Каким должно быть вмешательство государства в право на свободу объединения?

Среда, 07 июля 2010, 12:15
Андрей Лепак
для УП

Законопроект "Про громадські організації", який фахівці мін'юсту розробили та оприлюднили на своєму сайті для "забезпечення вивчення та врахування думки громадськості", окрім покращення окремих реєстраційних процедур, викликає чимало дискусій та запитань.

Реалізація права на свободу об'єднання є одним з основних індикаторів, що визначає стан розвитку демократії у відповідній державі.

"Розмитість" і застарілість українського законодавства про НУО

Безумовно, реалізація права на свободу об'єднання в Україні регулюється вже застарілим у часовому вимірі законодавством. Його положення не завжди забезпечують дотримання європейських стандартів у сфері правового регулювання діяльності неурядових організацій.

Цю ж тезу підтвердив Європейський суд із прав людини в рішенні "Корецький та інші проти України", яке було винесено 3 квітня 2008 року. Суд, зокрема, зазначив: "положення закону "Про об'єднання громадян", які регулюють реєстрацію об'єднань громадян, є занадто розмитими, щоб бути достатньо "передбачуваними" для зацікавлених осіб, та надають державним органам занадто широкі межі розсуду у вирішенні питання, чи може певне об'єднання бути зареєстрованим".

"Розмитість" положень українського законодавства стосовно реєстрації громадських організацій не була перешкодою в стрімкому, у кількісному вимірі, розвитку громадського сектора. Навпаки, мабуть, саме присутність "подвійної реєстрації" і всілякі бюрократичні "заморочки" стимулювали громадських активістів та давали "бойове хрещення" для входження в цей сектор.

Та й дрібні юристи мали постійний заробіток, реєструючи "пачками" різноманітні громадські організації.

Якщо б зробити "рейтинг" українських громадян, які є засновниками 10 і більше громадських організацій - таких би виявилось чимало.

Кількість зареєстрованих НУО в Україні постійно зростає

На одній із міжнародних конференцій український високопосадовець розповідав про динаміку розвитку громадянського суспільства в нашій державі. Для доведення цього він спирався на справді значне зростання кількості зареєстрованих громадських організацій.

Міжнародних експертів щиро вразило співвідношення кількості громадських організацій до кількості населення. Звісно, вкрай здивованими були й представники української делегації...

Наше занепокоєння викликає практика використання громадських організацій для отримання коштів державного чи місцевого бюджетів, державної або комунальної власності, а також земельних ділянок для здійснення "статутної діяльності".

Чиновники самі створюють їх, для забезпечення видимості громадської участі в діяльності органів державної влади, а насправді - виключно для "імітації" громадської активності та управління громадською діяльністю. Або використовують громадські організації з метою участі в загальнодержавних чи місцевих виборах.

У чому ж тоді різниця між політичною партією й громадською організацією?

Чи не хочуть політичні діячі в такій спосіб "розмити", і як завжди, змаргіналізувати ці поняття?

Така діяльність не тільки не відповідає правовій природі й сутності НГО, але й відверто дискредитує її значення та функції на практиці.

Чи потрібно спрощувати реєстрацію НУО?

Дане питання найбільш дискусійне в середовищі громадських експертів і активістів. Більшість із них стверджують про необхідність спрощення "реєстраційних процедур" і приведення їх у відповідність з європейськими стандартами.

Безумовно, неоднакова практика правозастосування органами юстиції та державними реєстраторами викликає таку потребу. Зрештою, найбільше це полегшуватиме роботу відповідним посадовцям, даватиме можливість значно простіше й швидше реєструвати все нові й нові громадські організації.

Але, з іншого боку, при такому "спрощенні" очікується бурхлива хвиля "розвитку демократії" і "розквіту громадянського суспільства".

Тобто - збільшення кількості громадських організацій.

З такими "стахановськими" темпами наша держава найближчим часом матиме таку чисельність НГО, що європейські держави зможуть позаздрити.

Як би це не звучало банально, але активна частина суспільства в Україні, мабуть, навчилася ефективно і якісно "оминати" юридичні колізії з реєстрацію чи легалізацією громадських організацій. Уже вироблено певний корпоративний "імунітет" від довільного трактування відповідних правових норм посадовцями різного рівня.

Яким має бути цей баланс між "свободою" і "втручанням"?

Чи здатна наша держава створити й забезпечити такий "баланс"? Питання більш ніж риторичне...

