Mission: Possible

27 просмотров
Среда, 07 июля 2010, 16:54
Владимир КухарВолодимир Кухар (Volodymyr Kukhar)
политический аналитик, общественный деятель

Не варто говорити про щастя в політичному контексті.

Переконаний, що більшість людей сприймає світ на рівні місії дуже смутно, розуміючи це як якісь чужорідні метапрограми, якими їх хочуть зазомбувати.

Це сказав мій друг, у мережі, в групі небайдужих товаришів. Він багато знає, продовжує розвиватися й прагне уникати суб'єктивізму. В Україні несприйняття політики настільки ж сильне, наскільки високою залишається активність людей на виборах.

Чим більше ми хочемо, тим сильніше розчаровуємося.

Я хочу бути щасливим. Найпевніший до цього шлях знають на Сході. Там люди віддавна й пильно заглядають усередину себе. Там вчаться давати собі раду з тим, що мають, і бути з того щасливими.

Вперше я серйозно замислився над перевагами східного світосприйняття наприкінці 90-х, прочитавши статтю російського журналіста про його досвід життя в Нью-Йорку. Він пояснював, що американці довго й ретельно підбирають собі пару, мучаться питанням, у якому ж ресторані призначити побачення, а потім - що до цього ресторану одягти. Китайці ж чинять по-іншому: вони обирають собі партнера по життю, а потім на щодень вчаться жити з ним. І бути щасливим.

Придивіться до статистики розлучень у західному світі, до відсотка самогубств навіть у найблагополучніших країнах Європи. А потім - до темпів зростання населення на Сході. Ну і хто в цьому житті більше знає про щастя?

На Заході хочуть прогресу, довіри - до й від когось. У демократію вірять інколи беззастережніше, ніж ми, дітьми, - у доброту Леніна, особливо, якщо той із пічником. На Сході вчаться задовольнятися тим, що маєш.

Як писав Толстой про освіту широкого загалу, не варто викликати в людей потреби, які вони потім усе одне не зможуть втілити. Якби він жив пізніше, то дізнався б від Фромма, що таке фрустрація. Але що б Толстой не писав, а школу для селян він усе ж відкрив.

Розчарування в нашій країні поєднується із традиційною недовірою до влади. А сьогодні - ще й перемножується на зневіру в політиках помаранчевої хвилі.

Україна - у найнижчій точці синусоїди суспільних настроїв і політичного процесу.

Чи є життя після?

При всій очевидності та привабливості східних підходів, є й певні застереження.

На Сході глибоке занурення в себе дало багатий інтелектуальний і духовний результат не від хорошого життя. Деспотичні режими Азії, через Візантію, Російське царство та Російську імперію, залишали особистості малі ступені свободи. Занурення в себе було природною реакцією на тиск непробивної стіни реалій - як для східного філософа, так і для російського письменника.

Моя вчителька любить майже тисячолітньої давності рубаї іранця Омара Хайяма:

Если есть у тебя для житья закуток -
В наше подлое время - и хлеба кусок,
Если ты никому не слуга, не хозяин -
Счастлив ты и воистину духом высок.

Витончена, м'яка версія ескапізму. Цей мінімалізм у прагненнях не випадковий. Він - наслідок багаторазового розбивання лобів - і не найгірших лобів, - об стіну влади, яка не чує.

Те саме відбувається в Україні протягом останнього десятиліття. У журналістиці - шляхом відходу багатьох фахівців від професії. Або прийняттям цензури й самоцензури.

Традиція поваги до особистості на Заході має багатовікову історію. Парламентаризм, який у тієї ж Англії існує з 13 століття, демократія, права людини - лише наслідок того, що людина в країнах теперішнього ЄС ніколи не була повністю безправною. В європейському Середньовіччі злочинця, який добіг до церкви, ніхто не мав права схопити. Рабства взірця російського кріпосництва Європа не знала.

Не хочеться ідеалізувати Західну Європу. У ранньому середньовіччі можновладці там відстрілювали людей у лісах. Зрештою, так само, як це робиться досі на теренах пост-СРСР. Інквізиція була судом, але це - інквізиція!

І все-таки, цехові об'єднання, міське самоврядування, навіть спільний досвід у хоровому співі - разом це і є виявами поваги один до одного, і довіри. Вони стали підвалинами теперішнього європейського добробуту та прав людини.

Границя між Сходом і Заходом проходить там, де людина вірить або не вірить, що вона може захистити свої права.

Там, де не вірить, вона йде в себе.

Ця границя між Сходом і Заходом проходить через Україну.

Вона проходить по душі Сковороди, якого світ ловив, а таки не спіймав. Проходить по душі Гоголя, якому вади реального світу так разили очі, що під кінець життя він став ревнителем державної релігії й стабільності трону.

Уникнення світу соціального - захисна реакція, спосіб життя людини східної ментальності.

Більшого вимагай

Чи достатньо цього мудрого й м'якого східного погляду для щастя?

Сьогодні я хочу більшого. Людина - істота соціальна. Потреба в спілкуванні є частиною її природи. Поваги й довіри потребує кожен, хто хоч інколи перестріває іншого homo sapiens.

Суспільство завжди є. Політичний контекст - поряд.

Ось у такому контексті щастя таки неможливо відокремити від громади, суспільства. І політики. Тому моя теща, якій за 70, каже, що їй стає не цікаво жити. З помаранчевими надіями було цікавіше. І тому люди, які є аполітичними, продовжують збиратися й обговорювати, як зробити життя в Україні кращим.

Сприйняття світу на рівні місії - не таке рідкісне. Воно може бути інтуїтивним. Або інстинктивним. Зрештою, і не кожен назве його "місією".

Залишається питання: чи можлива місія в Україні?

Володимир Кухар, політолог, спеціально для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)