)
Дело MH17 дошло до сути: чем завершилось досудебное следствие
Окружной суд Гааги завершил стадию досудебного следствия по делу о сбитии авиалайнера MH17. Каковы результаты этого этапа и как дело будет развиваться дальше? (укр.)
Суд над Достоинством и Свободой
После участия в акции ко Дню достоинства и свободи будут судить единственного из 80 человек участника митинга в Кропивницком — за нарушение правил карантина. (укр.)
Вакцина от COVID-19: миссия возможна, но есть нюансы
Медицина критически недофинансирована в Государственном бюджете Украины на 2021. Для закупки вакцины нам необходимо как минимум в два раза больше - 5,2 миллиарда грн. Объясню почему. (укр.)