Варто зазначити, що "законодавчі межі" щодо створення й діяльності громадських організацій - це не лише засіб обмеження їхніх правових можливостей. Насамперед, це спосіб, який забезпечує реалізацію цих можливостей.

Очевидно, що внутрішня організація, взаємовідносини членів громадських організацій, їхніх підрозділів, відповідальність членів цих організацій - повинні регулюватися "корпоративними нормами", встановленими самими НГО. Ці норми мали б базуватись на законі.

Законодавчі норми мали б містити невичерпний і максимально широкий перелік прав громадських організацій. Також - закріплювати можливість НГО самостійно визначати сферу своєї діяльності та обсяг правоздатності в статутних документах, положення яких не можуть суперечити законодавству.

Діяльність уповноважених органів державної влади мала б полягати в здійсненні контрольних і наглядових функцій стосовно неухильного дотримання відповідними суб'єктами законодавства та статутної діяльності.

Але держава в рівній мірі, і з однаковими підходами, повинна контролювати як підприємницькі структури, так і неурядовий сектор.

Чому ж тоді застосовуються в цих питаннях відверто "подвійні стандарти"?

Як-не-як, процедура реєстрації чи перереєстрації НГО значно триваліша й складніша, аніж підприємницьких установ. Складається враження, що громадські організації утворюють чи не найбільшу проблему національній безпеці нашої держави.

Що ж робити?

Очевидно, що запропонований законопроект є надто "сирим". Він потребує подальшого суттєвого вдосконалення, урахування пропозицій широкої громадськості. Треба зміщувати акценти від "реєстраційних процедур" до покращення механізмів безпосередньої діяльності громадського сектора.

Але чому ж у публічних дискусіях приділяється, або взагалі не приділяється, так мало уваги проблемам щоденної, рутинної діяльності третього сектора?

На нашу думку, даний законопроект має закласти підвалини для внесення змін у закони.

Наприклад, у закон "Про інформацію" - у частині спрощення можливостей для отримання публічної інформації. У закон "Про звернення громадян" - стосовно щонайменше передбачення права НГО звертатися із заявами, пропозиціями, клопотаннями та скаргами, чого вони зараз формально позбавлені. Там же необхідно деталізувати процедуру адміністративного оскарження й адміністративних скарг, процедуру їхньої подачі та розгляду.

Також потребують удосконалення механізми здійснення громадського контролю за діяльністю органів публічної адміністрації, покращення процесуальних можливостей НГО захищати права й свободи її членів, громадян та територіальних громад у судових органах.

Мабуть, найкращим способом для покращення умов функціонування "третього сектора" буде впровадження механізмів саморегулювання його діяльності та зменшення запалу державних органів у "створенні сприятливих умов"...

Андрій Лепак, ІПЦ "Наше право", спеціально для УП

powered by lun.ua
powered by lun.ua
Кто и почему может уничтожить Полонину Боржава – одно из самых живописных мест Украинских Карпат
Полонина Боржава – один из самых живописных уголков Украинских Карпат и одновременно – один из самых легких туристических маршрутов, который привлекает сотни тысяч посетителей ежегодно. (укр.)
Осторожно, Томос в Украину еще не дошел
Процессу интеграции всех православных конфессий всеми доступными и недоступными средствами мешала, мешает и будет мешать Москва. (укр.)
Что изменит новый Кодекс о банкротстве?
Верховная Рада приняла Кодекс по процедурам банкротства. Почему это шаг вперед для Украины? (укр.)
Интеллектуальной собственности усилят защиту: как новации ЕС повлияют на Украину
Новый план ЕС по борьбе с нарушениями прав интеллектуальной собственности предусматривает расширение обмена таможенной информацией с другими странами. А соответственно – и с Украиной. Но готов ли к этому Киев? (укр.)
Как решить проблему хаотичной застройки и обеспечить устойчивое развитие наших городов
Почему строительный бум, который в нормальных странах становится драйвером экономического роста, у нас создаёт новые проблемы?
Как футбол поднимает важные социальные проблемы
Несколько мировых кейсов, когда площадкой социальных изменений становилось футбольное поле. (укр.)
Кремлёвский реванш-2019: инструменты новые, ошибки – старые
Программа-минимум для Кремля – получить в Киеве лояльное большинство в новой Верховной Раде, программа-максимум – нового пророссийского президента.